Постанова Одеський апеляційний суд № 494/616/23

Номер провадження: 22-ц/813/7037/23 Справа № 494/616/23 Головуючий у першій інстанції Римар І.А. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 13.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Мокана В.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на рішення Березівського районного суду Одеської області від 12 червня 2023 року, за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2023 року до Березівського районного суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в обґрунтування якої зазначив, що 03.09.2010 року уклав шлюб з ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначив, що спільне життя з відповідачем не склалося, у них різні погляди на сімейне життя, ведення домашнього господарства, більше року сторони разом не мешкають, у кожного своє життя та інтереси. Збереження шлюбу не можливе, оскільки втрачено почуття любові та розуміння. Позивач просив суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03 вересня 2010 року у Малиновському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 12 червня 2023 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб, зареєстрований 03 вересня 2010 року Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис 543, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що між сторонами відсутні спільні погляди на сім`ю та спільне життя. Родина фактично розпалася, її відновлення неможливо за обставин зазначених позивачем, їх шлюбний союз розпався, на примирення позивач не погоджується. Одночасно, суд зазначив, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін тому, що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення, тому суд вважав необхідним шлюб розірвати. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Березівського районного суду Одеської області від 12 червня 2023 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухвалені рішення судом не з`ясовано всіх обставин справи. Скаржник зазначає, що подавала відзив на позовну заяву до суду, в якому просила надати час для примирення з позивачем, однак судом першої інстанції вказане клопотання не враховано. Вважає такі дії суду грубим порушенням прав одного з подружжя - відповідача. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.07.2023 року ОСОБА_1 роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі. Копію ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та апеляційну скаргу позивач отримав 24.07.2023 року, що підтверджується розпискою в матеріалах справи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що має намір допомагати у подальшому своїм дітям, однак проживати з відповідачем не бажає. Зазначає, що сімейні відносини припинені. Позивач створив нову сім`ю, на примирення не погоджується. Скаржник копію ухвали про відкриття провадження отримала 10.08.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач в судове засідання не з`явилась. ОСОБА_1 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у відповідності до ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Судова повістка направлялась відповідачу за адресою реєстрації, однак повернулась неврученою з причин «адресат відсутній за вказаною адресою», вказана адреса зазначалась скаржником в апеляційній скарзі. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходи з того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, тому дійшов висновку, що позов про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем підлягає задоволенню. Вказані обставини та висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення. Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Судом встановлено, що 03.09.2010 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який зареєстровано Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеси), актовий запис № 543, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.02.2023 року. Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями повторних свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 24.02.2023 року та серії НОМЕР_3 від 24.02.2023 року відповідно. З матеріалів цивільної справи вбачається, що звертаючись до суду з відзивом на позовну заяву відповідач просила суд в якості вжиття заходів щодо примирення надати час для примирення, посилаючись на те, що з 26.04.2022 року сторони проживають окремо, оскільки позивач призваний на військову службу. Позивач систематично надсилав кошти на платіжну картку відповідача. З 07.11.2022 року відповідач разом з дітьми приїздила до позивача та проживала у квартирі, яку винаймав позивач до 03.12.2022 року. Позивач приїзжав до неї на Великдень, тому не бачить підстав для розірвання шлюбу. У судовому засіданні, призначеному на 12.05.2023 року представник відповідача просила суд надати сторонам час для примирення. Розгляд справи судом відкладено на 12.06.2023 року у зв`язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення позивача та запропоновано використати вказаний час для примирення, що підтверджується звукозаписом судового засідання. Від представника позивача надійшла заява в якій останній просив розгляд справи, призначеної на 12.06.2023 року, провести за його відсутності та відсутності позивача, наполягав на задоволенні позовних вимог. У судовому засіданні, призначеному на 12.06.2023 року, представник відповідача зазначила, що сторони не примирились. Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. За змістом вказаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. Тому доводи апеляційної скарги про грубе порушення прав відповідача у зв`язку з не задоволенням клопотання про надання строку на примирення не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки як вже зазначалось, надання строку для примирення подружжя є правом суду. Отже під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що сторони не примирились. Повторних клопотань про надання сторонам строку для примирення, зокрема у судовому засіданні призначеному на 12.06.2023 року представником відповідача не заявлялось. Звертаючись до суду із позовом позивач зазначив, що сторони живуть окремо, кожен своїм життям. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що проживає з іншою жінкою з якою збудував нову сім`ю. Наполягав на розірванні шлюбу. Отже позивач, як в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції - у відзиві на апеляційну скаргу категорично наполягає на розірванні шлюбу. Крім того, до апеляційного суду надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , укладеного 09.09.2023 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 . Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо необхідності розірвати шлюб між сторонами по справі відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. З наданих сторонами заяв по суті справи колегія суддів вбачає, що подружжя разом не проживає, спільного господарства не веде. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем не надано. Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з`ясував обставини справи, колегія суддів відхиляє, зважаючи на те, що судом першої інстанції встановлено факт окремого проживання сторін, що під час апеляційного перегляду також не заперечувалось сторонами, та припинення між ними шлюбних відносин. Обставини пересилання позивачем грошових коштів відповідачу не свідчать про наявність між сторонами відносин притаманних подружжю. Апеляційна скарга не містить доводів, які давали б підстави вважати про можливість відновлення шлюбних стосунків сторін та збереження сім`ї і про такі обставини відповідачем не зазначалось під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Також відповідачем не надано доказів намагання зберегти сім`ю, навпаки в матеріалах справи наявні докази створення відповідачем нової сім`ї та укладення шлюбу. Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховуючи, що позивач категорично заперечує проти примирення з відповідачем та ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), зважаючи на незмінну позицію позивача щодо неможливості збереження шлюбу протягом строку з часу подання позовної заяви та до винесення постанови Одеським апеляційним судом, вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Березівського районного суду Одеської області від 12 червня 2023 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 15 листопада 2023 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді Ю.П. Лозко О.Ю. Карташов