Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/9055/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2023 р. Справа № 440/9055/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, повний текст складено 02.08.23 по справі № 440/9055/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марс 2018» до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРС 2018" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "МАРС 2018") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (далі та текстом також відповідач), в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду від 29.09.2022 за №146, винесене Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року замінено відповідача у справі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду від 29.09.2022 за №146. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС 2018» витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене без з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач викладає обставини справи та наводить норми, які, на його думку, не враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення. Вказує, що лікарі, які є найманими працівниками фізичної особи-підприємця, позбавлені законодавчо визначеного права на видачу листків непрацездатності і саме таких висновків дійшов суд у справах № 440/10025/21, № 440/10303/21. Просить урахувати висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 06.03.2018 у справі № 805/3126/17-а, від 29.04.2020 у справі № 805/1376/16-а. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до Наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 09.09.2022 за № 99-ОД «Про проведення планової перевірки» з метою здійснення контролю за використанням страхових коштів Фонду, обґрунтованістю виплати матеріального забезпечення, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження і використання та на виконання пунктів 2.6 і 2.12 Порядку перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів Фонду соціального страхування України та застосування фінансових санкцій за порушення встановленого порядку їх використання, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 02.10.2020 за № 23, Наказу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 16.06.2022 за № 138-од та Наказу Кременчуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області «Про затвердження плану-графіка проведення планових перевірок на III квартал 2022 року» від 13.06.2022 за № 46-од, наказано провести з 12.09.2022 по 16.09.2022, з 19.09.2022 по 21.09.2022 планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС 2018» (податковий номер 41631979) за період з 24.09.2018 по 30.06.2022 з питань дотримання порядку використання страхувальниками страхових коштів Фонду головними спеціалістами відділу по роботі із страхувальниками. 09.09.2022 Кременчуцьким відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №95 видано направлення на проведення документальної перевірки. За результатами перевірки складено Акт документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України від 21.09.2022 за № 95 ТОВ «МАРС 2018», за висновками якого виявлено такі порушення вимог законодавства: - п. 1 ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 30, ч. 1 ст. 31 Закону № 1105 п. 1.2, п. 2.2 Постанови № 13, а саме: при наданні матеріального забезпечення порушено порядок використання коштів Фонду: призначення, нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності проведені по листку непрацездатності, виданому не у встановленому порядку (листок непрацездатності виданий не лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності та не лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики, як фізична особа-підприємець); не розглядалася підстави і правильність видачі листків непрацездатності: 03.02.2021: ЛН АЛД 249698 від 12.12.2020, ОСОБА_1 ; 12.03.2021: ЛН АЛД 255571 від 30.12.2020, ОСОБА_1 ; 23.02.2021: ЛН АЛД 249688 від 15.12.2020 ОСОБА_2 ; 23.02.2021: ЛН АЛД 255567 від 28.12.2020 ОСОБА_2 ; 03.02.2021: ЛН АЛД 280361 від 23.11.2020 ОСОБА_3 ; - п. 1 ч. 2 ст. 15, абз. 2 ч. 1 ст. 30, ч. 3 ст. 30, ч. 1 ст. 31, ч. 2 ст. 33 Закону № 1105, абз. 1 п. 30 Постанови №1266; п. 1.2, п. 2.2 Постанови №13, а саме: при наданні матеріального забезпечення порушено порядок використання коштів Фонду: призначення, нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за сумісництвом проведені по листку непрацездатності, виданому не у встановленому порядку (листок непрацездатності виданий не лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності та не лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики, як фізична особа-підприємець); не розглядалася підстава і правильність листка непрацездатності: 23.02.2021: ЛН АЛД 249681 від 14.12.2020 ОСОБА_4 . Вихідним листом від 27.09.2022 за№ 584 ТОВ "МАРС 2018" направлено заперечення на акт перевірки. 28.09.2022 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області за результатами розгляду заперечення позивача на акт перевірки залишено без задоволення, а висновки акту перевірки без змін. Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області прийнято рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду від 29.09.2022 за №146, винесене Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, яким за наслідками перевірки та враховуючи виявлені порушення зобов`язано ТОВ «МАРС 2018» повернути до Фонду соціального страхування України неправомірно витрачену суму страхових коштів - 19409 грн. 02 коп. та керуючись абзацом першим частини шостої статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС 2018» фінансові санкції в таких розмірах штраф за порушення порядку використання страхових коштів 9704,51 грн. Не погоджуючись із рішенням Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду від 29.09.2022 за №146, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з огляду на вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог пункту 1 частини другої статті 15, частини третьої статті 30, частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а отже, не доведено правомірності рішення, що оскаржується. Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з такого. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 за №1105-XIV /далі - Закон №1105-XIV/. Частиною першою статті 4 Закону № 1105-XIV визначено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Згідно з частиною третьою статті 8 Закону №1105-XIV робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду. Пунктами 2 та 7 частини першої статті 9 Закону №1105-XIV встановлено, що основними завданнями Фонду та його робочих органів є: надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду. Пунктами 1, 2, 6 частини другої статті 9 Закону № 1105-XIV визначено, що Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах бюджету Фонду, затвердженого Кабінетом Міністрів України, управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, страхових виплат; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи. Згідно з пунктами 3 та 5 частини першої статті 10 Закону № 1105-XIV Фонд має право: перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону. Пунктом 1 частини п`ятої статті 15 Закону №1105-XIV визначено, що роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення. Частиною шостою статті 15 Закону №1105-XIV встановлено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми. Відповідно до статті 18 Закону № 1105-XIV страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах. Згідно з частиною першою статті 19 Закону №1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом. Частиною першою статті 30 Закону №1105-XIV встановлено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності). Відповідно до частини третьої статті 30 Закону №1105-XIV рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду. Приписами пункту 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України № 13 від 19 липня 2018 року (далі - Положення №13), комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов`язана, зокрема, приймати рішення про призначення матеріального забезпечення; приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення. Відповідно до пункту 3.1 Положення №13 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, зокрема: приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо; приймає рішення про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково); перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення; здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам. Згідно з частиною першою статті 31 Закону №1105-XIV підставою для призначення, зокрема, допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом. Отже, підставою для призначення комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196 (далі - Інструкція № 455, в редакції, чинній на час спірних правовідносин), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Згідно з підпунктом 1.3.1 пункту 1.3 Інструкції № 455 листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах. Пунктом 1.4 Інструкції № 455 встановлено, що право видачі листків непрацездатності надається: 1.4.1. лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров`я; 1.4.2. лікуючим лікарям стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України; 1.4.3. лікуючим лікарям туберкульозних санаторно-курортних закладів; 1.4.4. фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах. Список цих фельдшерів затверджується щороку органами охорони здоров`я; 1.4.5. лікуючим лікарям закладів охорони здоров`я незалежно від форми власності та лікарям, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці. Пунктами 1.6 та 1.7 Інструкції № 455 передбачено, що видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред`явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного, і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності. Видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності. На період проведення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацією та ліквідацією її спалахів та епідемій в Україні, відкриття листків непрацездатності може здійснюватися лікарем, що надає первинну медичну допомогу на підставі звернення та опитування хворого за допомогою засобів телефонного зв`язку або інтернет-телефонії з обов`язковим відповідним записом у медичній карті амбулаторного хворого. Відповідно до приписів статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 за №2801-XII /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників; медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням. Статтею 34 цього Закону визначено, що лікуючий лікар - лікар закладу охорони здоров`я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування. Лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в установленому цими Основами порядку. Обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря. Статтею 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно з частинами 1, 2 статті 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Відповідно до пунктів 4, 32, 34 та 35 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №285, господарська діяльність з медичної практики (далі - медична практика) - вид господарської діяльності у сфері охорони здоров`я, який провадиться закладами охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії. Суб`єкт господарювання забезпечує наявність щонайменше одного медичного працівника, зокрема з числа працюючих за сумісництвом, за кожною заявленою лікарською спеціальністю, спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою та немедичних працівників, які працюють у системі охорони здоров`я. Кількість посад медичних і немедичних працівників визначається керівником закладу охорони здоров`я та фізичною особою - підприємцем залежно від обсягу, нормативів надання медичної допомоги відповідного рівня та заявлених спеціальностей. Фізична особа - підприємець має право приймати на роботу лікарів відповідно до заявленої спеціальності, а молодших спеціалістів з медичною освітою - залежно від профілю (спеціальності) за умови, що їх кваліфікаційний рівень відповідає єдиним кадровим вимогам, затвердженим МОЗ. Фізичні особи - підприємці з числа молодших спеціалістів з медичною освітою провадять медичну практику самостійно або під керівництвом лікаря. Фізична особа - підприємець, яка не має спеціальної освіти та не відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим МОЗ, має право отримати ліцензію. У такому разі фізична особа - підприємець зобов`язана укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей. Отже, фізичні особи - підприємці, які провадять господарську діяльність з медичної практики, вправі приймати на роботу медичних працівників, в тому числі й лікарів, а фізична особа - підприємець, яка не має спеціальної освіти, що отримала відповідну ліцензію, зобов`язана укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей. Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Таким чином, до підприємницької діяльності фізичних осіб із забезпечення медичного обслуговування застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, що забезпечують медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників, тобто які є закладами охорони здоров`я у розумінні статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я". Відповідно до положень пунктів 1-3 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1456/10055 (далі - Інструкція №532/274/136-ос/1406), листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Лицьовий бік бланка ЛН заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. Зворотний бік бланка ЛН заповнюється за місцем роботи застрахованої особи. Заповнюється частина лицьового боку ЛН, що видається непрацездатному. Насамперед заповнюється корінець ЛН. Підкреслюється слово "первинний" або "продовження", у разі продовження ЛН зазначається номер попереднього. Указуються: прізвище, ім`я та по батькові (повністю) непрацездатного та місце його роботи (назва підприємства, установи, організації), дата видачі ЛН (цифрою вказується число, після чого літерами - назва місяця, цифрою зазначається рік), прізвище лікаря, який видав ЛН, номер медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, підпис одержувача у графі "Підпис одержувача". Паспортна частина ЛН (прізвище непрацездатного, ім`я та по батькові, вік) заповнюється за даними документів, місце роботи - зі слів непрацездатного. Після заповнення корінець залишається в закладі охорони здоров`я. Далі заповнюється частина лицьового боку ЛН, що видається непрацездатному. У графі "Звільнення від роботи" у першому стовпчику "З якого числа" дата видачі ЛН (число, місяць, рік) позначається арабськими цифрами; у другому стовпчику "До якого числа включно" дата продовження ЛН (число і місяць) позначається літерами; у четвертому стовпчику "Підпис та печатка лікаря" продовження або закриття ЛН підтверджується підписом та печаткою лікаря. У графі "Стати до роботи" вказують словами число і місяць, коли приступити до роботи; посаду, прізвище лікаря, що засвідчується його підписом та печаткою закладу охорони здоров`я "Для листків непрацездатності". У разі продовження тимчасової непрацездатності підкреслюється "Продовжує хворіти" та зазначається номер нового ЛН. Отже, з аналізу наведених вище норм права вбачається, що листок непрацездатності є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо він виданий лікарем, який наділений правом видачі листків непрацездатності (а саме: лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності або лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа підприємець); містить всі необхідні реквізити (прізвище лікаря, який видав ЛН, підпис та печатку лікаря, печатку закладу охорони здоров`я "Для листків непрацездатності" тощо). Як убачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що позивач неправомірно використав 19409,02 грн з коштів Фонду, а саме: - 821,30 грн - на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності АЛД №249698, якийвидано 12.12.2020 лікуючим лікарем ОСОБА_5 , як працівником фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 ; - 1255,05 грн - на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності АЛД №255571, який видано 30.12.2020 лікарями ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , як працівниками фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 ; - 8669,52 грн - на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_2 на підставі листка непрацездатності АЛД №249688, який видано 15.12.2020 лікуючим лікарем ОСОБА_5 , як працівником фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 ; - 6742,96 грн - на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_2 на підставі листка непрацездатності АЛД №255567 (продовження листка непрацездатності №249688), який видано 28.12.2020 лікуючим лікарем ОСОБА_5 , як працівником фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 ; - 482,04 грн - на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_4 на підставі листка непрацездатності АЛД №249081, який видано 14.12.2020 лікуючим лікарем ОСОБА_5 , як працівником фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 ; - 1438,15 грн - на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_3 на підставі листка непрацездатності АЛД №280361, який видано 23.11.2020 лікуючим лікарем ОСОБА_8 як працівником фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 . Відповідач зазначає, що в ході перевірки, проведеної уповноваженими особами відповідача, встановлено, що позивач надав своїм працівникам допомогу по тимчасовій непрацездатності, в тому числі за рахунок коштів Фонду, на підставі листків непрацездатності, які видано не у встановленому порядку, оскільки видані лікарями, які не є лікарями закладу охорони здоров`я і не проводять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці, а працюють за трудовими договорами у іншої особи ОСОБА_6 , яка зареєстрована як фізична особа - підприємець та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. ФОП