Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/28864/23

Справа № 127/28864/23 Провадження № 33/801/1015/2023 Категорія: 149 Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О. Доповідач: Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2023 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 жовтня 2023 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, проживаючого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 КУпАП, встановив: Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10 жовтня 2023 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці, а також стягнуто з нього на користь держави 536,80 грн судового збору. Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, 08.09.2023 р. о 17-00 год. по вул. Верхарна, 30 м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21070, р/н НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженим в праві керування транспортними засобами на підставі постанови головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Козачук І. Ю. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 01.07.2022 р. (виконавче провадження №58586601). Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 126 ч. 3 КУпАП. Не погодившись з постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її необґрунтованість та незаконність, просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП є умисел на вчинення вказаного проступку. Звертає увагу, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того факту, що йому було відомо про наявність тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Натомість у матеріалах справи міститься відповідь Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.10.2023 № 135025 (а.с.18), якою підтверджується, що йому не було відомо про існування тимчасових обмежень щодо нього. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про його винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, оскільки він з`являвся до державного виконавця на його виклики, цікавився у нього про хід виконавчого провадження. Заборгованість зі сплати аліментів у нього виникла у зв`язку з тим, що він на той час не був працевлаштований і не отримував постійного доходу. А наразі він працює, сплачує щомісячно аліменти і потроху навіть погашає свою заборгованість. Однак його робота пов`язана і, зокрема, з можливістю керувати транспортним засобом. Тому позбавлення його права керування транспортним засобом скоріш за все призведе до його звільнення, що значно погіршить його фінансове становище і можливість сплачувати в подальшому аліменти на утримання дитини й погашати заборгованість по них. На думку апелянта, сукупність таких обставин викликає сумнів у достовірності наданих доказів на доведеність факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Солоненко О. І. підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просить її задовольнити. Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та докази, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Відповідно до частини другої статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Як встановлено з протоколу про адміністративне правопорушення ААД №432986 від 08.09.2023, 08.09.2023 о 17-00 год. по вул. Верхарна, 30 м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21070, р/н НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженим в праві керування транспортними засобами на підставі постанови головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Козачук І. Ю. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 01.07.2022 р. (виконавче провадження №58586601). Згідно зі ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Підставою притягнення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, до юридичної відповідальності, є наявність у діях цієї особи складу правопорушення визначеного статтею КУпАП. Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона). Об`єктивна сторона правопорушення визначається сукупністю ознак, які характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто, об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення. При цьому обов`язковими ознаками об`єктивної сторони є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв`язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння, та місце і час його вчинення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків. У справі, що переглядається, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 126 КУпАП. Відповідно до ч. 3 ст. 126 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто, склад даного адміністративного правопорушення буде повним у разі, коли особа, знаючи, що її обмежили у праві керування, керує транспортним засобом, отже, робить це свідомо. Суд перевіряючи наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, зобов`язаний перевірити: наявність постанови державного виконавця про обмеження ОСОБА_1 у праві керування ним транспортними засобами; факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування ним транспортними засобами; наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень. Стаття 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобам направляється до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною 5 статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені. Частина 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що тимчасові обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано, зокрема у разі, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування. Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні достатні докази, які підтверджують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, заслуговують на увагу. Так, відповідно до відповіді Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.10.2023 за вих. № 135025 адвокату Солоненко О. І. встановлено, що постанови, зокрема постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 01.07.2022, були направлені на адресу боржника, яка зазначена у виконавчому листі. Станом на 01.10.2023 в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про отримання боржником постанов. Згідно довідки ТОВ «ФЛОРІАНТ-Т» № 116 від 02.10.2023 ОСОБА_1 працює в ТОВ «ФЛОРІАНТ-Т» на посаді електрогазозварника з 16.01.2023 по теперішній час. Окрім цього ОСОБА_1 виконує на підприємстві обов`язки водія в частині своєчасної доставки виробничого персоналу на робочі об`єкти. З наведеного слідує, що нас час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 , останнім не було отримано копії постанови державного виконавця про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами та, відповідно, йому не було відомо про наявність відносно нього таких обмежень, а відтак він не усвідомлював протиправний характер своїх дій та не бажав про настання будь-яких наслідків, що дає підстави стверджувати про відсутність вини у формі умислу. У матеріалах справи відсутні належні, достовірні та допустимі докази прямого умислу у діях ОСОБА_1 на керування транспортним засобом при наявності тимчасового обмеження такого права, про що водій був обізнаний, що свідчить про відсутність суб`єктивної сторони даного правопорушення, що виключає наявність його вини, як складової частини суб`єктивної сторони правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Натомість, наявні матеріали справи та відображені у них відомості не дозволяють стверджувати про обізнаність ОСОБА_1 про накладене на нього тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом, оскільки відомостей на підтвердження такої обставини суду не надано. Долучена до матеріалів справи про адміністративне правопорушення копія постанови державного виконавця від 01.07.2022 про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами також не містить будь-яких відміток про те, що ОСОБА_1 отримав копію вказаної постанови або був ознайомлений з її змістом в інший спосіб. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є безумовним та беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, якщо відсутні інші належні і допустимі докази. Органом, який склав протокол, не надано беззаперечних та достатніх доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. При цьому суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки у такому разі суд бере на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. Виходячи з положень ст. 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, що, згідно зіст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. З урахуванням наведеного, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 жовтня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко