Постанова 4852 № 340/6403/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 340/6403/23 Суддя І інстанції Пасічник Ю.П. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Коршуна А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 23.03.2022 року по 31.03.2023 року в розмірі 40220,03 грн. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за період з 23.03.2022 року по 31.03.2023 року у розмірі 40220,03 грн. Не погодившись з рішенням суду першої Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заборгованість з пенсійних виплат утворилась на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року по справі №340/4673/22 і буде виплачена на умовах Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року №1165 за окремою бюджетною програмою за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 04.04.1998року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (а.с.6). Позивач є внутрішньо переміщеною особою (а.с.7). Як вбачається з довідки відповідача від 27.03.2023 року розмір заборгованості щодо пенсійних виплат за період з 23.03.2022 по 31.03.2023 складає 40220 грн. 03 коп. (а.с.8-а) Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.03.2022 року про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні. На виконання вказаного рішення, відповідачем було призначено пенсію за віком. За період з 23.03.2022 по 31.03.2023 утворилась заборгованість з виплати пенсії в розмірі 40220 грн. 03 коп., яка буде виплачена на умовах окремого порядку передбаченого ПКМУ від 10.11.2021 №1165 за окремою бюджетною програмою. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати заборгованості з пенсійних виплат, позивач звернувся з позовом до суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Згідно із вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення. Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. В абз. 1 пп.3.2 п.3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Тобто, чинним законодавством встановлено певний порядок дій особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду у разі наявності, на його думку, протиправних рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Як вбачається з матеріалів справи, у межах спірних відносин позивач фактично не погоджується із діями відповідача, які пов`язані із виплатою йому пенсії, нарахованої на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року по справі №340/4677/22, при цьому звертається з суду з новим позовом. Враховуючи те, що позивач зазначаючи про протиправність дій відповідача при виконанні ним судового рішення звернувся до суду з позовною заявою, в той час як положеннями ст. 383 КАС України встановлено інший порядок вирішення такого питання, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права. При цьому, при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 року у справі №816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15, постанові Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі №580/3376/20. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 14 листопада 2023 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.М. Іванов суддя А.О. Коршун