ОСОБА_6 за даними Ліцензійного реєстру МОЗ (https://e-mis.com.ua/moz/46649) має ліцензію, видану Міністерством охорони здоров`я України на провадження господарської діяльності з 28.12.2019 з медичної практики за спеціальністю - загальна практика-сімейна медицина; за спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою: сестринська справа; за адресою: АДРЕСА_1 . Зі змісту наведених вище листків непрацездатності очевидним є факт заповнення граф "Назва і місцезнаходження закладу охорони здоров`я" з назвами фізичних осіб - підприємців та їх адрес, у графі "Печатка закладу охорони здоров`я" містяться відтиски печаток ФОП із зазначенням "Для листків непрацездатності" та ідентифікаційних номерів, у графі "Стати до роботи / печатка закладу охорони здоров`я" містяться відтиски печаток ФОП із зазначенням "Для листків непрацездатності" та ідентифікаційних номерів. У вказаних листках непрацездатності у відповідних графах також зазначені посада і прізвище лікуючих лікарів, які є медичними працівниками та працюють відповідно у ФОП ОСОБА_6 . Листки непрацездатності у відповідних графах містять підписи та печатки лікарів, якими видані ці листки непрацездатності. Зауваження щодо оформлення вказаних листків непрацездатності, крім тих, що вказані в акті перевірки (листок непрацездатності виданий не лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності та не лікарем, що проводить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа-підприємець) відповідачем, відповідно до акта перевірки, не встановлено. Зважаючи на викладене та враховуючи ту обставину, що до підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_6 із забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідних ліцензій Міністерства охорони здоров`я України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність закладів охорони здоров`я, то здійснення такої підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_6 фактично прирівнюється до діяльності закладів охорони здоров`я. Відповідно лікарі, які працюють у державних та недержавних закладах охорони здоров`я мають рівні права, в тому числі і право виписувати листки непрацездатності. Тож лікуючі лікарі ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , які працювали у ФОП ОСОБА_6 у періоді, що перевірявся, та безпосередньо надавали медичну допомогу пацієнтам, мали право виписувати листки непрацездатності. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані листки непрацездатності видані у встановленому порядку повноважними суб`єктами у чіткій відповідності до Інструкції №532/274/136-ос/1406. Слід також зазначити, що за відсутності відповідальності пацієнта стосовно правильності заповнення листків непрацездатності, а також враховуючи, що самі факти настання страхових випадків за досліджуваними листками непрацездатності не ставляться під сумнів органом Фонду, підстав для повернення коштів Фонду, які були виплачені відповідно до вказаних листків непрацездатності не вбачається. Такий висновок було застосовано Верховним Судом у постанові від 18 червня 2020 року у справі № 802/2184/16-а. Зазначене вище, в своїй сукупності, не дає підстав для висновку про те, що позивачем неправомірно витрачено суму страхових коштів у розмірі 19409,02 грн. Також суд першої інстанції слушно послався на те, що статтею 3 Закону № 1105-XIV визначені принципи соціального страхування, зокрема, державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав. Застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом (пункт 2 частини першої статті 16 Закону № 1105-XIV). Отже, застрахований пацієнт має державні гарантії реалізації своїх прав, зокрема, на відповідне матеріальне забезпечення та страхові виплати, та одночасно має право вибирати лікуючого лікаря, а тому позбавлення пацієнта - застрахованої особи права на таке матеріальне забезпечення чи страхові виплати без встановлення відсутності у цього пацієнта права на такі виплати, є порушенням принципів соціального страхування, встановлених Законом № 1105-XIV. З огляду на приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність з боку відповідача факту порушення позивачем вимог п. 1 ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 30, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що свідчить про неправомірність рішення, в основу якого покладені висновки про ці факти, в частині, що оскаржується. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду від 29.09.2022 за №146, винесене Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, є протиправним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 440/2621/21. Доводи скаржника про те, що позивача притягнуто до відповідальності не за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, а за порушення порядку використання страхових коштів, що були виплачені за листками непрацездатності, які видані з порушенням встановлених правил, обов`язок перевірки яких покладено на страхувальників (роботодавців), колегія суддів відхиляє, оскільки, як вже було зазначено вище, не встановлено факту того, що позивачем неправомірно витрачено вказану вище суму страхових коштів. З цих підстав не є релевантними і висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 805/3126/17-а та 29 квітня 2020 року у справі № 805/1376/16-а, на які здійснено посилання в апеляційній скарзі. Посилання відповідача на судові рішення у справах № 440/10025/21, № 440/10303/21 не можуть бути ураховані колегією суддів, оскільки в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України ураховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях (постановах) судів першої (апеляційної) інстанції. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів відхиляє, як такі, що носять характер особистих припущень відповідача та в ході апеляційного розгляду справи не знайшли свого підтвердження. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 по справі № 440/9055/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов