Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4344/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4344/23 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В : 05.06.2023 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 28.04.2023 №971010177486 про відмову у перерахунку пенсії та про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому з 07.11.2022 пенсію державного службовця за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, на підставі даних довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 08.02.2022 року №1075/28-5/01-10 (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки №1076/28-5/01-10 від 08.02.2022. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач безпідставно відмовив у перерахунку його пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723 та на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 08.02.2022 року №1075/28-5/01-10 та №1076/28-5/01-10 від 08.02.2022. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 (у спрощеному провадженні) у задоволені позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не ґрунтуються на нормі закону. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій вказано про правильність висновків суду першої інстанції. Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Судом апеляційної інстанції для встановлення у справі всіх обставин було витребувано у відповідача копію пенсійної справи та продовжено строк розгляду даної справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, зазначає наступне. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває від 02.10.2009р. на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Черкаській області. З 02.10.2009р. позивач отримував пенсію по інвалідності, яку було призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058). З 16.04.2010 позивач отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» (Закон № 3723), тобто пенсію державного службовця по інвалідності 2 групи. Вказане підтверджено матеріалами пенсійної справи, зокрема рішенням відповідача від 22.02.2022 та заяв позивача від 02.10.2009 про призначення пенсії та від 16.04.2010 про переведення на іншу пенсію. Період встановлення інвалідності з 25.09.2009 довічно. 07.11.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із заявою з проханням «перевести з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. на пенсію державного службовця за віком, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 р. та здійснити відповідне нарахування пенсії та виплатити пенсію на підставі довідок від 08.02.2022 № 1075/28-5/01-10 та № 1076/28-5/01-10. До заяви долучено було довідки від 08.02.2022 № 1075/28-5/01-10 та № 1076/28-5/01-10 про розмір заробітної плати (складові) працюючих державних службовців. Відповідач листом від 05.12.2022 №7219-717/В/Б-03/8-2300/22 повідомив позивача про те, що його заяву розглянуто відповідно до Закону України "Про звернення громадян ", і підстав для переведення позивача з пенсії державного службовця по інвалідності на пенсію державного службовця за віком відсутні. Позивач, не погодившись з такою відповіддю, звернувся до суду із позовом про протиправність дій відповідача, за наслідками якого, Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №580/753/23 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця за віком від 07.11.2022 та не прийняття відповідного рішення за результатом розгляду вказаної заяви та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця за віком від 07.11.2022, за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення. Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області виконуючи вказане рішення суду, розглянуло повторно заяву позивача від 07.11.2022 про переведення його з пенсії державного службовця по інвалідності на пенсію державного службовця за віком та було прийнято рішення №971010177486 від 28.04.2023 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на іншу пенсію. Вказане рішення обґрунтовано тим, що оскільки ОСОБА_1 отримує з 16.04.2010 пенсію по інвалідності, то відповідно до Закону № 3723 відсутні підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком. Крім того, встановлено, що з 01.03.2023 позивача переведено на пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058). Вказане підтверджено матеріалами пенсійної справи, зокрема рішенням відповідача від 27.03.2023р. Вказані обставини підтверджені відповідними доказами. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64). Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058). Статтею 56 Закону № 1788 передбачено, що до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. За змістом ч.1 ст.26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. До 01.05.2016 був чинним Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (надалі - Закон №3723-ХІІ). Цим законом визначались умови пенсійного забезпечення державних службовців. Зокрема, частиною 1 статті 37-1 Закону № №3723-ХІІ (у редакції станом на день призначення позивачу пенсії - 2009рік) передбачалось, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі-Закон №76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України №3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України. 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» (надалі - Закон № 889) у зв`язку з чим положення Закону № 3723-ХІІ частково втратили чинність, у тому числі норми статті 37-1. Проте, цей Закон № 3723-ХІІ хоча і втратив чинність на підставі Закону N 889, проте він дії лише в частині статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону N

889. Так, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає право на пенсійне забезпечення державних службовців. Частиною 1 цієї статті встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отже, частина 1 статті 37-1 Закону № №3723-ХІІ (у редакції станом на день призначення позивачу пенсії - 2009рік) яка передбачала можливість перерахунку раніше призначених пенсій державним службовцям, станом на 07.11.2022 рік вже не діяла. Крім того, у статті 90 Закону № 889 закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058, який не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям. Таким чином, судом першої інстанції правильно зазначено, що законодавчих підстав для перерахунку пенсій державних службовців у зв`язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців немає, позаяк чинне законодавство не регламентує ані права особи на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 555/2183/16-а, від 26.02.2020 у справі № 508/808/16-а, від 28.10.2020 у справі № 826/16182/18, від 22.04.2021 у справі № 712/10182/17, від 03.11.2021 у справі № 373/2149/16-а. Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку. Щодо всіх інших доводів апелянта, колегія суддів також їх відхиляє як необґрунтовані при цьому приймаює до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому зазначено «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, висновки суду відповідають обставинам у справі, норми процесуального права застосовані з дотриманням положень КАС України, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 р. - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель О.М. Кузьмишина