Постанова 4852 № 160/19346/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/19346/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Сафронової С.В., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року (суддя Турова О.М.) в справі № 160/19346/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ в Рівненській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі ГУ ПФУ в Черкаській області) про: визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 28 липня 2022 року № 04750018253 про відмову у призначенні пенсії; визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 03 листопада 2022 року № 04750018253 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язання зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи в Публічному акціонерному товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») з 23 лютого 1987 року по 12 червня 2022 року відповідно до відомостей трудової книжки та довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 24 жовтня 2022 року № 1451-1638 про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 21 липня 2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21 липня 2022 року з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018(746/15). Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року залучено до участі в справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28 лютого 2022 року № 047150018253 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №

2. Визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03 листопада 2022 року № 047150018253 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №

2. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди роботи з 23 лютого 1987 року по 31 грудня 1991 року, з 22 серпня 1992 року по 08 грудня 1994 року, з 09 грудня 1999 року по 19 березня 2000 року, з 16 січня 2003 року по 12 червня 2002 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 21 липня 2022 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Рівненській області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано, що визначення права на пенсію на пільгових умовах регулюється статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з поданими документами страховий стаж позивача становить 35 років 09 місяців 02 дні з врахуванням пільгового стажу 08 років 05 місяців 17 днів. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 23 лютого 1987 року по 31 грудня 1991 року, оскільки посада транспортерник відсутня у переліку професій, передбачених Списком № 2, розділом IV, підрозділом 2а, затвердженим постановою від 22 серпня 1956 року № 1173; з 16 січня 2003 року по 12 червня 2022 року, оскільки посада транспортувальник та транспортувальник з переміщення сировини напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва відсутня у переліку професій, передбачених Списком № 2, розділом V підрозділом а, позиції 5а та Списком № 2 розділом ІІІ, підрозділом 2а, позицією 3.2а-3, затверджених постановою від 16 січня 2003 року №

36. Ця посада відсутня й в Списку № 2 розділу ІІІ підрозділу 2, затвердженому постановою від 24 червня 2016 року №

461. Судом першої інстанції також не врахована чинність приписів статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не досягнення позивачем віку 55 років, тобто відсутність у позивача права на призначення цього виду пенсії. Крім того, судом першої інстанції не врахований майновий стан відповідача під час вирішення питання розподілу судових витрат. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 21 липня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. На час звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії їй виповнилося 54 роки 07 місяців 17 днів. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Рівненській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача. За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 21 липня 2022 року ГУ ПФУ в Рівненській області рішенням від 28 липня 2022 року № 047150018253 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність у останньої необхідного пільгового стажу роботи. У рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди роботи, страховий стаж становить 35 років 09 місяців 02 дні, в тому числі пільговий стаж за Списком №2 08 років 05 місяців 02 дні. До пільгового стажу по Списку №2 не зараховано періоди роботи згідно з уточнюючою довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13 липня 2022 року №1451-1065, виданої ПАТ «АрсєлорМіттал Кривий Ріг», а саме: з 23 лютого l987 року по 31 грудня 1991 року, оскільки зазначена у документі посада транспортерник відсутня у переліку професій, передбачених Списком 2, розділом IV, підрозділом 2а постанови «Об утверждении списков производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию, на льготных условиях и в льготных раз мерах» від 22 серпня 1956 року №1173; з 16 січня 2003 року по 12 червня 2022 року, оскільки зазначена у документі посада транспортувальник та транспортувальник з переміщення сировини напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва відсутня у переліку професій, передбачених Списком 2 розділом V підрозділом а, позиції 5а та Списком 2 розділом III, підрозділом 2а позицією 3.2а-3 постанови КМУ «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16 січня 2003 року №36. Також посада транспортувальник з переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва відсутня у переліку професій, передбачених Списком 2 розділом ІІІ підрозділом 2 постанови КМУ «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 24 червня 2016 року №461. ОСОБА_1 28 жовтня 2022 року повторно звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Хмельницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача. За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 28 жовтня 2022 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області рішенням від 03 листопада 2022 року №047150018253 відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу. Рішення обґрунтоване тим, що згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 36 років 2 дні, пільговий стаж - 8 років 5 місяців 17 днів, до страхового стажу не зараховано період навчання з 01 вересня 1983 року по 30 квітня 1988 року, оскільки дошлюбне прізвище ( ОСОБА_2 ), зазначене в архівній довідці від 13 липня 2022 року №201/01-3, не відповідає дошлюбному прізвищу (Стрембей), зазначеному в свідоцтві про одруження від 20 серпня 1999 року НОМЕР_1 , а до пільгового стажу не зараховані періоди роботи: з 22 серпня 1992 року по 08 грудня 1994 року, з 09 грудня 1994 року по 19 березня 2000 року, оскільки наявна перерва між наказами про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення; з 23 лютого 1987 року по 31 грудня 1991 року, з 16 січня 2003 року по 08 листопада 2014 року, з 23 листопада 2014 року по 29 березня 2015 року, з 30 березня 2015 року по 04 червня 2016 року, з 07 червня 2015 року по 02 серпня 2016 року, з 03 серпня 2016 року по 02 березня 2022 року, з 04 червня 2022 року по 12 червня 2022 року, оскільки посади, зазначені в пільговій довідці від 24 жовтня 2022 року №31451-1638, відсутні в Списках виробництв, робіт, професій і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, чинних на період такої роботи. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату, - 05 грудня 2023 року - за віком згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішення направлено на адресу позивача листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 09 листопада 2022 року №0400-010217-8/114373. Суд першої інстанції вказав, що з 23 січня 2020 року існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII. Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII та 53 роки за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII. Застосувавши висновки, викладені в постанові від 03 листопада 2021 року в зразковій справі № 360/3611/20 щодо призначення пенсії на пільгових умовах, суд першої інстанції вважав, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років, тому дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії при досягненні 50 років. Суд першої інстанції також дійшов висновку про помилковість тлумачення органами Пенсійного фонду Списків №2 в частині відсутності конкретної посади, що займав позивач у періоди з 23 лютого 1987 року по 31 грудня 1991 року та з 16 січня 2003 року по 12 червня 2022 року, у Списку №2, оскільки за наявними в цих Списках відповідними позиціями (на які є посилання в уточнюючій довідці) передбачено право на пільгове забезпечення всіх робітників певних виробництв, задіяних у конкретних роботах (у розглядуваному випадку: у розвантаженні обпаленого вапна у сталеплавильному виробництві; у переміщенні сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва як у виробництві вогнетривів, так і у виробництві сталі), незалежно від займаних ними посад. Врахувавши це, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність не зарахування зазначених періодів до пільгового стажу, тому вважав, в частині такої відмови оскаржувані рішення є протиправними. Стосовно відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів роботи з 22 серпня 1992 року по 08 грудня 1994 року та з 09 грудня 1994 року по 19 березня 2000 року через наявність перерви між наказами про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, суд першої інстанції зазначено, що як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах. З цього питання суд першої інстанції застосував правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 16 вересня 2014 року у справі №21-307а14, Верховного Суду, викладені у постанові від 23 січня 2018 року у справі №732/2003/14, відповідно до якої атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація проведена з порушенням передбачених п 4 Порядку №442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Також суд першої інстанції визнав протиправною відмову зарахувати до пільгового стажу позивача період її роботи з 09 грудня 1999 року по 19 березня 2000 року через наявність перерви між проведеними атестаціями робочого місця позивача (більш ніж 5 років), із посилання на те, первинна атестація робочого місця позивача проведена відповідно до наказу №525 від 09 грудня 1994 року по Криворізькому державному металургійному комбінату «Криворіжсталь» «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті», тому відповідно до п. 4.3 Порядку №383 до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на результати атестації робочих місць; у міжатестаційний період з 09 грудня 1999 року по 19 березня 2000 року ОСОБА_1 працювала у вогнетривно-вапняному цеху, виробництво вогнетривів, на посаді транспортерника, що передбачено Списком №2, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 (розділ V, підрозділ а, позиція 2060000а-19213), при цьому цю посаду позивач обіймала як до закінчення попередньої атестації (проведеної згідно з наказом від 09 грудня 1994 року №525), так і після проведення наступної (згідно з наказом від 20 березня 2000 року №417), а саме у період з 01 червня 1994 року по 15 січня 2003 року. При цьому судом першої інстанції враховано, що пенсійними органами не спростовано ті обставини, що жодних змін в організації роботи за робочим місцем позивача, змін у назві професії, колі службових обов`язків з моменту попередньої атестації до повторних атестацій (у міжатестаційний період) не відбувалось. Зазначені обставини стали підставою для висновку про протиправність рішень ГУ ПФУ в Рівненській області від 28 липня 2022 року №047150018253 та ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 03 листопада 2022 року №047150018253 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та про скасування цих рішень. Враховуючи, що ГУ ПФУ в Рівненській області при розгляді первинної заяви позивача про призначення пенсії від 21 липня 2022 року протиправно відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а судом першої інстанції встановлено, що позивач на момент звернення із цією заявою про призначення пенсії досягла необхідного пенсійного віку, мала необхідний страховий стаж, а також фактично мала необхідний пільговий стаж, а також відсутність у цього відповідача дискреції як можливості вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачеві, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах як той пенсійний орган, що розглядав первинне звернення позивача з заявою про призначення пенсії, до якого надано всі необхідні та достатні для цього документи, проте, протиправно їх не врахував та перший припустився помилки у вирішенні питання про наявність у позивача права на пільгове пенсійне забезпечення. Суд першої інстанції вважав, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та ГУ ПФУ в Черкаській області не є належними відповідачами, оскільки останніми не здійснювалося ані розгляду заяв позивача про призначення пенсії, ані прийняття оскаржуваних у цій справі рішень, відтак, у задоволенні позовних вимог до них відмовлено. Суд першої інстанції вийшов за межі позовних, мотивувавши необхідність цього, та обрав інший спосіб захисту права позивача, відмінний від заявленого в позові. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач 21 липня 2022 року звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №

2. Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області № 047150018253 від 28 липня 2022 року, яке прийняте за принципом екстериторіальності, (а.с. 18) відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. У рішенні зазначено, що до страхового стажу зараховано усі періоди роботи, страховий стаж становить 35 років 09 місяців 02 дні, в тому числі пільговий стаж за Списком №2 08 років 05 місяців 02 дні. До пільгового стажу по Списку №2 не зараховано періоди роботи згідно з уточнюючою довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13 липня 2022 року №1451-1065, виданої ПАТ «АрсєлорМіттал Кривий Ріг», а саме: з 23 лютого l987 року по 31 грудня 1991 року, оскільки зазначена у документі посада транспортерник відсутня у переліку професій, передбачених Списком 2, розділом IV, підрозділом 2а постанови «Об утверждении списков производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию, на льготных условиях и в льготных размерах» від 22 серпня 1956 року №1173; з 16 січня 2003 року по 12 червня 2022 року, оскільки зазначена у документі посада транспортувальник та транспортувальник з переміщення сировини напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва відсутня у переліку професій, передбачених Списком 2 розділом V підрозділом а, позиції 5а та Списком 2 розділом III, підрозділом 2а позицією 3.2а-3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком:на пільгових умовах» від 16 січня 2003 року №36. Також посада транспортувальник з переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва відсутня у переліку професій, передбачених Списком 2 розділом ІІІ підрозділом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 24 червня 2016 року №461. ОСОБА_1 28 жовтня 2022 року повторно звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 03 листопада 2022 року №047150018253, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, (а.с. 20) відмовлено ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність у позивача необхідного пільгового стажу. У рішенні зазначено, що згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 36 років 2 дні, пільговий стаж - 8 років 5 місяців 17 днів, до страхового стажу не зараховано період навчання з 01 вересня 1983 року по 30 квітня 1988 року, оскільки дошлюбне прізвище ( ОСОБА_2 ), зазначене в архівній довідці від 13 липня 2022 року №201/01-3, не відповідає дошлюбному прізвищу (Стрембей), зазначеному в свідоцтві про одруження від 20 серпня 1999 року НОМЕР_1 , а до пільгового стажу не зараховані періоди роботи: з 22 серпня 1992 року по 08 грудня 1994 року, з 09 грудня 1994 року по 19 березня 2000 року, оскільки наявна перерва між наказами про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення; з 23 лютого 1987 року по 31 грудня 1991 року, з 16 січня 2003 року по 08 листопада 2014 року, з 23 листопада 2014 року по 29 березня 2015 року, з 30 березня 2015 року по 04 червня 2016 року, з 07 червня 2015 року по 02 серпня 2016 року, з 03 серпня 2016 року по 02 березня 2022 року, з 04 червня 2022 року по 12 червня 2022 року, оскільки посади, зазначені в пільговій довідці від 24 жовтня 2022 року №31451-1638, відсутні в Списках виробництв, робіт, професій і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, чинних на період такої роботи. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату, - 05 грудня 2023 року - за віком згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Спірним в цій справі є як питання права позивача на призначення пенсії із застосуванням пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, так й питання правомірності не зарахування певних періодів роботи до пільгового стажу. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року. Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) в редакції Закону України від 02 березня 2015 року N 213-VIII право на призначення пільгової пенсії за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/20 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III „Прикінцеві положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII (справа № 1-5/2018(746/15)) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Конституційним Судом України в частинах другої-третьої резолютивної частини рішення встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: (….) б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах…». При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни, внесені Законом України №213-VIII від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є принцип юридичної визначеності. Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Отже, з 23 січня 2020 року, дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року в справі № 1-р/2020, діють положення статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом № 213-VIII, відносно права на пільгову пенсію осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Разом з тим, залишилися чинними положення статті 114 Закону № 1058-IV. Відтак, з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, за якими пенсії за віком призначаються на пільгових умовах, а саме: пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 22 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ. У спірних правовідносинах норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає: 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ) та 53 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ. Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року в зразковій справі № 360/3611/20, якою змінено мотивувальну частину рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року та викладено її в редакції цієї постанови, а в решті залишено без змін, зроблено наступний правовий висновок щодо правовідносин, які є аналогічними правовідносинам в цій справі: «…Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Тому відмова управління ПФУ в призначенні ОСОБА_1, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 31 рік 3 місяці 3 дні, у тому числі на роботах за списком № 2 - 20 років 11 місяців 23 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.». Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України судом враховуватися приведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові, ухваленої в зразковій справі № 360/3611/20. За таких умов суд вважає за можливе застосувати правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи. Стосовно питання наявності у позивача необхідного пільгового стажу для призначення цього виду пенсії суд зазначає таке. Суд звертає увагу, що доводи апелянта з цього питання стосуються тільки не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 23 лютого 1987 року по 31 грудня 1991 року, з 16 січня 2003 року по 12 червня 2022 року через відсутність посади (транспортерник, транспортувальник та транспортувальник з переміщення сировини напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва) у відповідних списках №

2. Так, ГУ ПФУ в Рівненській області не зараховано до пільгового стажу період роботи з 23 лютого 1987 року по 31 грудня 1991 року, оскільки посада транспортерник відсутня у переліку професій, передбачених Списком № 2, розділом IV, підрозділом 2а, затвердженим постановою від 22 серпня 1956 року № 1173; з 16 січня 2003 року по 12 червня 2022 року, оскільки посада транспортувальник та транспортувальник з переміщення сировини напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва відсутня у переліку професій, передбачених Списком № 2, розділом V підрозділом а, позиції 5а та Списком № 2 розділом ІІІ, підрозділом 2а, позицією 3.2а-3, затверджених постановою від 16 січня 2003 року № 36; ця посада відсутня й в Списку № 2 розділу ІІІ підрозділу 2, затвердженому постановою від 24 червня 2016 року №

461. Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с. 16-17) містить наступні записи (записи №№ 5-14): з 23 лютого 1987 року по 31 травня 1994 року працювала у цеху випалювання вапна за професією транспортерник, з 01 червня 1994 року і до теперішнього часу - у вогнетривно-вапняному цеху, виробництво вогнетривів та виробництво сталі за професією транспортувальник. Уточнюючою довідкою про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13 липня 2022 року №1451-1065 та від 24 жовтня 2022 року № 1451-1638, виданою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», підтверджено, що ОСОБА_1 повний робочий день працює на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»: -цех випалювання вапна, виробництво: сталеплавильне: з 23 лютого 1987 року по 31 грудня 1991 року транспортерником як робітникам на розвантаженні обпаленого вапна, що передбачено: список №2, розділ IV, підрозділ 2а згідно зі Списками, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серня 1956 року №1173; -цех випалювання вапна, виробництво вогнетривів з 01 січня 1992 року по 10 березня 1994 року транспортерником, що передбачено: список № 2, розділ V, підрозділ а, позиція 2060000а-19213 згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, та з 11 березня 1994 року по 31 травня 1994 року транспортерником, що передбачено: список № 2, розділ V, підрозділ а, позиція 2060000а-19213 згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162; -вогнетривно-вапняний, виробництво вогнетривів з 01 червня 1994 року по 15 січня 2003 року транспортерником, що передбачено: список № 2, розділ V, підрозділ а, позиція 2060000а-19213 згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, та з 16 січня 2003 року по 08 листопада 2014 року транспортувальником, що передбачено: список № 2, розділ V, підрозділ а, позиція 5а згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, а також з 23 листопада 2014 року по 29 березня 2015 року транспортувальником, що передбачено: список № 2, розділ V, підрозділ а, позиція 5а згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36; -вогнетривно-вапняний цех, виробництво сталі: з 30 березня 2015 року по 04 червня 2015 року - транспортувальником як робітникам з переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва, що передбачено: список № 2, розділ III, підрозділ 2а, позиція 3.2а-3 згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, та з 07 червня 2015 року по 02 серпня 2016 року - транспортувальником як робітникам з переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва, що передбачено: список № 2, розділ III, підрозділ 2а, позиція 3.2а-3 згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, а з 03 серпня 2016 року по 02 березня 2022 року - транспортувальником як робітникам з переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва, що передбачено: список № 2, розділ III, підрозділ 2 згідно зі Списками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, а також з 04 червня 2022 року по 12 червня 2022 року - транспортувальником як робітникам з переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва, що передбачено: список № 2, розділ III, підрозділ 2 згідно зі Списками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Підрозділом 2а) розділу IV Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах і в льотних розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, чинного на період роботи позивача з 23 лютого 1987 року по 31 грудня 1991 року, передбачено, що до осіб, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення, віднесено, зокрема, працівників сталеплавильного виробництва, таких як робітників і бригадирів на обпаленні і вивантаженні обпаленого доломиту та вапна. Тобто, за положеннями цього нормативно-правового акту до осіб, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення, віднесено, зокрема, всіх робітників, які у сталеплавильному виробництві, задіяні у вивантаженні обпаленого вапна, незалежно від займаної ними посади. Оскільки уточнюючою довідкою про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13 липня 2022 року №1451-1065 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підтверджено факт роботи ОСОБА_1 повний робочий день в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у період з 23 лютого 1987 року по 31 грудня 1991 року у цеху випалювання вапна транспортерником у сталеплавильному виробництві як робітником на розвантаженні обпаленого вапна, що передбачено Списком №2, розділ IV, підрозділ 2а, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 вересня 1956 року №1173, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на зарахування цього періоду роботи до пільгового стажу за списком №2 незалежно від займаної нею посади. Протягом періоду роботи ОСОБА_1 з 16 січня 2003 року по 12 червня 2022 року діяли Списки №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 та постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461. Відповідно до позиції 5а підрозділу а розділом V Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, передбачено право на пільгове пенсійне забезпечення робітників у виробництві вогнетривів, зокрема, таких як транспортувальники. Позицією 3.2а-3 підрозділу 2а розділу III Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, передбачено право на пільгове пенсійне забезпечення робітників, задіяних у виробництві сталі та феросплавів, підготовці сполук і копрових роботах; ремонті металургійних печей; випалювання доломіту та вапна, зокрема, такі як робітники та бригадири з переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва. Оскільки уточнюючою довідкою про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13 липня 2022 року №1451-1065 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підтверджено факт роботи ОСОБА_1 повний робочий день в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» транспортувальником у вогнетривно-вапняному цеху, виробництво вогнетривів, у період з 16 січня 2003 року по 08 листопада 2014 року, 23 листопада 2014 року по 29 березня 2015 року транспортувальником, у вогнетривно-вапняному цеху, виробництво сталі у період з 30 березня 2015 року по 04 червня 2015 року як робітникам з переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва, з 07 червня 2015 року по 02 серпня 2016 року транспортувальником як робітникам з переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва, в період з 03 серпня 2016 року по 02 березня 2022 року транспортувальником як робітником з переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва, з 04 червня 2022 року по 12 червня 2022 року транспортувальником як робітником з переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва, що передбачені приведеними вище Списками №2, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на зарахування зазначених періодів роботи до пільгового стажу за списком №2 незалежно від займаної нею посади. Судом першої інстанції слушно зауважено, що уточнюючою довідкою про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджено належність виконуваних ОСОБА_1 у періоди з 23 лютого 1987 року по 31 грудня 1991 року та з 16 січня 2003 року по 12 червня 2022 року робіт за їх характером та умовами праці до відповідних Списків №2, при цьому, вказані робочі місця позивача у ці періоди були атестованими, що відповідачем не заперечується, а також підтверджується означеною уточнюючою довідкою та витягами з наказів №525 від 09 грудня 1994 року та №417 від 20 березня 2000 року по Криворізькому державному металургійному комбінату «Криворіжсталь» «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті», витягом з наказу №300 від 18 квітня 2005 року по ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» «Про підтвердження права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за результатами атестації робочих місць», витягами з наказів №349 від 02 квітня 2010 року, №347 від 30 березня 2015 року та №315 від 30 березня 2020 року по ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» «Про підтвердження права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за результатами атестації робочих місць». Фактично єдиним доводом апелянта на підтвердження правомірності не зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу за списком № 2 є відсутність у списках № 2 посади «транспортерник» та «транспортувальник». Проте такий довід є цілком безпідставним, адже відповідні позиції списків № 2 (на які є посилання в уточнюючій довідці) чітко передбачають право на пільгове забезпечення робітників, задіяних у розвантаженні обпаленого вапна у сталеплавильному виробництві; у переміщенні сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва як у виробництві вогнетривів, так і у виробництві сталі, незалежно від займаних ними посад. Апелянтом не приведено будь-яких доводів у спростування висновків суду першої інстанції в частині протиправності не зарахування певних періодів до пільгового стажу у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць, тому, враховуючи межі перегляду судом апеляційної інстанції, встановлені статтею 308 КАС України, судом не надається оцінка таким висновкам суду першої інстанції. Отже, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність рішень про відмову у призначенні пенсії. Суд звертає увагу, що апелянтом не приведено доводів у спростування обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача (зобов`язання зарахувати певні періоди роботи до пільгового стажу за списком № 2 та зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2), тому судом в цій частині рішення судом не переглядається. Суд відхиляє аргумент апелянта про неврахування судом першої інстанції майнового стану відповідача під час вирішення питання розподілу судових витрат, адже за приписами частини першої статті 139 КАС України саме на відповідача суб`єкта владних повноважень у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, покладаються всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року в справі № 160/19346/22 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року в справі № 160/19346/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 15 листопада 2023 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 15 листопада 2023 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Сафронова суддя В.Є. Чередниченко