Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/6169/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2025 р. Справа № 480/6169/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 року (ухвалене суддею О.О. Осіпова) в справі № 480/6169/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.05.2024 р. № 262849921281 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи з 01.05.2024 р; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до трудового (страхового) стажу періоди навчання з 01.09.1986 р. по 22.06.1987 р., з 01.07.1989 р. по 01.03.1994 р., зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 14.09.1994 р. по 19.04.2018 р. та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи з 01.05.2024 р. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 р. частково задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.05.2024 р. № 262849921281 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи з 01.05.2024 р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 14.09.1994 р. до 19.04.2018 р. та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV з урахуванням висновків суду у цій справі; в іншій частині позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач зазначає, що відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 31 рік 04 місяці 23 дні. До страхового стажу не зараховано період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 , оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби. Відповідний період можливо буде зарахувати до страхового стажу після надання уточнюючої довідки та звернення до управління. За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058 відсутнє, тому вважає дії управління є правомірними, а вимоги позивача - безпідставними, оскільки ГУ ПФУ діяло у межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що позивач 29.04.2024 р. звернувся через вебпортал електронних послуг до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою № 7703, щодо призначення та виплати пенсії за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи з 01.05.2024 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області з урахуванням принципу екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 08.02.2024 р. щодо призначення та виплати пенсії за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи з 01.05.2024 р. Рішенням від 07.05.2024 р. № 262840021281 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки згідно з наданими документами страховий стаж особи складає 31 рік 04 місяці 23 дні. До страхового стажу не зараховано період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 , оскільки він перетинається з періодом проходження військової служби, тому відповідний період можливо буде зарахувати до страхового стажу після надання уточнюючої довідки та звернення до управління. Одночасно повідомлено, що для розгляду питання щодо призначення пенсії на пільгових умовах необхідно надати уточнюючу довідку (додаток №5) відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637. Позивач, вважаючи рішення відповідача таким, що порушує його конституційне право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючі частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення пенсійного органу є необґрунтованим та підлягає скасуванню, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 14.09.1994 р. до 19.04.2018 р. та вирішити питання про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-ІV, з урахуванням висновків суду у цій справі. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Спеціальними законами, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (в подальшому - Закон № 1058-IV) та Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII (в подальшому - Закон № 1788-XII). Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам. Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи. На період роботи позивача були чинними Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. № 461, відповідно до яких правом на пільгову пенсію користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на будівництві. Вказаним Списком № 2 передбачено професії виконавця робіт та майстра ділянки (пункти 2 розділів XXVII вказаних Постанов - Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів), які відповідно надають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Таким чином, посади (професії) виконавця робіт та майстра ділянки, на яких працював ОСОБА_1 у спірні періоди, передбачені Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, п. 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку №

637. Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (в подальшому - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно із п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового, спеціального стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 20 Порядку №

637. Судовим розглядом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.04.1994 р., позивач у періоди: з 01.09.1986 р. по 22.06.1986 р. навчався у Київському політехнічному інституті; з 23.06.1987 р. по 15.05.1989 р. - служба в Радянській армії; з 01.09.1989 по 01.03.1994 р. - продовження навчання у Київському політехнічному інституті; з 01.04.1994 р. по 13.09.1994 р. - працював інженером по охороні праці та техніки безпеки; з 14.09.1994 р. по 11.09.1996 р. - працював на посаді майстра ділянки № 3 у ВАТ «Київелектромонтаж»; з 12.09.1996 р. по 01.06.2014 р. - працював на посаді виконавця робіт на ділянці № 3 ВАТ «Київелектромонтаж; з 02.06.2014 р. по 19.04.2018 р. - переведений на посаду виконавця робіт на ділянці № 2 в ПАТ «Трест «Київелектромонтаж»; з 01.07.2018 р. по 31.12.2023 р. - працював на посаді начальника електродільниці ТОВ «Промсервісенерго» (а.с. 15-19, 52-60). Таким чином, за наявності у позивача основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи та відповідного запису у ній, відсутні підстави та необхідність у підтвердженні стажу роботи позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №

637. Згідно із ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Судовим розглядом встановлено, що згідно диплому серії НОМЕР_1 та довідки від 10.06.2024 р. №980, позивач в період з 01.09.1986 р. по 22.06.1987 р., з 01.07.1989 р. по 01.03.1994 р. навчався в Київському політехнічному інституті за спеціальністю «Електроенергетичні системи та мережі» (а.с. 10, 28-29). Згідно військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 призваний до лав Радянської Армії з 23.06.1987 року та звільнений з 15.05.1989 року (а.с. 62-63). Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.04.1994 року встановлено, що згідно із запису № 1 позивач з 01.09.1986 р. навчання в Київському політехнічному інституті; згідно із записів № 3, 4 служба в армії з 23.06.1987 р. по 15.05.1989 р.; згідно із записів № 5, 6 навчання в Київському політехнічному інституті з 01.09.1989 р. по 01.03.1994 р. (зворотний бік а.с. 15). За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає помилковим посиланням в апеляційній скарзі, що до страхового стажу не зараховується період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 , оскільки він перетинається з періодом проходження військової служби. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону № 1788-ХІІ, пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством. Статтею 100 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці було затверджено 01.08.1992 р. постановою Кабінету Міністрів України № 442, а тому роботи, професії та посади, передбачені зазначеними списками, за період до 22.08.1992 р. мають бути враховані призначенні пільгових пенсій без результатів атестації робочих місць. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №

41. Тобто за змістом вищенаведених нормативно-правових актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку № 442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 р. сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Судовим розглядом встановлено, що у трудовій книжці позивача міститься запис, що у 2007 р. та 2012 р. було проведено атестацію робочого місця за умовами праці, що також підтверджується наданими наказами про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці від 10.04.2007 р. №59, від 18.04.2012 р. №56 (а.с. 20-24, 65-73). Такими чином посилання пенсійного органу на те, що у позивача відсутні належним чином оформлені уточнюючі довідки з підприємства не є підставою для відмови в призначенні пенсії, оскільки відповідно до записів у трудовій книжці до спеціального стажу позивача мають зараховуватись періоди роботи, які надають йому право виходу на пенсію за Списком № 2, зокрема: з 14.09.1994 р. по 11.09.1996 р., з 12.09.1996 р. до 01.06.2014 р., з 02.06.2014 р. до 19.04.2018 р. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.05.2024 р. № 262849921281 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи з 01.05.2024 р. та зобов`язанння Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 14.09.1994 р. до 19.04.2018 р. та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV з урахуванням висновків суду у цій справі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 р. в справі № 480/6169/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич