Постанова 4815 № 569/7064/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 листопада 2023 року м. Рівне Справа № 569/7064/23 Провадження № 22-ц/4815/1085/23 Головуючий у Рівненському міському суді Рівненської області: суддя Бучко Т.М. Рішення суду першої інстанції ухвалено (вступна і резолютивна частини) о 16 год. 00 хв. 21 липня 2023 року у м. Рівне Рівненської області Дата складання повного тексту рішення: 01 серпня 2023 року Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С. секретар судового засідання: Пиляй І.С. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач Приватне підприємство "Виробничо-конструкторське об`єднання "МААНС"; за участі: ОСОБА_1 та представників відповідача адвоката Мокрицької Лесі Ярославівни та ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Приватного підприємства "Виробничо-конструкторське об`єднання "МААНС" та ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 липня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Виробничо-конструкторське об`єднання "МААНС" про визнання незаконним наказу про звільнення, внесення змін до трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, в с т а н о в и в : У квітні 2023 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного підприємства "Виробничо-конструкторське об`єднання "МААНС" (далі ПП "ВКО "МААНС" або підприємство) про визнання незаконним наказу про звільнення №175-ВК від 01 серпня 2022 року, зобов`язавши відповідача змінити дату звільнення, внесення змін до трудової книжки щодо звільнення з 05 жовтня 2022 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки. Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що перебував у трудових відносинах з роботодавцем з 11 червня 2019 року по 05 травня 2020 року. Після звільнення між сторонами продовжували існувати спірні відносини, внаслідок чого неодноразово звертався до суду за захистом своїх прав на працю, а судові рішення у справах ухвалено на його користь. Відповідач видав трудову книжку із запізненням (з моменту звільнення до моменту видачі трудової книжки минуло 2 роки та 5 місяців - з 05 травня 2020 року до 05 жовтня 2022 року), що дало право звертатися із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки. При цьому встановлено, що трудова книжка заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року прийнято рішення залишити в силі рішення Рівненського міського суду від 05 жовтня 2020 року, яким задоволено його позов до ПП «ВКО «МААНС» про визнання трудових відносин припиненими з 05 травня 2020 року у зв`язку зі звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України. Станом на 21 лютого 2022 року відповідач ухилявся від добровільного виконання рішення суду, не звертався за його роз`ясненням, а виконавча служба вважала, що рішення не підлягає примусовому виконанню, адже не передбачає заходів примусового виконання. Ухвалою Рівненського міського суду від 17 березня 2022 року, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 14 липня 2022 року, визначено спосіб та порядок виконання судового рішення Рівненського міського суду від 05 травня 2020 року. В подальшому роботодавець продовжував уникати добровільного виконання судового рішення, а тому його було звернуто до примусового виконання. Під час виконавчого провадження на відповідача двічі накладено штраф за невиконання судового рішення. 01 серпня 2022 року ПП "ВКО "МААНС" частково виконано рішення суду, а саме видано наказ про звільнення, з яким він був ознайомлений, але не видано трудову книжку. Лише 05 жовтня 2022 року ним отримано трудову книжку, яку роботодавець надіслав поштою, з останнім записом № 5 від 05 травня 2020 року «Припинено трудові відносини у зв`язку із звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України» на підставі наказу № 175-ВК від 01 серпня 2022 року. 05 жовтня 2022 року ним було повернуто відповідачу трудову книжку надіслано та заяву з проханням внести відповідні записи, а також заяву у виконавчу службу з проханням відкласти виконавчі дії, позаяк на момент відправки трудової книжки у ПП "ВКО "МААНС" не було можливості внести такий запис. 13 жовтня 2022 року відповідачем повернуто йому трудову книжку без внесення відповідних записів, що ним вимагалося, але з новим записом № 6 від 01 серпня 2022 року. Незважаючи на те, що ним ще 05 травня 2020 року у своїй заяві про звільнення за власним бажанням було надано згоду направити трудову книжку поштою, підприємство наполягало на тому, щоб він особисто з`явився для її отримання безпосередньо на підприємство. Його було звільнено 05 травня 2020 року із порушенням законодавства, трудову книжку отримав лише 05 жовтня 2022 року. Вважає, що записи до трудової кники внесені неналежним чином, відповідачем було порушено порядок видачі трудової книжки, а саме пунктів 4.1, 4.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", а тому необхідним є видача нового наказу роботодавцем та внесення нового запису та дати звільнення. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ПП "ВКО "МААНС" на користь ОСОБА_1 86 400 гривень середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки з 07 травня 2020 року по 10 червня 2021 року. В решті вимог позивачу відмовлено. Стягнуто із ПП "ВКО "МААНС" на користь ОСОБА_1 862, 73 гривні судових витрат. ПП " ОСОБА_3 " і ОСОБА_1 подано на судове рішення апеляційні скарги. У своїй апеляційній скарзі ПП "ВКО "МААНС", вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що фактично полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просив його скасувати, а позивачу у задоволенні заявлених вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи її, зазначалося про хибність висновків щодо поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку звернення до суду, оскільки його доводи стосовно звернення до Рівненського міського суду за встановленням судового контролю за виконанням судового рішення від 05 жовтня 2020 року у справі №569/9738/20, що набрало законної сили 21 квітня 2021 року, не можуть бути підставою для задоволення відповідної заяви. Так, ця заява позивача не могла задовольнити його вимоги, в т.ч. і щодо стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки. Тобто строки, передбачені ст. 233 КЗпП України, не перериваються і не зупиняються. При цьому заявник посилався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №461/1903/16-ц. Щодо стягнення середнього заробітку за час з 07 травня 2020 року по 10 червня 2021 року, то заявник зауважував на невідповідності висновку суду про задоволення цієї вимоги обставинам у справі і ст.ст. 47, 116 КЗпП України. Звернуто увагу на відсутність у роботодавця 07 травня 2020 року обов`язку направити позивачу трудову книжку, адже трудові відносини між сторонами на той час припинені не були. Відповідно до постанови Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №569/6979/20 за змістом ч. 5 ст. 235 КЗпП України середній заробіток в зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо ця затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки. Проте у матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач не міг працевлаштуватися саме у зв`язку з відсутністю трудової книжки. Навпаки, ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що не працевлаштований і на момент розгляду справи. У поданому відзиві ОСОБА_1 вважав апеляційну скаргу відповідача такою, що не ґрунтується на обставинах справи та вимогах закону, а тому просив її відхилити. ОСОБА_4 у свій апеляційній скарзі вказував про часткову помилковість рішення суду першої інстанції внаслідок суперечності висновків обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права і незастосування норм матеріального права, які підлягали до застосування. Заявником зверталася увага про неврахування того, що саме через вину ПП "ВКО "МААНС" з огляду на незаконність звільнення працівника ухвалою слідчого судді Здолбунівського районного суду від 13 травня 2022 року щодо надання дозволу на тимчасовий доступ до документів, які знаходяться у володінні ПП "ВКО "МААНС", 10 червня 2022 року оригінал трудової книжки позивача був вилучений і у володінні відповідача не перебував. Тому у роботодавця була відсутня можливість внести до трудової книжки відповідний запис та видати її ОСОБА_1 . При цьому саме роботодавцем не було вжито заходів до повернення йому трудової книжки в розумні строки, а відповідного запису до електронної трудової книжки також внесено не було. Щодо підтвердження неможливості працевлаштування за час із 10 червня 2021 року по 05 жовтня 2022 року через відсутність трудової книжки чи наявність в обліковій картці застрахованої особи відомостей про звільнення за прогул, то ОСОБА_1 не погоджувався із цим висновком суду. Так, звільнення працівника за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є різновидом дисциплінарного стягнення, а тому створює йому негативну репутацію та перешкоджає працевлаштуватися. Відповідач навмисно не видавав трудову книжку, про що ствердив у судовому засіданні представник роботодавця. При цьому ПП "ВКО "МААНС" було відомо про пред`явлення ОСОБА_1 позову задовго до подання апеляційної скарги на судове рішення від 05 жовтня 2020 року у справі №569/9738/20, де клопотав про визнання поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження саме в зв`язку з необізнаністю стосовно існування позову, чим увів в оману суд та намагався затягнути виконання судового рішення. Не погоджувався і з твердженнями суду про те, що оспорюваний наказ і відповідний запис у трудовій книжці здійснені роботодавцем на виконання рішення Рівненського міського суду від 05 жовтня 2020 року у справі №569/9738/20, яким визнано трудові відносини між сторонами припиненими 05 травня 2020 року. Разом з тим ухвалою Рівненського міського суду від 23 березня 2022 року йому роз`яснено, що вказівка про запис у трудовій книжці щодо дня звільнення є днем видачі трудової книжки і є підставою для звернення до суду із самостійним позовом. Вважає, що такі висновки унеможливлюють реалізацію права позивача на стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу на підставі тих норм закону, які діяли на час виникнення спірних правовідносин. Також наведене суперечить і пунктам 2.4., 2.5., 4, 4.1., 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58. Ця Інструкція на час спірних правовідносин була чинною і діє на даний час. З викладених міркувань просив скасувати рішення Рівненського міського суду від 21 липня 2023 року, ухваливши нове про задоволення позову у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ПП "ВКО "МААНС" покликається на її безпідставність та помилковість, з огляду на що просить залишити її без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг. Як з`ясовано судом, 10 червня 2019 року ОСОБА_1 прийнято на посаду інженера-технолога (механіка) до ПП "ВКО "МААНС", а з 01 квітня 2020 року його переведено на посаду техніка з планування, що сторонами не заперечується і підтверджується відповідними записами №№ 1, 2 трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 10 червня 2019 року. В подальшому, 05 травня 2020 року, позивач звернувся до роботодавця із заявою про звільнення з посади техніка з планування на підставі ст. 38 КЗпП в зв`язку з неможливістю продовжувати роботу, що зумовлено систематичним погіршенням стану здоров`я та неможливістю виконувати свої обов`язки на займаній посаді. Як на дату звільнення вказував на 05 травня 2020 року, а наказ про звільнення та трудову книжку просив надіслати йому за адресою: АДРЕСА_1 . Дану заяву відповідачем отримано 07 травня 2020 року і зареєстровано за вх. №

02. В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПП «ВКО «МААНС» про припинення трудового договору. Між тим, наказом № 196-ВК ПП «ВКО «МААНС» від 31 липня 2020 року визнано дні відсутності позивача на роботі з 13 квітня 2020 року по 31 липня 2020 року прогулом без поважним причин, а за порушення трудової дисципліни застосовано до нього відповідно до ст.147 КЗпП України дисциплінарне стягнення у виді звільнення за прогул на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Відповідно до наказу № 197-ВК ПП «ВКО «МААНС» про припинення трудового договору від 31 липня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з 31 липня 2020 року за п.4 ст.40 КЗпП України, тобто за прогул без поважних причин. Рішенням Рівненського міського суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 569/9738/20 задоволено позов ОСОБА_1 до ПП «ВКО «МААНС» про припинення трудового договору і визнано трудові відносини між сторонами припиненими з 05 травня 2020 року у зв`язку із звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України. Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року задоволено апеляційну скаргу ПП «ВКО «МААНС», а рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року скасовано постанову суду апеляційної інстанції і залишено в силі рішення Рівненського міського суду від 05 жовтня 2020 року. Згодом, 26 травня 2021 року, позивач направив роботодавцю заяву про негайне виконання рішення суду, в якій просив при виконанні керуватися його заявою про звільнення від 05 травня 2020 року, адже він її не відкликав. У відповідь на заяву позивача ПП "ВКО "МААНС" своїм листом № 57 від 01 червня 2021 року повідомлено ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для задоволення звернення, оскільки рішення Рівненського міського суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 569/9738/20 не містить зобов`язання змінити формулювання причини звільнення; наказ № 196-ВК від 31 липня 2020 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказ № 197-ВК від 31 липня 2020 року про звільнення з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України залишаються чинними та у встановленому законом порядку не скасовані. Заочним рішенням Рівненського міського суду від 18 травня 2021 року у справі № 569/16951/20 задоволено позов ОСОБА_1 до ПП «ВКО «МААНС» про скасування наказу про звільнення та притягнення до дисциплінарної відповідальності. Визнано протиправним та скасовано наказ ПП "ВКО "МААНС" від 31 липня 2020 року №196-ВК про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача; визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 31 липня 2020 року № 197-ВК про звільнення з роботи ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України. В червні 2021 року ПП «ВКО «МААНС» звернулося до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 18 травня 2021 року у справі № 569/16951/20. Ухвалою Рівненського міського суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 569/16951/20 залишено без задоволення заяву роботодавця про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП "ВКО "МААНС" про скасування наказу про звільнення та притягнення до дисциплінарної відповідальності. Постановою Волинського апеляційного суду від 06 червня 2022 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а заочне рішення Рівненського міського суду від 18 травня 2021 року - без змін. Разом з тим 16 грудня 2021 року позивач звернувся до суду із заявою про роз`яснення рішення Рівненського міського суду від 05 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП "ВКО "МААНС" про припинення трудового договору. Ухвалою Рівненського міського суду від 10 січня 2022 року у справі № 569/9738/20 у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення відмовлено. 03 лютого 2022 року позивач звернувся до Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення № 569/9738/20, виданого 05 жовтня 2020 року Рівненським міським судом. 10 лютого 2022 року державний виконавець повідомленням № 3113 повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, оскільки рішення від 05 жовтня 2020 року у справі № 569/9738/20, видане Рівненським міським судом, та ухвала Рівненського міського суду від 10 січня 2022 року у справі № 569/9738/20 не є виконавчими документами. 21 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення Рівненського міського суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 569/9738/20. Ухвалою Рівненського міського суду від 17 березня 2022 року у справі № 569/9738/20 заяву про встановлення способу та порядку виконання судового рішення задоволено. Встановлено спосіб та порядок виконання судового рішення Рівненського міського суду від 05 жовтня 2020 року, а саме: ПП «ВКО «МААНС» видати наказ про припинення трудових відносин з ОСОБА_1 з 05 травня 2020 року у зв`язку із звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України, внести відповідні записи до трудової книжки та видати трудову книжку відповідно до вимог трудового законодавства. Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 липня 2022 року апеляційну скаргу ПП "ВКО "МААНС" залишено без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду від 17 березня 2022 року - без змін. 28 березня 2022 року Рівненським міським судом видано виконавчий лист у справі № 569/9738/20. За інформацією про виконавче провадження № 68788918 від 03 квітня 2023 року, виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 569/9738/20 відкрито 12 квітня 2022 року, боржнику надано строк самостійного виконання рішення до 26 квітня 2022 року (відкладено до 03 травня 2022 року); за невиконання без поважних причин рішення на боржника 05 травня 2022 року накладено штраф в сумі 5 100 гривень; за невиконання вимог виконавчого документа 21 вересня 2022 року на боржника накладено штраф в сумі 10 200 гривень; 20 жовтня 2022 року виконавче провадження закінчено в зв`язку з фактичним повним виконанням рішення. 20 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до роботодавця з заявою, в якій просив негайно виконати судове рішення у справі № 569/16951/20 щодо визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення з роботи; при виконанні керуватися Кодексом законів про працю України та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників. 01 серпня 2022 року ПП «ВКО «МААНС» на підставі рішення Рівненського міського суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 569/9738/20 видав наказ № 175-ВК про припинення трудового договору, за яким припинено трудові відносини з ОСОБА_1 з 05 травня 2020 року у зв`язку із звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України. Даний наказ направлений позивачу поштою. Копію наказу ОСОБА_1 вручено 02 серпня 2022 року. При цьому позивач у цьому документі вчинив записи про ознайомлення з ним та про те, що трудова книжка не видана, розрахунок не проведено, направивши 03 серпня 2022 року відповідачу разом із заявою від 02 серпня 2022 року, в якій просив, серед іншого, внести запис до трудової книжки та надіслати її поштою. Листом № 235/1 від 29 вересня 2022 року ПП "ВКО "МААНС" направив позивачу трудову книжку серії НОМЕР_1 , яку адресат отримав 05 жовтня 2022 року. 05 жовтня 2022 року ОСОБА_1 направив відповідачу заяву, в якій просив внести відповідні записи до його трудової книжки згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, та повернути йому поштою. В листі від 12 жовтня 2022 року щодо належного виконання рішення Рівненського міського суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 569/9738/20, направленому позивачу, роботодавець вимагав, зокрема, припинити дії щодо невиконання рішення суду, припинити бездіяльність в частині отримання належним чином оформленої трудової книжки, вчинити дії, направлені на отримання належним чином оформленої трудової книжки. 27 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Ухвалою Рівненського міського суду від 23 березня 2023 року у справі № 569/9738/20 відмовлено в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП "ВКО «МААНС» про припинення трудового договору. Вважаючи, що його права на працю порушуються відповідачем внаслідок незаконності наказу №175-ВК від 01 серпня 2022 року в частині дати звільнення, відсутності запису у трудовій книжці про звільнення з 05 жовтня 2022 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, у квітні 2023 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПП "ВКО "МААНС" про визнання незаконним наказу №175-ВК від 01 серпня 2022 року в частині дати звільнення, зобов`язавши ПП "ВКО "МААНС" змінити дату звільнення, зобов`язання внести зміни до трудової книжки, а саме про звільнення позивача з 05 жовтня 2022 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та видати належним чином заповнену трудову книжку, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за час затримки видачі трудової книжки, поновивши строки звернення до суду з позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із часткової доведеності і обґрунтованості вимог позивача, оскільки оспорюваний наказ та відповідний запис у трудовій книжці вчинено відповідачем на виконання рішення Рівненського міського суду від 05 жовтня 2020 року у справі №569/9738/20, яким визнано трудові відносини між сторонами припиненими із 05 травня 2020 року. Тому позов у частині визнання незаконним наказу про звільнення №175-ВК від 01 серпня 2022 року щодо дати звільнення, зміни дати звільнення і зобов`язання внести зміни до трудової книжки стосовно дати звільнення ОСОБА_1 залишено без задоволення. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, то суд урахував, що датою отримання відповідачем заяви ОСОБА_1 про звільнення від 05 травня 2020 року є 07 травня 2020 року, а днем, з якого набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі", розпочалося фіксування трудової діяльності працівника в електронній формі в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування та визнано необов`язковим подання трудової книжки при працевлаштуванні на роботу, є 10 червня 2021 року. Отже, в період часу з 07 травня 2020 року по 10 червня 2021 року позивач не міг працевлаштуватися в зв`язку з відсутністю трудової книжки саме з вини роботодавця і цей час є вимушеним прогулом. Тому суд вирахував спірний середній заробіток відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, взявши до уваги розмір виплат за березень (5 340, 98 гривень) - квітень (2 391, 38 гривень) 2020 року. При цьому кількість робочих днів за ці два місяці склала 15 робочих днів у березні 2020 року, 8 робочих днів у квітні 2020 року, разом - 23 робочих дні; кількість робочих днів за період затримки видачі трудової книжки з 07 травня 2020 року (дня отримання відповідачем заяви позивача про звільненні від 05 травня 2020 року) до 10 червня 2021 року становила

257. Зважаючи на наведене, стягнуто із ПП "ВКО "МААНС" на користь ОСОБА_1 86 400, 83 гривень. З такими висновками погоджується і колегія суддів. Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст.47, 48 КЗпП України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним орану він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації, відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 2-4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше. Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Згідно з пунктами 2.3, 2.4, 2.26, 2.2.7, 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи про звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Днем звільнення вважається останній день роботи. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. За нормами ч.5 ст. 235 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Для застосування до роботодавця відповідальності у вигляді стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого органу; вимушений прогул викликаний затримкою трудової книжки. Трудове законодавство України побудоване на балансі прав та обов`язків як працівника, так і роботодавця. За положеннями трудового законодавства невиконання зобов`язань, як і зловживання правами, не допускається, а право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі. Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 09 березня 2021 року у справі № 600/121/19. За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як правильно звернуто увагу судом попередньої інстанції, позивач 05 травня 2020 року подав заяву про звільнення за власним бажанням з поважних причин. Відповідач отримав цю заяву 07 травня 2020 року та зобов`язаний був звільнити позивача в термін, про який він просить, а саме з 05 травня 2020 року, що підтверджено рішенням Рівненського міського суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 569/9738/20, яке набрало законної сили. Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особа або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Оскільки 07 травня 2020 року позивач був відсутній на роботі, а в заяві від 05 травня 2020 року просив надіслати йому за вказаною ним адресою наказ про звільнення та трудову книжку, тобто роботодавець мав письмову згоду працівника на пересилання трудової книжки, тому ПП "ВКО "МААНС" зобов`язане було виконати вимоги закону та надіслати позивачу його трудову книжку з внесеним до неї відповідним записом про звільнення. Між тим, відповідач 07 травня 2020 року трудову книжку ОСОБА_1 не надіслав, що не заперечується і самим роботодавцем. Натомість трудову книжку позивач отримав поштою 05 жовтня 2022 року, а, отже, встановленим є факт затримки видачі трудової книжки працівнику. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував пояснення в судовому засіданні представника відповідача - ОСОБА_5 , який ствердив, що до перегляду Верховним Судом рішення Рівненського міського суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 569/9738/20 він особисто заборонив видавати ОСОБА_1 трудову книжку. Після отримання постанови Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 569/9738/20 відповідач і надалі продовжував ухилятися від виконання обов`язку щодо видачі (пересилання) ОСОБА_1 трудової книжки, покликаючись на наявність чинних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України. При цьому роботодавець вправі був самостійно їх скасувати з огляду на чинне рішення суду про визнання припиненими трудових відносин між сторонами з 05 травня 2020 року. Посилався на відсутність в рішенні зобов`язання змінити формулювання причини звільнення, хоча вказівка в резолютивній частині судового рішення про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та ПП «ВКО «МААНС» припиненими з 05 травня 2020 року у зв`язку із звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України призводить до внесення в трудову книжку позивача запису про звільнення відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Також після звернення ОСОБА_1 до органів державної виконавчої служби відповідач відмовлявся добровільно виконувати рішення суду, в зв`язку з чим на нього, як боржника, двічі накладався штраф державним виконавцем. Належним чином судом зауважено і на тому, що незгода ПП "ВКО "МААНС" з рішеннями судів у справі № 569/9738/20 не звільняла його від обов`язку видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку. Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до часткового застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов частково, стягнувши із ПП "ВКО "МААНС" на користь ОСОБА_1 86 400, 83 гривні середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та відмовивши в решті вимог. Не можна погодитися із аргументами ПП "ВКО "МААНС" про безпідставність поновлення судом попередньої інстанції строку на звернення до суду за вирішенням трудового спору, оскільки позивач не навів поважних причин для цього. Так, згідно із ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другоюцієї статті. Пунктом 1 "Прикінцевих положень" Кодексу законів про працю України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з наступними змінами і доповненнями) передбачено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30червня2023 р.на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2",від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Отже, оскільки позивач отримав трудову книжку 05 жовтня 2022 року, а до суду звернувся з цим позовом 20 квітня 2023 року, тобто під час дії постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", тому ним не було пропущено строку на звернення за вирішенням трудового спору. Щодо доводів апеляційних скарг про хибне застосування норм матеріального права, то вони спростовуються правильністю висновків суду попередньої інстанції. Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про обгрунтованість його вимог стосовно визнання незаконним наказу про звільнення №175-ВК від 01 серпня 2022 року в частині дати звільнення, зобов`язання відповідача внести зміни до трудової книжки про звільнення з 05 жовтня 2022 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь час затримки трудової книжки, адже цим доводам судом було дано правильну юридичну оцінку, про що зроблено відповідні висновки в оскаржуваному рішенні. Необгрунтованими є і доводи заявників про невідповідність висновків суду обставинам справи, адже на підставі ухвали слідчого судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2022 року, якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів, що знаходяться у розпорядженні ПП «ВКО «МААНС», 10 червня 2022 року оригінал трудової книжки ОСОБА_1 було вилучено і у розпорядженні роботодавця не перебував. Тому у відповідача була відсутністя можливість внести до трудової книжки позивача відповідний запис та видати її йому. Отже, вина ПП "ВКО "МААНС" у затримці видачі трудової книжки за період з 10 червня 2022 року до 29 вересня 2022 року, тобто по день направлення трудової кники позивачу), очевидно виключається. При цьому однією з умов, наявність якої в сукупності з іншими умовами необхідна для застосування до роботодавця відповідальності у виді стягнення середнього заробітку у разі затримки видачі трудової книжки, є факт вимушеного прогулу, викликаного затримкою видачі трудової книжки. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» № 1217-ІХ від 05 лютого 2021 року, що набрав чинності 10 червня 2021 року, статтю 48 Кодексу законів про працю України викладено у новій редакції, відповідно до якої, зокрема облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Власник або уповноважений ним орган на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Враховується, що до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» трудова книжка була основним документом про трудову діяльність працівника згідно зі ст.48 КЗпП України та при влаштуванні на роботу працівник зобов`язаний був подавати трудову книжку, позивач у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки з вини роботодавця був позбавлений можливості працевлаштуватися. Тому період з 07 травня 2020 року до 10 червня 2021 року є часом вимушеного прогулу позивача. а за таких обставин наявними є підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за цей час вимушеного прогулу. Після 10 червня 2021 року трудова діяльність працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а тому подання трудової книжки при влаштуванні на роботу законом не визначено як обов`язкове. Колегія суддів не згодна і з аргументами заявників про порушення норм процесуального права, виходячи з такого. Відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове розв`язання цивільно-правового спору, сторони не надали, а апеляційним судом здобуто не було. При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Хибними вбачаються і твердження відповідача про неправильність застосування постанови Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №569/6979/20, адже правовій позиції, що висловлена у цій постанові, суд надав повну і вичерпну оцінку, застосувавши її при вирішенні спору. Решта доводів апеляційних скарг є також необгрунтованими і тому колегією суддів відхиляються. Приходячи до переконання про залишення апеляційної скарги без задоволення, колегія суддів також ураховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обгрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (пункт 32 рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії"). Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (справи "Бюрг та інші проти Франції", "Гору проти Греції"). Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги Приватного підприємства "Виробничо-конструкторське об`єднання "МААНС" та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 липня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено: 14.11.2023 Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.В.Боймиструк С.С.Шимків