Постанова 4857 № 300/2420/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2420/22 пров. № А/857/16742/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року в справі №300/2420/22 за адміністративним позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі,- суддя в 1-й інстанції Боршовський Т.І., час ухвалення рішення 06.09.2023 року, місце ухвалення рішення м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення не зазначено, ВСТАНОВИВ: У червні 2022 року Національної академії внутрішніх справ (далі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача вартість витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 80447,79 грн.. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що право на звернення до суду у позивача у цій справі може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дати такої відмови. В спірному випадку, 20.12.2021 ОСОБА_1 вручено повідомлення про зобов`язання відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, однак таке повідомлення не містить розміру відшкодування витрат. Згідно довідки від 05.07.2021 про вартість витрат, пов`язаних з утриманням у НАВС, розмір таких витрат складає 83124,53 грн., а в позові розмір витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, зазначено 80447,79 грн. При цьому, жоден нормативно-правовий акт не передбачає можливості стягнення на користь вищого навчального закладу компенсації витрат на оплату комунальних послуг на забезпечення навчального процесу. Розрахунок здійснюється на одного курсанта на добу, при цьому курсант не може одночасно отримувати комунальні послуги у двох місцях. При цьому, розрахунок сум відшкодування спожитих комунальних послуг обрахований виходячи з тарифів, встановлених для бюджетних установ, а не для населення. За відсутності договорів на споживання комунальних послуг, даних про постачальників комунальних послуг, неможливо перевірити правильність нарахування сум, заявлених до стягнення. Також представник відповідача зазначила, що причиною звільнення ОСОБА_1 зі служби було по суті невиконання державною своїх обов`язків щодо працевлаштування відповідача на роботу слідчим, як це було визначено під час обрання вищого навчального закладу, оскільки ОСОБА_1 після закінчення навчання займала посади інспектора патрульної поліції та дізнавача. Звертає увагу апеляційного суду, що Порядком відшкодування особами витрат, пов`язаних з утриманням у вищих навчальних закладах встановлено необхідність застосування тарифів, встановлених для населення, а не для бюджетних установ. Водночас, розрахунок комунальних витрат за добу перебування у казармі та за добу перебування у навчальному закладі, свідчить про подвійне стягнення комунальних витрат, що суперечить Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з утриманням у вищих навчальних закладах. Також представник відповідача звернула увагу на те, що грошове забезпечення курсантів є особливим видом заробітної плати, яка згідно з статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 17.10.2017 між Національною академією внутрішніх справ в особі ректора генерала поліції другого рангу Чернея В.В., Головним управлінням Національної поліції України в Івано-Франківській області в особі ОСОБА_2 та рядовим поліції Токаревич Р.Л. укладено контракт № 2017/111-ІФ про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (Національній академії внутрішніх справ). Відповідно до пункту 2.3.5 зазначеного контракту відповідач зобов`язувалася у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України, в особі виконавця, витрати пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 28). 23.07.2017 ректором НАВС прийнято наказ № 114 о/с «Про зарахування курсантів (студентів) на перший курс денної форми навчання за державним замовленням у 2017 році», згідно якого ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра за державним замовленням з проходженням табірного збору з 14.08.2017 на факультет № 3 (м.Івано-Франківськ) за спеціальністю «Право» (а.с. 29). 05.07.2021 ректором НАВС прийнято наказ № 692 «Про завершення навчання здобувачів ступеня вищої освіти бакалавра Прикарпатського факультету (м.Івано-Франківськ), згідно якого ОСОБА_1 присвоєно ступінь вищої освіти бакалавра за спеціальністю «Право» та відраховано у зв`язку із завершенням навчання (а.с. 21). 05.07.2021 позивачем складено довідку про вартість витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Національній академії внутрішніх справ за період навчання з 14.08.2017 по 05.07.2021 в сумі 83124,53 грн. З вказаною довідкою відповідач ознайомлена, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 (а.с. 24). Після завершення навчання відповідач була призначена на посаду інспектора сектора реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (м.Городенка) Коломийського районного відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області. На підставі наказу ГУ НП в Івано-Франківській області від 31.08.2022 № 326 о/с ОСОБА_1 з 01.09.2021 призначено дізнавачем сектору дізнання Івано-Франківського районного управління поліції (а.с. 22). 06.12.2021 відповідач подала рапорт про звільнення зі служби в Національній поліції України за підпунктом 7 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 20.12.2021 у зв`язку зі зміною постійного місця проживання (а.с. 25). 20.12.2021 ГУ НП в Івано-Франківській області прийняло наказ № 537 о/с про звільнення ОСОБА_1 з 20.12.2021 зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) (а.с. 23). 20.12.2021 складено повідомлення про зобов`язання відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, яке отримано ОСОБА_1 20.12.2021, що підтверджується її особистим підписом (а.с. 27). 11.02.2022 ГУ НП в Івано-Франківській області направило НАВС листа № 174/108/12-2022, яким повідомлено про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції (а.с. 26). 15.06.2022 позивачем складено довідку-корегування про розрахунок фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 за період навчання з 14.08.2017 по 05.07.2021, на загальну суму 80447,79 грн., з яких: 14949,64 грн. витрати на грошове забезпечення; 34207,35 грн. витрати на продовольче забезпечення; 65,28 грн. витрати на медичне забезпечення; 9702,74 грн. витрати на речове забезпечення; 21522,78 грн. витрати на оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (а.с. 30). З огляду на те, що відповідач добровільно не сплатила НАВС витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі 80447,79 грн., позивач звернувся з цим позовом до суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII). Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень Частиною першою статті 72 Закону № 580-VIII визначено, що професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності. Порядок, організацію та терміни проведення професійного навчання визначає Міністерство внутрішніх справ України (частина друга статті 72 Закону № 580-VIII). Підготовка поліцейських у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання регламентована статтею 74 Закону № 580-VIII. Так, згідно вказаної статті 74 Закону № 580-VIII:

1. До вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, можуть бути зараховані громадяни України, яким станом на 31 грудня року вступу виповниться 17 років.

2. Підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

3. Розподіл випускників вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, які навчаються на денній формі навчання за державним замовленням, здійснюється комісіями з персонального розподілу з урахуванням інтересів служби відповідно до набутої випускником кваліфікації, спеціальності та спеціалізації.

4. Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

6. Порядок добору, направлення та зарахування на навчання до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, встановлює Міністерство внутрішніх справ України. Механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, визначає Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 (далі Порядок № 261). Згідно вищевказаного Порядку № 261:

2. Витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.

3. Відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

4. Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

5. Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

6. Особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів. Примірна форма договору затверджується МВС.

7. Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису МВС.

8. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

9. Стягнення суми витрат припиняється в разі: поновлення на навчанні особи, що була відрахована з вищого навчального закладу; повторного прийняття особи на службу в поліцію. Якщо таке поновлення здійснено після відкриття виконавчого провадження щодо відшкодування витрат, стягнення їх суми припиняється на підставі вимоги стягувача. Як встановлено судом, 17.10.2017 між Національною академією внутрішніх справ в особі ректора генерала поліції другого рангу Чернея В.В., Головним управлінням Національної поліції України в Івано-Франківській області в особі ОСОБА_2 та рядовим поліції Токаревич Р.Л. укладено контракт № 2017/111-ІФ про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (Національній академії внутрішніх справ). Відповідно до пункту 2.3.5 зазначеного контракту відповідач зобов`язувався у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України, в особі виконавця, витрати пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 28). 05.07.2021 ректором НАВС прийнято наказ № 692 «Про завершення навчання здобувачів ступеня вищої освіти бакалавра Прикарпатського факультету (м.Івано-Франківськ), згідно якого ОСОБА_1 присвоєно ступінь вищої освіти бакалавра за спеціальністю «Право» та відраховано у зв`язку із завершенням навчання (а.с. 21). 05.07.2021 позивачем складено довідку про вартість витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Національній академії внутрішніх справ за період навчання з 14.08.2017 по 05.07.2021 в сумі 83124,53 грн. З вказаною довідкою відповідач ознайомлена, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 (а.с. 24). 20.12.2021 ГУ НП в Івано-Франківській області прийняло наказ № 537 о/с про звільнення ОСОБА_1 з 20.12.2021 зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) (а.с. 23). 20.12.2021 складено повідомлення про зобов`язання відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, яке отримано ОСОБА_1 20.12.2021, що підтверджується її особистим підписом (а.с. 27). Щодо доводів апелянта про те, що саме із відмовою поліцейського відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі пов`язана можливість звернення вищого навчального закладу із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку, відтак, на думку скаржника, НАВС була зобов`язана після отримання наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з її утриманням у цьому навчальному закладі, ознайомити безпосередньо, через керівника органу поліції або шляхом скерування поштового такого розрахунку, а також обов`язково надати відповідачу час на добровільне відшкодування у добровільному порядку. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного НАВС строку добровільного відшкодування, позивач міг звернутися до суду. В спірному випадку, 20.12.2021 начальником УКЗ ГУНП в Івано-Франківській області вручено ОСОБА_1 повідомлення про зобов`язання відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, яке не містить розміру відшкодування витрат. В даному контексті суд звертає увагу на те, що згідно пункту 3 Порядку № 261 довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання складається на підставі розрахунків саме вищим навчальним закладом після закінчення навчання. Таку довідку про вартість витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Національній академії внутрішніх справ за період навчання з 14.08.2017 по 05.07.2021 в сумі 83124,53 грн., складено позивачем 05.07.2021 та ознайомлено з нею відповідача, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 (а.с. 24). Відповідач на час ознайомлення з такою довідкою не висловила жодних зауважень щодо зазначеної в довідці від 05.07.2021 суми вартості витрат, пов`язаних з її утриманням у Національній академії внутрішніх справ. Так, 20.12.2021 ОСОБА_1 ознайомлено з повідомленням ГУНП в Івано-Франківській області про зобов`язання відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, яке отримано ОСОБА_1 20.12.2021, що підтверджується особистим підписом (а.с. 27). За наявності вказаних фактів щодо ознайомлення 05.07.2021 та 20.12.2021 з обов`язком щодо відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, знаючи умови контракту, отримавши вищу освіту в галузі права, ОСОБА_1 повинна була фактично усвідомлювати про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, в сумі 83124,53 грн. З огляду на вказані в повідомленні від 20.12.2021 реквізити позивача, ОСОБА_1 мала можливість сплатити такі кошти, а в разі певних зауважень - уточнити дані щодо розміру та умов сплати таких витрат навчального закладу, однак не вчинила жодної з вказаних дій. Окрім цього, суд першої інстанції звернув увагу на те, що уточнена сума 80447,79 грн. є меншою за ту, що мала сплатити відповідач згідно отриманого повідомлення 83124,53 грн. Отже, в разі сплати повідомленої їй суми 83124,53 грн., відповідач виконала б добровільно свій обов`язок щодо відшкодування позивачу витрата на утримання в навчальному закладі. Водночас, в зв`язку з фактичною переплатою сум таких витрат після уточнення, зайво сплачені кошти були б повернені відповідачу. Отже, за загальним правилом, за відсутності доказів сплати чи звернення про розстроченням сплати витрати, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, потягом 30 днів з дня ознайомлення ОСОБА_1 20.12.2021 з повідомленням ГУНП в Івано-Франківській області про зобов`язання відшкодування витрат, такі дії відповідача необхідно кваліфікувати як відмову від добровільного відшкодування витрат та наявності підстав для звернення з цим позовом до суду. Окрім цього, за обставин цієї справи, зазначена апелянтом постанова Верховного Суду від 28.05.2021 у справі № 320/7233/19 не є релевантним джерелом під час розгляду цієї справи, оскільки касаційним судом зроблено висновки щодо застосування норм права в правовідносинах, які є відмінними від тих, що є предметом розгляду в цій адміністративній справі. Так, у справі № 320/7233/19 особу взагалі не було ознайомлено із розрахунком витрат, пов`язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі та не запропоновано добровільно відшкодувати такі витрати. Верховий Суд звернув увагу на те, що саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення МВС України та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку. Щодо розміру витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у НАВС колегія суддів зазначає наступне. Згідно довідки-корегування про розрахунок фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в НАВС від 15.06.2022, за період з 14.08.2017 по 05.07.2021 розмір таких витрат становить 80447,79 грн., з яких: 14949,64 грн. витрати на грошове забезпечення; 34207,35 грн. витрати на продовольче забезпечення; 65,28 грн. витрати на медичне забезпечення; 9702,74 грн. витрати на речове забезпечення; 21522,78 грн. витрати на оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (а.с. 30). Скаржником не заперечено нараховані суми витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі щодо витрати на продовольче забезпечення (34207,35 грн.), витрати на медичне забезпечення (65,28 грн.), витрати на речове забезпечення (9702,74 грн.). Відповідач лише не погоджується з розмірами витрат на грошове забезпечення (14949,64 грн.) та витрат на оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (21522,78 грн.). Відповідно до пункту 3 Порядку № 261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. В підтвердження витрат на: - продовольче забезпечення представник позивача надав довідки щодо витрат коштів на харчування рядового поліції ОСОБА_1 під час навчання на Прикарпатському факультеті (м. Івано-Франківськ) НАВС в період з 14.08.2017 по 23.08.2017 (а.с. 32), в період з 01.09.2017 по 31.08.2018 (зворотній бік а.с. 32), в період з 01.09.2018 по 31.08.2019 (а.с. 33), в період з 01.09.2018 по 31.08.2019 (а.с. 33), в період з 01.09.2019 по 31.07.2020 (а.с. 34), в період з 01.08.2020 по 05.07.2021 (зворотній бік а.с. 34); - медичне забезпечення: довідки про забезпечення медичними препаратами перемінного особового складу НАВС курсанта ОСОБА_1 за період навчання з 14.08.2017 по 31.08.2018 (а.с. 35), з 01.09.2018 по 31.08.2019 (зворотній бік а.с. 35), з 01.09.2019 по 31.08.2020 (а.с. 36); - речове забезпечення: довідки про забезпечення одностроєм поліцейських перемінного особового складу Національної академії внутрішніх справ за період навчання рядового поліції з 01.09.2017 по 31.08.2018 (зворотній бік а.с. 36), з 01.09.20178 по 31.08.2019 (а.с. 37), з 01.09.2019 по 31.08.2020 (зворотній бік а.с. 37), роздавальну відомість № 37 на видачу зі складу НАВС однострою поліцейського від 05.07.2021 (а.с. 43). Щодо витрат на грошове забезпечення, то представник позивача надав суду довідку про доходи від 22.02.2022 за 2020 та 2021 роки (зворотній бік а.с. 30, а.с. 31), довідку про доходи та відрахування за 2018 рік (зворотній бік а.с. 31), довідку про доходи та відрахування за 2019 рік (зворотній бік а.с. 33), довідку про доходи та відрахування за 2017 рік (зворотній бік а.с. 42). Щодо твердження апелянта про те, що грошове забезпечення курсантів є особливим видом заробітної плати, яка згідно з статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню, слід зазначити наступне. Суд звертає увагу на те, що питання застосування положень статті 1215 Цивільного кодексу України до грошового забезпечення поліцейських в спорах про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, було предметом розгляду Верховного Суду, який сформував сталу позицію з цього питання. Так, в постанові від 13.01.2023 за результатом розгляду справи № 440/2692/20 Верховний Суд зазначив: «…117. В аспекті порушеного у касаційній скарзі питання про застосування положень статті 1215 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

118. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

119. Разом з тим, у вимірі встановлених обставин у зіставленні з наведеними вище законодавчими положеннями вбачається, що під час навчання відповідача в Університеті підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням спочатку здійснювалася на підставі договору про навчання, який укладався між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається, а в подальшому - на підставі контракту про здобуття освіти, який укладався між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

120. Тобто, незважаючи на законодавчі зміни, що були зумовлені реформою правоохоронної системи, механізм підготовки фахівців за державним замовленням Міністерства внутрішніх справ України та зміст означених тристоронніх правовідносин (ВНЗ, ОП і ОСОБА) не змінився, так само, як і залишився незмінним обов`язок особи, яка навчалася, відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, у разі звільнення зі служби за власним бажанням раніше, аніж через три роки після закінчення навчання.

121. Як обумовлено приписами Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

122. Грошове забезпечення курсантів ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання, яких вперше прийнято на службу в поліцію, складається з посадового окладу.

123. Грошове забезпечення курсантів ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання з числа молодшого складу поліції складається з посадового окладу за останньою штатною посадою, яку поліцейський займав до зарахування на навчання, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

124. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.

125. Грошове забезпечення курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання виплачується за місцем проходження служби (навчання) виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

126. Тож оскільки саме в кошторисі ВНЗ МВС передбачаються кошти на виплату грошового забезпечення курсантів ВНЗ МВС, то вказане грошове забезпечення належить до категорії витрат на навчання таких курсантів.

127. Вказане кореспондує з пунктом 3 Порядку № 261, за змістом якого грошове забезпечення входить до складу витрат, які підлягають відшкодуванню у разі звільнення із служби в поліції за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

128. З наведеного висновується, що грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації Міністерству внутрішніх справ України.

129. Підсумовуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія положень пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України…». Такі висновки Верховного Суду в подальшому підтверджені в постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 520/6532/2020. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, доводи апелянта про застосування положень статті 1215 Цивільного кодексу України до грошового забезпечення поліцейських та неможливості відшкодування такого грошового забезпечення в складі витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, є безпідставними. Апелянт не погоджується з розміром витрат на оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв в сумі 21522,78 грн., оскільки жоден нормативно-правовий акт не передбачає можливості стягнення на користь вищого навчального закладу компенсації витрат на оплату комунальних послуг на забезпечення навчального процесу. Розрахунок здійснюється на одного курсанта на добу, при цьому курсант не може одночасно споживати комунальні послуги у двох місцях. Розрахунок комунальних витрат за добу перебування у казармі та за добу перебування у навчальному закладі, свідчить про подвійне стягнення комунальних витрат, що суперечить Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з утриманням у вищих навчальних закладах. При цьому, розрахунок сум відшкодування спожитих комунальних послуг обрахований виходячи з тарифів, встановлених для бюджетних установ, а не для населення. За відсутності договорів на споживання комунальних послуг, даних про постачальників комунальних послуг, неможливо перевірити правильність нарахування сум, заявлених до стягнення. Судова колегія звертає увагу на те, що пунктом 3 Порядку № 261 чітко встановлено перелік витрат, які підлягають відшкодуванню особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу. Серед таких витрат передбачено витрати з оплати комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). При цьому, пунктом 3 Порядку № 261 визначено порядок розрахунку комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, який має здійснюватися виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. В підтвердження витрат з оплати комунальних послуг та спожитих енергоносіїв представник позивача надав суду: - довідки щодо нарахування фактичних витрат Прикарпатського факультету (м. Івано-Франківськ) НАВС щодо рядового ОСОБА_1 із зазначенням кількості діб навчального процесу, проживання в гуртожитку (казарменого типу), відрядження, хвороби, практики, дистанційного навчання, відпустки, за період навчання з 14.08.2017 по 31.08.2018 (зворотній бік а.с. 40), за період навчання з 01.09.2018 по 31.07.2019 (а.с. 42), за період навчання з 01.09.2019 по 31.07.2020 (зворотній бік а.с. 41), за період навчання з 01.08.2020 по 05.07.2021 (а.с. 41); - довідки про фактичні витрати на оплату комунальних послуг і вартості споживання енергоносіїв, здійснені з затверджених розрахунків середнього обсягу споживання комунальних послуг та спожитих енергоносіїв на одну особу за добу її фактичного перебування в НАВС за період з 14.08.2017 по 31.08.2018 (а.с. 38), за період з 01.09.2018 по 31.08.2019 (а.с. 39), за період з 01.09.2019 по 31.07.2019 (зворотній бік а.с. 39), за період з 01.08.2020 по 05.07.2021 (а.с. 40); - розрахунок середнього обсягу споживання комунальних послуг та спожитих енергоносіїв на одну особу за добу за період її фактичного перебування в НАВС, затверджений 01.05.2017 (а.с. 85); - розрахунок середнього обсягу споживання комунальних послуг та спожитих енергоносіїв на одну особу за добу за період її фактичного перебування в НАВС, затверджений 01.05.2018 (а.с. 86); - податкові накладні за водопостачання та водовідведення, на газопостачання, на електроенергію, за постачання теплової енергії за 2017-2021 роки. Щодо доводів скаржника про те, що Порядком № 261 не передбачено витрат на газопостачання, то суд апеляційної інстанції зазначає про те, що витрати на газопостачання нараховані лише за період перебування ОСОБА_1 з 18.06.2021 по 05.07.2021 в ННІ № 1 НАВС в селі Віта-Поштова, Київська область, у зв`язку з підготовкою до урочистих заходів з нагоди святкування 100-річчя НАВС та випуску курсантів 2021 року. Як зазначив позивач, на території підрозділу ННІ № 1 НАВС в селі Віта-Поштова, Київська область, відсутнє централізоване теплопостачання, постачання гарячої води, водопостачання та водовідведення, а тому обігрів приміщень та постачання гарячої води здійснюється за допомогою газових котлів. Таким чином, забезпечення приміщення ННІ № 1 НАВС в селі Віта-Поштова, Київська область, теплопостачанням та гарячою водою здійснено з використанням газу, а тому витрати на газ, використаний на підігрів приміщень та води, правомірно включено до витрат з оплати комунальних послуг та спожитих енергоносіїв як витрати на теплопостачання, що передбачено пунктом 3 Порядку №

261. Такі витрати на газопостачання зазначені в довідці про фактичні витрати на оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв в період з 22.06.2021 по 05.07.2021 в графі щодо забезпечення проживання в казарменому положенні, та не включено в графу щодо забезпечення навчального процесу (а.с. 40). В підтвердження факту перебування ОСОБА_1 в період з 18.06.2021 по 05.07.2021 в ННІ № 1 НАВС в селі Віта-Поштова, Київська область, представник позивача надав суду копії: витягу з наказу НАВС від 17.06.2021 «Про забезпечення участі особового складу Прикарпатського факультету (м. Івано-Франківськ) в урочистих заходах»; довідки щодо витрат коштів на харчування в період з 22.06.2021 по 05.07.2021 на території села Віта-Поштова; довідки щодо нарахування фактичних витрат Прикарпатського факультету (м. Івано-Франківськ) за період навчання ОСОБА_1 з 01.08.2020 по 05.07.2021. Щодо доводів скаржника про подвійне стягнення комунальних витрат, оскільки розрахунок комунальних витрат проведено за добу перебування у казармі та за добу перебування у навчальному закладі, то суд звертає увагу на таке. Навчальний процес у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, пов`язаний з постійним перебуванням курсантів у визначених приміщеннях НАВС і складається із участі курсантів в навчальних заняттях та перебуванням на казарменому положенні. Таким чином, витрати НАВС на оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв розділено на дві частини: на забезпечення навчального процесу; на забезпечення проживання на казарменому положенні. Вищевказане підтверджується довідками про фактичні витрати на оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв ОСОБА_1 за кожен рік навчання (а.с. 38-40). Що стосується водопостачання, водовідведення та електроенергії, то облік наданих таких комунальних послуг здійснюється за допомогою лічильників, за показниками яких здійснюється розрахунок оплати за надані комунальні послуги. Так, перебуваючи на навчальних заняттях курсант користується послугами водопостачання, водовідведення та електроенергії, які надаються в навчальних приміщеннях (аудиторіях), та за час перебування на навчальних заняттях не користується водопостачання, водовідведення та електроенергії в приміщеннях казарми. Водночас, після закінчення навчальних занять курсант знаходиться в приміщеннях казарми та користується послугами водопостачання, водовідведення та електроенергії. При цьому, оплата за такі комунальні послуги здійснюється залежно від використаних обсягів, які зафіксовані за допомогою лічильників. Так, у зв`язку з перебуванням курсантів на навчальних заняттях, користування послугами водопостачання, водовідведення та електроенергії в приміщеннях казарми зводиться до мінімуму, що знаходить своє відображення на показниках лічильників. Те ж саме стосується користування послугами водопостачання, водовідведення та електроенергії в навчальних приміщеннях (аудиторіях) в періоди доби після навчання, нічний час та у вихідні дні, оскільки за відсутності курсантів в такі періоди, користування послугами водопостачання, водовідведення та електроенергії в зазначених приміщеннях також зводиться до мінімуму, що знаходить своє відображення на показниках лічильників. Іншими словами, за відсутності в навчальних приміщеннях (аудиторіях) осіб, немає необхідності такі приміщення освітлювати. Це також стосується місць загального користування з використанням водопостачання та водовідведення. Таким чином, розрахунок оплати за надані комунальні послуги з водопостачання, водовідведення та електроенергії НАВС здійснено на підставі показників лічильників, тобто в залежності від обсягу спожитих послуг курсантами, виходячи з середнього обсягу споживання на одну особу за добу. Щодо теплопостачання та гарячої води, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Централізоване теплопостачання здійснюється лише в опалювальний період та є безперервним процесом, який не залежить від споживачів таких послуг. Безперервність централізованого теплопостачання пов`язано з тим, що такі послуги надаються тепловими котельнями, які виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надаючи послуги з опалення будинків та гарячого водопостачання. Так, НАВС як навчальний заклад має обов`язок забезпечити комфортні умови (належний температурний режим в приміщеннях) для своїх курсантів як під час перебування на навчальних заняттях, так і під час проживання на казарменому положенні. Таким чином, позивач має забезпечити одночасне опалювання як навчальних приміщень (аудиторій), так і приміщень казарми. При цьому, в таких приміщеннях температурний режим має зберігатися на одному рівні (в межах встановлених норм), що виключає можливість припинення теплопостачання протягом дня після закінчення навчальних занять чи в нічний час, а також за відсутності курсантів в приміщеннях казарми. За вказаних обставин, НАВС була змушена з об`єктивних, незалежних від позивача причин, одночасно здійснювати витрати на послуги з теплопостачання та гарячої води як навчальних приміщень (аудиторій), так і приміщень казарми. Водночас, пунктом 4 Порядку № 261 передбачено обов`язок особи здійснити відшкодування витрат в повному розмірі за весь період її фактичного навчання. Таким чином, метою прийняття Порядку № 261 є встановлення механізму відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, тобто компенсації навчальному закладу всіх витрат, які такий заклад поніс на утримання особи під час навчання. З огляду на те, що НАВС понесла витрати на послуги з теплопостачання та гарячої води під час навчання ОСОБА_1 , то на відповідача покладено обов`язок з відшкодування позивачу таких витрати на послуги з теплопостачання та гарячої води в тому розмірі, який фактично здійснений навчальним закладом. ОСОБА_1 була обізнана щодо наявності в неї такого обов`язку з відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі звільнення протягом трьох років після закінчення навчання, оскільки власноручно підписала контракт № 2017/111-ІФ від 17.10.2017 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (Національній академії внутрішніх справ). Щодо доводів скаржника про те, що розрахунок сум відшкодування спожитих комунальних послуг обрахований виходячи з тарифів, встановлених для бюджетних установ, а не для населення, то суд звертає увагу на таке. Відповідно до пункту 3 Порядку № 261 під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. Представник позивача в письмових поясненнях зазначив, що в період, коли ОСОБА_1 здійснювала навчальний процес в адміністративних та навчальних будівлях академії, до неї застосовувалися тарифи, встановлені для бюджетних установ, а в період коли відповідач перебувала в казарменому положенні (гуртожитку), до неї застосовувалися тарифи, що встановленні для населення. Вищевказані доводи представника позивача підтверджуються відомостями довідок про фактичні витрати на оплату комунальних послуг і вартості споживання енергоносіїв, здійснені з затверджених розрахунків середнього обсягу споживання комунальних послуг та спожитих енергоносіїв на одну особу за добу її фактичного перебування в НАВС за період з 14.08.2017 по 31.08.2018 (а.с. 38), за період з 01.09.2018 по 31.08.2019 (а.с. 39), за період з 01.09.2019 по 31.07.2019 (зворотній бік а.с. 39), за період з 01.08.2020 по 05.07.2021 (а.с. 40). Суд звертає увагу на те, що Порядком № 261 визначено обов`язок особи здійснити відшкодування витрат в повному розмірі за весь період її фактичного навчання, тобто передбачено відшкодування особою всіх витрат, які фактично здійснені навчальним закладом. Окрім цього, Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах затверджений наказ Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.07.2007 за № 863/14130. Згідно з пунктом 1.1 вищевказаного Порядку, такий Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, розроблено з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Управлінню державної охорони України, Службі безпеки України та Державній спеціальній службі транспорту України витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу, у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у військових формуваннях, правоохоронних органах або органах спеціального призначення після закінчення ВНЗ. Пунктом 2.1.6 вищевказаного Порядку передбачено, що до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році. З огляду на вищевказані положення, чинним законодавством передбачена можливість здійснення розрахунку витрат на оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв, пов`язаних з утриманням осіб у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, із застосовуються тарифів, що встановлені не лише для населення, але й для бюджетних установ. Таким чином, вищевказані положення спростовують доводи представника відповідача про неможливість здійснення розрахунку розміру витрат на комунальні послуги із застосуванням тарифів, встановлених для бюджетних установ. Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду, то колегія суддів зазначає наступне. Строки звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 122 КАС України, згідно якої для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейські проходять службу в поліції: на посадах у центральному органі управління поліції, територіальних органах, закладах, установах поліції; під час перебування в розпорядженні згідно з положеннями статті 67 цього Закону; під час навчання на денній формі навчання за державним замовленням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських; під час прикомандирування до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування згідно з положеннями статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України", статті 29 Закону України "Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим" та статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"; під час відрядження до державних органів, установ та організацій згідно з положеннями статті 71 цього Закону. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 проходила службу в поліції, що є різновидом публічної служби, для звернення до суду у цій справі необхідно застосовувати місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Апелянтом наголошено, що ОСОБА_1 була повідомлена про необхідність здійснення в добровільному порядку відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, 20.12.2021. Таким чином, 30-денний строк для добровільного відшкодування таких витрат закінчився 19.01.2022, а тому, на думку скаржника, з цього дня почався місячний строк звернення до суду з цим позовом, який закінчився 19.02.2022. Однак позивач звернувся з цим позовом до суду 16.06.2022, тобто з пропуском строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України. В даному контексті варто зазначити наступне. Механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, визначає Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 (далі Порядок № 261). Відповідно до пункту 5 Порядку № 261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася. Судом встановлено, що 20.12.2021 ГУ НП в Івано-Франківській області складено повідомлення про зобов`язання відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, яке отримано ОСОБА_1 20.12.2021, що підтверджується її особистим підписом (а.с. 27). Таким чином, передбачений пунктом 5 Порядку № 261 тридцятиденний строк для добровільного відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі закінчився 19.01.2022. Однак, суд звертає увагу на те, що лише 11.02.2022 ГУ НП в Івано-Франківській області направило НАВС листа № 174/108/12-2022, яким повідомлено про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Такий лист отриманий позивачем 16.02.2022, що підтверджується відміткою ВДСД НАВС за вхідним № 783 від 16.02.2022 (а.с. 26). Передбачений абзацом третім пункту 5 Порядку № 261 обов`язок щодо невідкладного повідомлення про звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу покладено саме на орган поліції, в якому проходила службу особа, а тому позивач не може нести будь-яких негативних наслідків у зв`язку з несвоєчасним виконанням такого обов`язку органом поліції. Таким чином, до отримання 16.02.2022 листа № 174/108/12-2022 від 11.02.2022 позивач не володів інформацією про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу та не мав можливості в місячний строк подати цей позов про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі. Суд звертає увагу на те, що одночасно з позовною заявою представник позивача подав до суду клопотання від 15.06.2022 про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в якому вказав як поважні причини для поновлення строку звернення до суду з цим позовом введення із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та продовження його Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022. Так, загальновідомими є факти проведення військових дій в Київській області після 24.02.2022, введення в Державі воєнного стану та залучення поліцейських, зокрема й службовців Національної академії внутрішніх справи до особливих умов служби в цей період, та, після завершення активних бойових дій на території вказаної області, певного періоду, в якому проводилися стабілізаційні заходи та відновлення поточної роботи відповідних державних органів та установ. За відсутності доказів в спростування таких обставин, суд ухвалою від 29.06.2022 визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновив такий строк. За результатами розгляду справи суд попередньої інстанції не знайшов підстав для зміни своєї позиції щодо поновлення строку звернення до суду з цим позовом, викладеної в ухвалі від 29.06.2022 про відкриття провадження у справі. Щодо обов`язку особи відшкодувати вартість навчання у разі відмови відпрацювати визначену договором кількість років, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) висловлювався у низці справ. Так, у справі «Chitos проти Греції» (рішення від 04 червня 2015 року, заява № 51637/12) ЄСПЛ зазначав, що заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов`язання, яке він взяв на себе, обравши кар`єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов`язання служити у відповідному званні певну кількість років. ЄСПЛ вважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов`язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід`ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту коштом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави. Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов`язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності. У справі «Lazaridis проти Греції» (рішення від 12 січня 2016 року, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов`язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121 321,72 євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв`язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов`язався відслужити в армії дев`ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду. ЄСПЛ дійшов висновку, що зобов`язання військових лікарів, які бажали залишити армію до закінчення строку виконання обов`язку, відшкодувати державі витрати, понесені на їх навчання, було цілком виправданим з огляду на привілеї, якими вони користувалися порівняно із цивільними студентами-медиками. Особа, яка вступає на навчання до Військової академії, усвідомлює, що аналогом безкоштовної освіти, винагороди та соціальних переваг, якими користується така особа в силу свого військового статусу, є зобов`язання служити в рядах армії протягом визначеного періоду після закінчення навчання. Обов`язок офіцерів армії нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності. В ще одній справі - «Charalambos Pierrakos проти Греції» (рішення від 26 травня 2020 року, заява № 51743/17) суд вказав, що обов`язок медичних працівників, які хотіли б покинути збройні сили держави до закінчення терміну служби, виплачувати державі певні суми відшкодування витрат на навчання є повністю виправданим з урахуванням привілеїв, якими вони користуються в порівнянні зі студентами в галузі цивільної медицини. Особі, яка зараховується на навчання до військового закладу освіти, відомо, що у разі безкоштовного навчання, виплати винагороди за службу та у зв`язку з військовим статусом, вона зобов`язується служити в армії протягом відповідного періоду після закінчення навчання. Такий обов`язок відповідає загальновизнаній меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме військові абітурієнти, які вивчали медицину та здобували відповідну спеціалізацію мали можливість займатися приватною медичною практикою. Таким чином, принцип відшкодування (викупу) решти років служби не порушує принцип пропорційності (дивитись згадувану вище справу «Chitos проти Греції», п.п. 92-100). Ці міркування застосовні і в даному випадку. У справі «Yanaюэk проти Туреччини» (рішення від 06 січня 1993 року заява № 14524/89) щодо права на освіту ЄСПЛ зазначив, що гарантування права на освіту не виключає застосування дисциплінарних стягнень; встановлені обмеження у справі заявника щодо права на освіту у Військовій академії не обмежують його право на освіту у цивільних навчальних закладах. Оскільки в заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов`язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період, то обов`язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки ОСОБА_1 самостійно не сплатила витрати, пов`язані з утриманням її у НАВС, відтак підставним є звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача 80447,79 грн. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року в справі №300/2420/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 08 листопада 2023 року.