Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/2970/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/2970/23 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т.А. Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., за участі секретаря судового засідання Антоневської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/2970/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 09 червня 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Воробйової Т.А. в м.Житомирі, в с т а н о в и в: У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит від 06 серпня 2021 року №4364918 у сумі 150 500 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 20 000 грн, заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги 69 500 грн, заборгованості за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 61 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 20 000 грн строком на 30 днів, починаючи з 06 серпня 2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 05 вересня 2021 року. Також умовами договору передбачені проценти за користування кредитними коштами: 7 500 грн, які нараховують за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредиту. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Право вимоги за вказаним кредитним договором 29 листопада 2021 року перейшло до ТзОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору факторингу №29-11-102, укладеного між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Вердикт Капітал». Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 09 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аргументує, зокрема, тим, що у травні 2023 року скаржник набув право вимоги до ОСОБА_1 за відповідним кредитним договором. При ухваленні рішення суд дійшов помилкового висновку стосовно не надання позивачем беззаперечних доказів отримання відповідачем кредитних коштів, хоча зазначені докази долучені до матеріалів справи. Крім того, посилання суду на не повідомлення відповідача про передачу права вимоги первісним кредитором іншим особам як на підставу для відмови у задоволенні позову є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень цивільного законодавства України не повідомлення боржника про зміну кредитора не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні представник відповідача адвокат Кравчук В.І. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно належним чином шляхом направлення судових повісток, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.1,2 т.2). Юридичні особи про причину неявки своїх представників не повідомили. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасник судового процесу не з`явився в судове засідання без поважних причин. За таких обставин, відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів, які б беззаперечно свідчили про отримання відповідачем кредитних коштів та їх розмір, а також не надано доказів того, що відповідачу відомо про наявність зобов`язання саме перед позивачем, як кредитором. Колегія суддів не може повністю погодитися із такими висновками суду першої інстанції з таких мотивів. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст.77 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За положеннями ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з положеннями ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 06 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (первісний кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладений договір про споживчий кредит №4364918, за умовами пунктів 1.2,1.3,1.4 якого останній отримав кредит у розмірі 20000 грн строком на 30 днів із 06 серпня 2021 року (строк кредитування) із терміном (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 05 вересня 2021 року (а.с.8-16 т.1). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору про споживчий кредит). За положеннями пункту 2.1 договору про споживчий кредит кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Вищезазначений договір укладений у електронній формі та підписаний відповідачем аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора (а.с.22 т.1). 02 лютого 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Елаєнс» видало довідку про те, що на підставі договору №40484607-26/10/18-1, укладеного між ним та ТзОВ «Мілоан» про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку), 06 серпня 2021 року здійснений грошовий переказ у сумі 20 000 грн на карту з номером № НОМЕР_1 із призначенням платежу «кошти згідно з договором 4364918» (а.с.23 т.1). Даний платіж в системі проведений успішно. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 частини першої ст.3 ЦК України. Приписи частин першої та третьої ст.509 ЦК України передбачають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною другою ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частин першої та другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною третьою ст.207 ЦК України, визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Статтею 611 та частиною першою ст.612 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, належними та допустимими доказами доведено, що договір про споживчий кредит укладений та на виконання пунктів 1.2 та 2.1 цього договору відповідачу перераховані кошти в сумі 20 000 грн на його карту. Зворотного матеріали справи не містять. Із огляду на вищевикладене, суд першої інстанції помилково вважав недоведеною обставину виконання кредитором своїх зобов`язань щодо надання грошових коштів у сумі 20 000 грн позичальнику ОСОБА_1 . Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Статтею 518 ЦК України передбачено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. 29 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу №29-11-102, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 06 серпня 2021 року №4364918 (а.с.28-41 т.1). 09 березня 2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальність «Кампсіс Фінанс» укладений договір №09-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 09 березня 2023 року, а 10 березня 2023 року додаткова угода №1 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 09 березня 2023 року №09-03/23 (а.с.189-209 т.1). У подальшому відступлено право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» згідно з умовами договору №08-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 08 травня 2023 року, укладеного між ТзОВ «Кампсіс Фінанс» та ТзОВ «Дебт Форс», та додаткової угоди №1 (а.с.210-224 т.1). У матеріалах справи відсутні докази на спростування правомірності вищевказаних правочинів, а тому право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит перейшло до ТзОВ «Дебт Форс», про права якого суд першої інстанції питання вирішив та яке подало апеляційну скаргу. Верховний Суд в постанові від 06 лютого 2018 року в справі №278/1679/13-ц виснував, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Отже, висновки суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позову з підстави неповідомлення відповідача стосовно передачі права вимоги первісним кредитором також помилкові, оскільки відповідно до положень цивільного законодавства України та усталеної судової практики з даного приводу не повідомлення боржника про зміну кредитора не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором. Також відповідачем не надано доказів виконання свого обов`язку перед первісним кредитором. Враховуючи вищевикладене, із відповідача належить до стягнення тіло кредиту в сумі 20 000 грн. Разом із тим, спір стосується кредитних правовідносин та сума заборгованості із її складовими нележить до предмета доказування. З метою доведення сум, що підлягають до стягнення з позичальника у судовому порядку, стороною кредитора наданий розрахунок заборгованості. За положеннями ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Так, пункти 1.6 - 1.7 договору про споживчий кредит передбачають, що стандартна (базова) процентна ставка за користуванням кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за даним договором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2 та 2.3 договору про споживчий кредит. У витягу з додатку №3 до договору факторингу від 29 листопада 2021 року №29-11-102, укладеного між ТзОВ «Мілоан» і ТзОВ «Вердикт Капітал», зазначено, що станом на момент укладення цього договору заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 06 серпня 2021 року №4364918 становила суму 89 500 грн, яка складалася із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 20 000 грн та заборгованості за процентам в сумі 69 500 грн (а.с.41 т.1). До позову долучений розрахунок заборгованості, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 06 серпня 2021 року №4364918 станом на 07 лютого 2023 року вже становить суму 150500, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 20 000 грн; заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги - 69 500 грн; нарахованими процентами за користування грошовими коштами за період із 29 листопада 2021 року по 28 січня 2022 року в сумі 61 000 грн (а.с.27 т.1). Відповідно до положень частини третьої ст.12 та частини першої ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною четвертою ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 висловив правову позицію, за якою суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Отже, обґрунтований розрахунок заборгованості повинен надавати суду можливість здійснити його перевірку. З огляду на наведене, такий розрахунок повинен містити, зокрема: обчислення суми боргу, ставки проценту, початок періоду нарахування основного боргу або процентів, закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів, кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, розрахунок основного боргу або процентів, розмір основного боргу або процентів та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені умовами договору. Водночас, наданий кредитором розрахунок заборгованості не містить порядку нарахування процентів, як складової частини заборгованості ОСОБА_1 , чим виключена можливість здійснення апеляційним судом перевірки такого розрахунку, а тому безпідставно вважати доведеною суму процентів за договором про споживчий кредит, а саме: 69 500 грн - суму заборгованості за процентами на дату відступлення прав вимоги та 61 000 грн - суму заборгованості за процентами з моменту відступлення права вимоги до дати виготовлення розрахунку заборгованості, а тому в стягненні цих сум належить відмовити. ТзОВ «Дебт Форс» набуло прав кредитора за договором про споживчий кредит від 06 серпня 2021 року №4364918, що свідчить про заміну кредитора у зобов`язаннях, а тому наявні правові підстави для стягнення заборгованості у сумі 20 000 грн на користь правонаступника - ТзОВ «Дебт Форс», а у стягненні решти суми позову (процентів) слід відмовити за недоведеністю. За положеннями ст.376 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про часткове задоволення позову. Вищевикладеним спростовується решта доводів апеляційної скарги, чим виключається необхідність їх окремого мотивування. Судовий збір покладається на відповідача у сумі 535,06 грн пропорційно до задоволених вимог, що узгоджується із положеннями ст.141 ЦПК України (20 000*100/150 500= 13,29%; 4 026 *13,29/100= 535,06). Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» задовольнити частково. Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 09 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» заборгованість за договором про споживчий кредит від 06 серпня 2021 року №4364918 в сумі 20 000 грн. У задоволенні решти позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» 536 грн 06 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: