Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/13556/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/13556/23 Головуючий в І інстанції: Катаєва Е.В. Дата та місце ухвалення рішення: 31.08.2023 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: суддя-доповідач Шеметенко Л.П. судді Градовського Ю.М. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ДПП щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі за період з 15.08.2003 року по 09.11.2013 року; - зобов`язати ДПП зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі за період з 15.08.2003 року по 09.11.2013 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років за період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 11.01.2007 року по 09.11.2013 року та навчанні в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань з 15.08.2003 по 11.01.2007. Зобов`язано Департамент патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років за період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 11.01.2007 року по 09.11.2013 року та навчанні в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань з 15.08.2003 року по 11.01.2007 року відповідно до абзацу 2 пункту «й» статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник, посилався на правову позицію Верховного Суду у постанові від 31.03.2020 року по справі №520/2067/19, в якій суд зазначив, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, слід застосовувати приписи ч.2 ст.78 Закону №580-VIII, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. При цьому, делегування ч.4 ст.78 Закону №580-VIII Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені вказаною нормою. Також, апелянт зазначає, що хибними є висновки суду першої інстанції, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. На думку апелянта, прирівнювання обох видів служби, виходячи лише із характеру окремих виконуваних обов`язків, є помилковим, оскільки суперечить ст. 78 ЗУ «Про національну поліцію», який є спеціальним та у якому прямо передбачено ті види служби, які враховуються до стажу поліцейських в цілях встановлення і виплати надбавки за роботу в органах поліції та під час розрахунку тривалості додаткової відпустки. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду у постановах від 19.11.2019 року по справі №520/903/19, від 31.03.2020 року по справі №520/267/19, від 22.07.2020 року по справі №520/5690/19, від 13.08.2020 року по справі №820/6656/16, від 15.12.2021 року по справі №520/11545/19, також, враховуючи висновки апеляційних судів у постановах від 24.05.2022 року по справі №260/7358/21 та від 30.11.2022 року по справі №240/30024/21, скаржник вважає, що не зарахування позивачу до стажу служби в поліції вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі та період навчання у Чернігівському юридичному коледжі Державної пенітенціарної служби України є правомірним. Разом з тим, скаржник вказує, що посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 року по справі №826/16143/18 є безпідставними, оскільки, як вважає апелянт, правовідносини вказаної справи не є тотожними до правовідносин даної справи. До суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому останній зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є працівником Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції та має первинне спеціальне звання капітан поліції. Так, у період з 15.08.2003 року по 11.01.2007 року позивач навчався у Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань. Згідно листа Академії державної пенітенціарної служби Міністерства юстиції України від 16.05.2023 року №7/1353 після вступу на навчання курсанту ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» присвоєно спеціальне звання рядового і молодшого начальницького складу «рядовий внутрішньої служби» (наказ Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 15.08.2003 року №78 о/с). По закінченню навчання ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання середнього начальницького складу «лейтенант внутрішньої служби» та особистий номер Д-000528 (наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 08.12.2006 року №84 о/с). Також, по завершенню навчання у Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань, ОСОБА_1 09.12.2006 року здобув кваліфікацію бакалавра за напрямом підготовки «Право», що підтверджується копією диплома серії НОМЕР_1 . Наказом Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області №2о/с від 11.01.2007 року позивача призначено начальником відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Кіровоградської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області (№6). Наказом Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області ДПтС України №73о/с від 11.11.2013 року звільнено у запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік) за п.64 «ж» (за власним бажанням) капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора відділу оперативного чергування, збору та узагальнення інформації управління ДПтС України в Кіровоградській області, 09.11.2013 року. Вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить: 10 років 2 місяці 24 дні, у пільговому обчисленні: 12 років 5 місяців 25 днів. Згідно інформаційної довідки Начальника відділу кадрового забезпечення управління патрульної поліції в Одеській області ДПП полковника поліції ОСОБА_2 , наказом Голови Національної поліції України від 07.11.2015 року №116 о/с, відповідно до п.9, 12 розділу ХІ Закону №580-VIII ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання рядовий міліції, призначений інспектором роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у місті Одесі ДПП, та йому присвоєно первинне спеціальне звання капітан поліції, установивши посадовий оклад згідно штатного розпису, з 07.11.2015 року, як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ. Так, 09.05.2023 року позивач звернувся до ДПП із заявою, в якій просив зарахувати до стажу служби в ДПП наявну вислугу років в Державній кримінально-виконавчій службі за період з 11.01.2007 року по 09.11.2013 року. Однак, листом від 01.06.2023 року ДПП повідомив позивачу, що законні підстави для зарахування до стажу служби в поліції вислуги років у Державній кримінально-виконавчій службі України відсутні. Також, у листі Департамент повідомив, що в ч.2 ст. 78 Закону України «Про національну поліцію» визначено вичерпний перелік посад (видів служби) та періодів роботи в органах та установах, служба в яких зараховується до стажу служби в поліції, однак в даному переліку відсутня служба в Державній кримінально-виконавчій службі України. Разом з цим, ДПП зазначив, що у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 року по справі №520/2067/19 вказано, що обчислюючи стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, слід керуватися ч.2 ст. 78 Закону України «Про національну поліцію». Не погодившись з діями відповідача щодо не зарахування до стажу період навчання у Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань та період роботи в Державній кримінально-виконавчій службі, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги стосовно зарахування до вислуги років періоду роботи позивача в Державній кримінально-виконавчій службі дійшов висновку, що служба позивача в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, з огляду на те, що законодавцем закріплено поширення усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому поліцейських на працівників кримінально-виконавчої служби. Також, вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції посилався на правові висновки Верховного Суду, які склалися у подібних правовідносинах, а саме в постанові від 07.10.2020 року по справі №826/16143/18, в яких суд зазначив, що стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Також, суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду у постановах від 20.10.2022 року по справі №160/11127/20 та від 01.08.2023 року по справі №240/30024/21, в яких вказано, зокрема, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби. Вирішуючи справу в частині позовних вимог щодо зарахування до стажу позивача період навчання в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань з 15.08.2003 року по 11.01.2007 року, суд першої інстанції вказав, що, оскільки позивачу перше офіцерське (спеціальне) звання рядовий внутрішньої служби було присвоєно 15.08.2003 року у зв`язку із вступом до Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань, 08.12.2006 року у зв`язку із закінченням навчання присвоєно звання «лейтенант внутрішньої служби», як особі яка отримала диплом освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», спірний період навчання позивача підлягає зарахуванню до стажу служби в Департаменті патрульної поліції. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 59 Закону №580-VIII Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно ч. 1 ст. 78 Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Так, ч.2 ст. 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини, зокрема, виникли у зв`язку з не зарахуванням стажу роботи позивача в період з 11.01.2007 року по 09.11.2013 року в Державній кримінально-виконавчій службі України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Як зазначалось вище, п.3 ч.2 ст. 78 Закону №580-VIII передбачено, що до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. Разом з цим, ч.5 ст. 23 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби. Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV. Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Разом з тим, ч.1 ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на позивача, під час проходження ним служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому поліції, оскільки всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, врахувавши тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, дійшов правильного висновку, що стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України за період роботи з 11.01.2007 року по 09.11.2013 року підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.10.2022 року по справі № 160/11127/20, від 01.08.2023 року по справі № 240/30024/21 та відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Колегія суддів спростовує доводи апеляційної скарги, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію», а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, оскільки, чинним законодавством (на час проходження позивачем служби в органах кримінально-виконавчої служби та виникнення спірних правовідносин) статус осіб, які проходили службу в органах кримінально-виконавчої служби, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Також, колегія суддів спростовує доводи апелянта, що, при вирішенні даної справи, судом першої інстанції невірно враховано правову позицію Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 року по справі №826/16143/18, оскільки правовідносини справи №826/16143/18 не є тотожними до правовідносин даної справи, з огляду на наступне. Так, у постанові від 07.10.2020 року по справі №826/16143/18 Верховний Суд досліджував питання можливості зарахування до вислуги років у поліції, наявну на момент переходу на службу до Національної поліції України, вислугу років у податковій міліції, враховуючи те, що це прямо не передбачено ч.2 ст. 78 ЗУ «Про національну поліцію». Разом з тим, в даній справі ДПП відмовляється зарахувати позивачу стаж роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби, при цьому посилаючись також на ч.2 ст. 78 ЗУ «Про національну поліцію». Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що обставини справи №826/16143/18 є подібними до обставин даної справи, а доводи апелянта є безпідставними. Що стосується зарахування до стажу в поліції період навчання позивача з 15.08.2003 року по 11.01.2007 року в Чернігівському юридичному коледжі Державної пенітенціарної служби України колегія суддів зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі Порядок №393). Так, п.2 Порядку №393 передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у п. «ж» ст. ст. 1, 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час призначення пенсії згідно з п. «а» ст. 12 вказаного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби. Таким чином, до вислуги років додатково зараховується час навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що визначальною умовою для застосування наведеного законодавчого припису є присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання у зв`язку з закінченням відповідного навчального закладу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 року по справі №820/2083/18, від 27.01.2021 року по справі №818/848/16, від 22.01.2020 року по справі № 200/5111/19, від 10.05.2019 року по справі №823/1330/16. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 15.08.2003 року №78 о/с курсанту ОСОБА_1 після вступу на навчання до Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань присвоєно спеціальне звання рядового і молодшого начальницького складу «рядовий внутрішньої служби». По закінченню навчання ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання середнього начальницького складу «лейтенант внутрішньої служби» та особистий номер Д-000528 (наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 08.12.2006 №84 о/с). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період навчання позивача з 15.08.2003 року по 11.01.2007 року підлягає зарахуванню до стажу служби в Департаменті патрульної поліції, оскільки перше офіцерське (спеціальне) звання рядовий внутрішньої служби було присвоєно позивачу 15.08.2003 року у зв`язку із вступом до Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань, 08.12.2006 року у зв`язку із закінченням навчання присвоєно звання «лейтенант внутрішньої служби», як особі яка отримала диплом освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр». Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин та висновків суду першої інстанції. Крім того, щодо посилань апелянта на практику Верховного Суду колегія суддів не приймає до уваги з огляду на прийняття більш нових правових позицій Верховного суду в аналогічних правовідносинах. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 16.11.2023 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: І.О. Турецька