Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/4393/22

10.11.23 33/812/500/23 Єдиний унікальний номер судової справи: 490/4393/22 Номер провадження: 33/812/500/23 Головуючий у місцевому суді: Скрипченко С.М. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 листопада 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання Горенко Ю.В., за участю захисника ОСОБА_1 адвоката Літкової Л.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Літкової Людмили Вікторівни на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік, в с т а н о в и в: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 327781 від 17 вересня 2022 року, водій ОСОБА_2 17 вересня 2022 року о 08- 25 год керував транспортним засобом «Opel Meriya», номерний знак НОМЕР_1 в м. Миколаєві по вул. Гречишникова в районі буд. 73 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя. Водій у встановленому законом порядку відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік. He погоджуючись із зазначеною постановою суду, 05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подав до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження. Згідно постанови Миколаївського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2023 року повернуто, оскільки подана з пропуском строку та не містила клопотання про поновлення такого строку. 01 листопада 2023 року захисник ОСОБА_1 адвокат Літкова Л.В. звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2023 року та з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної постанови суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Літкова Л.В. зазначала, що 17 вересня 2022 року о 08-40 год ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які здійснювали чергування на автомобілі іномарці чорного кольору без інформаційних написів належності автомобіля до транспортного засобу поліції. Причину зупинки поліцейський не повідомив. Натомість запитав у водія ОСОБА_1 мету його пересування о 8 годині ранку, перевірив документи та запропонував вийти з транспортного засобу і оглянув автомобіль. Після пояснень водія, працівник поліції висловив своє припущення щодо наявності у водія ознак алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на місці зупинки водій не відмовлявся, а навпаки погодився. Через кілька хвилин після цього, поліцейський повідомив, що у них відсутній газоаналізатор Драгер і що водій має чекати, поки інший наряд поліції підвезе прилад. Приблизно через пів години, інший наряд вже на автомобілі поліції привіз прилад Драгер. Після чого, поліцейська з іншого наряду поліції роз`яснила водію, що він може взагалі не проходити огляд на місці, про що буде зроблено запис в протоколі. Посвідчення водія у ОСОБА_1 не вилучалось. Та поки поліцейська розмовляла з водієм, інший працівник поліції, який безпосередньо зупиняв транспортний засіб водія ОСОБА_1 вже приніс заповнений протокол на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому працівники поліції не пропонували водієві пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. Разом з тим, адвокат Літкова Л.В. допускає, що під час зупинки транспортного засобу водій ОСОБА_1 міг бути підданий психологічному впливу з боку співробітників поліції, про що свідчить, зокрема, відеозапис наявний в матеріалах справи. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 не погоджуючись з такими діями працівників поліції, приблизно після 9 години поїхав самостійно в медичний заклад з метою проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Згідно Виписки № 1805, виданої 17 вересня 2022 року о 09-30 год КП «Миколаївський центр психічного здоров`я», ОСОБА_1 встановлено діагноз: тверезий із зазначенням показників дослідження речовин. З урахуванням викладених обставин, захисник ОСОБА_1 адвокат Літкова Л.В. вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. В суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Літкова Л.В. апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила її задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну. Вислухавши аргументи та доводи захисника ОСОБА_1 адвоката Літкової Л.В., вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав. Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Постанова суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, та в матеріалах справи в сукупності. Перевіривши під час апеляційного розгляду наявні у справі докази, апеляційний суд дійшов висновку, що такий висновок суду не ґрунтується на вимогах закону та обставинах справи про адміністративне правопорушення з огляду на наступне. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством ( ст.1 КУпАП). Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно дост.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами. Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування. У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу. А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання. У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він саме у такому стані керував транспортним засобом. Тому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин: - керування особою транспортним засобом у конкретних час і місці; - вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння; - наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан такого сп`яніння. Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (надалі Інструкція) . Зі змісту Інструкції вбачається, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Між тим, працівниками поліції під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 вказаний порядок дотримано не було. Відповідно до протоколу серії ААБ № 327781 від 17 вересня 2022 року, водій ОСОБА_2 17 вересня 2022 року о 08- 25 год керував транспортним засобом «Opel Meriya», номерний знак НОМЕР_1 в м. Миколаєві по вул. Гречишникова в районі буд. 73 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя. Водій у встановленому законом порядку відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відеозапис, що доданий працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 327781 від 17 вересня 2022 року як доказ вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не свідчить про вчинення водієм ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення з огляду на його зміст. Так відеозапис починається з того, що працівник поліції пояснює ОСОБА_1 , що в них відсутній прилад Драгер, який залишився в м. Херсон. Натомість зазначає, що треба чекати інший патруль, який зможе доставити прилад Драгер. При цьому, відеозапис не відображає момент зупинки водія ОСОБА_1 , причину зупинки, висловлену працівниками поліції підозру щодо наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. Крім того, працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 його прав та обов`язків передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також процедуру проходження огляду на стан сп`яніння. Натомість працівники поліції вели бесіду з ОСОБА_1 в довільній формі не в правовому полі, розказуючи історії про те, як вживаючи алкогольні напої напередодні прилад може показати позитивні результати, що свідчить про психологічний тиск на водія ОСОБА_1 , який є людиною юридично не обізнаною. Після приїзду іншого наряду поліції, які привезли прилад Драгер, ОСОБА_1 в довільній формі, з насмішками пропонувалось продути його зі словами: «давайте дунемо, бать давайте дуть, бать уже гріється, все не порішаємо нічого» (08:37 хвилина відеозапису). Натомість інший працівник поліції зауважив, що з ним він ( ОСОБА_1 ) ще міг домовитись. Після чого між собою працівники поліції обговорювали, що могли його ( ОСОБА_1 ) «розкрутити» на 2.5 (п.2.5 ПДР України), але хай продує…(08:46 хвилина відеозапису). Після чого, ОСОБА_1 погодився не продувати прилад Драгер. Працівник поліції, сказав, що в даному випадку буде складено протокол про відмову від проходження огляду. При цьому зауважив, що у Вас (у ОСОБА_1 ) буде до суду купа часу, щоб придумати «легенду, пояснення» чому не пройшли огляд ( 09:18 хвилина відеозапису). Між тим, працівником поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, що є обов`язкою умовою при складанні протоколу за порушення п.2.5 ПДР України. Після чого одразу працівником поліції було надано ОСОБА_1 вже складений на нього протокол про адміністративне правопорушення, що свідчить про те, що він був складений заздалегідь. Разом з тим, ч.1ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Між тим, працівниками поліції водія ОСОБА_1 не було відсторонено від подальшого керування транспортним засобом, що ставить під сумнів чи мав він ознаки алкогольного сп`яніння взагалі. Таким чином, на думку суду такі не професійні дії працівників поліції не узгоджуються з порядком проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначеним законом та свідчать про зухвалу поведінку працівників поліції. Крім того, апеляційний суд враховує надану в суді апеляційної інстанції Виписку № 1805 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 17 вересня 2022 року о 09 год 35 хвилин, тобто менше ніж через годину після складання на ОСОБА_1 працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення, останній звернувся до медичного закладу КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» та пройшовши огляд на стан алкогольного сп`яніння як за допомогою приладу Драгер № 6810 о 09 год 38 хв та о 09 год 52 хвилини з показниками тестування 0,00‰, та здавши біологічний матеріал (сечу) для проведення дослідження отримав негативний результат. Внаслідок проведеного огляду лікарем ОСОБА_3 був встановлений діагноз ОСОБА_1 - тверезий (а.с.39). Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Враховуючи вищенаведене та застосовуючи закріплений в ст. 62 Конституції Українипринцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь, - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена. Зазначені обставини суд першої інстанції належним чином не дослідив, що призвело до помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на викладене та оцінюючи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях водія ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, постанова суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Керуючись ст. ст. 247, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Літкової Людмили Вікторівни - задовольнити. Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Крамаренко