Постанова 4852 № 280/2000/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 280/2000/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року в адміністративній справі №280/2000/23 (головуючий суддя першої інстанції Батрак І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7507257/41071921 від 25.10.2022 року, №7507256/41071921 від 25.10.2022 року, №7507185/41071921 від 25.10.2022 року, №7507183/41071921 від 25.10.2022 року, №7507184/41071921 від 25.10.2022 року, №7522932/41071921 від 27.10.2022 року, №537462/41071921 від 01.11.2022 року, №7537460/41071921 від 01.11.2022 року, №7537461/41071921 від 01.11.2022 року, №7537624/41071921 від 01.11.2022 року. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «Груп Інтрейд» №3 від 01.12.2021 року, №5 від 02.12.2021 року, №7 від 03.12.2021 року, №14 від 08.12.2021 року, №15 від 08.12.2021 року, №21 від 09.12.2021 року, №25 від 10.12.2021 року, №27 від 13.12.2021 року, №41 від 17.12.2021 року, №44 від 20.12.2021 року датою подання їх на реєстрацію. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Груп Інтрейд» суму судового збору у розмірі 26840,00 грн.. Питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції не вирішувалось. 27 червня 2023 року від представника позивача до суду першої інстанції, засобами поштового зв`язку, надійшла заява (вх. №27055 від 28.06.2023) про поновлення строку та стягнення витрат на правничу допомогу. В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що розгляд справи відбувся в порядку письмового провадження без виклику сторін, а тому про ухвалення рішення у цій справі позивач дізнався 26.06.2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, так як саме в цей день було оприлюднено рішення суду від 21.06.2023 року, у зв`язку із чим просив поновити строк для подання доказів витрат на правничу допомогу. Також зауважує, що у позовній заяві був вказаний попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат. Просив стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.. Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року заяву представника позивача про поновлення строку та стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Поновлено ТОВ «Груп Інтрейд» строк для подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Груп Інтрейд» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило додаткове рішення скасувати та в задоволенні вимог заяви про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що додаткове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, оскільки судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам сторін та наявним у матеріалах справи доказам, а тому підлягає скасуванню. Апелянт не погоджується з сумою витрат на правничу допомогу, яка стягнута судом першої інстанції на користь позивача, вважає її необґрунтованою, завищеною та не підтвердженою належним чином. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також позивачем подано заяву про стягнення витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.. Апеляційним судом справу розглянуто у відповідності до вимог статті 311 КАС України в порядку письмового провадження. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, встановила наступне. В обґрунтування заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивач зазначив, що внаслідок протиправної поведінки відповідача позивач вимушений був звернутися за професійною правничою допомогою з метою захисту свого порушеного права та уклав договір-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2023 року з адвокатським бюро «Сергія Жечева». Разом із заявою позивачем подані наступні документи: договір-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021 року з адвокатським бюро «Сергія Жечева»; додаткова угода №1 від 01.02.2021 року; додаткова угода №2 від 30.12.2022 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №864 від 27.04.2011 року; ордер на надання правової допомоги серія АР №1130360 від 16.03.2023 року; акт приймання-передачі №ОУ-0000117 від 27.06.2023 року; розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу до Акту; рахунок-фактура №СФ-0000117 від 27.06.2023 року; платіжна інструкція №1261 від 27.06.2023 року (а.с.175-185 т.2). Переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані: договір-доручення про надання правової допомоги від 01 лютого 2021 року з адвокатським бюро «Сергія Жечева»; додаткова угода №1 від 01.02.2021 року; додаткова угода №2 від 30.12.2022 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №864 від 27.04.2011 року; ордер на надання правової допомоги серія АР №1130360 від 16.03.2023 року; акт приймання-передачі №ОУ-0000117 від 27.06.2023 року; розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу до Акту; рахунок-фактура №СФ-0000117 від 27.06.2023 року; платіжна інструкція №1261 від 27.06.2023 року (а.с.175-185 т.2). Відповідно до акту приймання-передачі правової допомоги від 27.06.2023 року №ОУ-0000117 та розрахунку суми гонорару від 27.06.2023 року, Адвокатське бюро в особі керівника Жечева Сергія Олександровича надало правову допомогу, а Клієнт (позивач) отримав наступну правову допомогу: - підготовка позовної заяви про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (справа №280/2000/23) 1 послуга вартість 5000 грн. (а.с. 182-183 т.2). Загальна сума гонорару адвоката за надану правову допомогу, відповідно до вказаного акту, за домовленістю сторін складає 5000,00 грн.. 27 червня 2023 року адвокатським бюро «Сергія Жечева» виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000117 щодо оплати наданих послуг на суму 5000,00 грн., який у той же день сплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №1261 від 27.06.2023 року (а.с.184-185 т.2). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України №23-рп/2009 від 30.09.2009 року визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Як правильно зазначив суд першої інстанції, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання - передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 року у справі №726/549/19, від 21.05.2020 року у справі №240/3888/19. Крім того, висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати в сумі 5000,00 грн. за підготовку та подання адміністративного позову щодо про визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних, зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені накладні, є завищеними, оскільки ця справа відповідає сталій судовій практиці, а відтак підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу. Суд першої інстанції правильно вказав, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 3000,00 грн. за складання та подання до суду адміністративного позову, з чим також погоджується суд апеляційної інстанції. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обґрунтованих юридичних висновків щодо розподілу судових витрат і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в цій частині відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 гривень, колегія суддів зазначає про таке. Аналізуючи наведені вище норми законодавства та надані позивачем докази стосовно понесених витрат на правничу допомогу, апеляційний суд зазначає, що заявлена сума витрат за надання правничою допомоги, а саме підготовка відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення у справі №280/2000/23 є неспірозмірною, завищеною та необґрунтованою. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що вказана справа розглядалась як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції порядку письмового провадження, будь-яких додаткових доказів або пояснень у позивача апеляційним судом не витребовувалось, справа є нескладною, а спірні правовідносини - поширеними та типовими. Доводи відзиву на апеляційну скаргу фактично дублюють висновки суду першої інстанції та позицію позивача, викладену у заяві про стягнення витрат на правничу допомогу, яка подавалася до суду першої інстанції. Таким чином, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та відсутність належного обґрунтування зазначеної в заяві суми, апеляційний суд вважає що заявлені в заяві витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 5000 гривень не є співмірними зі складністю адміністративної справи та часом, витраченим адвокатом на надання правової допомоги, а також не підтверджені належним чином, у зв`язку із чим колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями 134-139, 241-243, 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року в адміністративній справі №280/2000/23 залишити без задоволення. Додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року в адміністративній справі № 280/2000/23 залишити без змін. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко