Постанова Київський апеляційний суд № 752/3302/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/3302/22 Головуючий у І інстанції Шевченко Т.М. Провадження №22-ц/824/6646/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 09 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Писаної Т.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Бережної Наталії Миколаївни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У лютому 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного договору від 06 березня 2018 року ОСОБА_1 було укладено договір кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також наказом банку про їх затвердження. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. Позивач вважає, що дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використанням кредитних коштів. Виконання відповідачем договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування. Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка зобов`язалась здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом внесення коштів на картковий рахунок щомісячними платежами у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, але в процесі користування коштами не надала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним зобов`язанням. Позивач зазначає, що в порушення умов кредитного відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконувала та станом на 14 грудня 2021 року мала заборгованість за договором на загальну суму в розмірі 62799,79 грн, яка складається з: 51032,43 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 32936,42 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 18096,01 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2509,76 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 9257,60 грн - прострочена заборгованість за відсотками. Враховуючи вищевикладене АТ КБ «ПриватБанк» просили стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 62799,79 грн, а також судовий збір в розмірі 2481,00 грн. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року позов акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишено без задоволення. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «Приватбанк» - Бережна Н.М.посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також, що рішення прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без надання належної оцінки доказам по справі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, підтверджуючим факт укладення між сторонами кредитного договору. Крім того, судом не взято до уваги, що позичальник користувався грошовими коштами, частково виконував умови кредитного договору, частково сплачував заборгованість за договором. Позивачем вказано, що на підставі даної анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного договору здійснив дії щодо її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, довідками про видані картки та зміну умов кредитування та випискою по рахункам, яка має статус первинного документа. Представник АТ КБ «Приватбанк» - Бережна Н.М. звертає увагу на те, що переказ коштів з карткового рахунку клієнта можливо здійснити лише за допомогою використання фінансового номеру телефону та іншої особистої інформації (даних по карті ПІН коду, паролів входу у «Приват 24»). Вчинення фінансових операцій на картковому рахунку відповідачки третіми особами неможливо без розголошення останньою інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, таких як код доступу до карти, строк дії карти та інші ідентифікуючі дані електронного платіжного засобу, пароль входу до системи «Приват 24» тощо. Тобто, вчинення оспорюваних фінансових операцій шляхом несанкціонованого доступудо фінансового номеру телефону відповідача не підтверджено жодними доказами. Крім того, представник банку звертає увагу на те, що відповідачка негайно не повідомила банк протягом 15 хвилин про здійснення несанкціонованих фінансових операцій щодо зняття коштів з належних їй карт. Більш того, відповідачка протягом тривалого часу взагалі не зверталась до банку з повідомленням про здійснені операції та не просила банк заблокувати її картки. Представник АТ КБ «Приватбанк» - Бережна Н.М. вказує на те, що саме відповідачка повинна нести відповідальність за здійснення платіжних операцій в т.ч. 21 травня 2021 року, так як у цей період остання не повідомляла банк про втрату доступу до її фінансового номеру телефону та/або електронного платіжного засобу, в тому числі про втрату особистих даних і незаконного використання інформації третіми особами для ініціювання платіжних операції. Жодних доказів про те, що кредитні кошти переведені без волевиявлення відповідачки, не за її власним розпорядженням останньою не надано та в матеріалах справи не містяться 06 жовтня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Корінної Н.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року залишити без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт належного ознайомлення відповідача з усіма істотними умовами договору. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення позичальника з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом позичальника, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження позичальника саме з тією редакцією, на якій наполягає банк. У відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Корінна Н.М. посилається на правову позицію висловлену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19. Звертає увагу апеляційного суду на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачем ОСОБА_1 вчинено 21 травня 2021 року дії з метою отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 50000 грн. Крім того, Голосіївським районним судом м. Києва було встановлено, що підрозділом дізнання Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021105010000966, внесеному до ЄРДР 18 червня 2021 року, про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, де потерпілою є відповідач, доказом чого є Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07 грудня 2022 року, пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого від 01 липня 2021 року ОСОБА_1 , протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27 травня 2021 року, протокол допиту потерпілого - відповідача у даній цивільній справі. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що підписана відповідачем анкета-заява не містить відомостей про обраний кредитний ліміт, а позивачем не було надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору. Позивач не надав підписаних відповідачем Умов та правил надання банківських послуг та тарифів обслуговування кредитних карт. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що збільшення кредитного ліміту відбулося саме за бажанням відповідачки. Апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 06 березня 2018 року підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в «Приватбанк» (а.с.13). Своїм підписом в анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, а також зобов`язується виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті АТ КБ «Приватбанку». Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Разом із позовною заявою банком також було надано розрахунок заборгованості за договором № б/н від 06 березня 2018 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 за період з 06 березня 2018 року по 14 грудня 2021 року (а.с.6-10). Відповідно до вказаних розрахунків, станом на 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 62 799,79 грн, яка складається з наступного: 51 032,43 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, в т.ч.: 32 936,42 грн - заборгованість по толочним тілом кредиту; 18 096,01 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2 509,76 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 9 257,60 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Крім того, банком також було надано виписку по картковому рахунку в АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 за період з 06 березня 2018 року по 01 грудня 2021 року (а.с. 77-118), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача щодо розмірів встановленого кредитного ліміту (а.с.11), довідку про видані кредитні картки із зазначенням строку їх дії (а.с.12). Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу, АТ КБ «Приватбанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, оскільки відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, і що відповідачка поставила підпис в заяві позичальника, яким засвідчила те, що вона повністю згодна з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» від 06 березня 2018 року процентна ставка не зазначена. Також у цій заяві відсутні умови договору щодо строку виконання зобов`язань з повернення кредиту, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, заборгованість за простроченими відсотками. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06 березня 2018 року, посилався на Витяг з Тарифів Банку та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в «Приватбанку», розміщений на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в «Приватбанку» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг «Приватбанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Окрім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в «Приватбанку» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вказана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись із висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту. Звертаючись до суду із цим позовом банк надав суду зокрема анкету-заяву ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, виписку по картковому рахунку в АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 , довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача щодо розмірів встановленого кредитного ліміту, довідку про видані кредитні картки із зазначенням строку їх дії. При цьому, банк стверджував, що згідно виписки по картковому рахунку позичальник ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами та частково виконувала свої зобов`язання щодо їх повернення. Зазначені твердження позивача відповідачем ОСОБА_1 в порядку, визначеному ст. 77- 81 ЦПК України, не спростовані. Апеляційний суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу). Таким чином, наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, зокрема, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, де вказано, що заборгованість за тілом кредиту становить - 51032,43 грн, то вказане підтверджує заборгованість ОСОБА_1 за виданим кредитом. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для стягнення із ОСОБА_1 суми непогашеного кредиту у розмірі 51032,43 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи і аргументи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у стягненні тіла кредиту. Щодо встановлених судом обставин справи про наявність порушеного кримінального провадження, де потерпілою є ОСОБА_1 , судова колегія зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27 травня 2021 року Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві прийнято заяву про кримінальне правопорушення від ОСОБА_1 , зареєстровано за номером 27873, що стверджується протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення, відповідно до змісту якої 22 серпня 2021 року приблизно о 02.10 ночі перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , невідома особа шахрайськими діями взяла кредит на карту ОСОБА_1 та перевела грошові кошти на загальну суму 63 300 грн. 18 червня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12021105010000966 внесено відомості за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України. 01 липня 2021 року ОСОБА_1 залучено як потерпілу у кримінальному провадженні № 12021105010000966. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторонами не заперечується, що між ними укладено договір кредиту від 06 березня 2018 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачка зазначала, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачем ОСОБА_1 вчинено 21 травня 2021 року дії з метою отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 50000 грн, що призвело, в подальшому до зняття кредитних коштів з рахунку відповідачки невідомою особою шахрайськими діями. Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. Згідно частини першої статті 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Відповідно до пункту 2.1.1.9.5 Умов та Правил надання банківських послуг, власник, відповідно до частин 7, 8, 9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками», Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, Постанові Верховного Суд від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц, провадження № 61-3239св18 та Постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 442/2468/17, провадження № 61-12092св19. Згідно п. 1.1.2.1 Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку клієнт зобов`язується не передавати Карти, стікер PayPass, ПІНи третім особам, не використовувати Карти, стікер PayPass або нанесені на них дані в цілях, які не передбачені цим Договором і суперечать чинному законодавству. Відповідно до п. 1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в СМС-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи «Приват24», паролі (ніку) MobilBanking або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку надання банківських послуг під час використання цих каналів. Згідно з п. 1.1.5.14 Умов та Правил, клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах банку, через пристрої самообслуговування, систему MobilBanking, систему Приват24 з використанням передбачених цими умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації. Пунктом 2.1.1.9.3 Умов і Правил, встановлено, що держатель картки зобов`язується: - не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію, - не передавати картку (її реквізити) для здійснення операцій іншими особами, вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, розкрадання карти; - нести відповідальність за операціями, здійсненими з використанням ПІНа, постійного пароля, одноразових паролів, операціями по зміні ПІНу (пункт 2.1.1.9.5 Умов та Правил надання банківських послуг). За таких обставин, саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobilBanking, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в СМС-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobilBanking або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку надання банківських послуг під час використання цих каналів. Зважаючи на те, що для зняття грошових коштів з кредитної картки, або ж для розрахунку картою, необхідно мати кредитну картку та знати ПІН-код доступу до рахунку кредитної картки, колегія суддів доходить висновку, що відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів того, що кредитні кошти з її карткового рахунку, були перераховані не на підставі її розпорядження та волевиявлення. При цьому слід зауважити, що відповідачка не зверталась до АТ КБ «Приватбанк» невідкладно з повідомленням про втрату, викрадення платіжної картки чи незаконного використання її ПІНу, як того вимагають Умови та Правила надання банківських послуг у АТ КБ ПриватБанку та Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» та не довела, що вона вживала необхідних заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання картки, ПІНу або використання іншої інформації, яка дає змогу ініціювати операції. На думку колегії суддів, доказів того, що відповідачкою було вжито заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання картки, ПІНу або використання іншої інформації, яка дає змогу ініціювати операції, матеріали справи не містять. Єдиним власником карткового рахунку є ОСОБА_1 , а тому відповідальність за операції, що проводились з використанням реквізитів платіжної картки несе вона. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Оскільки за подачу позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн, а за подачу апеляційної скарги 3721,50 грн, всього 6202,50 грн, а апеляційну скаргу задоволено частково, що становить 81,26 % від загального розміру позовних вимог, тому суд апеляційної інстанції стягує суму судового збору з відповідача на користь апелянта пропорційно задоволеній сумі позову що становить 5040,15 грн. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Бережної Наталії Миколаївни задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року в частині відмови у стягненні тіла кредиту та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 51032(п`ятдесят одна тисяча тридцять дві гривні) 43 копійки заборгованості за тілом кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 5040 (п`ять тисяч сорок гривень) 15 копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 .. АТ КБ «ПриватБанк», місце реєстрації: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код. ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299. Повний текст постанови складений 09 листопада року. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: С.А. Голуб Т.О. Писана