Постанова 4852 № 160/13476/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 березня 2022 року м. Дніпросправа № 160/13476/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чумака С.Ю., Шальєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року в адміністративній справі №160/13476/21 (головуючий першої інстанції Ніколайчук С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕСАН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетраграмматон 7» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, (треті особи: Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради, Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради, Міська комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Дніпроековторресурс» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради», Комунальне підприємство «Міськсвітло» Дніпропетровської міської ради, Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Транспортна інфраструктура міста», Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради) про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 160/13476/21 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано п.2 рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.07.2021 року №779 «Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами» з моменту його прийняття. 28 жовтня 2021 року від позивачів до суду першої інстанції надійшло клопотання, в якому заявник просив ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а саме стягнути на користь кожного з позивачів за рахунок відповідача понесені позивачами судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 7000,00 гривень. Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року заяву задоволено. Стягнуто на користьТОВ «СІЛЛ» з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.. Стягнуто на користь ТОВ «АЛЕСАН» з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.. Стягнуто на користь ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.. В задоволенні решти вимог відмовлено. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та в задоволенні вимог заяви про стягнення з відповідача судових витрат відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що додаткове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, оскільки судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам сторін та наявним у матеріалах справи доказам, а тому підлягає скасуванню. Апелянт не погоджується з сумою витрат на правничу допомогу, яка стягнута судом першої інстанції на користь позивачів, вважає її завищеною та не підтвердженою належним чином. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Апеляційним судом справу розглянуто у відповідності до вимог статті 311 КАС України в порядку письмового провадження. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, встановила наступне. В обґрунтування заяви про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу позивачі зазначили, що з метою отримання професійної правничої допомоги в квітні та травні 2021 року позивачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ», Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕСАН», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетраграмматон 7» уклали договори про надання правових послуг адвокатом Крюковою Д.О. За надані послуги позивачі сплатили адвокату винагороду у розмірі 21000 грн., тобто по 7000 грн. кожний. Разом із заявою позивачами подані: ордери, договори про надання адвокатської допомоги, додаткові угоди, акти прийняття виконаних робіт від 23.10.2021 року, рахунки-фактури, платіжні доручення (а.с.112-134 т.4). Переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає про таке. Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). Як зазначалось вище, разом із клопотанням позивачами подані: ордери, договори про надання адвокатської допомоги, додаткові угоди, акти прийняття виконаних робіт від 23.10.2021 року, рахунки-фактури, платіжні доручення (а.с.112-134 т.4). Аналізуючи наведені вище докази стосовно правничої допомоги, апеляційний суд зазначає, що зазначені в актах послуги: усні консультації щодо оскарження рішення виконкому ДМР, підготовка відповіді на відзив відповідача, вивчення наданих клієнтом матеріалів для підготовки позовної заяви, підготовка клопотання про долучення платіжного доручення про сплату судового збору, підготовка клопотання про залучення третіх осіб, уточнення позовних вимог, підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення правничої допомоги, відносяться до однієї послуги - складання позовної заяви. Таким чином, адвокат Крюкова Д.О. представляла інтереси всіх позивачів одночасно, складено одну позовну заяву від всіх позивачів. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені вище послуги надані один раз всім позивачам. Послуги щодо зустрічі з клієнтами, направлення відповіді на відзив сторонам по справі, підготовка клопотання про стягнення судових витрат не є правничими послугами, а тому не можуть бути включені у їх вартість. Відтак, наданими доказами не підтверджено в повному обсязі обґрунтованість та фактичний обсяг витрат позивачів на правничу допомогу у цій справі. Таким чином, зважаючи на предмет спору, відсутність ціни позову, складність адміністративної справи, яка не є складною та розглянута судом першої в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, апеляційний суд вважає що заявлені в клопотанні витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 7000 гривень кожному позивачу є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом, витраченим на надання правової допомоги, у зв`язку із чим достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат в суді першої інстанції є 1500 грн. кожному позивачу. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року в адміністративній справі №160/13476/21 задовольнити частково. Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року в адміністративній справі №160/13476/21 змінити. В абзацах другому, третьому та четвертому резолютивної частини рішення слова та цифри « 6000 грн.» замінити словами та цифрами « 1500 (одна тисяча п`ятьсот) гривень». В іншій частині рішення залишити без змін Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.Ю. Чумак суддя В.А. Шальєва