Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/2038/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 260/2038/23 пров. № А/857/12469/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі №260/2038/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції - Рейті С.І., час ухвалення - у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, місце ухвалення - м. Ужгород, дата складання повного тексту - 14.06.2023),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_2 ), в якому просить: -визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 в частині ненадання відповіді на поданий ОСОБА_1 інформаційний запит на отримання публічної інформації від 10.03.2023 року; -зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 надати ОСОБА_1 достовірну, точну та повну інформацію, що запитувалася згідно з поданим інформаційним запитом від 10.03.2023 року, в порядку передбаченими Закону України «Про доступ до публічної інформації», у вигляд скан-копій документів на електронну пошту запитувача: ІНФОРМАЦІЯ_1 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.03.2023 року позивач звернувся до відповідача з запитом на надання публічної інформації, шляхом скерування її рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу фактичного перебування: АДРЕСА_1 . Запитувалася наступна інформація (документи), а саме: належно засвідчена копія наказу про призначення ОСОБА_2 командиром в/ч НОМЕР_2 Сил територіальної оборони України НОМЕР_3 ОБрТрО Регіонального управління «ІНФОРМАЦІЯ_2»; належно засвідчені посадові інструкції командира в/ч НОМЕР_2 Сил територіальної оборони України НОМЕР_3 ОБрТрО Регіонального управління «ІНФОРМАЦІЯ_2»; належно засвідчена копія наказу про призначення ОСОБА_3 начальником відділення персоналу в/ч НОМЕР_2 Сил територіальної оборони України НОМЕР_3 ОБрТрО Регіонального управління «ІНФОРМАЦІЯ_2»; належно засвідчені посадові інструкції начальником відділення персоналу в/ч НОМЕР_2 Сил територіальної оборони України НОМЕР_3 ОБрТрО Регіонального управління «ІНФОРМАЦІЯ_2»; належно засвідчені книгу обліку наказів по стройовій частині в/ч НОМЕР_2 на 2022 рік (з відміткою про реєстрацію наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 36 від 03.03.2022 року (по стройовій частині), яким ОСОБА_1 , прийнято до списків особового складу частини НОМЕР_2 ); належно засвідчена копія контракту укладеного між ОСОБА_1 та в/ч НОМЕР_2 як добровольця сил територіальної оборони на виконання вимог п. 2 ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про основи національного спротиву»; картка особового рахунку ОСОБА_1 про отримання ним грошового забезпечення за весь період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 як добровольця сил територіальної оборони ЗСУ за весь період минулого 2022 року; належним чином завірений журнал/книга тощо, про реєстрацію наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 № 74 від 14.03.2022 року «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації», списки військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.03.2022 року Хе 4247 та облікової картки до військового квитка НОМЕР_4 ОСОБА_1 ; інформація про дату отримання в/ч НОМЕР_2 облікової картки до військового квитка НОМЕР_4 створеної щодо ОСОБА_1 ; належним чином завірений витяг пункту 1.4 наказ командира в/ч НОМЕР_2 № 36 від 03.03.2022 року (по стройовій частині); належним чином засвідчений витяг наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 88 від 25.04.2022 року (по стройовій частині) про відрядження ОСОБА_1 (в частині що його стосується); належним чином засвідчену копію посвідчення про відрядження, створеною в/ч НОМЕР_2 при відрядженні ОСОБА_1 на виконання наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 88 від 25.04.2022 року (по стройовій частині); належним чином засвідчений витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 98 від 04.05.2022 року (по стройовій частині) (пп. 1.1. п. 1 тобто в частині що його стосується); інформація про дату отримання та реєстрацію в/ч НОМЕР_2 бойового розпорядження з територіальної оборони угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 24.04.2022 року N 346 дск (тобто надати засвідчену копію з журналу/книги про таку реєстрацію в/ч НОМЕР_2 ); належним чином засвідчені копії всіх наказів про переміщення ОСОБА_1 ; разом із листом-відповіддю, надати копію даного зареєстрованого інформаційного запиту. Окрім того, позивач просив відповідача надати йому відповідь у вигляді скан-копій документів виключно на електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 Однак станом на 29.03.2023 року відповіді від відповідача не було надано взагалі. Відтак позивач вважає, що вказаними діями відповідач порушив його право на доступ до публічної інформації, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненадання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 10.03.2023 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 надати відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 10.03.2023 року. Приймаючи рішення та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що лише сам факт реєстрації відповіді на запит як вихідного документа не є моментом завершення перебігу строку надання відповіді на інформаційний запит, а відтак, такий доказ не може свідчити про надіслання відповіді запитувачу та не підтверджує належне виконання свого обов`язку як розпорядника інформації. Оскільки будь-яких доказів саме надіслання та/чи вручення відповіді на інформаційний запит позивача (фіскальний чек поштового відділення, повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення тощо) матеріали справи не містять. Відтак, доводи відповідача про те, що відповідь була відправлена на поштову адресу позивача є безпідставними. Не погодившись з прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та протиправним, з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам, що встановлені в ході судового розгляду, прийняте з порушенням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи по суті. Зокрема апелянт вказує на те, що Військовою частино НОМЕР_2 було надіслано запитувану інформацію, якою вона володіє на поштову адресу запитувача єдиним можливим та фінансово доступним каналом із зони виконання частиною бойових завдань в зоні бойових дій - звичайним поштовим відправленням, для якого повідомлення про вручення листа, чек поштового відділення, трекінг поштового сервісу тощо не передбачено і відповідно не могло бути надано суду в якості доказу та зауважує що відповідальність за доставку поштових відправлень покладається на установи поштового зв`язку, а причини з яких запитувачем не отримано відповідь на інформаційний запит Військовій частині НОМЕР_2 не відомі. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 10.03.2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку скерував на адресу Військової частини НОМЕР_2 запит на отримання публічної інформації, в якому просив надати наступну інформацію: 1) належно засвідчена копія наказу про призначення ОСОБА_2 командиром військової частини НОМЕР_2 Сил територіальної оборони України НОМЕР_3 ОБрТрО Регіонального управління «ІНФОРМАЦІЯ_2»; 2) належно засвідчені посадові інструкції командира військової частини НОМЕР_2 Сил територіальної оборони України НОМЕР_3 ОБрТрО Регіонального управління «ІНФОРМАЦІЯ_2»; 3) належно засвідчена копія наказу про призначення ОСОБА_3 начальником відділення персоналу військової частини НОМЕР_2 Сил територіальної оборони України НОМЕР_3 ОБрТрО Регіонального управління «ІНФОРМАЦІЯ_2»; 4) належно засвідчені посадові інструкції начальником відділення персоналу військової частини НОМЕР_2 Сил територіальної оборони України НОМЕР_3 ОБрТрО Регіонального управління «ІНФОРМАЦІЯ_2»; 5) належно засвідчені книгу обліку наказів по стройовій частині військової частини НОМЕР_2 на 2022 рік (з відміткою про реєстрацію наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 36 від 03.03.2022 року (по стройовій частині), яким ОСОБА_1 , прийнято до списків особового складу частини НОМЕР_2 ); 6) належно засвідчена копія контракту укладеного між ОСОБА_1 та в/ч НОМЕР_2 як добровольця сил територіальної оборони на виконання вимог п. 2 ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про основи національного спротиву»; 7) картка особового рахунку ОСОБА_1 про отримання ним грошового забезпечення за весь період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 як добровольця сил територіальної оборони ЗСУ за весь період минулого 2022 року; 8) належним чином завірений журнал/книга тощо, про реєстрацію наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 № 74 від 14.03.2022 року «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації», списки військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.03.2022 року Хе 4247 та облікової картки до військового квитка НОМЕР_4 ОСОБА_1 ; 9) інформація про дату отримання військовою частиною НОМЕР_2 облікової картки до військового квитка НОМЕР_4 створеної щодо ОСОБА_1 ; 10) належним чином завірений витяг пункту 1.4 наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 36 від 03.03.2022 року (по стройовій частині); 11) належним чином засвідчений витяг наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 88 від 25.04.2022 року (по стройовій частині) про відрядження ОСОБА_1 (в частині що його стосується); 12) належним чином засвідчену копію посвідчення про відрядження, створеною в/ч НОМЕР_2 при відрядженні ОСОБА_1 на виконання наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 88 від 25.04.2022 року (по стройовій частині); 13) належним чином засвідчений витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 98 від 04.05.2022 року (по стройовій частині) (пп. 1.1. п. 1 тобто в частині що його стосується); 14) інформація про дату отримання та реєстрацію військовою частиною НОМЕР_2 бойового розпорядження з територіальної оборони угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 24.04.2022 року N 346 дск (тобто надати засвідчену копію з журналу/книги про таку реєстрацію в/ч НОМЕР_2 ); 15) належним чином засвідчені копії всіх наказів про переміщення ОСОБА_1 ; 16) разом із листом-відповіддю, надати копію даного зареєстрованого інформаційного запиту. Сторонами не заперечується, що вказаний запит був отриманий відповідачем 13.03.2023 року. За твердженням позивача, як у встановлений законодавством строк, так і станом на момент звернення до суду із даним позовом, відповідь на надісланий запит ним отримана не була, ні визначеним у запиті способом (шляхом надіслання скан-копій документів на електронну адресу позивача), ні за допомогою засобів поштового зв`язку (як стверджує відповідач). Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не наданні відповіді на поданий ОСОБА_1 інформаційний запит на отримання публічної інформації від 10.03.2023 року, позивач звернувся до суду. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі суд апеляційної інстанції виходить із такого. Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Право кожного на інформацію передбачене ст. 5 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації». Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом. Згідно зі ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. Суд першої інстанції правильно зазначив, що запит позивача від 10.03.2023 року відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки містить всі необхідні вимоги, які викладені у ст. 19 вказаного Закону, та запитувана позивачем інформація (в контексті ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації») є публічною. Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи належить встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або чи мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. В контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до частин першої, четвертої ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, запит позивача від 10.03.2023 року надісланий відповідачу засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, та вручений 13.03.2023 року, що не заперечується у відзиві представником відповідача, і тоді ж повинен був бути зареєстрований. З огляду на це, відповідь на запит повинна була бути оформлена та направлена заявникові не пізніше 20.03.2023 року (оскільки 18 та 19 березня 2023 року - вихідні дні). Натомість позивач стверджує, що не отримав відповіді відповідача на його запит від 10.03.2023 року. В апеляційній скарзі як і у відзиві відповідач покликається на те, що відповідь на запит позивача була надіслана останньому листом 22.03.2023 року, на підтвердження чого надано супровідний лист від 22.03.2023 року № 1464/383. У той же час, відповідач не надав будь-яких належних доказів направлення зазначеного листа на адресу позивача (наприклад, але не виключно: повідомлення про вручення листа, чек поштового відділення, витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, трекінг поштового сервісу тощо). Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» не визначено яким видом поштового відправлення розпорядник інформації повинен надіслати відповідь на інформаційний запит (простий лист, рекомендований, з повідомленням про вручення, з оголошеною цінністю). Однак, зважаючи на імперативно встановлений обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на інформаційний запит, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що саме розпорядник інформації у випадку виникнення спору повинен довести факт не лише складання відповіді, а й її надіслання у встановлений законом строк та вручення запитувачу інформації чи повернення без вручення із зазначенням відповідних причин. Разом з тим, надаючи оцінку наданому відповідачем супровідному листу від 22.03.2023 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, як доказу надання відповіді на запит позивача, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 9.5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10, у разі пересилання відповіді на запит поштою цей обов`язок вважається виконаним у момент здачі документа на пошту; реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку. Якщо відповідь на запит здається на пошту разом з іншою кореспонденцією того ж виду та категорії, належним і допустимим доказом відправлення такого запиту є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (п. 66 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270). Крім того, частиною 2 вищезазначених Правил встановлено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» від 04.10.2001 року № 2759-III передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема у абзаці 3 цієї статті вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку. Аналізуючи вищевикладене колегія судді погоджується із висновками суду першої інстанції, що належним доказом надіслання розпорядником інформації відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що лише сам факт реєстрації відповіді на запит як вихідного документа не є моментом завершення перебігу строку надання відповіді на інформаційний запит, а відтак, такий доказ не може свідчити про надіслання відповіді запитувачу та не підтверджує належне виконання свого обов`язку як розпорядника інформації. Натомість, будь-яких доказів саме надіслання та/чи вручення відповіді на інформаційний запит позивача (фіскальний чек поштового відділення, повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення тощо) матеріали справи не містять. Відтак, доводи відповідача про те, відповідь була відправлена на поштову адресу позивача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. У постанові Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі № 128/4752/15-а Верховний Суд висловив правову позицію відповідно до якої належними і допустимими доказами відправлення відповіді на запит є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (пункт 66 Правил № 270), опис вкладення у цінний лист, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, докази направлення електронною поштою або розписка про отримання у разі вручення заявнику особисто. Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належних доказів на підтвердження дотримання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», в частині вчасного направлення позивачу відповіді на його запит від 10.03.2023 року, відповідачем суду не надано та судом в ході судового розгляду справи не здобуто. Водночас, суд не надає оцінку повноті наданої відповіді на запит, оформленої листом від 22.03.2023 року, оскільки така не є предметом даної справи. При цьому колегія суддів враховує, що під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Аналіз змісту норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» свідчить, що право особи на об`єктивний, всебічний і вчасний розгляд його запиту включає в себе не тільки право на отримання відповіді на звернення, а й право на своєчасність її отримання. Враховуючи характер спірних правовідносин у цій справі та зважаючи на неможливість відновити своєчасність надання відповіді на запит позивача, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання такої бездіяльності відповідача протиправною. При цьому, колегія суддів відзначає і ту обставину, що твердження позивача стосовно того, що відповіді на запит на отримання інформації ним не отримано ні у п`ятиденний термін, ні взагалі - жодним чином не спростовані відповідачем у ході судового розгляду справи, в зв`язку з чим, суд прийшов до переконання, що відповідачем порушено вимоги ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації». У цьому контексті, колегія суддів зазначає, що право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання. Колегія суддів при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 26.06.2018 року у справі №800/369/17. Також Верховним Судом вказано, що, не надавши відповідь на запит у встановлений Законом п`ятиденний строк, відповідач допустив протиправну бездіяльність, тому захистити порушене право на своєчасне отримання інформації можливо лише шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача. Оскільки відповідачем порушено право позивача на своєчасне отримання відповіді на запит, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу відповіді на його запит від 10.03.2023 року про надання інформації. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі №260/2038/23 - без змін Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький