Постанова 4875 № 922/1642/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/1642/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В. за участі секретаря судового засідання Андерс О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (вх.№1818 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Хотенцем П.В., повний текст рішення складено та підписано 24.08.2023) у справі №922/1642/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера", м. Харків, до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, м. Харків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, м.Харків, про 568 477,99 грн, ВСТАНОВИВ: В квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області 501 318,00 грн, у тому числі інфляційні втрати у розмірі 421 636,64 грн та 3% річних у розмірі 79 681,36 грн. Просив покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору. 02 червня 2023 до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" подано заяву (вх.13944) про визначення порядку та способу виконання рішення, в якій позивач просив одночасно з ухваленням рішення у справі №922/1642/23 визначити відповідно до частини першої статті 239 Господарського процесуального кодексу України порядок виконання такого рішення, встановивши, що на виконання рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/1642/23 передаються у власність Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «Укртехиосфера будівельні матеріали, вироби та конструкції, що передані Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укртехносфера на зберігання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області на підставі договору зберігання № 535-17 від 15.12.2017 та існують в натурі. 17 липня 2023 року до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" подано заяву (вх.18542) про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 568 477,99 грн, у тому числі інфляційні витрати у розмірі 467 801,23 грн, 3% річних у розмірі 100 676,76 грн та визнати таким, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" право володіння в порядку здійснення притримання будівельними матеріалами, виробами та конструкціями, що були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" на зберігання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області на підставі договору зберігання № 535-17 від 15 грудня 2017 року. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 липня 2023 року прийнято до розгляду заяву (вх.№ 18542 від 17.07.2023) позивача в порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що позивачем додержано процедуру звернення з даною заявою (заяву підписано уповноваженою особою та надано докази її направлення відповідачеві), стадію розгляду (підготовче провадження). 15 серпня 2023 року до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" подано заяву (вх.№ 21687) в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, яку суд прийняв до матеріалів справи. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/1642/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" задоволено повністю. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" 568 477,99 грн, у тому числі інфляційні втрати у розмірі 467 801,23 грн та три проценти річних у розмірі 100 676,76 грн. Визнано таким, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера", право володіння в порядку здійснення притримання будівельними матеріалами, виробами та конструкціями, які були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" на зберігання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області на підставі договору зберігання № 535-17 від 15 грудня 2017 року. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 211,17 грн. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" витрати на професійну правову допомогу в розмірі 80 000,00 грн. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" про визначення порядку виконання рішення суду відмовлено. Рішення суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 467 801,23 грн та 3% річних у розмірі 100 676,76 грн обґрунтовано наявністю заборгованості у розмірі 3 077 639,68 грн за виконані роботи за договором №79Т-17 від 07 липня 2017 року, яка випливає з умов договору будівельного підряду та підтверджена в подальшому судовим рішенням, яке набрало законної сили (рішенням Господарського суд Харківської області від 23 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2021 року по справі № 922/1372/19). Підставою виникнення відповідного цивільного обов`язку відповідача сплатити на користь позивача грошові кошти в сумі основного боргу 3 077 639,68 грн є укладений сторонами договір підряду № 79т-17 від 07 липня 2017 року. Як зазначено судом, рішення суду у справі № 922/1372/19 лише підтвердило дійсне існування такого обов`язку, його безспірність та надало цьому обов`язку безпосередньо примусового характеру. Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, в зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволено. В частині визнання таким, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера", право володіння в порядку здійснення притримання будівельними матеріалами, виробами та конструкціями, які були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" на зберігання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області на підставі договору зберігання № 535-17 від 15 грудня 2017 року, рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки судом поза усяким розумним сумнівом встановлено наявність заборгованості Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" у загальній сумі 3 077 639,68 грн (основний борг), 1 758 059,04 грн (три проценти річних та інфляційні втрати, у тому числі ті, що правомірно нараховані позивачем та стягуються за цим рішенням суду), всього 4 835 698,72 грн, і Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" неодноразово (листами від 17.12.2021 за № 211 та від 01.05.2023 за № 96) повідомляло Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про здійснення притримання матеріалів та обладнання, що перебувають у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" на підставі договору зберігання від 15 грудня 2017 року № 535-17, з метою забезпечення виконання грошових обов`язків Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера", доводи позивача про належність йому права володіння в порядку здійснення притримання будівельними матеріалами, виробами та конструкціями, які були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" на зберігання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області на підставі договору зберігання № 535-17 від 15 грудня 2017 року, є обґрунтованими, в зв`язку з чим позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" задоволено в повному обсязі. Стосовно заявленого позивачем клопотання про визначення одночасно з ухваленням рішення у справі також і порядку виконання такого рішення суд зауважив, що спосіб виконання рішення суду про стягнення грошових коштів може бути змінений судом тільки у разі, якщо заявником буде доведено наявність перешкод для виконання саме цього конкретного судового рішення, про встановлення/зміну способу виконання якого йдеться. Подані ж позивачем докази вказують на об`єктивні перешкоди для виконання раніше ухвалених судом на користь позивача рішень у справах № 922/1372/19 та № 922/932/22. З цих причин заявлене позивачем клопотання про визначення одночасно з ухваленням рішення у справі також і порядку виконання такого рішення є передчасним і у його задоволенні відмовлено. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень та доводів відповідача щодо неспівмірності розміру витрат на правову допомогу грошовим вимогам, що є предметом спору, беручи до уваги тривалу недобросовісну поведінку відповідача, який зневажає свій обов`язок виконувати рішення суду, які набрали законної сили, дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 80 000,00 грн у повному обсязі. Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/1642/23 скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що не витребування додаткових доказів від ТУ ДСА України у Харківській області, які мають вирішальне значення для справи та подальше надання відповідної оцінки відсутності доказів судом під час винесення рішення у справі №922/1642/23 свідчить про порушення норм процесуального права, не з`ясування обставин, що мають значення для справи та є підставою для скасування рішення від 15.08.2023 у справі № 922/1642/23. Зазначає, що під час провадження у справі № 922/1642/23 Господарським судом Харківської області 06.06.2023 у справі № 922/1655/23 було винесено рішення, яким було задоволено позовні вимоги ТУ ДСА України у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укртехносфера в повному обсязі та зобов`язано останнього повернути ТУ ДСА України у Харківській області будівельні матеріали, які передавались за договором № 535-17 від 15.12.2017 на зберігання. 07.08.2023 через особистий кабінет в ЄСІТС за вих. № 06-21/1664/23 від 07.08.2023 ТУ ДСА України у Харківській області подавало до суду заперечення на заяву про зміну предмета позову у справі № 922/1642/23, де також зазначало про наявність копії рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі № 922/1655/23 та неправомірність заявленої вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укртехносфера про зміну предмета позову. Зауважує, що при ухваленні судового рішення у справі № 922/1655/19 судом були з`ясовані та враховані усі обставини справи, відповідно до яких ухвалено рішення про повернення Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Харківській області будівельних матеріалів, загальною вартістю 4 304 921,39 грн, які знаходяться на відповідальному зберіганні відповідно до договору від 15.12.2017 № 535-17 у ТОВ Будівельна компанія Укртехносфера. Враховуючи предмет та підстави заявленого позову, а також встановлені під час розгляду справи № 922/1655/19 обставини, судом було задоволено позов та присуджено до повернення Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Харківській області будівельні матеріали, загальною вартістю 4 304 921,39 грн. Натомість, як вбачається зі змісту заяви про зміну предмета позову у справі № 922/1642/23, запропоновані Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укртехносфера заходи для відновлення своїх порушених прав фактично стосуються зміни рішення суду по суті у справі № 922/1655/19, а саме зазначення про передання права володіння будівельними матеріалами ТОВ Будівельна компанія Укртехносфера, що свідчить не тільки про необґрунтованість вказаної заяви, а й заявлення додаткових позовних вимог. 31.10.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13346), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що оскільки встановлено наявність заборгованості Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" у загальній сумі 3 077 639,68 грн (основний борг), 1 758 059,04 грн (три проценти річних та інфляційні втрати, у тому числі ті, що правомірно нараховані позивачем та стягуються за цим рішенням суду), всього 4835698,72 грн, і Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" неодноразово (листами від 17 грудня 2021 року за № 211 та від 01 травня 2023 року за № 96) повідомляло Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про здійснення притримання матеріалів та обладнання, що перебувають у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" на підставі договору зберігання від 15 грудня 2017 року №535-17, з метою забезпечення виконання грошових обов`язків Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера", доводи позивача про належність йому права володіння в порядку здійснення притримання будівельними матеріалами, виробами та конструкціями, які були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" на зберігання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області на підставі договору зберігання № 535-17 від 15 грудня 2017 року, є обґрунтованими. 08.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№13686) про відкладення (перенесення) розгляду справи. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні просив клопотання про відкладення розгляду справи залишити без розгляду, проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Враховуючи явку представника позивача у судове засідання, колегія суддів залишає клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" (вх.№13686 від 08.11.2023) без розгляду. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 07.07.2017 між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" (підрядником) було укладено договір №79Т-17 на виконання робіт на об`єкті "Реконструкція адміністративної будівлі та благоустрій території Первомайського міськрайонного суду Харківської області, за адресою: Харківська область, м. Первомайський, 3-й мікрорайон, буд.16-А". Відповідно до п.4.1.1 договору замовник має право відмовитися від прийняття закінчених робіт (об`єкта будівництва) у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та договорі підряду, і не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою. Згідно з п.7.1 договору після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) замовник зобов`язаний негайно розпочати їх приймання. Пунктом 7.2 договору передбачено, що передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформляються актом про виконані роботи. За змістом п.8.1 договору розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість поетапно у чіткій відповідності календарному графіку виконання робіт та проектно-кошторисній документації. Невідповідність виконаного етапу робіт зафіксованого актом виконаних робіт, відповідному обсягу робіт проектно-кошторисної документації - є підставою для повернення акту виконаних робіт замовником без узгодження та підписання. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень, підписує їх. Після підписання документів замовник зобов`язання оплатити виконані роботи. 15.12.2017 між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера", зберігач, було укладено договір зберігання №535-17, за яким позивач прийняв на зберігання належні відповідачу матеріали та обладнання. На виконання умов договору зберігання №535-17 від 15.12.2017 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі матеріалів та обладнання згідно з договором зберігання №535-17 від 15.12.2017 у відповідності до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне зберігання матеріали та обладнання на загальну суму 6 876 783,28 грн. У зв`язку з використанням позивачем матеріалів, у 2018 році між сторонами був підписаний акт використання матеріалів та обладнання на суму 2 571 861,89 грн. Рішенням Господарського суд Харківської області від 23 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 922/1372/19 за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" про стягнення 1 235 849,79 грн, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, про стягнення 3 077 639,68 грн, в позові Територіального управління державної судової адміністрації у Харківській області відмовлено повністю; зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" задоволено повністю та стягнуто з Територіального управління державної судової адміністрації у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" 3 077 639,68 грн заборгованості, 46 164,60 грн судового збору та 68 099,04 грн витрат на проведення експертиз. Як встановлено судами в межах справи №922/1372/19, за умовами договору підряду №79Т-17 від 07.07.2017 Територіальне управління державної судової адміністрації у Харківській області доручило Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору, виконання робіт: Реконструкція адміністративної будівлі та благоустрій території Первомайського міськрайонного суду Харківської області, за адресою: Харківська область, м. Первомайський, 3-й мікрорайон, буд. 16-А. Згідно з п. 7.1 договору підряду № 79Т-17 від 07.07.2017, після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) замовник зобов`язаний негайно розпочати їх приймання. Відповідно до п.7.2. договору підряду № 79Т-17 від 07.07.2017 передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи. Фактичний термін закінчення робіт по окремих етапах, згідно календарного графіку виконання робіт, визначається датою підписання замовником акту приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в з додатками. Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" на адресу Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області було направлено лист № 197 від 20.11.2019, до якого було додано підписані з боку підрядника акт приймання виконаних будівельних робіт ф. Кб-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати ф. Кб-3 щодо робіт на об`єкті Реконструкція адміністративної будівлі та благоустрій території Первомайського міськрайонного суду Харківської області, за адресою: Харківська область, м. Первомайський, 3-й мікрорайон, буд.16-А на суму 1 038 861,64 грн. Крім того, листом №196 від 20.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" було направлено на адресу Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області підписані з боку підрядника договірну ціну на додаткові роботи щодо фасадів будівлі, акт приймання виконаних будівельних робіт ф. Кб-2в, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати ф. Кб-3 щодо додаткових робіт на об`єкті Реконструкція адміністративної будівлі та благоустрій території Первомайського міськрайонного суду Харківської області, за адресою: Харківська область, м. Первомайський, 3-й мікрорайон, буд.16-А на суму 2 038 778,04 грн. У вищевказаних листах №196 та №197 від 20.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" просило Територіальне управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області підписати вищевказані документи, що були додані до відповідних листів. Територіальне управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області листами від 25.11.2019 за № 06-14/2656/19 та № 06-14/2655/19 повідомило ТОВ БК Укртехносфера про відмову підписати зазначені акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт з тих причин, що строк договору № 79Т-17 від 07.07.2017 закінчився 15.06.2019, у зв`язку з чим, на думку ТУ ДСА у Харківській області, договірні правовідносини між сторонами припинилися. Зміст листів Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 25.11.2019 № 06-14/2656/19 та № 06-14/2655/19 свідчить про те, що останнє відмовилось прийняти виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" роботи, з огляду на припинення між сторонами договірних правовідносин (закінчення 15.06.2019 строку дії договору № 79Т-17 від 07.07.2017). З цього приводу, апеляційний господарський суд в постанові у справі №922/1372/19 зауважив, закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Отже, закінчення 15.06.2019 строку дії договору підряду від 07.07.2017 №79т-17 не може свідчити про припинення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" обов`язку щодо виконання підрядних робіт в обсязі, обумовленому договором, а у Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області оплатити виконані підрядником роботи. За таких обставин відмова Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області підписати направлені на його адресу акти приймання виконаних будівельних робіт ф. Кб-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати ф. Кб-3 за листопад 2019 року на загальну суму 3 077 639,68 грн визнана судом необґрунтованою. Судова колегія апеляційної інстанції зауважила, що у випадку необґрунтованого ухилення замовника від підписання актів приймання виконаних робіт, такі роботи слід вважати прийнятими замовником, що в контекст положень ст.ст. 853, 882 ЦК України зумовлює виникнення у замовника обов`язку оплатити вартість виконаних підрядником робіт. Також судова колегія апеляційного господарського суду зазначила, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області не спростовано належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України факту невиконання підрядником робіт в обсязі, визначеному актами приймання виконаних будівельних робіт ф. Кб-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати ф. Кб-3 за листопад 2019 року на загальну суму 3 077 639,68 грн. Крім того, висновком експерта № 20-4326 від 02.02.2021 також було підтверджено факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укртехносфера підрядних робіт на об`єкті Реконструкція адміністративної будівлі та благоустрій території Первомайського міськрайонного суду Харківської області, а також те, що підрядник під час виконання відповідних робіт діяв в інтересах замовника, оскільки зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об`єкта будівництва, що в контексті ч.4 ст. 877 ЦК України свідчить про наявність у підрядника права на оплату вищевказаних робіт. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційне провадження у справі № 922/1372/19 відкрите за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 23 червня 2021 року та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2021 року, закрито. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09 листопада 2022 року у справі №922/932/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, за участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області, про стягнення 1 197 097,83 грн, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" задоволено, стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" інфляційні втрати у розмірі 970 701,60 грн, три відсотки річних у розмірі 226 396,23 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 956,47 грн. Позовні вимоги були вмотивовані простроченням з боку відповідача платежу за договором №79Т-17 від 07.07.2017 та додатковими угодами до нього у загальній сумі 3 077 639,68 грн, що було встановлено відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили. Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Позивач зазначає, що рішення Господарського суду Харківської області від 23 червня 2021 року у справі №922/1372/19 виконано відповідачем лише в сумі 114 263,64 грн, тобто фактично позивачу відшкодовано 46 164,60 грн судового збору та 68 099,04 грн витрат на проведення експертиз; сума основного боргу в розмірі 3 077 639,68 грн залишається не сплаченою відповідачем; рішення Господарського суду Харківської області від 09 листопада 2022 року у справі №922/932/22 виконано відповідачем в сумі 25473,25 грн, тобто фактично позивачу відшкодовано судові витрати на сплату судового збору в сумі 17 956,47 грн та частково 3 проценти річних (7516,78 грн із загальної суми 226 396,23 грн), тобто заборгованість зі сплати інфляційних втрат в сумі 970 701,60 грн та трьох відсотків річних в сумі 218 879,45 грн (а всього за вказаним рішенням суду 1 189 581,05 грн) залишається не сплаченою відповідачем. Таким чином, як зазначає позивач, станом на 25 квітня 2023 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області не виконаний обов`язок перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" щодо сплати заборгованості у розмірі 3 077 639,68 грн, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми 3% річних за період з 15.06.2022 по 25.04.2023 у розмірі 79 681,36 грн та інфляційних втрат за період з 01.06.2022 по 28.02.2023 у розмірі 421 636,64 грн, всього 501 318,00 грн, нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Листами від 28.04.2023 за № 04-22-06/2019 та від 28.04.2023 за № 04-22-06/2017 Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на запит адвоката Квартенко О. повідомило останнього, що необхідні бюджетні асигнування у Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області відсутні, внаслідок чого рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2021 у справі № 922/1372/19 та від 09.11.2022 у справі № 922/932/22 не виконуються. Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного. Частиною 1 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. За змістом ст.11 ЦК України зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать. Згідно зі ст. ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України). Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18). У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17). За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2022 у cправі № 918/650/21). В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що 07.08.2023 ТУ ДСА України у Харківській області подавало до суду заперечення на заяву про зміну предмета позову у справі № 922/1642/23, де зазначало про наявність рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі № 922/1655/23 та неправомірність заявленої вимоги ТОВ Будівельна компанія Укртехносфера про зміну предмета позову. Згідно зі статтею 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У статті 46 ГПК України унормовані процесуальні права та обов`язки сторін. Так, відповідно до частин другої та третьої статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Оскільки предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 922/53/19). Водночас під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви (постанови Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19). Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.02.2022 у справі № 175/3267/17). Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. Даний правовий висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.02.2023 у справі № 902/560/20 (902/301/21). Оскільки норма частини третьої статті 46 ГПК України виключає можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити у задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені (первісні) позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18). Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може вважатися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17. Зміна предмета позову не може бути пов`язана з пред`явленням додаткових позовних вимог немайнового характеру, про які не йшлося в первісній позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги пов`язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами, то вони можуть бути пред`явлені з дотриманням вимог, зокрема, положень ст.173 ГПК України, що регулює порядок об`єднання позовних вимог. Право об`єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надано суду до початку підготовчого засідання. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17, від 10.10.2023 у cправі № 910/21843/21. Відповідно до ч.1 ст.173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Однак, таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом. Можливість об`єднання декількох позовних вимог шляхом подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до вже поданого позову чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2020 у справі № 922/404/19). Як свідчить матеріали справи, позивачем 17.07.2023 до суду подано заяву (вх.18542) про зміну предмету позову, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 568 477,99 грн, у тому числі інфляційні витрати у розмірі 467 801,23 грн, 3% річних у розмірі 100 676,76 грн (збільшено позовні вимоги) та визнати таким, що належить ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" право володіння в порядку здійснення притримання будівельними матеріалами, виробами та конструкціями, що були передані ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" на зберігання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області на підставі договору зберігання № 535-17 від 15.12.2017. Тобто, позивачем в заяві від 17.07.2023 (вх. №18542) збільшено позовні вимоги та одночасно змінено і предмет, і підстави позову. Крім того, позовні вимоги майнового характеру були доповнені позивачем вимогами немайнового характеру, про які не йшлося в первісній позовній заяві. Зокрема, за змістом первісної позовної заяви позивач просив стягнути лише інфляційні втрати у розмірі 421 636,64 грн та 3% річних у розмірі 79 681,36 грн. Відповідно первісна позовна заява не містила вимоги про визнання таким, що належить ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" права володіння в порядку здійснення притримання будівельними матеріалами, виробами та конструкціями, що були передані ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" на зберігання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області на підставі договору зберігання № 535-17 від 15.12.2017. При цьому підставами первісного позову є невиконання з боку відповідача грошового зобов`язання за договором підряду №79Т-17 від 07.07.2017 та додатковими угодами до нього у загальній сумі 3 077 639,68 грн, що було встановлено відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили, застосування положень статей 625, 612 ЦК України. Тобто предметом первісного позову є лише майнові вимоги. Водночас, заявлена у заяві про зміну позову від 17.07.2023 (вх. №18542) вимога про визнання таким, що належить ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" право володіння в порядку здійснення притримання будівельними матеріалами, виробами та конструкціями, що були передані ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" на зберігання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області на підставі договору зберігання № 535-17 від 15.12.2017, є немайновою вимогою. Ця заява про зміну (доповнення) предмета позову ґрунтується на положеннях статей 856, 594-597 ЦК України, які визначають право підрядника на притримування устаткування, залишку невикористаного матеріалу та іншого майна замовника, що є у підрядника, до виконання боржником зобов`язання. Так, за змістом ст.856 ЦК України якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв`язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника. Відповідно до ч.1 ст.594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання. Згідно зі ст.597 ЦК України вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 цього Кодексу. Відтак, позовна вимога про визнання таким, що належить ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" право володіння в порядку здійснення притримання будівельними матеріалами, виробами та конструкціями, що були передані ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" на зберігання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області на підставі договору зберігання № 535-17 від 15.12.2017, є самостійним, нормативно визначеним способом захисту, яка ґрунтується на зовсім відмінних підставах аніж вимоги майнового характеру про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Таким чином, позивачем було змінено не лише предмет, а і підстави позову (що в силу норм ГПК України не допускається), оскільки підстави первісного позову не ґрунтувалися на положеннях статей 856, 594-597 ЦК України. Крім того, колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, згідно з якою доповнення немайнового позову (про визнання договору недійсним) майновою вимогою про стягнення коштів є не збільшенням позовних вимог, а є пред`явленням нового позову із іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви як збільшення розміру заявлених позовних вимог. Відтак, на переконання колегії суддів, заява позивача про зміну предмета позову від 17.07.2023 у цій справі є фактично поданням окремого позову із іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви в якості зміни предмету позову шляхом включення до предмета позову додаткової вимоги про визнання таким, що належить ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" права володіння в порядку здійснення притримання будівельними матеріалами, виробами та конструкціями, що були передані ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" на зберігання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області на підставі договору зберігання № 535-17 від 15.12.2017. Можливість об`єднання декількох позовних вимог до вже поданого позову чинним Господарським процесуальним кодексом не передбачено. При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача в заяві про зміну предмету позову від 17.07.2023 №18542 на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, з огляду на наступне. Так, у справі № 922/2575/19 за позовом ОСОБА_1 до 1) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аксіома», 2) Приватного нотаріуса Азімової Маріанни Чінгізханівни про скасування реєстраційної дії, зобов`язання приватного нотаріуса вчинити дії, визнання недійсними рішення та статуту, предметом позову є: скасування реєстраційної дії приватного нотаріуса Азімової М. Ч. про проведення державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аксіома» в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.01.2018, зобов`язання приватного нотаріуса Азімової М. Ч. внести до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис щодо скасування державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аксіома» від 18.01.2018. 28.11.2019 до закінчення місцевим господарським судом підготовчого провадження у справі позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій заявив додатково ще дві вимоги, а саме просив: визнати недійсним рішення установчих зборів зі створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аксіома» та затвердження статуту, оформленого протоколом № 1 від 18.12.2017; визнати недійсним статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аксіома», затверджений протоколом № 1 від 18.12.2017. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19 зробив наступні висновки: Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу правомірності створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аксіома». При цьому підставою створення об`єднання є відповідне рішення установчих зборів об`єднання, наслідком прийняття такого рішення є подальша реєстрація об`єднання як юридичної особи, ці дії (прийняття рішення та реєстрація юридичної особи) є послідовними та взаємопов`язаними між собою. Отже позовні вимоги (як первісні, так і змінені) стосуються підстав створення та реєстрації об`єднання, заявлені безпосередньо у межах цих спірних правовідносин. У прохальній частині позовної заяви позивач не просив визнати недійсним рішення установчих зборів, оформлене протоколом № 1 від 18.12.2017. Проте у тексті позовної заяви зазначив про те, що рішення установчих зборів, оформлене протоколом № 1 від 18.12.2017, підлягає визнанню недійсним, оскільки прийняте з порушенням вимог закону, що тягне і скасування державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аксіома» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців та громадських формувань та скасування державної реєстрації статуту цього Об`єднання. Крім того позивач у позовній заяві як на фактичні підстави позову послався на обставини порушення процедури створення та реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аксіома», в обґрунтування чого послався на те, що рішення установчих зборів зі створення Об`єднання, оформлене протоколом № 1 від 18.12.2017, було прийняте з порушенням встановленого статтею 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядку скликання, проведення зборів, голосування на зборах та складення протоколу зборів. Аналогічні підстави позову (як фактичні, так і правові підстави) були наведені позивачем і у заяві про зміну предмету позову від 28.11.2019. Крім того у цій заяві позивач послався на те, що рішення установчих зборів, оформлене протоколом № 1 від 18.12.2017, примірник якого міститься у реєстраційній справи та був наданий відповідачем до матеріалів цієї господарської справи, було оформлене з порушенням частини 12 статті Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та частини 7 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності і багатоквартирному будинку», а саме: не містить особистого підпису всіх осіб, які брали участь у голосуванні, та інформації про співвласників будинку, які взяли участь у зборах. Отже, обставини порушення прийняття та оформлення рішення установчих зборів та зокрема обставини неточності відомостей, що містяться у протоколі установчих зборів № 1 від 18.12.2017, зазначалися позивачем і у позовній заяві та стосувалися примірнику протоколу, що був наданий йому відповідачем-1 на адвокатський запит. У заяві про зміну предмету позову від 28.11.2019 позивач також посилається на ці обставини, проте ці доводи є уточненими та стосуються примірника протоколу установчих зборів № 1 від 18.12.2017, що міститься у реєстраційній справи та був наданий відповідачем до матеріалів цієї господарської справи, який, за твердженням позивача йому відповідачем-1 не надавався та з яким позивач ознайомився під час розгляду цієї судової справи. Отже наведені позивачем у заяві про зміну предмету позову від 28.11.2019 доводи не є зміною підстав позову, оскільки позивач не змінював первісні фактичні підстави, а лише доповнив їх новими обставинами, які стосуються предмету спору (підстави створення Об`єднання) та стали йому відомі під час розгляду цієї судової справи. При цьому правова підстава позову: стаття 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», визначена первісно позивачем, також не була змінена позивачем. Позивач, пославшись у заяві про зміну предмету позову на обставини порушення визначеного частиною 12 зазначеної статті порядку прийняття та оформлення рішення, що є складовою проведення зборів, лише уточнив частину цієї статті, яка не була дотримана при створенні Об`єднання, не змінюючи при цьому первісно визначену загальну підставу позову: порушення порядку проведення установчих зборів. Таким чином позивач у справі № 922/2575/19 змінив лише предмет позову, доповнивши його новими вимогами, а підставу позову залишив незмінною: порушення порядку створення та державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аксіома», прийняття рішення установчих зборів зі створення Об`єднання, оформлене протоколом № 1 від 18.12.2017, з порушенням порядку скликання, проведення зборів та голосування на зборах, визначеного Законами України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»; підстави позову були доповнені новими обставинами, які стали відомі позивачу під час судового розгляду справи, у межах первісно визначених підстав, незмінними залишилися і правові підставі позову. Предметом розгляду у справі № 924/1473/15 було: визнання недійсним та скасування рішення шостого скликання Славутської міської ради Хмельницької області від 05.04.2013 № 12.8-28/2013 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення індустріального парку в місті Славуті"; визнання недійсним та скасування рішення шостого скликання Славутської міської ради Хмельницької області від 31.05.2013 № 17.2-30/2013 "Про передачу земельних ділянок у власність чи користування" в частині п. п. 11, 12, 13 щодо затвердження територіальній громаді міста Славута в особі Славутської міської ради проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Військова для створення індустріального парку "Славута" площею 500000 кв.м. (кадастровий номер: 6810600000:01:007:0088) для розміщення та експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) та щодо прийняття оформлення для них правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та проведення їх державної реєстрації. Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2017 у справі № 924/1473/15 касаційну скаргу Славутської міської ради задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі №924/1473/15 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.12.2016 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області. При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов`язки сторін таких правовідносин (у зв`язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів, визнання права чи відсутності права. Як зазначено в постанові, суди не надали оцінки встановленим ними обставинам щодо здійсненої державної реєстрації права іншого землекористувача, не з`ясували, чи стосується зареєстроване право спірної земельної ділянки, а, відтак, чи забезпечить обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відновлення цих прав за наслідками задоволення позовних вимог. В ході підготовчого судового засідання прокуратурою та позивачами у справі №924/1473/15 встановлено зміну фактичних обставин справи. Зокрема, незважаючи на оспорювання прокуратурою гарнізону та позивачами рішень Славутської міської ради від 5 квітня 2013 року №12.8-28/2013 та від 31 травня 2013 року №17.2-30/2013, останніми впродовж 2016-2017 років прийнято ряд рішень, якими орган місцевого самоврядування фактично розпорядився землями оборони. Враховуючи позицію Вищого господарського суду України, зазначену в постанові від 07.11.2017 у справі №924/1473/15, необхідність ефективного захисту порушеного права, до суду було подано заяву про зміну предмету позову. У пункті 7.43 постанови від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16. Слід зауважити, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц). Даний правовий висновок також наведено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.02.2023 у справі № 902/560/20(902/301/21). За таких обставин, посилання позивача в заяві від 17.07.2023 на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 визнається судовою колегією безпідставним, оскільки встановлені судом фактичні обставини щодо подання позову (їх предмет та підстави), що формують зміст правовідносин, у цій справі та у справах, на які посилається позивач, є різними (у цій справі, на відміну від справ № 924/1473/15 та № 922/2575/19, позивач позовні вимоги майнового характеру доповнив позовною вимогою немайнового змісту), що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що 14.07.2023 відповідачем було подано до суду клопотання про долучення документів у справі, до якого було додано копію рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі №922/1655/19. 07.08.2023 відповідачем було подано до суду заперечення на клопотання (заяву), в якому відповідач посилався на наявність рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі №922/1655/19. Так, в провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/1655/19 за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера", про зобов`язання вчинити певні дії, а саме зобов`язання відповідача повернути позивачу будівельні матеріали, загальною вартістю 4 304 921,39 грн, які знаходяться у відповідача на відповідальному зберіганні відповідно до договору від 15.12.2017 №535-17 на будівельний майданчик за адресою: Харківська обл., м. Первомайський, 3-й мікрорайон, 16-А. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушенням відповідачем, як зберігачем за договором зберігання від 15.12.2017 №535-17 своїх зобов`язань в частині повернення майна, переданого на зберігання, після пред`явлення позивачем, як поклажодавцем відповідної вимоги в порядку пункту 2.1. договору. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі №922/1655/19 позов задоволено повністю; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" повернути Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Харківській області будівельні матеріали, загальною вартістю 4 304 921,39 грн, які знаходяться на відповідальному зберіганні відповідно до договору від 15.12.2017 №535-17 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" на будівельний майданчик за адресою: Харківська обл., м. Первомайський, 3-й мікрорайон, 16-А; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі №922/1655/19 встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем, як зберігачем за договором зберігання від 15.12.2017 №535-17 своїх зобов`язань в частині повернення майна, переданого на зберігання, після пред`явлення позивачем, як поклажодавцем відповідної вимоги в порядку пункту 2.1. договору. Судом також було відхилено доводи відповідача відносно наявності підстав для притримання одержаних на підставі договору зберігання від 15.12.2017 №535-17 будівельних матеріалів в порядку статті 856 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що дана правова норма застосовується за підрядними правовідносинами в разі коли у сторін є зобов`язання саме за договором підряду, проте, предметом розгляду даної справи є зобов`язання відповідача повернути позивачу майно на підставі укладеного договору зберігання. Більш того, зі змісту договору зберігання від 15.12.2017 №535-17 не вбачається, що сторонами було здійснено якісь посилання на договір підряду від 07.07.2017 №79т-17. Окрім викладеного, господарським судом першої інстанції також було зазначено про те, що умови договору зберігання від 15.12.2017 №535-17 не містять домовленостей сторін про право притримання матеріалів та обладнання в разі порушення позивачем своїх грошових зобов`язань за договором підряду від 07.07.2017 №79т-17, як спосіб забезпечення зобов`язань за таким правочином, будь-які інші зобов`язання, на підставі яких могло виникнути право на притримання речі або забезпечення виконання зобов`язань між сторонами відсутні. Таким чином, наведене свідчить про безпідставність тверджень відповідача щодо виникнення у нього права на притримання матеріалів та обладнання за договором, оскільки право притримання є видом забезпечення виконання зобов`язання, яке укладається в письмовій формі. Крім того, судом було визнано необґрунтованими посилання відповідача на те, що використання спірних матеріалів та обладнання підтверджується актами приймання виконаних робіт за листопад 2019 року №№1, 18, які були предметом дослідження у справі №922/1372/19, за договором підряду від 07.07.2017 №79т-17, оскільки з цих актів неможливо встановити використання саме тих матеріалів, які були передані на зберігання відповідачу за договором зберігання від 15.12.2017 №535-17. Станом на дату прийняття оскаржуваного судового рішення, рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі №922/1655/19 не набрало законної сили в зв`язку з оскарженням його в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера". Однак суд апеляційної інстанції зазначає, що вимога позивача, викладена в заяві про зміну предмету позову від 17.07.2023 (вх. №18542), про визнання таким, що належить ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" право володіння в порядку здійснення притримання будівельними матеріалами, виробами та конструкціями, що були передані ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" на зберігання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області на підставі договору зберігання № 535-17 від 15.12.2017, фактично стосується зміни рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі №922/1655/19, що свідчить про недобросовісність дій позивача, який знав про прийняття судом рішення у справі №922/1655/19, однак в заяві про зміну предмету позову зазначає ті ж самі обставини, яким була надана оцінка в рішенні. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо. Разом з цим, місцевий господарський суд на вищенаведене уваги не звернув та ухвалою від 17.07.2023 прийняв до розгляду заяву (вх. № 18542 від 17.07.2023) позивача, та в подальшому ухвалив рішення на підставі поданої заяви про одночасну зміну предмета та підстав позову, а фактично подання окремого додаткового позову із іншим предметом та підставами позову, що є порушенням норм процесуального права. Оскільки немайнова позовна вимога була розглянута судом першої інстанції по суті з прийняттям відповідного рішення в цій частині, то суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги у випадку скасування судового рішення повинен застосувати повноваження передбачені статтею 275 ГПК України: -ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; -скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; Колегія суддів зазначає, що у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав неправомірного прийняття судом першої інстанції до розгляду заяви з одночасною зміною і предмета, і підстав позову. Застосовуючи повноваження надані суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що позовну заяву в частині визнання таким, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера", право володіння в порядку здійснення притримання будівельними матеріалами, виробами та конструкціями, які були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" на зберігання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області на підставі договору зберігання № 535-17 від 15 грудня 2017 року, слід залишити без розгляду, що не позбавляє позивача можливості повторного звернення до суду з окремим позовом. Відповідно до ч.4 ст.226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Щодо поданого позивачем позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що станом на момент подання позову відповідач заборгованість за договором №79Т-17 від 07.07.2017 у розмірі 3 077 639,68 грн, що було встановлено відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили (рішенням Господарського суд Харківської області від 23.06.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 922/1372/19), не сплатив, тому до відповідача застосовується відповідальність передбачена з ч. 2 ст. 625 ЦК України. Позивачем в заяві про зміну предмета позову (вх. № 18542 від 17.07.2023) також було збільшено позовні вимоги, а саме позивач просив стягнути інфляційні втрати у розмірі 467 801,23 грн за період з 01.06.2022 по 30.06.2023, та 100 676,76 грн 3% річних за період з 15.06.2022 по 17.07.2023. Колегія суддів перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних зазначає, що нараховані останнім 3% річних у розмірі 100 676,76 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Перевіривши інфляційні втрати за період з 01.06.2022 по 30.06.2023, колегія суддів зазначає, що правильною є сума у розмірі 500 558,70 грн, однак, враховуючи те, що позивач просить стягнути 467 801,23 грн, що є правом останнього, інфляційні втрати підлягають задоволенню у розмірі 467 801,23 грн. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність коштів, як на підставу невиконання свого зобов`язання, з огляду на наступне. Частиною 1 ст.129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права. В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року та у справі «Бакалов проти України» від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно). Отже, відсутність у відповідача бюджетних коштів, необхідних для виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Стосовно посилання апелянта на те, що не витребування додаткових доказів від ТУ ДСА України у Харківській області, які мають вирішальне значення для справи та подальше надання відповідної оцінки відсутності доказів судом під час винесення рішення у справі №922/1642/23, свідчить про порушення норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною четвертою ст.74 ГПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Згідно з частинами 1, 3, 4 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Отже, якщо відповідач вважав, що у нього є докази на підтвердження своєї позиції або спростування позиції позивача, він повинен був самостійно подати такі докази до суду, що останнім зроблено не було. За таких обставин, наведені твердження відповідача є необґрунтованими. Відповідно до п.п.б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 4 ст.129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позовних вимог майнового характеру, судовий сбір за подання позовної заяви слід покласти на відповідача. Щодо заяви позивача (вх.№21687 від 15.08.2023) в порядку ч.8 ст.129 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). Чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. За частинами другою та третьою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2023 у cправі № 918/977/21. Як убачається з матеріалів справи, позивачем у позовній заяві було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач просив суд, зокрема, стягнути з відповідача 50131,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В заяві про зміну предмета позову від 17.07.2023 позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу складають 80000,00 грн. 15.08.2023 позивачем до суду було подано заяву (в порядку ч.8 ст.129 ГПК України), в якій останній зазначив, що визначений договором про надання правової допомоги від 21.01.2022 розмір витрат позивача на правову допомогу складає 80000,00 грн. Обґрунтовуючи ці вимоги, позивач надав копію договору про надання правової допомоги від 21.01.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" (замовник) та Адвокатським бюро "Юрій Мица" (виконавець), згідно з п.1.1 якого виконавець відповідно до умов цього договору та протягом строку його дії зобов`язується надавати замовнику за плату правову допомогу (послуги правового характеру), вказану у п.1.2 цього договору, а замовник зобов`язується приймати такі послуги та оплачувати їх. Розділом 3 договору врегульовано вартість послуг, порядок прийняття послу та розрахунків. Так, відповідно до п.3.1 договору сторони погодились, що вартість послуг, що надаватимуться за цим договором, визначається за домовленістю сторін відповідно до умов, викладених у додаткових угодах до цього договору. За умовами п.3.2 договору сторони погодились, що виконавець вважається таким, що надав передбачені цим договором послуги замовнику в повному обсязі, з дати настання хоча б однієї з наступних підстав: -сторонами за цим договором підписано акт приймання наданих послуг; -замовником отримано підписаний виконавцем проект акту приймання наданих послуг, але протягом встановленого п.3.6 цього договору стоку замовник не підписав цей акт й не повернув один його примірник виконавцю, а також не заявив виконавцю про мотивовану відмову від прийняття послуг відповідно до п.3.3 цього договору. За змістом п.3.4 договору виконавець готує акт приймання наданих послуг й направляє (передає) два примірника такого акту замовнику. Згідно з п.3.5 договору замовник зобов`язаний протягом п`яти календарних днів з дати отримання акту приймання наданих послуг розглянути наданий виконавцем акт приймання наданих послуг, підписати його, скріпити підпис від імені замовника печаткою замовника та передати один екземпляр підписаного замовником акту приймання наданих послуг виконавцю. 07.04.2023 між сторонами підписано додаткову угоду №28 до договору, відповідно до якої, зокрема, сторони погодились, що вартість комплексу послуг (гонорар), визначених договором, становить гонорар у фіксованій сумі в розмірі 80000,00 грн (ПДВ не передбачений). Відповідно до п.3 додаткової угоди №28 від 07.04.2023 сплата гонорару має бути здійснена на користь виконавця протягом 10 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду за позовом про стягнення з Територіального управління судової адміністрації України у Харківській області сум 3% річних та інфляційних втрат на користь (незалежно від результату судового розгляду). Питання визначення гонорару за представництво інтересів замовника в суді апеляційної інстанції та/або касаційної інстанції визначатиметься сторонами окремою додатковою угодою. Згідно з п.4 додаткової угоди №28 від 07.04.2023 ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги від 21.01.2022. Також в матеріалах справи наявний ордер серія АХ №1087827 від 21.01.2022 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Мица Юрія Вікторовича. Розділом 3 договору про надання правової допомоги врегульовано питання вартості послуг, порядок прийняття послуг та розрахунків. Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що лише вартість послуг буде визначатися відповідно до умов викладених в додаткових угодах до цього договору, що і було врегульовано сторонами в додатковій угоді від 27.04.2023 №28. В той же час порядок прийняття послуг встановлений саме договором (п.3.2 - 3.5). Разом з цим, акт приймання наданих послуг, як то передбачено умовами п.3.2 договору про надання правової допомоги від 21.01.2022, до матеріалів справи не надано. Крім того, заява (в порядку ч.8 ст.129 ГПК України) (вх.№21687) була подана позивачем в день прийняття рішення у справі, при цьому доказів направлення зазначеної заяви відповідачу або ознайомлення останнього зі змістом заяви матеріали справи не містять. Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Аналіз положень статей 126-129 ГПК України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві. Відповідно до частини 9 статті 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Як уже зазначалося вище, склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доведенню, а відтак не надсилання копій відповідних доказів фактично призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленим із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку (аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18). За таких обставин, у випадку недотримання позивачем вимог щодо належного направлення відповідних копій документів відповідачеві, а також у разі ненадання суду підтвердження факту такого надсилання, суд з огляду на положення статті 80 ГПК України, не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 902/844/18, від 02.06.2022 у cправі № 912/3575/20). Враховуючи відсутність в матеріалах справи акта приймання наданих послуг, подання заяви (вх.№21687) про відшкодування витрат на правничу допомогу в день прийняття рішення у справі, відсутність доказів надсилання/обізнаності відповідача з заявою та доданими до неї документами, що позбавило відповідача можливості надати свої обґрунтовані заперечення, суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні даної заяви слід відмовити. Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/1642/23 підлягає скасуванню частково, а саме в частині задоволених вимог про визнання таким, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" право володіння в порядку здійснення притримання будівельними матеріалами, виробами та конструкціями, які були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" на зберігання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області на підставі договору зберігання № 535-17 від 15.12.2017, з прийняттям в цій частині позову нового рішення про залишення заяви без розгляду. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 слід залишити без змін. Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, 4 ч.1 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/1642/23 скасувати в частині задоволених вимог про визнання таким, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" (61105, місто Харків, вулиця Киргизька, будинок 15; код ЄДРПОУ 33477638), право володіння в порядку здійснення притримання будівельними матеріалами, виробами та конструкціями, які були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" на зберігання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області (61050, місто Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, будинок 36, корпус 2; код ЄДРПОУ 26281249) на підставі договору зберігання № 535-17 від 15 грудня 2017 року. В цій частині позовну заяву залишити без розгляду.

3. В частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (61050, місто Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, будинок 36, корпус 2; код ЄДРПОУ 26281249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" (61105, місто Харків, вулиця Киргизька, будинок 15; код ЄДРПОУ 33477638) 568477,99 грн, у тому числі інфляційні втрати у розмірі 467801,23 грн та три проценти річних у розмірі 100 676,76 грн, рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 залишити без змін.

4. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (61050, місто Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, будинок 36, корпус 2; код ЄДРПОУ 26281249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" (61105, місто Харків, вулиця Киргизька, будинок 15; код ЄДРПОУ 33477638) 8527,17 грн судового збору за подання позовної заяви.

5. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№21687 від 15.08.2023) відмовити.

6. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" (61105, місто Харків, вулиця Киргизька, будинок 15; код ЄДРПОУ 33477638) на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (61050, місто Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, будинок 36, корпус 2; код ЄДРПРОУ 26281249) 4026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 17.11.2023 Головуючий суддя Я.О. Білоусова Суддя О.А. Пуль Суддя І.В. Тарасова