Постанова 4824 № 939/30/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 939/30/23 № апеляційного провадження: 22-ц/824/12125/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Слюсар Т.А., суддів: Лапчевської О.Ф., Таргоній Д.О. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" як правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" на рішення Бородянського районного суду Київської області від 30 травня 2023 року у складі судді Міланіч А.М., у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : У грудні 2022 року ТОВ "Вердикт Капітал" правонаступником якого є ТОВ "Дебт Форс" звернулося у суд із позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 4200412 від 24.08.2021 у розмірі 76 500 грн, судовий збір в сумі 2 481 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. Позов обґрунтовано тим, що 24 серпня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит № 4200412, який вона підписала електронним підписом. 15 грудня 2021 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Мілоан" було укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, за умовами якого ТОВ "Мілоан" відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором, укладеним з відповідачкою, сума заборгованості за яким на той час складала 45 500 грн. Таким чином ТОВ "Вердикт Капітал" наділено правом грошової вимоги до відповідачки, яка належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала і станом на 05 грудня 2022 року її заборгованість склала 76 500 грн. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 30 травня 2023 року ТОВ "Вердикт Капітал" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 15 500 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 500 грн заборгованість за відсотками, 1 000 грн - заборгованість з комісії. В іншій частині в вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТВО "Вердикт Капітал" судовий збір 502 грн 69 коп. та витрати по наданню правничої допомоги в сумі 1 215 грн 69 коп. В апеляційній скарзі ТОВ "Дебт Форс", яке є правонаступником ТОВ "Вердикт Капітал", посилаючи на порушення судом норм процесуального права, не правильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення районного суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі, в тому числі стягнути витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідачкою прострочено грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, а тому на неї покладаються додаткові обов`язки, у тому числі передбачені ст. 625 ЦК України. Вказує, що у позивача виникло право на підставі п. 1.6. договору нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою - 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відзив на апеляційну скаргу не надійшло. Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вище вимогам. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі справи убачається, що 24 серпня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит № 4200412, який підписано електронним підписом позичальника та за умовами якого відповідачці було надано кредит у розмірі 10 000 грн, зі сплатою процентів в розмірі 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, строком кредитування 30 днів, до 23 вересня 2021 року (а.с. 9-24). Згідно з п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору загальний розмір кредиту становить 10 000 грн. Згідно з п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 24 серпня 2021 року (строк кредитування). Згідно п. 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 23 вересня 2021 року. У п. 1.5.1 Договору передбачено, що комісія за надання кредиту: 1000 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 4 500 грн які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно з п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. Відповідно до п. 6.1. договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт Кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Згідно з п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер НОМЕР_1 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Кредитодавцем. Відповідно до п. 6.3. Договору, приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору. Згідно з п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 10 000 грн. Отже, судом встановлено, що відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (у відповідності до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію"). Так, згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ "Мілоан", ОСОБА_1 , з якою було укладено договір № 4200412 від 24 серпня 2021 року, ідентифікована ТОВ "Мілоан". Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) L76708. Укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті відповідачки, якій в свою чергу були перераховані кошти в розмірі 10 000 грн відповідно до умов п. 1.2 кредитного договору на її банківську картку, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. 15 грудня 2021 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Мілоан" було укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, за умовами якого ТОВ "Мілоан" відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 28-36). Так, згідно наявного у справі реєстру боржників за ОСОБА_1 станом на 15 грудня 2021 року рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 45 500 грн, яка включає в себе: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 35 500 грн заборгованість за відсотками (а.с. 37-41). Крім того, з`ясовано, що ТОВ "Вердикт Капітал" скористалося своїм правом згідно ст. ст. 512, 514 ЦК України та відступило ТОВ "Кампсіс Фінанс" згідно Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 09-03/23 від 09.03.2023 - право грошової вимоги до боржника за договором № 4200412, при цьому, ТОВ «Кампсіс Фінанс» набуло статусу Кредитора по відношенню до Боржника (а.с. 127-137). 12.05.2023 ТОВ "Кампсіс Фінанс" та ТОВ "Дебт Форс" укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 12-05/23, відповідно до якого ТОВ "Кампсіс Фінанс" відступило ТОВ "Дебт Форс" а ТОВ "Дебт Форс" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором № 4200412, при цьому, ТОВ "Дебт Форс» набуло статусу Кредитора по відношенню до Боржника (а.с. 138-149). Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідачки по вказаному кредитному договору станом на 05 грудня 2022 року складає 76 500 грн, що включає в себе: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 34 500 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 31000 грн заборгованість за відсотками з моменту відступлення права вимоги, 1000 грн заборгованість з комісії (а.с. 25). Задовольняючи позов в частині стягнення 10 000 грн заборгованості за тілом кредиту, районний суд виходив з підстав його доведеності. Такі висновки районного суду є обґрунтованими, з огляду на таке. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Між відповідачкою та ТОВ "Мілоан" було укладено кредитний договір. ТОВ "Мілоан" свої зобов`язання за кредитним договором виконав, а відповідачка взяті на себе зобов`язання виконала не в повному обсязі, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором строкових платежів. Таким чином, право позивача на отримання визначених кредитним договором платежів повернення тіла кредиту (п. 1.2 договору), сплату процентів (п. 1.5.2. договору) та комісії (п. 1.5.1.) було порушено відповідачем. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України. Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України). Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Отже, позивачем доведено, що між кредитною установою та ОСОБА_1 був укладений договір у електронній формі, у якому були узгоджені істотні умови договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів. У п. 1.5.1 Договору передбачено, що комісія за надання кредиту: 1 000 грн яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Таким чином, заборгованість з комісії в розмірі 1000 грн також є обґрунтованою та підставно стягнута судом. Щодо вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами, то апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 4500 грн. які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а. с. 9). При цьому, як вбачається з договору сторони погодили, що кредит надається строкм на 30 днів з 24 серпня 2021 року. Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 30 днів, починаючи з дня укладення договору. Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 30 днів. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, договором визначено розмір процентів за користування кредитом в розмірі 4 500 грн (п. 1.5.2), а тому колегія суддів приходить до висновку, що саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, що також обґрунтовано зроблено районним судом. Щодо стягнення процентів в іншій частині, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне. У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, що відповідно до п. 1.4 договору про споживчий кредит № 4200412 від 24 серпня 2021 року термін повернення кредиту визначено 23 вересня 2021 року, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 24 вересня 2021 року по 15 грудня 2022 року відповідно до п. 1.6, 2.3.1.2 договору відсутні. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування відповідачки за договором про споживчий кредит № 4200412 від 24 серпня 2021 року був пролонгований кредитодавцем відповідно до п. 2.3.1.2 договору, також не було надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) (п. 4.2 договору), тому строк кредитування становив 30 днів. Крім того, апеляційний суд зауважує, що відповідно до розрахунку заборгованості позивачем здійснено нарахування процентів за період з 24 серпня 2021 року по 15 грудня 2022 року згідно п. п. 1.6, 2.3.1.2 договору, тоді як у справі встановлено, що строк кредитування становив по 23 вересня 2021 року. За таких обставин, районний суд дійшов обґрунтованого висновку, що правових підстав для нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування у кредитодавця не було. Погоджується колегія суддів з висновком районного суду щодо відсутності підстав до стягнення процентів з відповідача в повному обсязі, оскільки, згідно п. п. 1.6, 2.3.1.2 договору, доказів того, що строк кредитування відповідача був пролонгований позивачем відповідно до п. 2.3.1.2 договору суду не надано, також не надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) (п. 4.2 договору), відповідно до розрахунків заборгованості нарахування процентів у відповідності до статті 625 ЦК України позивачем не здійснювалось. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (а.с. 25). У справі відсутні докази виконання кредитором умов п.4.2 договору, пов`язаного з пролонгацією договору, направлення відповідної вимоги боржнику, що з урахуванням змісту договору виключає підстави до стягнення відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору. Доказів того, що позивачем нараховувались проценти відповідно до п. 4.2 договору суду не надано. З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні з відповідача заборгованості по відсоткам, який не деталізований та позбавляє можливості суд встановити розмір відсотків (заборгованості) , оскільки таке нарахування здійснювалось за період після зазначеного договором строку кредитування. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та їм надана відповідна правова оцінка, з якою погоджується апеляційний суд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ "Дебт Форс" слід залишити без задоволення, а рішення Бородянського районного суду Київської області від 30 травня 2023 року - без змін. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" як правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" залишити без задоволення. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 30 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Суддя: