Постанова 4855 № 580/3805/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3805/22 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.08.2022 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 27.07.2022, пенсії державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках № 22 від 22.07.2022 та №23 від 22.07.2022. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскільки вона є інвалідом II групи, та має стаж на посаді державної служби більше 21 року, і перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а тому має право на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у з 31.03.2014 їй було призначено пенсiю по II групi iнвалідностi вiдповiдно до Закону України «Про державну службу», однак починаючи 01.12.2017 по даний час, відповідач не вчинив жодних дiй, щоб перевести її на пенсiю по iнвалiдностi, вiдповiдно до Законy України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як це передбачено чинним законодавством. На думку апелянта, оскільки вона має вiдповiдний стаж на посадi державної служби (понад 10 poків станом на 01.05.2016), а станом на дату звернення до відповідача - 21 piк 8 мiсяцiв 10 днiв, вiдповiдний вік - 60 poків, 2 групу iнвалідностi загального захворювавня (тому маю право працювати на посадi вiднесенiй до посад держслужбовцiв), тому має право на призначення та здійснити нарахування й виплату з 27.07.2022, пенсії державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що оскільки позивачу до набрання чинності Законом № 889-VIII призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723-XII, права на повторне призначення пенсії відповідно до вказаного Закону позивач не має, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до виписки із акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №088960 є інвалідом ІІ групи (загальне захворювання) та з 22.04.2013 перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області і відповідно до протоколу №396 від 22.05.2013 останній призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, а з 31.03.2014 пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. 01 березня 2022 року позивача переведено на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки розмір пенсії є більшим ніж призначеної по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. 27 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком згідно із Законом №3723-XII. 15 cерпня 2022 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №15070/03-16 відмовлено у переведенні на інший вид пенсії по Закону України «Про державну службу», оскільки з 31.03.2014 була призначена пенсія по даному Закону, а відповідно до п. 3 Порядку №622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-УІІІ «Про державну службу» їм не призначалася пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723- ХІІ. Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки перерахунок пенсії державним службовцям відповідно до Закону України «Про державну службу» з 01.05.2016 не передбачений, тому підстави для виплати з 27.07.2022 пенсії державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках № 22 від 22.07.2022 та №23 від 22.07.2022, відсутні. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). За приписами частини першої ст.9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з частиною першою статті 10 вказаного Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина третя статті 45 Закону № 1058-IV). З матеріалів справи вбачається, з 22.04.2013 позивач перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та останній призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, а з 31.03.2014 пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. 01 березня 2022 року позивача переведено на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки розмір пенсії є більшим ніж призначеної по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. 27 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком згідно із Законом №3723-XII. Так, до 01 травня 2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 №3723-VIII. У силу вимог статті 37 Закону №3723-VIII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Однак, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 (надалі - Закон №889-VІІІ). У зв`язку з набранням чинності Закону №889-VІІІ, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII. За правилами пункту 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17. Отже, колегія суддів вважає, що право на пенсію одержують зазначені в пунктах 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII від 10.12.2015, особи, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік. У відповідності до пункту 2 Порядку призначення такої пенсії затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (надалі - Порядок №622) згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу»: - мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; - займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Відповідно до пункту 3 Порядку № 622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, право на призначення пенсії державного службовця в рамках дії Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року мають особи, які не отримували пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року. З матеріалів справи вбачається, що пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» вже була призначена позивачеві з 31.03.2014, а відтак положення пунктів 10 та 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (які стосуються саме призначення пенсії) до спірних правовідносин застосуванню не підлягають. У разі виникнення необхідності у зміні певних складових пенсії або зміни її виду в цілому, законодавством передбачено лише два механізми - переведення з одного виду пенсії на інший (частина третя статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») та перерахунок пенсії (частина четверта статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Тобто, в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття перепризначення, повторного призначення або будь-якого іншого призначення пенсії, окрім поняття «призначення пенсії», яким є первинне та єдине її призначення, а всі подальші зміни та доповнення відбуваються виключно шляхом перерахунку або переведення. З огляду на зазначене, оскаржувана відмова є правомірною, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для повторного призначення пенсії позивачу згідно вищезазначеного Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Таким чином, оскаржуване рішення не підлягає скасуванню і як наслідок, відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати з 27.07.2022, пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках № 22 від 22.07.2022 та №23 від 22.07.2022. При цьому, судом першої інстанції вірно відзначено, що перерахунок пенсії державним службовцям відповідно до Закону України «Про державну службу» з 01.05.2016 не передбачений, тому підстави для виплати з 27.07.2022 пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках № 22 від 22.07.2022 та №23 від 22.07.2022, відсутні. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук