Постанова Рівненський апеляційний суд № 568/204/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 листопада 2023 року м. Рівне Справа № 568/204/23 Провадження № 22-ц/4815/886/23 Рівненський апеляційний суд:в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя : Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мазура В.В. на ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 07 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, ВСТАНОВИВ: В лютому 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мазур В.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 22 травня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів США. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів США. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2007 (дві тисячі сім) гривні 50 копійок з кожного. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 23 травня 2023 року ОСОБА_1 подано клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 44760 грн. Клопотання мотивовано тим, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 25.07.2022, укладеним між адвокатом Мазур В.В. та ОСОБА_1 , додатком №1 до договору про надання правової допомоги від 25.07.2022, актом виконаних робіт від 22.05.2023 на суму 44760 грн. Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 07 червня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики залишено без розгляду. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій вказує на порушення судом норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у позовній заяві проведено попередній розрахунок судових витрат, тобто в розумінні частини 8 статті 141 ЦПК України стороною позивача було проінформовано суд про розмір судових витрат, який суттєво збільшився через додаткові витрати, що підтверджується відповідними доказами. Позивачем дотримано вимоги ст.ст. 133, 134,137 та 141 ЦПК України повідомлено суд про судові витрати на день звернення з позовом та на день прийняття рішення, однак суд не врахував доводи заявника, не надав належної оцінки доказам у справі, дійшов неправильного висновку про залишення заяви без розгляду. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та задоволити вимоги про стягнення судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві представником ОСОБА_1 визначено попередній розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу При цьому з доказів, що стосуються представництва позивача, долучені ордер про надання правничої допомоги та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Інших заяв і клопотань та доказів до ухвалення рішення суду 22 травня 2023 року від ОСОБА_1 або його представника-адвоката Мазура В.В. до суду не надходило. Відповідно до частин 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла й які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Також у ч. 1 ст. 246 ЦПК України зазначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У пункті 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22), неподання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Вказане підтверджується також позицією Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 по справі №160/16902/20, де зазначено, що якщо до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Таким чином здійснення попереднього розрахунку судових витрат не звільняє позивача від надання доказів у строки передбачені ЦПК, а ототожнення попереднього розрахунку з заявою про надання доказів у п`ятиденний термін після ухвалення рішення, що передбачено ч.8 ст.141 ЦПК України є помилковим. Місцевий суд встановивши, що доказів витрат на правничу допомогу не надано, а заяви про надання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення не заявлялось, дійшов правильного висновку про залишення заяви без розгляду, що відповідає ч.8 ст. 141 ЦПК України та правовій позиції викладеній у справах №161/5317/18 та №160/16902/20. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. За таких обставин оскаржена ухвала суду є законною й обґрунтованою та підстав для її скасування, апеляційний суд не вбачає. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мазура В.В. залишити без задоволення. Ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 07 червня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: С.В. Боймиструк С.О. Гордійчук С.С. Шимків