Ухвала КЦС ВС № 381/4594/21

УХВАЛА 14 листопада 2023 року м. Київ справа № 381/4594/21 провадження № 61-12682ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав, ВСТАНОВИВ: 19 серпня 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у вказаній вище справі. Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявниці строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано звернутися до суду касаційної інстанції із: заявою про поновлення строку, оскільки касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень, і в ній відсутнє клопотання про поновлення строку; надати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; уточнити вимоги прохальної частини щодо дати постанови апеляційного суду, яка нею оскаржується у касаційному порядку та надати докази сплати судового збору за подачу касаційної скарги або ж, з урахуванням віку заявниці, звернутися до суду касаційної інстанції із клопотанням про звільнення від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір». 02 листопада 2023 року ОСОБА_1 надіслала на адресу Верховного Суду матеріали на усунення недоліків, до яких додала: уточнену редакцію касаційної скарги, у якій уточнено вимоги прохальної частини касаційної скарги; клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року; клопотання про звільнення від сплати судового збору та клопотання про продовження строку на касаційне оскарження судового рішення. Розглядаючи матеріали на усунення недоліків, суд приходить до наступних висновків. Щодо поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року ОСОБА_1 19 серпня 2023 року звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Оскільки до касаційної скарги не було додано заяви (клопотання) про поновлення строку, вказане дало можливість надати заявнику строк для усунення недоліків касаційної скарги в цій частині. 02 листопада 2023 року ОСОБА_1 , серед іншого, подала до Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року. Вказане клопотання мотивоване тим, що на її адресу копія постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року не надходила, про її існування вона дізналася від свого батька ОСОБА_3 , який є третьою стороною у справі. Разом з тим, вказує, що текст постанови не містить інформації про дату складання повного тексту оскаржуваної постанови. У Єдиному державному реєстрі судових рішень значиться, що постанова Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року зареєстрована 19 липня 2023 року та оприлюднена 20 липня 2023 року. Касаційна скарга здана до поштового відділення 19 серпня 2023 року, тобто у межах строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України. Розглядаючи вказане клопотання, суд приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Постанова Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року не містить інформації про дату складання її повного тексту. Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - Реєстр) не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. За частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Встановлено, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року оприлюднено в Реєстрі 20 липня 2023 року. На підставі зазначеного можливо дійти висновку, що заявниця не могла дізнатися про складання повного тексту постанови апеляційного суду раніше, ніж її було опубліковано в Реєстрі, а копія вказаної постанови не могла бути направлена заявниці раніше зазначеної дати. Заявниця вказує, що про існування постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року вона дізналася лише 20 липня 2023 року після оприлюднення її у Єдиному державному реєстрі судових рішень За таких обставин, слід вважати, що касаційна скарга від 19 серпня 2023 року була подана протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, він підлягає поновленню. Щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу касаційної скарги 02 листопада 2023 року ОСОБА_1 , серед іншого, подала до Верховного Суду клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу касаційної скарги, яке мотивоване тим, що вона є неповнолітньою, навчається на контрактній формі навчання, стипендії не отримує, інших доходів немає. На підтвердження вказаного надала суду довідку Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є студенткою денної форми навчання Навчально-наукового інституту менеджменту та підприємництва спеціальності 051 «Економіка» з фінансуванням навчання за рахунок коштів фізичної особи, термін навчання для отримання ступеня вищої освіти «Бакалавр» з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2027 року, копію довідки Пенсійного фонду України про відсутність індивідуальних відомостей про особу ОСОБА_1 та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 20 вересня 2023 року. Розглядаючи вказане клопотання, суд приходить до висновку що воно підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 16 років. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на особисте звернення до суду з відповідною заявою в порядку цивільного судочинства за захистом свого права чи інтересу, а також може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають із відносин, у яких він (вона) особисто бере участь. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним. Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас саме стаття 8 Закону України «Про судовий збір», яка є спеціальною, конкретизує порядок, умови такого звільнення і коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»). Керуючись статтею 136 ЦПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», касаційний суд доходить висновку про задоволення вказаного клопотання, оскільки з наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 є студенткою денної форми навчання, у якої відсутні доходи, є позивачем у справі про позбавлення батьківських прав та предметом позову є захист сімейних прав. Щодо уточненої редакції касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в частині надіслання на адресу суду уточненої редакції касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, ОСОБА_1 надала суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій повторно не зазначено обов`язкових підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, та докази направлення уточненої редакції касаційної скарги іншим учасникам справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень); Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. Системний аналіз вищенаведених положень ЦПК України дає підстави для висновку про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень). Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 522/2732/16-ц); пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Уточнена редакція касаційної скарги від 26 жовтня 2023 року також не відповідає зазначеним вище вимогам. Заявниця узагальнено посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, посилається на постанови Верховного Суду, однак вказані посилання не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції як підстава касаційного оскарження, оскільки заявниця не конкретизує який саме висновок щодо застосування норми права, застосованої апеляційним судом, та у яких подібних правовідносинах, не було враховано в оскаржуваному рішенні та не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявниці необхідно повторно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Крім того, у разі подання касаційної скарги засобами поштового зв`язку, заявник, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України повинен додати до касаційної скарги копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Щодо клопотання про продовження строку на усунення недоліків Надсилаючи матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, поданої у серпні 2023 року, ОСОБА_1 , серед іншого, також звернулася із клопотанням про продовження їй строку для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 13 вересня 2023 року. Клопотання мотивує тим, що на етапі касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року вона залишилася без надання безоплатної правової допомоги, оскільки такі дії вимагають укладення договору про надання безоплатної правової допомоги окремо на кожному етапі розгляду справи. Укладення договору правової допомоги з іншим фахівцем у галузі права на платній основі є неможливим у зв`язку з її скрутним матеріальним становищем та відсутністю коштів як у неї самої, так і в її батька, з яким вона проживає і котрий її забезпечує. Зазначає, що розгляд касаційної скарги є для неї важливим, оскільки від цього залежить її можливість отримати судовий захист від недобросовісних дій відповідача у справі. Розглядаючи вказане клопотання, суд приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню, оскільки кожен учасник справи має право на отримання правової допомоги і заявниця звернулася до суду з відповідним клопотанням. Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. За таких обставин, ОСОБА_1 необхідно звернутися до Верховного Суду з уточненою редакцією касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, разом з її копіями, відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку про необхідність надання заявнику додаткового строку для усунення недоліків. Керуючись частиною 2 статті 127 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу касаційної скарги. Клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги задовольнити. Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Сердюк