Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/5989/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5989/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 09 листопада 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, в якому просив: визнати протиправними та такими, що прийняті з порушеннями чинного законодавства України, а також скасувати рішення Управління ДМС України в Хмельницькій області: від 22.03.2023 №68014500000230 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію"; від 22.03.2023 №68012500064716 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 громадянину російської федерації ОСОБА_1 на підставі на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. №321. Зобов`язати Управління ДМС України в Хмельницькій області повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування вищезазначених рішень, а також ввести відповідну Інформацію до інших державних обліків. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є громадянином російської федерації (закордонний паспорт громадянина російської федерації 65 №7168042 від 19.11.2018 терміном дії до 19.11.2023, орган, що видав документ - МВС 0800). 27 вересня 2019 року, позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну №68014200009109 відповідно до пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію". На підставі наданого дозволу 04.10.2019 позивачу було оформлено посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 терміном дії до 03.10.2029 Відповідно до рішення Управління ДМС України в Хмельницькій області від 04 травня 2020 року, позивач ОСОБА_2 , набув громадянство України відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України" та являвся громадянином України. 05 червня 2020 року його було документовано тимчасовим посвідченням громадянина України серії НОМЕР_2 терміном дії до 04 травня 2022 року. З незалежних підстав у позивача не було можливості виконати зобов`язання про припинення протягом двох років з моменту набуття громадянства України громадянства російської федерації та повноцінно отримати паспорт громадянина України. 28 березня 2023 року позивач отримав рішення Управління ДМС України в Хмельницькій області від 22.03.2023 №68014500000230 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" та рішення Управління ДМС України в Хмельницькій області від 22.03.2023 №68012500064716 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 громадянину російської федерації ОСОБА_1 на підставі на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №

321. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління ДМС України в Хмельницькій області від 22.03.2023 №68014500000230 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 . В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Позивач зазначає, що у випадку задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Управління ДМС України в Хмельницькій області від 22.03.2023 №68014500000230 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 суд першої інстанції був зобов`язаний задовольнити і інші вимоги позивача. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що з моменту прийняття вказаного рішення позивач набув громадянство України за територіальним походженням та не міг перебувати у двох правових статусах: "громадянина України" та "іноземця". Під час подання заяви про набуття громадянства України Позивач разом з іншими необхідними документами подав відповідачу зобов`язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити своє попереднє громадянство російської федерації. Позивач на виконання вимог чинного законодавства України зобов`язаний був подати документ про припинення громадянства російської федерації, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до УДМС у Хмельницькій області протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а саме: з 04.05.2020 до 04.05.2022. Втім, протягом встановленого двохрічного терміну позивач не виконав зобов`язання про припинення іноземного громадянства від 04.05.2020. 19 вересня 2023 року на адресу Сьомго апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у поданому відзиві представник відповідача серед іншого вказав, що факт перебування позивача в громадянстві України став підставою для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та скасування посвідки на постійне проживання. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув в Україну з метою постійного проживання та, 07.06.2019, звернувся до УДМС України в Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну як особі, яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням. 27.09.2019 року громадянину російської федерації ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію" та 04.10.2019 документовано посвідкою на постійне проживання серії № НОМЕР_1 (орган видачі 6801) з терміном дії 03.10.2029. ОСОБА_1 04.05.2020 року набув громадянство України відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство України" (лист ВПГПРЕ УДМС в Хмельницькій області від 20.03.2023 №6801.2.1/3683-23). Відповідно до вказаного листа позивач, на момент та після прийняття рішення про оформлення набуття громадянства України, проживав на території України на підставі посвідки на постійне проживання. З`ясування факту перебування позивача в громадянстві України стало підставою для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання. Відповідачем 22.03.2023 прийнято рішення №68014500000230 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 на підставі п.6 ч.1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію". 22.03.2023 рішенням Управління №68012500064716, на підставі пп.1 п.64 Порядку оформлення, видачі, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321, скасовано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 громадянина російської федерації ОСОБА_1 Не погоджуючись з такими рішеннями позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що оскаржуване рішення відповідача від 22.03.2023 №68014500000230 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області фактично скасувало дозвіл від 27.09.2019 №68014200009109, який станом на момент винесення оскаржуваного рішення втратив свою чинність, а тому у відповідача не було підстав для винесення рішення про скасування дозволу, який втратив дію. Щодо позовних вимог про скасування рішення Управління ДМС України в Хмельницькій області від 22.03.2023 №68012500064716 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 громадянину російської федерації ОСОБА_1 , суд зазначив, що посвідка на постійне проживання № НОМЕР_1 видана громадянину російської федерації ОСОБА_1 на підставі дозволу на імміграцію в Україну від 27.09.2019 №68014200009109, а скільки, вказаний дозвіл був дійсним до 27.09.2020 року, про що в ньому зазначено, а тому посвідка на постійне проживання № НОМЕР_1 видана громадянину російської федерації ОСОБА_1 є недійсною, тому в Управління ДМС України в Хмельницькій області правомірно прийняло рішення від 22.03.2023 №68012500064716 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 громадянину російської федерації ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для його скасування. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року №2491-III (далі Закон №2491-III) визначено умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №2491-III правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Порядок скасування дозволу на імміграцію, виїзду і видворення за межі України врегульовані розділом IV Закону №2491-III. Частиною 1 статті 12 Закону № 2491-III встановлено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3)дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4)це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5)іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6)в інших випадках, передбачених законами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №1983). Вказаний порядок визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію. Згідно із пунктом 21 Порядку №1983 визначено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Пунктом 22 Порядку №1983 визначено, що для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Згідно з абзацом першим пункту 23 Порядку №1983 визначено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Системний аналіз положень статті 12 Закону України "Про імміграцію", якою визначено підстави для скасування дозволу на імміграцію, та абзацу першого пункту 23 Порядку №1983 дозволяє дійти висновку, що пояснення іммігранта з таких питань можуть не мати значення для прийняття остаточного рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та стосуються лише випадків розгляду подання щодо скасування дозволу на імміграцію, коли ініціатором такого скасування є інший орган. Крім того, законодавством не передбачено відповідальність за надання недостовірної інформації під час отримання таких пояснень, а також не встановлено форму та порядок отримання таких пояснень. Вказане спростовує факти наведені позивачем про те, що відповідач повинен був запросити позивача для надання пояснень, відповідно до пункту 23 Порядку №1983, адже вказаний пункт стосується випадків, коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган. В даній справі ініціатором скасування дозволу на імміграцію є відповідач. Згідно п.3 ч.3 ст.4 Закону №2491, дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням. Так, на виконання пункту 10.3 Протоколу засідання колегії ДМС України №1/КС від 17.02.2023, затвердженого наказом ДМС України від 27.02.2023 №43 проведено моніторинг осіб, які на момент прийняття рішення про набуття громадянства України (у період з 01.01.2019 по 01.02.2023) проживали на території України на підставі посвідок на постійне проживання і яким не було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну у зв`язку з набуттям громадянства України. Відповідно до наявного у матеріалах справи листа ВПГПРЕ УДМС в Хмельницькій області №6801.2.1/3683-23 від 20.03.2023 було встановлено, що 04.05.2020 ОСОБА_1 набув громадянство України відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство України". Згідно з положеннями абзаців 2,3,5 статті 1 Закону №2491 імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію. Положеннями п. 6, 15 ч.1 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону Згідно з нормами пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" посвідка на постійне проживання документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист. З матеріалів справи встановлено, що 04.05.2020 року ОСОБА_1 набув громадянство України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону №2491. Відповідачем видано довідку про реєстрацію особи громадянином України на підставі якої оформлено останньому тимчасове посвідчення громадянина України № НОМЕР_2 від 05.06.2020 терміном до 04.05.2022. З огляду на вищезазначене слідує, що позивач з моменту прийняття вказаного рішення набув громадянство України за територіальним походженням та не міг перебувати у двох правових статусах: "громадянина України" та "іноземця". Крім того, позивач під час подання заяви про набуття громадянства України разом з іншими необхідними документами подав відповідачу зобов`язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити своє попереднє громадянство російської федерації. Таким чином, ОСОБА_1 на виконання вимог чинного законодавства України зобов`язаний був подати документ про припинення громадянства російської федерації, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до УДМС у Хмельницькій області протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а саме: з 04.05.2020 до 04.05.2022. Попри це, протягом встановленого двохрічного терміну ОСОБА_1 не виконав зобов`язання про припинення іноземного громадянства від 04.05.2020. Водночас, з наявних у справі матеріалів встановлено, що дозвіл на імміграцію в Україну від 27.09.2019 №68014200009109 виданий громадянину російської федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 був дійсний до 27.09.2020 року, а тому з 28.09.2020 втратив свою чинність. Отже, як слідує з оскаржуваного рішення відповідача від 22.03.2023 №68014500000230 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області фактично скасувало дозвіл від 27.09.2019 №68014200009109, який станом на момент винесення оскаржуваного рішення втратив свою чинність. З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача підстав для винесення рішення від 22.03.2023 №68014500000230 про скасування дозволу, який втратив дію, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині позовних вимог про скасування рішення Управління ДМС України в Хмельницькій області від 22.03.2023 року №68012500064716 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 громадянину російської федерації ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке. З матеріалів справи встановлено, що посвідка на постійне проживання № НОМЕР_1 видана громадянину російської федерації ОСОБА_1 на підставі дозволу на імміграцію в Україну від 27.09.2019 №68014200009109. Водночас, згідно пункту 64 Порядку №321, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію"; 2) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, з огляду на те, що вказаний дозвіл був дійсним до 27.09.2020 року, про що в ньому зазначено, а тому посвідка на постійне проживання № НОМЕР_1 видана громадянину російської федерації ОСОБА_1 є недійсною. Враховуючи вищезазначене колегія судді вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування рішення Управління ДМС України в Хмельницькій області від 22.03.2023 року №68012500064716 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 громадянину російської федерації ОСОБА_1 . За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення адміністративного позову. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги ОСОБА_1 , Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.