Постанова Харківський апеляційний суд № 553/3401/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 553/3401/22 Головуючий І інстанції - Зелінська І.В. Провадження № 33/818/786/23 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 листопада 2023 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Соболєвої Є.Є. за участю захисника Донського Д.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Донського Д.Б. на постанову судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04 липня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - УСТАНОВИВ Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, 04.08.2022 року о 16-45 год. в м. Харкові по пр. Льва Ландау, 2/2 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Suzuki SX4, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Drager AlkoTest 6820 в присутності двох свідків. Результат огляду на стан алкогольного сп`яніння 0,94 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04 липня 2023 року визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. Цією ж постановою провадження у справі щодо ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, за іншим епізодом від 04.08.2022 року згідно протоколу серії ААД №077925 закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі за її змістом захисник Донський Д.Б. просить постанову судді в частині визнання винуватим ОСОБА_1 скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП . В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не було встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, а лише було встановлено, що він керував з ознаками алкогольного сп`яніння, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення за порушення саме п.2.9а ПДР України. Також, матеріали справи містять направлення на огляд водія транспортного засобу до медичного закладу, в якому міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 лише був туди доставлений, однак будь-яких відомостей про проведення огляду в медичному закладі матеріали справи не містять. Вказує, що ОСОБА_1 не погодився з проведеним оглядом на місці та повинен був бути доставлений до медичного закладу, однак працівники поліції його туди не доставили. Зазначає, що відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем відбулось з порушеннями ст.266 КУпАП. Мотиви суду Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З урахуванням того, що постанову судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04 липня 2023 року в частині, якою провадження щодо ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за епізодом від 04.08.2022 року згідно протоколу серії ААД №077925 закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, не оскаржено, то апеляційний суд відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП переглядає постанову судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04.07.2023 року лише в частині визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за епізодом від 04.08.2022 року згідно протоколу серії ААД №077924 . Так, судовим розглядом встановлено, що 04.08.2022 року о 16-45 год. в м. Харкові по пр. Льва Ландау, 2/2 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Suzuki SX4, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Drager AlkoTest 6820 в присутності двох свідків. Результат огляду на стан алкогольного сп`яніння 0,94 проміле. Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 077924 від 04.08.2022 року. Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: - оглянутими відомостями відеозаписів із нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ; - рапортом працівника поліції; - результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALKOTEST 6820» від 04.08.2022 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду- 0,94 проміле; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 04.08.2022 року, в яких кожний окремо зазначили, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора DRAGER ALKOTEST 6820 за результатами якого виявлено, що вміст алкоголю у видихаємому повітрі становить 0,94 проміле. - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Апеляційний суд приймає до уваги те, що в апеляційній скарзі захисником не спростовується факт керування ОСОБА_1 04.08.2022 року транспортним засобом Suzuki SX4, державний номерний знак НОМЕР_1 до того, як о 16-45 год. в м. Харкові по пр. Льва Ландау, 2/2 його було зупинено працівниками поліції. Доводи захисника про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не було встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, а лише було встановлено, що він керував з ознаками алкогольного сп`яніння, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення за порушення саме п.2.9а ПДР України. є необґрунтованими виходячи з наступного. Так, поняття «виявлення у особи ознак сп`яніння» та «встановлення стану сп`яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння. Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів. З огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп`яніння, чи відмовиться від цього, поліцейський може вносити виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови, або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров`я. В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли до висновку, що він може перебувати в стані алкогольного сп`яніння, та зазначили в протоколі виявлені у нього ознаки такого сп`яніння, в подальшому, в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, на що останній погодився. Після проходження такого огляду на місці за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALKOTEST 6820» від 04.08.2022 року,було встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду- 0,94 проміле Працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення саме за порушення п.2.9 а ПДР України, а саме за керування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння. Перевіряючи доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не погодився з проведеним оглядом на місці та повинен був бути доставлений до медичного закладу, однак працівники поліції його туди не доставили, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки як убачається з відеозапису, наданого працівниками поліції, після того, як останні залучили свідків та пояснили їм, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Suzuki SX4, був зупинений та у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, в присутності свідків працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора Драгер, на що останній погодився. Після походження огляду працівник поліції озвучив, що результат огляду становить 0,94 проміле, при цьому ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо результату не висловлював. Власноручно розписався в чеку газоаналізатора «DRAGER ALKOTEST 6820» від 04.08.2022 року та в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. За таких обставин, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не погодився з висновками огляду за допомогою газоаналізатора та йому було відмовлено у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, є безпідставними, оскільки одразу після проходження огляду він не повідомляв працівників поліції про категоричну незгоду з результатами огляду. Суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути від відповідальності. Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції відеозапис поліцейського обґрунтовано прийнятий як належний та допустимий доказ. Таким чином, відомості зафіксовані на відеозаписі, повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Однак, як було встановлено дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП . Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. Апеляційний суд приймає до уваги те, що в матеріалах справи міститься направлення на огляд на огляд водія транспортного засобу до медичного закладу, в якому міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 був туди доставлений, однак будь-яких відомостей про проведення огляду в медичному закладі матеріали справи не містять. Разом з цим апеляційний суд зазначає, що з огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп`яніння та чи погодиться з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, чи відмовиться від цього, поліцейський вносить виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу встановлення факту оформлення відповідного направлення до медичного закладу працівником поліції, оскільки наявність або відсутність направлення до медичного закладу в матеріалах справи не впливає на правову оцінку дій водія транспортного засобу, який погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Суд акцентує увагу, що за своїм правовим значенням направлення на огляд є лише правовою підставою для проведення огляду лікарем медичного закладу, який в даному випадку відповідно до матеріалів справи не проводився, оскільки як вбачається з відомостей відеозапису наданого працівниками поліції після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 погодився з результатами такого огляду, крім того, зазначене підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 04.08.2022 року, в яких кожний окремо зазначили, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора DRAGER ALKOTEST 6820 за результатами якого виявлено, що вміст алкоголю у видихаємому повітрі становить саме 0,94 проміле. Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Отже, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Донського Д.Б. залишити без задоволення. Постанову судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04 липня 2023року у справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик