Ухвала КЦС ВС № 484/421/23

Ухвала 17 листопада 2023 року м. Київ справа № 484/421/23 провадження № 61-14419ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 червня 2023 року та на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання незаконним позбавлення права користування, визнання акту введення гаража в експлуатацію підробленим та визнання свідоцтва про право власності на гараж незаконним, ВСТАНОВИВ: 03 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 червня 2023 року та на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у цій справі. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 09 жовтня 2023 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Антоненко Н. О. Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали, а саме - заявнику необхідно було надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України, та відповідно до кількості учасників справи, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 листопада 2023 року (у зв`язку із відставкою судді Антоненко Н. О.) справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю. 07 листопада 2023 року на виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги та копії скарги відповідно до кількості учасників справи. Касаційна скарга підлягає поверненню з таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Аналіз нової редакції касаційної скарги свідчить, що її

мотивувальна частина не містить нормативно-правового обґрунтування. ОСОБА_1 не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 не виконав вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає поверненню. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 червня 2023 року та на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року повернути заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя А. Ю. Зайцев