Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 571/847/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 571/847/23 пров. № А/857/17251/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А., з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2023 року у справі №571/847/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області, третя особа - інспектор 5 роти 1 батальйону УПП у Рівненській області капітан поліції Шевчишин Олександр Вікторович про визнання протиправною та скасування постанови,- суддя в 1-й інстанції Комзюк А. Ф., час ухвалення рішення 05.09.2023 року, місце ухвалення рішення смт. Рокитне, дата складання повного тексту рішення 07.09.2023 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Управління патрульної поліції у Рівненській області, третя особа - інспектор 5 роти 1 батальйону УПП у Рівненській області капітан поліції Шевчишин Олександр Вікторович, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6981998 від 12 травня 2023 року, відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн за порушення ч.2 ст.126 і ст.125 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення. Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що підстави для притягнення до адміністративної відповідальності були відсутні, оскільки він не керував транспортним засобом та підстави для перевірки документів були відсутні. Зазначає, що транспортний засіб не було зупинено під час руху, відповідачем не було зафіксовано будь-якого факту порушення ним ПДР України. Зазначає, що на фото чітко вбачається, що автомобіль не рухається, а стоїть, при цьому нема доказів фіксації того хто виходить з автомобіля, руху автомобіля та вчинення будь-якого правопорушення. Вказує, що у інспектора буди відсутні підстави для перевірки його документів, оскільки він сидів у транспортному засобі як пасажир, крім того інспектор порушив вимоги ст.268 КАС України та ст.59,63 Конституції України, так як не роз`яснив йому права. Звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак будь-яких доказів на підтвердження вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.126, ст.125 КУпАП відповідачем не подано. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позов задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивач (апелянта) ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Відповідач та третя особа у судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 12 травня 2023 року інспектор 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області капітан поліції Шевчишин О.В винесено постанову ЕАС №6981998 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 , ст.125 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400,00 грн. Відповідно до вищевказаної постанови серії ЕАС №6981998 ОСОБА_1 12 травня 2023 року о 22 год. 28 хв. на автодорозі Київ-Ковель-Ягодин, 256 км. керував транспортним засобом VOLVO FH 13.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_2 з номерним знаком, що був не достатньо освітлений в темну пору добу та не мав права керувати таким транспортним засобом, а саме: не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив пункт, 2.1.а, 30.2 Правил дорожнього руху України. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що при винесені постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126, ст.125 КУпАП третьою особою ОСОБА_2 було дотримано вимоги чинного законодавства, яке регулює притягнення громадян до адміністративної відповідальності, а правомірність своїх дій доведено в установленому порядку, що є підставою для відмови у позові. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ч.5 ст. 14 Закону України Про дорожній рух передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. За змістом п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п.2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. За змістом п.30.2 ПДР України на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. На трамваях і тролейбусах наносяться реєстраційні номери, що надаються відповідними уповноваженими на те органами. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті й достатньо освітлені. Ч.2 ст.126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст.125 КУпАП України інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження. Виключний перелік підстав, за яких поліцейський може зупинити транспортний засіб, передбачено у ст.35 Закону України Про Національну поліцію. Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України Про Національну поліцію поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 12 травня 2023 року о 22 год. 28 хв. на автодорозі Київ-Ковель-Ягодин, 256 км. керував транспортним засобом VOLVO FH 13.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_2 з номерним знаком, що був не достатньо освітлений в темну пору добу та не мав права керувати таким транспортним засобом, а саме: не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив пункт, 2.1.а, 30.2 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративні правопорушення передбачені ч.2 ст.126, ст.125 КУпАП. Ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За приписами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Зі змісту витягу з ІПНП реєстраційна картка транспортних засобів - тягача та напівпричепу, составом, яких позивач керував, вбачається, що транспортний засіб VOLVO FH 13.440, НОМЕР_1 повна маса якого становить 20000 кілограмів (перевищує 7500 кілограмів) в составі із напівпричіпом-5 з бортовою платформою д.н.з. НОМЕР_2 повна маса, якого становить 34000 кілограмів (перевищує 750 кілограмів). Таким чином, особа, яка керує таким составом транспортних засобів, повинна при собі мати посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а саме категорії СЕ, так як керування здійснюється составом транспортних засобів з тягачем категорії С та напівпричіпом-5 з бортовою платформою, повна маса якого перевищує 750 кілограмів. Згідно з витягом з ІПНП ОСОБА_1 отримав категорії А,В,С, при цьому категорія СЕ у позивача відсутня. Як правильно зазначив суд першої інстанції, свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів, а також дані з бази Інформаційний портал Національної поліції України (ІПНП) є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у цій справі. Крім того, матеріалами справи стверджується, що відповідно до рапорту інспектора роти №5 батальйону УПП в Рівненській області Стахнюка С., останній доповідає начальнику відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області Іняхіну В., що 12 травня 2023 року об 22 год. 05 хв. на автодорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин 256 км було помічено та зупинено згідно зі ст.32 п.2 ЗУ «Про Національну поліцію» тз VOLVO FH 13.440, НОМЕР_1 з напівпричепом до нього FRUEНAUF TF д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 . У ході перевірки документів у водія було встановлено, що вказаний водій не має права керувати даним транспортним засобом, а саме: не отримував посвідчення водія відповідної категорії, а також у ході проведення поверхневої перевірки згідно зі ст.34 ЗУ «Про Національну поліцію» у напівпричепі було виявлено лісопродукцію кругляк породи сосна в кількості 29,9 м.куб., кількість деревини зазначена у ТТН не співпадає з кількістю перевезеної деревини. У подальшому здійснено виклик на лінію 102, забезпечено охорону місця події до приїзду СОГ. На водія винесено постанову за ч.2 ст.126 серії ЕАС №6981998. Рапорт зареєстрований у журналі ЄО відділення поліції №2,12 травня 2023 року №1769 (а.с.41). При цьому, колегія суддів не погоджується з покликаннями позивача на відсутність у працівників поліції підстав для його зупинки та вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність причин зупинки, оскільки п.2 ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію» є достатньою підставою для зупинення транспортного засобу інспектором поліції. Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апелянта про те, що інспектором не було роз`яснено його права, крім того, він не керував вказаним транспортним засобом та був лише пасажиром, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивачу були роз`яснені права, передбачені статтею 268 КУпАП, що підтверджується його підписом у графі 8 вказаної постанови; у графі 9 постанови містять підпис позивача, яким він підтверджує отримання ним копії постанови, при цьому, будь-яких заяв, зауважень чи клопотань (в тому числі, що транспортним засобом не керував) постанова не містить. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6981998 від 12 травня 2023 року в цій частині прийнята правомірно, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП. Доводи апелянта колегія суддів у цій частині відхиляє, оскільки такі не спростовують висновків суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Ст.251 КУпАП передбачає, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ч.2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача. Колегія суддів зазначає, що з долучених до матеріалів справи фото з місця події неможливо встановити достатність чи недостатність освітлення номерного знаку. При цьому, відеофіксація адміністративного правопорушення не збереглася за закінченням строку зберігання, як стверджує відповідач. Таким чином, враховуючи наведене вище, доводи апелянта про недоведеність його вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП, є підставними, оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт вчинення такого адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, ст.125 КУпАП, а тому постанова серії ЕАС №6981998 від 12 травня 2023 року в частині поставлення у вину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП КУпАП підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення. Керуючись ст.195, 242, 243, 246, 250, 268, 272, 286, 315, 316, 317, 321, 322 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2023 року у справі №571/847/23 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6981998 від 12 травня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст.125 КУпАП скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення у цій частині. У решті постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6981998 від 12 травня 2023 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП залишити без змін, а позовну заяву в цій частині без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 08 листопада 2023 року.