Постанова Полтавський апеляційний суд № 642/5183/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 642/5183/21 Номер провадження 22-ц/814/4069/23Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. розглянула у письмовому провадженні за наявними матеріалами цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 січня 2023 року та на додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,- встановила: У серпні 2021 року ОСОБА_3 звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова із вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 9308,00 грн., 90000 грн. - на відшкодування завданої моральної шкоди, 2500 грн. - витрат на проведення оцінки майна, а також вирішити питання судових витрат. В обгрунтування позову вказувала, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , яка розташована поверхом вище. Зазначала, що 07 липня 2021 року її ванну кімнату було залито водою, внаслідок чого їй спричинено матеріальні збитки. В подальшому було встановлено, що залиття квартири сталося з вини відповідача по справі - власника квартири АДРЕСА_2 . Вказувала, що розмір заподіяних матеріальних збитків за фактами затоплення квартири визначено відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику майна №У 107/21 від 27.07.2021 року, і на дату оцінки 07 липня 2021 року складає 9308 грн. Крім того, неодноразовим залиттям квартири їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 90000 грн. Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2021 року відкрито провадження у справі (а.с.82). Розпорядженням Голови Верховного Суду 14 березня 2022 року №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей. Відповідно до данного Розпорядження справи, які перебували в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, підсудні Київському районному суду м. Полтави. У зв`язку з чим справа № 642/5183/21 передана на розгляд до Київського районного суду м. Полтави. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2022 року головуючим суддею у вказаній справі визначено Самсонову О.А. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25 серпня 2022 року справу прийнято до провадження судді Самсонової О.А. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 січня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири 9308 грн., на відшкодування моральної шкоди - 40000 грн., а всього 49308 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2839 грн. 00 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору та оплати вартості послуг оцінювача. Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 25000 грн. на відшкодування понесених судових витрат з оплати правничої допомоги. Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що не була повідомлена належним чином про розгляд справи. Судом першої інстанції порушено вимоги ч.6 ст. 187 ЦПК України, оскільки не було здійснено звернення до відповідного органу реєстрації місця перебування особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача по справі. Окрім того вказує, що акти про залиття квартири не можуть бути належними доказами у справі, оскільки вони складені з порушенням норм чинного законодавства. Також зазначає, що в актах про затоплення житлового приміщення не зазначено матеріальну шкоду (обсяги необхідного ремонту приміщень, квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість), висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Будь яких доказів, що комісією здійснювався огляд та обстеження ванної кімнати у квартирі АДРЕСА_2 матеріали справи не містять. Вказує, що з наданих актів про залиття квартири не можна встановити дійсний об`єм шкоди, яка була завдана позивачу. Зазначає, що звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку власнику майна № У107/21 від 27 липня 2021 року виготовлений ТОВ «Проексперт» не може бути належним доказом у справі, оскільки при складанні вказаного звіту було використано Акт № 07-21 про затоплення житлового приміщення від 07 липня 2021 року, який складений з порушенням «Правил утримання жилх будинків та прибудинкових територій, затверджених Державним комітетом України з питань прибудинкових територій». Крім того, належним доказом у даній категорії справ є лише висновок експерта. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що моральна шкода у розмірі 40000 грн. є неспівмірною із розміром заявленого відшкодування матеріальної шкоди, а також її розмір не підтверджено належними та допустимими доказами. Окрім того зазначає, що розмір витрат на правову допомогу є завищеним та не відповідає критеріям розумності та справедливості, та оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, клопотання про зменшення витрат на правову допомогу заявлено в суді апеляційної інстанції. 30 жовтня 2023 року від ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , надійшов відзив, в якому він просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення районного суду без змін. Просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в суді апеляційної істанції у розмірі 20000 грн. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України). Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Районним судом встановлено, що на підставі договору дарування квартири, посвідченого 28 листопада 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жиляєвою Н.В., власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 (а.с. 9-10). Власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування квартири, серія та номер: 118, виданого 23 січня 2020 року приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Орловою Л.О., є ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 липня 2021 року №267449995 (а.с.20-21). Судом також встановлено факт затоплення квартири АДРЕСА_4 з квартири АДРЕСА_2 , який підтверджується доказами, а саме: актом №07/21 про затоплення жилого приміщення від 07 липня 2021 року, складеним комісією Асоціації «Будинки на Котлова», затвердженим головою правління Асоціації «Будинки на Котлова», відповідно до якого комісією за участю власника квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_3 була обстежена ванна кімната вказаної квартири щодо затоплення розташованою вище квартирою АДРЕСА_2 . За результатами обстеження були виявлені мокрі плями на стелі та стінах, вода стікала цівкою зі швів перекриття у місці розташування приборів обліку та запірної арматури водопроводу у обстеженій квартирі. Цією ж комісією було проведено обстеження приміщення санітарного вузла (ванної кімнати) квартири АДРЕСА_5 , що розташована над раніше обстеженою квартирою АДРЕСА_3 . Встановлено, що затоплення стелі та стін квартири АДРЕСА_3 відбувається через відсутність герметизації швів між чашею ванни та декоративним облицюванням стін приміщення ванної кімнати квартири АДРЕСА_5 . У вказані щілини швів попадає вода під час прийняття жителями квартири АДРЕСА_5 водних процедур. Мешканцям квартири АДРЕСА_5 запропоновано у терміновому порядку за власні кошти вжити заходи до усунення несправностей, що призвели до затоплення квартири АДРЕСА_3 та відшкодувати шкоду власнику затопленої квартири (а.с. 71). Згідно акту №06-26/21 про затоплення жилого приміщення від 26 червня 2021 року, складеним комісією Асоціації «Будинки на Котлова», затвердженим головою правління Асоціації «Будинки на Котлова», відповідно до якого комісією за участю власника квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_3 була обстежена ванна кімната вказаної квартири АДРЕСА_3 щодо затоплення розташованою вище квартирою АДРЕСА_5 . За результатами обстеження були виявлені на стелі та стінах сліди затоплення з вище розташованої квартири. Цією ж комісією було проведено обстеження приміщення санітарного вузла (ванної кімнати) квартири АДРЕСА_5 , що розташована над раніше обстеженою квартирою АДРЕСА_3 . Встановлено, що затоплення стелі та стін квартири АДРЕСА_3 відбувається через відсутність герметизації швів між чашею ванни та декоративним облицюванням стін приміщення ванної кімнати квартири АДРЕСА_5 . У вказані щілини швів попадає вода під час прийняття жителями квартири АДРЕСА_5 водних процедур. Мешканцям квартири АДРЕСА_5 запропоновано у терміновому порядку за власні кошти вжити заходи до усунення несправностей, що призвели до затоплення квартири АДРЕСА_3 (а.с. 77) Також актом №08-09/21 про затоплення жилого приміщення від 08 вересня 2021 року, складеним комісією Асоціації «Будинки на Котлова», затвердженим головою правління Асоціації «Будинки на Котлова», відповідно до якого комісією 08 вересня 2021 року була обстежена ванна кімната вказаної квартири АДРЕСА_3 щодо затоплення розташованою вище квартирою АДРЕСА_5 . За результатами обстеження були виявлені на стелі та стінах сліди затоплення з розташованої вище квартири. Цією ж комісією було проведено обстеження приміщення санітарного вузла (ванної кімнати) квартири АДРЕСА_5 , що розташована над раніше обстеженою квартирою АДРЕСА_3 . Встановлено, що затоплення стелі та стін квартири АДРЕСА_3 відбувається через відсутність герметизації швів між чашею ванни та декоративним облицюванням стін приміщення ванної кімнати квартири АДРЕСА_5 . Подібне залиття відбувається неодноразово протягом двох місяців. Мешканці кв. АДРЕСА_5 ігнорують пропозицію в терміновому порядку вжити заходів до усунення несправностей, що призвели до залиття квартири АДРЕСА_3 (а.с. 90). Як підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, залиття належної позивачу квартири відбувається через відсутність герметизації швів між чашею ванни та декоративним облицюванням стін приміщення ванної кімнати квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2 . Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику майна №У107/21 від 27 липня 2021 року, виготовленого ТОВ «Проексперт», вартість матеріального збитку, завданого власнику майна двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на дату оцінки 07 липня 2021 року складає 9308 грн. (а.с. 22-70). Задовольняючи позов, щодо відшкодування матеріальної шкоди у ромзірі 9308 грн., районний суд виходив з доведеності належними та допустимими доказами вини відповідача у заподіянні шкоди спричиненої залиттям квартири. Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав. Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Згідно з ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Відповідно до ч.1 ст.10 ЖК України громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов`язані забезпечити його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені цивільним законодавством. Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України). Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Згідно п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій в разі залиття квартири складається відповідний акт. Відповідно до додатку № 4 до зазначених Правил у акті, зокрема, зазначається, що трапилось, причини та наслідки залиття, акт складається комісією у складі головного інженера виконавця послуг, майстра, слюсаря-сантехніка, з актом ознайомлюються мешканці квартир. Отже, складені акти залиття від № 07/21 від 07.07.2021 року, № 06-26/21 від 26.06.2021 року, № 08-09/21 від 08 вересня 2021 року є належними доказами наявності вини відповідача у залитті належної позивачу квартири з огляду на те, що повністю відповідають формі, встановленій наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», в ньому наведені: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття. Окрім того слід зазначити, що акти про залиття від № 06-26/21 від 26.06.2021 року, № 08-09/21 від 08 вересня 2021 року вказують на повторність залиття квартири. Посилання відповідача на те, що вона не підписувала вказані акти, що є порушенням їх складання, не спростовує вини відповідача у залитті квартири, що належить на праві власності позивачу, а інших доказів на підтвердження відсутності її вини у затопленні квартири, враховуючи те, що згідно вимог закону саме на відповідача у даних правовідносинах покладається обов`язок по доведенню відсутності їх вини у завданні шкоди та доказів на підтвердження їх доводів щодо причин такого затоплення, суду не надано. За таких обставин, районний суд дійшов вірного висновку, що позивачем надано достатньо доказів, які вказують на те, що затоплення квартири відбулося через відсутність герметизації швів між чашею ванни та декоративним облицюванням стін приміщення ванної кімнати квартири АДРЕСА_5 , власником якої є ОСОБА_2 . Вказані обставини не були спростовані відповідачем. Враховуючи те, що позивачем доведено наявність шкоди спричиненої залиттям її квартири, а відповідачем у розумінні ч.2 ст. 1166 ЦК України, не доведено, що шкоду завдано не з її вини, районний суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування збитків у розмірі 9308 грн. Посилання відповідача, що звіт про незалежну оцінку вартості збитку, завданого власнику майна № У107/21 від 27 липня 2021 року, виготовленого ТОВ «Проексперт» не є належним доказом у справі, не заслуговують на увагу, оскільки вказаний звіт відповідачем не спростовано. Між тим, колегія суддів не погоджуєтсья з висновком районного суду щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 40000 грн. з огляду на наступне. За загальним правилом, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України). У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Під час визначення підстав для стягнення моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для ви рішення спору. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Позивач обґрунтовує моральну шкоду характером та глибиною моральних страждань, вагомістю вимушених змін у житті позивача, тривалістю негативних наслідків, небезпекою для здоров`я позивача. Виходячи з положень статі 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Таким чином, враховуючи те, що судом встановлено порушення прав позивача, залиття квартири відбулося неодноразово, відповідач не вживає заходів щодо усунення недолків для запобігання в майбутньому повторного залиття квартири позивача, та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості,наявні підстави для відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн, оскільки, зазначений районним судом розмір моральної шкоди у сумі 40 000,00 грн є завищеним та не підтверджений належними доказами. За таких обставин рішення районного суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення про дату час і місце розгляду справи ОСОБА_2 колегія суддів відхиляє, оскільки судові повістки були повернуті до суду першої істанції з зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою», що вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, наведені доводи ОСОБА_2 є безпідставними. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було надіслано запитів для встановлення місця реєстрації та проживання відповідача, не є підставою для скасування судового рішення у розумінні ст. 376 ЦПК України. Колегія суддів зауважує, що позивач скористався правом альтернативної підстудності та відповідно до ч. 6 ст. 28 ЦПК України, подав позов за місцем заподіяння шкоди. Окрім того слід зазначити, що відповідно до ч.9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання чи постійного перебування. За таких обставин вбачається, що позивач звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди скористався правом вибору суду за правилами альтернативної підсудності та звернувся до суду за місцем заподіяння шкоди. Щодо стягнення витрат на оплату вартості послуг оцінювача слід зазначити наступне. Згідно з частинами шостою - дев`ятою статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Проексперт» виготовлено звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику майна №У107/21 від 27 липня 2021 року), дані якого використано судом при розгляді даної справи, та за проведення якого позивачем сплачено 2500,00 грн. Доказів на доведення не співмірності витрат в цій частині, відповідачем до суду, не надано. За таких обставин, ці витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволення позовних вимог ( позов задоволено на 14,41%), а саме у розмірі 360,25 грн. ( 2500* 14,41%:100). Ухвалюючи додаткове рішення про відшкодування витрат на правову допомогу у розмрі 25000 грн. районний суд виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Колегія суддів не погожується з таким висновком районного суду з огляду на наступне. Згідно із частотною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Колегія суддів відзначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсаціюсудових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» протиУкраїни», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. У постанові Верховного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 280/1765/19 (провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`активного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 50000 грн. було надано: договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 26.07.2021 року (а.с. 76-79); додаткову угоду від 02 серпня 2021 року до Договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 26.07.2021 року (а.с. 183-184); звітом №1 про приймання-передавання наданих послуг від 16 січня 2023 року (а.с.185-186) Проте, враховуючи ціну позову, складність справи та обсяг фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), їх реальність, виходячи з критерію розумності розміру цих витрат апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн. За вказаних обставин додаткове рішення районного суду підлягає скасуванню. Щодо витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції слід зазначити наступне. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції надано копію звіту № 2 про прймання-передавання наданих послуг від 27.10.2023 року, в якому вкзано, що вартітсь написання відзиву на апеляційну скаргу складає 20000 грн. Колегія суддів наголошує, що спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, складання відзиву на апеляційну скаргу для професійного досвідченого адвоката не становить надмірної складності, не потребує значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи. Таким чином, колегія суддів суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом вказаних вище послуг. Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності розміру цих втрат, незначної складності справи, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Із матеріалів справи вбачається, що при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 3178 грн., а при подачі апеляційної скарги 4862,34 грн. Оскільки позов задоволено частково (слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 457,95 грн. Окрім того апеляційна скарга задоволена частково на 85,59%, а тому з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4161,68 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 3, 4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтрсах ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 січня 2023 року в частині відшкодування моральної шкоди та судових витрат скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 . 818,20 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору та оплати вартості послуг оцінювача. В іншій частинірішення Київського районного суду м. Полтави від 12 січня 2023 року залишити без змін. Додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2023 року скасувати. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 12000 грн. на відшкодування понесених витрат з оплати правничої допомоги. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4161,68 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 13.11.2023 р. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді: Ю.В. Дряниця Л.І. Пилипчук