Постанова Одеський апеляційний суд № 509/4358/23

Номер провадження: 22-ц/813/7635/23 Справа № 509/4358/23 Головуючий у першій інстанції Панасенко Є.М. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.11.2023 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 509/4358/23 Номер провадження: 22-ц/813/7635/23 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідач ОСОБА_2 , розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Панасенко Є.М. 18 серпня 2023 року, про повернення позовної заяви, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму основного боргу у розмірі - 2 000 000 грн.; 2) стягнути з ОСОБА_2 на його користь 3 % річних за незаконне використання коштів у розмірі - 180 164,38 грн.; 3) стягнути з ОСОБА_2 на його користь інфляційні втрати за незаконне використання коштів у розмірі - 1 016 456,03 грн.. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 30.09.2019 року між ним та відповідачем було укладено договір позики грошей, згідно якого позивач надав, а відповідач отримав кошти у сумі - 2 000 000 грн. та зобов`язався повернути їх не пізніше 01.08.2020 року, про що було складено відповідну розписку. ОСОБА_2 не повертає борг (а. с. 1 - 3). Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків (а. с. 8 - 9). Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві. Ухвала мотивована тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. Тому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України позовна заява вважається неподаною та підлягає поверненню позивачу (а. с. 21 - 23). Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального законодавства. Апелянт посилається на те, що: 1) суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки позивачем було надано всі докази на підтвердження звільнення його від сплати судового збору, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». ОСОБА_1 посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 30 березня 2022 року № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану». Вказує, що дію посвідчення дитини з інвалідністю ОСОБА_3 , а також його права, як законного представника (опікуна) продовжено зі збереженням всіх пільг і прав (а. с. 26 - 31). Узагальнені доводи інших сторін в апеляційному суді ОСОБА_2 не скористався своїм правом надати відзив, заперечення або пояснення на апеляційну скаргу. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (а. с. 38 38 зворотна сторона). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи (а. с. 40 - 41). З довідки про доставку електронного листа від 07.09.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав документ в електронному вигляді «01 (У) Відкриття» від 04.09.2023 року на свою електронну адресу (а. с. 40 зворотна сторона). З довідки про доставку електронного листа від 07.09.2023 року вбачається, що ОСОБА_4 отримав документ в електронному вигляді «01 (У) Відкриття» від 04.09.2023 року та «лист» від 31.08.2023 року на свою електронну адресу (а. с. 42, 42 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.11.2023 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить суд: 1) стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму основного боргу у розмірі 2 000 000 гривень; 2) стягнути з ОСОБА_2 на його користь 3 % річних за незаконне використання коштів у розмірі 180 164,38 гривень; 3) стягнути з ОСОБА_2 на його користь інфляційні втрати з а незаконне використання коштів у розмірі 1 016 456,03 гривень (а. с. 1 - 3). Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 , внаслідок подання її з порушенням ст. ст. 175, 177 ЦПК України, було залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання позивачем копії ухвали. Суд першої інстанції встановив, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: - необхідно надати належним чином завірені копії документів, на підставі яких позивач звільнений від сплати судового збору. На момент звернення до суду із відповідним позовом ОСОБА_3 виповнилося 18 років. 14 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви. До заяви ним було надано копію посвідчення законного представника (опікуна) дитини-інваліда або інваліда з дитинства, визнаного недієздатним, виданого 17.12.2018 року. Відповідно до вказаної заяви, позивач просить суд звільнити від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (а. с. 12 - 13, 14). Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про повернення позову ОСОБА_1 . Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі Як вбачається із матеріалів справи, 31.07.2023 року до суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою. Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю 1 та 2 груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. На підтвердження звільнення від сплати судового збору позивачем було надано суду копію посвідчення законного представника (опікуна) дитини-інваліда або інваліда з дитинства, визнаного недієздатним, виданого 17.12.2018 року. Строк дії державної соціальної допомоги продовжено до 03.06.2022 року. ОСОБА_1 посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 30 березня 2022 року № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану». Вказує, що дію посвідчення дитини з інвалідністю ОСОБА_3 , а також його права, як законного представника (опікуна) продовжено зі збереженням всіх пільг і прав до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану. Суд першої інстанції повертає заяву, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом (ч. 3 ст. 185 ЦПК України). Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що на момент подачі позовної заяви син ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був повнолітнім, а тому повноваження батька, як законного представника, припинилося з моменту досягнення дитиною повноліття. Крім того, посилання позивача на постанову КМУ № 390 від 30.03.2022 року є неспроможним, оскільки у даній постанові не міститься норми про продовження дії посвідчення законного представника (опікуна) дитини з інвалідністю у період воєнного стану, тим більше після досягнення дитиною повноліття. Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Постановою Кабінету Міністрів України № 390 від 30 березня 2022 року були внесені до деяких постанов Кабінету Міністрів України зміни щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану. Пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» доповнено пунктом 3 такого змісту: «3. Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317; дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666). При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд. У разі коли в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю встановлений строк повторного огляду, що припав на період дії воєнного стану на території України, та в особи з інвалідністю відсутня можливість пройти медико-соціальну експертну комісію, а в дитини з інвалідністю - лікарсько-консультативну комісію закладу охорони здоров`я, їх індивідуальна програма реабілітації продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд і не отримано відповідну індивідуальну програму. Відповідно до роз`яснень, які містяться на офіційному сайті Міністерства охорони здоров`я України від 01 серпня 2022 року людям з інвалідністю під час дії воєнного стану не потрібно повторно проходити медико-соціальну експертизу, щоб продовжити довідку про інвалідність. Якщо термін інвалідності закінчився під час дії воєнного стану, інвалідність продовжується автоматично без перекомісії до кінця дії воєнного стану та 6 місяців після його припинення/скасування. Ці положення регламентуються постановою КМУ від 30.03.2022 № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану». Відповідно до цих змін, продовжено строк дії інвалідності, відсотків втрати працездатності та індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на весь термін дії воєнного стану на території України і 6 місяців після його припинення/скасування. Крім того, діти та дорослі з інвалідністю мають можливість отримувати, відповідно до індивідуальної програми реабілітації, без проходження повторного огляду лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) чи МСЕК: соціальні виплати, реабілітаційні послуги та допоміжні вироби (милиці, ходунки, крісла колісні), засоби інконтиненції, наприклад, памперси, катетери тощо, освітні послуги, відповідні пільги. Також суттєво спрощено процедуру встановлення інвалідності. Відповідно до постанови від 08.03.2022 КМУ № 225 про «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», під час війни людям можуть встановити інвалідність заочно та незалежно від місця її реєстрації, проживання чи перебування. Тобто, якщо людина не має можливості прибути до місця проведення МСЕК, то комісія може прийняти рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії (ЛКК). Право на судовий захист гарантується Конституцією України кожному (ст. 55). Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4). У світлі Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Позиція Європейського суду з прав людини в багатьох справах свідчить, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У рішенні від 08.04.2010 у справі Menshakova v. Ukraine (заява № 377/02), ЄСПЛ вкотре повторив, що: пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру; таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (п. 52); право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням; у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (п. 53). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (справа Perez de Rada Cavanilles v. Spain). ЄСПЛ зазначав, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, № 47273/99, п.п. 50-51, 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29). При цьому Європейський суд з прав людини розрізняє формалізм і надмірний формалізм, вважаючи формалізм явищем позитивним і необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. За змістом ст. 2, ст. 3 ч. ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 12 ч. 5, ст. ст. 43, 49, ст. 185 ч. 1 ЦПК України, суд (суддя) зобов`язаний забезпечити учасникам процесу, зокрема позивачу, можливість здійснення процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дії, вимоги і процесуальні рішення суду (судді) повинні бути ясними і зрозумілими для учасника процесу, суд (суддя) повинен діяти у зрозумілий для сторін спосіб, передбачений процесуальним законом, зокрема, у разі наявності для того підстав повинен чітко вказати на конкретні недоліки заяви, що саме і уможливлює їх виправлення, сторона повинна мати можливість належно виконати конкретні та обґрунтовані вимоги суду (судді). Виходячи з наведеного, суд першої інстанції без належних для того підстав, за відсутності легітимного обмеження права позивача на суд, повернув позивачу заяву. Тому беручи до уваги, що вирішення процесуальних питань, які випливають із факту подання позовної заяви, належить до компетенції суду першої інстанції (ст. ст. 23, 184-187 ЦПК України), на підставі ст. 379 ч. 1 п. 4 цього Кодексу апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції, починаючи зі стадії відкриття провадження. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення позову постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (Овідіопольського районного суду Одеської області). Дата постановлення ухвали, порядок та строк касаційного оскарження Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. ст. 268, 368, 371, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 серпня 2023 року про повернення позовної заяви скасувати. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, починаючи зі стадії відкриття провадження у справі. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе