Постанова 4813 № 947/38624/20

Номер провадження: 22-ц/813/1596/23 Справа № 947/38624/20 Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.11.2023 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 947/38624/20 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/1596/23 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Зєйналової А.Ф.к., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідач ОСОБА_2 , - треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору 1) Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, 2) ОСОБА_3 , як законний представник - ОСОБА_4 , 3) ОСОБА_5 , в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_6 , 4) Одеська міська рада, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 , як законний представник - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_6 , Одеська міська рада, про припинення права спільної часткової власності, розподіл домоволодіння шляхом визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Маломуж А. І. о 12 годині 09 хвилин 22 квітня 2021 року, повний текст рішення складений 28 квітня 2021 року, встановив

2. Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 ; 2) розділити домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 15.06.2020 року №20.0145, а саме: 2.1) виділити в окремі одиниці частки сторін, визнавши право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок літ. «А» в складі: - житлова кімната, площею 7,5 кв. м.; - коридор, площею 5,1 кв. м.; - житлова кімната, площею 12,9 кв. м.; - кухня, площею - 7,5 кв. м.; - вбиральня суміщена, площею 5,6 кв. м.. Всього по житловому будинку літ «А» - 38,6 кв. м., у тому числі, житлова площа - 20,4 кв. м.. На житловий будинок літ «Б» в складі: - кухня, площею - 9,2 кв. м.; - житлова кімната, площею - 7,1 кв. м.; - житлова кімната, площею - 14,6 кв.м.; - коридор, площею - 1,7 кв. м.; - вбиральня суміщена, площею - 1,8 кв. м.. Всього по житловому будинку літ. «Б» - 34,4 кв. м., у тому числі, житлова площа - 21,7 кв. м.. Господарські будівлі: - вбиральня літ «Д», площею забудови - 1,10 кв. м.; - гараж літ «И», площею забудови - 20,8 кв. м.; - ІІІ мостіння; - №1,3,5,6,4 огорожа; 2.2) залишити у власності ОСОБА_2 житловий будинок літ «А» в складі: - вітальня, площею - 11,6 кв. м.; - житлова кімната, площею - 12,6 кв. м.; - нежила кімната, площею - 7,1 кв. м.; - коридор, площею - 3,3 кв. м.; - кухня, площею - 6,9 кв. м.; - вбиральня суміщена, площею - 4,2 кв. м.. Всього загальною площею - 45,7 кв. м., у тому числі, житлова площа - 12,6 кв. м.. Господарські будівлі: - вбиральня літ «Г», площею забудови - 0,8 кв. м.; - літня кухня літ «Е», площею забудови - 8,4 кв. м.; - літня кухня літ «Л», площею забудови - 4,6 кв. м.; - гараж літ. «М», площею забудови - 15,9 кв. м.; - І-ІІ мостіння; - №1,2,3,5,6 огорожа. Судові витрати по справі просить залишити за позивачкою. ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.06.2009 року вона отримала у спадок від ОСОБА_7 частку домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 , яке складається в цілому з кам`яного житлового будинку від літерою «А», житловою площею - 33,0 кв. м. та надвірних споруд, розташованого на земельній ділянці, площею - 732 кв. м., яка знаходиться у фактичному користуванні відповідно до договору на право забудови від 21.11.1939 року, укладеного між відділом Комунального Господарства Одеської міської ради та ОСОБА_8 . Зазначене нерухоме майно належало ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 28.05.1955 року, відповідно до якого забудовник земельної ділянки - ОСОБА_8 подарував частку домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.03.1989 року ОСОБА_2 отримала від забудовника земельної ділянки - ОСОБА_8 у спадок частку жилого будинку за адресою - АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці розміром - 732 кв. м.. Відтак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності. Будь-якої угоди із відповідачкою щодо порядку володіння та користування домоволодінням, розташованим за адресою - АДРЕСА_1 , яке знаходиться у них на праві спільної часткової власності, сторони досягти не можуть. Вона, користуючись своїм конституційним правом на вільне володіння та розпорядження своєю власністю, а також правом розпорядження своєю часткою у справі спільної часткової власності, що гарантоване ч. 1 ст. 361 ЦК України, бажає скористатись цим правом та виділити в натурі частку із майна, що є у спільній частковій власності (Т. 1, а. с. 4 10). Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 .. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачкою в якості доказів висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна не відповідає вимогам, що пред`являються до висновку експерта та вимогам щодо допустимості доказів, визначеним ст. 78 ЦПК України. У висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 15.06.2020 року № 20.0145 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що при виділі в натурі належної позивачці частки з нерухомого майна не будуть порушені права відповідачки. Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення до нотаріуса. Таким чином, позивачка звернулася до суду без врегулювання вказаного питання шляхом мирного укладання нотаріально посвідченого договору про виділ у натурі частки з нерухомого майна (Т. 1, а. с. 160 162). Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) помилковим є посилання суду першої інстанції на постанову КМУ від 08.12.2010 року №1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них», якою затверджений «Порядок», оскільки остання втратила чинність 22.06.2018 року на підставі постанови КМУ від 06.06.2018 року №484 «Про деякі питання функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»; 2) помилковими є висновки суду про те, що визначальним є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, виділ (поділ) здійснюється на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу). Позивачкою було надано такий висновок, відповідно до вказаної Інструкції щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 15.06.2020 року за №20.0145, який був складений інженером з інвентаризації нерухомого майна - ОСОБА_9 , в якому зазначено можливий варіант поділу нерухомого майна із зазначенням фактичного користування власниками частинами нерухомості та висновками про те, що за технічними показниками об`єкт може бути поділено; 3) помилковими є посилання суду на висновки, викладені у постанові Великої палати Верховного суду по справі №522/1029/18 щодо висновків експертизи по справі, оскільки правова природа спору по вказаній справі є іншою; 4) судом першої інстанції не було враховано позиції інших учасників справи, відповідачки та її представника - ОСОБА_5 , представника Одеської міської ради про можливість задоволення позовних вимог; 5) помилковими є висновки суду про необхідність попереднього звернення до нотаріуса щодо можливості позасудового врегулювання спору, оскільки відповідачка не бажає звертатись до нотаріуса. Тому, вказане звернення є неможливим; 6) хибними є посилання суду на те, що наданні позивачкою докази є недопустимими, оскільки вказані докази не заперечувались учасниками справи (Т. 1, а. с. 165 174). Позиція відповідачки в апеляційному суді У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Швець О.В., діючий від імені ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2021 року залишити без змін. Представник відповідачки посилається на те, що позивачкою не було надано доказів узаконення самочинно збудованих будівель - житлова «Б», прибудови «а4, б1, «Е» - літня кухня, веранда «Л», гараж «М», прибудова «а5». Посилання суду на постанову КМУ від 08.12.2010 року №1117 є помилковими. Однак, вказане не призвело до неправильного вирішення даної справи і не може бути самостійною підставою для скасування судового рішення. Стосовно висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 15.06.2020 року №20.0145, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невідповідність його вимогам ст. 106 ЦПК України (Т. 1, а. с. 196 197). Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2021 року (Т. 1, а. с. 181 181 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.08.2021 року призначено справу до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 1, а. с. 182). 11 жовтня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від адвоката Швеця О.В., діючого від імені ОСОБА_2 (Т. 1, а. с. 196 - 197). 19 січня 2021 року від адвоката Демченка О.М., діючого від імені ОСОБА_1 , надійшло клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи (Т. 2, а. с. 2 - 5). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.01.2022 року призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу. Апеляційне провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (Т. 2, а. с. 17 - 22). 14 березня 2022 року від судового експерта на адресу Одеського апеляційного суду надійшла вказана цивільна справа без виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 20 січня 2022 року (Т. 2, а. с. 35). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.03.2022 року відновлено провадження у справі. Справу призначено до розгляду (Т. 2, а. с. 36 - 36 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.12.2022 року призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу. Апеляційне провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (Т. 2, а. с. 104 - 109). 03.07.2023 року від судового експерта надійшли матеріали цивільної справи з висновком експерта (Т. 2, а. с. 119 - 132). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.07.2023 року відновлено провадження у справі. Справу призначено до розгляду (Т. 2, а. с. 134 - 134 зворотна сторона). 10.07.2023 року від Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Адміністрація просить при прийнятті рішення по справі врахувати права та інтереси дітей. 01.11.2023 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. Просить розглянути справу з врахуванням вимог, викладених в позові та апеляційній скарзі, та з врахуванням висновку експертизи. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Адвокат Швець О.В., діючий від імені ОСОБА_2 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в її задоволенні відмовити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Заяв, клопотань, зокрема про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надали. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь в судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.06.2009 року, ОСОБА_1 отримала у спадок від ОСОБА_7 частку домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 , яке складається в цілому з кам`яного житлового будинку від літерою «А», житловою площею - 33,0 кв. м., та надвірних споруд, розташованого на земельній ділянці площею - 732 кв. м., яка знаходиться у фактичному користуванні, відповідно до договору на право забудови від 21.11.1939 року, укладеного між відділом Комунального Господарства Одеської міської ради та ОСОБА_8 . Зазначене нерухоме майно належало ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 28.05.1955 року, відповідно до якого забудовник земельної ділянки - ОСОБА_8 подарував частку домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.03.1989 року, ОСОБА_2 отримала від забудовника земельної ділянки - ОСОБА_8 у спадок частку жилого будинку за адресою - АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці розміром 732 кв.м. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності. По справі виникли правовідносини щодо поділу нерухомого майна, яке знаходиться у спільній частковій власності. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .. Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила припинити право спільної часткової власності між нею та ОСОБА_2 на домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 . Виділити в натурі належну кожному частку житлового за адресою - АДРЕСА_1 . Тобто, фактично здійснити поділ житлового будинку між його співвласниками на окремі об`єкти нерухомого майна. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.06.2009 року, ОСОБА_1 отримала у спадок від ОСОБА_7 частку домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 , яке складається в цілому з кам`яного житлового будинку від літерою «А», житловою площею - 33,0 кв. м., та надвірних споруд, розташованого на земельній ділянці площею - 732 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні, відповідно до договору на право забудови від 21.11.1939 року укладеного між відділом Комунального Господарства Одеської міської ради та ОСОБА_8 . Зазначене нерухоме майно належало ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 28.05.1955 року, відповідно до якого забудовник земельної ділянки - ОСОБА_8 , подарував частку домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.03.1989 року, ОСОБА_2 отримала від забудовника земельної ділянки - ОСОБА_8 у спадок частку жилого будинку за адресою - АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею - 732 кв. м.. Відповідно до копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_9 станом на 15.06.2020, на земельній ділянці площею - 732 кв. м розташовані наступні будівлі і споруди: - житловий будинок літ. «А» з прибудовами літ. «а», «a1», «а2», «а3», «а4» - самочинне, «а5» - самочинне; - самочинний житловий будинок літ. «Б» з прибудовами літ. «б», «б1»; - літня кухня літ. «Е» - самочинне; - літня кухня літ. «Л» - самочинне; - гараж літ. «И»; - гараж літ. «М» - самочинне; - вбиральні літ. «І, Д»; - 1-ІІ мостіння; - №1-6 огорожа. У висновку експерта №03/2023 від 21 червня 2023 року зазначено, що на вказаній земельній ділянці наявні самочинно збудовані будівлі, на які не видавалось право власності, а саме: - житловий будинок літ. «А» з прибудовами літ. «а», «a1», «а2», «а3», загальною площею 71,2 кв.м, житловою площею 33,0 кв.м.; - гараж літ. «И»; - вбиральні літ. «І, Д»; - І-ІІІ мостіння; - №1-6 огорожа. Об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) не є об`єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами ст. ст. 364, 367 ЦК України. Постановою КМУ №406 від 07.06.2017 року, затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Вказана постанова набрала чинності 10.06.2017 року. Пунктом 6 зазначеної постанови визначено перелік об`єктів (щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків),для будівництва яких не потрібно отримувати дозвільні документи та які не потрібно вводити в експлуатацію: - зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів; - свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиральнь, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків. Крім того колегія суддів звертає увагу, що рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 493 від 04.05.1979 року вищезазначені об`єкти самочинного будівництва були узаконені (Т. 1, а. с. 41). З наведеного виходить, що гараж літ. «И», вбиральні літ «Г, Д», літня кухня літ «Е», літ «Л», не є самочинним будівництвом. Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. За змістом ст. 364 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України. Виходячи з положень ст. 183 ЦК України та роз`яснень, викладених у п. п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності. Вирішуючи даний спір, колегія суддів вважає за можливе виділити в натурі, як окремий об`єкт нерухомості, кожному із сторін відповідні частини будинку (фактично здійснити поділ житлового будинку між його співвласниками) згідно варіанту, викладеному у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 03/2023 від 21.06.2023 року, а саме: 1) Виділити ОСОБА_1 в натурі, як окремий об`єкт нерухомості, частку, житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з: -Літ «А», «а», «а1» у складі приміщень: 2-1 житлова пл. 7,5 кв.м, 2-2 коридор 5,1 кв.м, 2-3 житлове 12,9 кв.м., 2-4 кухня 7,5 кв.м, 2-5 (самочинне) санвузол 5,6 кв.м. Всього по будинку літ. «А», «а», «а1» - 38,6 кв.м. -Літ. «Б», «б1», «б2» житловий будинок 34,4 кв.м., Господарські будівлі та споруди: -Літ. «Д» вбиральня, -Літ «И» гараж, -ІІІ мостіння, -№1,3,4,5,6 огорожа. 2) Виділити ОСОБА_2 в натурі, як окремий об`єкт нерухомості, частку житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з: -Літ «А», літ. «а2», «а3», «а4», «а5» у складі приміщень: 1-1вітальня 11,6 кв.м., 1-2житлове 12,6 кв.м., 1-3комора 7,1 кв.м., 1-4(самочинне) коридор 2,9 кв.м., 1-5кухня 6,9 кв.м., 1-6(самочинне) 8,1 кв.м., Всього по будинку літ «А», літ. «а2», «а3», «а4», «а5» - 49,2 кв.м. Господарські будівлі та споруди: -Літ. «Е» літня кухня -Літ «Л» літня кухня -Літ «Г» вбиральня -Літ «М» гараж -І-ІІ мостіння -№1,2,3,5,6 огорожа. Вказаний варіант поділу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 не передбачає проведення робіт з перепланування та/ або реконструкції. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 766/18974/18 (провадження № 61-6657св21) зроблено висновок «Виходячи з аналізу положень статті 364 ЦК України, з урахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі у справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар. У постанові Верховного Суду України від 10 травня 2023 року у справі № 404/7307/14 зазначено, що учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно. Згідно із усталеною судовою практикою при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. Колегією суддів встановлено, що запропонований експертом варіант поділу житлового будинку за адресою - АДРЕСА_1 , передбачає відступ від ідеальних часток, але враховує можливість виділити кожному співвласнику відокремлену частину будинку із самостійним виходом, а також не передбачає проведення робіт з перепланування та/ або реконструкції. Такий варіант поділу враховує фактичне користування співвласників і є єдиним технічно можливим варіантом поділу при цьому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсація за відступ від ідеальної частки у розмірі 19 085,50 грн.. З вказаного висновку, зокрема, вбачається, що у ньому зазначена нормативно-правова база (в тому числі і норми ДБН), на які посилався експерт при проведенні дослідження, що у свою чергу спростовує доводи касаційної скарги про те, що у експертному дослідженні відносно технічної можливості поділу будинку, експертом не було зроблено посилання на ДБН. Крім того, слід зазначити, що відповідач не заявляв клопотання про проведення по варіанту поділу житлового будинку. Враховуючи можливість поділу домоволодіння згідно запропонованого у висновку експерта варіанті поділу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з відступом від ідеальних часток, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, а тому вона підлягає задоволенню частково. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог за вищевказаного обґрунтування. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 , як законний представник ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_6 , Одеська міська рада, про припинення права спільної часткової власності, розподіл домоволодіння шляхом визнання права власності задовольнити частково. Виділити ОСОБА_1 в натурі, як окремий об`єкт нерухомості, частку, житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з: - Літ «А», «а», «а1»у складі приміщень: - 2-1 житлова площа - 7,5 кв. м.; - 2-2 коридор - 5,1 кв. м.; - 2-3 житлове - 12,9 кв. м.; - 2-4 кухня - 7,5 кв. м.; - 2-5 санвузол - 5,6 кв. м.. Всього по будинку літ. «А», «а», «а1» - 38,6 кв. м.. - Літ. «Б», «б1», «б2» житловий будинок - 34,4 кв. м.. Господарські будівлі та споруди: - Літ. «Д» - вбиральня, - Літ «И» - гараж, - ІІІ - мостіння, - №1,3,4,5,6 - огорожа. Виділити ОСОБА_2 в натурі, як окремий об`єкт нерухомості, частку житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з: - Літ «А», літ. «а2», «а3», «а4», «а5»у складі приміщень: 1-7 вітальня - 11,6 кв. м.; 1-8Житлове - 12,6 кв. м.; 1-9Комора - 7,1 кв. м.; 1-10коридор - 2,9 кв. м.; 1-11кухня - 6,9 кв. м.; 1-12 8,1 кв. м.. Всього по будинку літ «А», літ. «а2», «а3», «а4», «а5» - 49,2 кв. м.. Господарські будівлі та споруди: -Літ. «Е» - літня кухня; -Літ «Л» - літня кухня; -Літ «Г» - вбиральня; -Літ «М» - гараж; -І-ІІ - мостіння -№1,2,3,5,6 - огорожа. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію перевищення вартості ідеальної частки у розмірі - 19 085 (дев`ятнадцять тисяч вісімдесят п`ять) грн. 50 коп.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 15 листопада 2023 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе