Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/857/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2023 року справа №360/857/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської військової адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 360/857/23 (суддя в І інстанції Смішлива Т.В.) за позовної заяви Сєвєродонецької міської військової адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: 04 серпня 2023 року засобами поштового зв`язку до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Сєвєродонецької міської військової адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнених вимог, просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.07.2023 № 60033773 про накладення на Сєвєродонецьку міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області штрафу у розмірі 10200,00 грн. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 позовна заява залишена без руху, запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання: уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України конкретизувавши зміст вимог; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтування поважності пропуску такого пропуску. На виконання ухвали суду від 07.08.2023 позивачем подано позовну заяву, в якій заявлено клопотання про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду з цим позовом. У заяві про поновлення процесуального строку позивач просив поновити строк звернення до суду зазначаючи, що останнім днем строку на звернення з цим позовом є 29.07.2023, але враховуючи що ця дата є вихідним днем (субота), то останнім днем є 31.07.2023 (понеділок, перший робочий день). Оскільки підготовка позовної заяви (в який входить пошук архівних документів Сєвєродонецької міської ВА, сплата судового збору через управління казначейства України, аналіз правової бази України та інше) займає тривалий час, а строк на звернення з цим позовом обмежений 10 днями, то з об`єктивних причин підготовка всіх матеріалів необхідних для подачі до суду була здійснена 31.07.2023. 31.07.2023 була тривала повітряна тривога, яка супроводжувалася черговим масованим ракетним ударом по території України. У тимчасовому приміщенні Сєвєродонецької міської ВА 31.07.2023 відбувалося відключення електричної енергії та був відсутній інтернет зв`язок, що унеможливило своєчасне направлення позовної заяви через підсистему «Електронний суд». Крім того, в цей день представник Сєвєродонецької міської ВА не зміг відправити до суду позовну заяву та додатки до неї засобами поштового зв`язку такими як «Укрпошта» через те, що відбій повітряної тривоги відбувся вже після завершення робочого часу поштового оператора та Сєвєродонецької міської ВА. Таким чином, у зв`язку із відсутність умов для своєчасного подання адміністративного позову, позовну заяву було направлено наступного дня (01.08.2023), коли запрацювали поштові оператори. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 360/857/23 у задоволенні заяви Сєвєродонецької міської військової адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву Сєвєродонецької міської військової адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважаючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржену ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву дійшов наступних висновків. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Частинами першою, другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд звертає увагу, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою та п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Одночасно пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Конституційний Суд України у рішенні від 07.07.1998 № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: «Термін «дні», якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні. З огляду на встановлений статтею 120 КАС України порядок обчислення процесуальних строків, зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм КАС України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України. Згідно з частиною першою статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. КАС України регулює порядок оскарження саме до адміністративного суду рішення, дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення з позовною заявою, порядок її розгляду та ухвалення рішення пов`язані з наявністю винесеного за правилами КАС України судового рішення та з його примусовим виконанням. Відповідні положення вміщено у розділі ІV цього Кодексу «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах». Стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Також стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється Державною виконавчою службою, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3-9). Таким чином, стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС. Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 920/149/18. Особливості судового провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби визначені статтею 287 КАС України. Так, частиною третьою статті 287 КАС України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. Таким чином, статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 287 КАС України передбачено право вибору особи порядку оскарження рішень державного виконавця. При цьому такі оскарження є альтернативним способом захисту своїх прав. У цій справі, скориставшись альтернативним способом захисту своїх прав на оскарження рішення (постанови) державного виконавця, а саме зверненням з позовною заявою до суду, де відповідачем є відповідний орган Державної виконавчої служби, позивач повинен керуватися статтею 287 КАС України, якою встановлено десятиденний строк для звернення, від дати отримання такого рішення, який обчислюється календарними днями. Така позиція суду грунтується на правових позиціях Верховного Суду, висловлених у постановах від 08.10.2019 у справі № 440/1290/19, від 14.07.2022 у справі № 380/10649/21 та позиції Великої Палата Верховного Суду висловленій у постанові від 13.03.2019 у справі № 920/149/18. Отже, при здійсненні судочинства у спірних правовідносинах суд має застосовувати спеціальну норму, якою визначено порядок обчислення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, тобто КАС України, а не Закон України «Про виконавче провадження». Судом встановлено, що про порушення своїх прав позивач дізнався 19.07.2023. В той же час, з позовною заявою позивач звернувся до суду 01.08.2023 (дата подання позову на пошту), тобто після закінчення строку, установленого законом. Отже, строк звернення до суду з позовними вимогами сплив 31.07.2023. Посилання позивача на необхідний додатковий час для пошуку архівних документів суд не приймає до уваги, оскільки позивачем до позовної заяви не надано відповідних архівних документів. Посилання щодо необхідності додаткового часу на сплату судового збору суд оцінює критично у зв`язку з тим, що не сплата судового збору не є перешкодою для подання позовної заяви у строки встановлені законом, крім того судовий збір сплачено за платіжною інструкцією № 133 від 24.07.2023, тобто задовго до сплину строку звернення до суду. Щодо підстав несвоєчасного звернення 31.07.2023 через повітряні тривоги, суд першої інстанції зазначив таке. Згідно з картою повітряних тривог за 31.07.2023 в Дніпропетровській області оголошували тривогу 6 разів загальною тривалістю 05 год 54 хв з яких: з 00 год 05 хв до 01 год 46 хв (1 год 40 хв), з 09 год 02 хв до 11 год 02 хв (1 год 59 хв), з 12 год 50 хв до 13 год 17 хв (27 хв), з 14 год 43 хв до 16 год 16 хв (32 хв), з 17 год 49 хв до 18 год 23 хв (33 хв), з 19 год 10 хв до 19 год 51 хв (41 хв). Тобто, повітряна тривога не тривала весь робочий день, що свідчить про можливість подання позову своєчасно, тобто суд першої інстанції визнав вказану підставу необґрунтованою. До того ж фактично позовна заява здана на пошту 01.08.2023 о 18 годині 54 хвилини, що підтверджено фіскальними чеками про направлення копії позову відповідачу, а не ранком 01.08.2023, як стверджує позивач. Посилання позивача про неможливість направлення позову за допомогою системи «Електронний суд» через відключення електроенергії та інтернет зв`язку суд оцінює критично, оскільки будь яких доказів позивачем не надано (акт, довідку тощо). Крім того, робота в системі «Електронний суд» надає його користувачам цілодобовий доступ до можливості для формування та направлення позову з будь якого місця, а позивач як суб`єкт владних повноважень повинен користуватись саме підсистемою «Електронний суд». На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив десятиденний строк звернення з цим позовом до суду, встановлений пунктом першим частини другої статті 287 КАС України, та не обґрунтував поважності причин його пропуску. З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. У заяві про поновлення процесуального строку позивач просив поновити строк звернення до суду зазначаючи, що останнім днем строку на звернення з цим позовом є 29.07.2023, але враховуючи що ця дата є вихідним днем (субота), то останнім днем є 31.07.2023 (понеділок, перший робочий день). Оскільки підготовка позовної заяви (в який входить пошук архівних документів Сєвєродонецької міської ВА, сплата судового збору через управління казначейства України, аналіз правової бази України та інше) займає тривалий час, а строк на звернення з цим позовом обмежений 10 днями, то з об`єктивних причин підготовка всіх матеріалів необхідних для подачі до суду була здійснена 31.07.2023. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» по всій території України було введено воєнний стан, який триває по сьогоднішній день. 31.07.2023 була тривала повітряна тривога, яка супроводжувалася черговим масованим ракетним ударом по території України. У тимчасовому приміщенні Сєвєродонецької міської ВА 31.07.2023 відбувалося відключення електричної енергії та був відсутній інтернет зв`язок, що унеможливило своєчасне направлення позовної заяви через підсистему «Електронний суд». Крім того, в цей день представник Сєвєродонецької міської ВА не зміг відправити до суду позовну заяву та додатки до неї засобами поштового зв`язку такими як «Укрпошта» через те, що відбій повітряної тривоги відбувся вже після завершення робочого часу поштового оператора та Сєвєродонецької міської ВА. Таким чином, у зв`язку із відсутність умов для своєчасного подання адміністративного позову, позовну заяву було направлено наступного дня (01.08.2023), коли запрацювали поштові оператори. Слід зазначити, що скаржник доводить, що враховуючи вищезазначені обставини та факти, позивач вчинив усі залежні від нього процесуальні дії для реалізації права на своєчасне звернення до суду з позовною заявою та добросовісно використав свої процесуальні права, а пропуск строку звернення до суду стався з незалежних від нього об`єктивних причин. З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36). Окрім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції). У рішенні від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). Колегія суддів звертає увагу, що враховуючи на незначний термін пропуску строку позивачем (1 день) на звернення з цим позовом, при застосуванні процесуальних норм суд першої інстанції вдався до надмірного формалізму, чим обмежив право позивача на звернення до суду. При викладених обставинах, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви. За таких умов, апеляційний суд приходить до переконання про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та наявне порушення норм процесуального права. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської військової адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 360/857/23 задовольнити. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 360/857/23 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Повне судове рішення 09 листопада 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Колегія суддів А.А. Блохін Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко