Постанова 4873 № 910/14760/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" листопада 2023 р. Справа№ 910/14760/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коротун О.М. суддів: Ткаченка Б.О. Суліма В.В. без виклику сторін за апеляційним скаргами Національної поліції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/14760/22 (суддя - Мандриченко О.В.) за позовом Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення 49 458,60 грн, - Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» 49 458,60 грн пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань на підставі договору № 211НП про закупівлю форменного одягу (костюм (куртка, брюки) утеплений темно-синього кольору) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) від 09.08.2021.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Національної поліції України пеню у розмірі 47 397 грн 83 коп. та судовий збір у розмірі 2 377 грн 63 коп. Рішення про часткове задоволення позовних вимог обґрунтоване тим, що позивачем невірно визначено закінчення перебігу прострочення відповідача, оскільки день виконання зобов`язання не включається в період часу, за який стягується пеня. Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів та не наведено беззаперечних обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання.

3. Надходження апеляційних скарг на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду Не погодившись з ухваленим рішенням, Національна поліція України 17.08.2023 (згідно з відомостями відділення поштового зв`язку) звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу прийняти до провадження, відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення з останнього пені у розмірі 2 060,77 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» 21.08.2023 (через електронний суд) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу прийняти до провадження, відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» задовольнити частково, відмовити в стягненні пені у розмірі 2 060,77 грн; решту пені та штрафу стягнути з урахуванням клопотання про зменшення неустойки на 90% та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Національної поліції України загальну суму неустойки в розмірі 4 739,78. В іншій частині позову відмовити у задоволенні. Також скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В. У зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який входив до складу суду, на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О. 29.08.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/14760/22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/14760/22 залишено без руху через те, що скаржником не надано відповідні докази, зокрема, копію конверта про отримання копії судового рішення з трекінг-номером поштового відправлення для поновлення строку шляхом подання до суду відповідної заяви з підтверджуючими доказами. 04.09.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/14760/22. Об`єднано розгляд апеляційних скарг Національної поліції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 в одне апеляційне провадження; призначено до розгляду апеляційні скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників. Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники. З урахуванням принципу незмінності складу суду, враховуючи перебування судді Ткаченка Б.О. у відпустці, постанова була ухвалена в перший робочий день після виходу члена колегії суддів з відпустки.

4. Вимоги апеляційної скарги Національної поліції України та короткий зміст наведених в них доводів Апелянт не погоджуються з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови в задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені та вважає, що рішення ухвалено внаслідок не з`ясування обставин, що мають значення для справи. На переконання позивача, при розрахунку суми пені місцевий господарський суд не врахував положення п. 9.2 договору, відповідно до якого день поставки товару з порушенням строку вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції. З огляду на викладене, позивачем розрахунок пені здійснено у встановленому законодавством та договором порядку.

5. Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» та короткий зміст наведених в них доводів Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, невірно встановлено обставини, які мають значення для справи. За твердженнями скаржника, розрахунки пені позивача є завищеними, оскільки заявлений період прострочення охоплює і день поставки товару, що суперечить нормам чинного законодавства і є невірним з огляду на правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17. Також Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» вказує, що місцевий господарський суд при розгляді справи не об`єктивно розглянув його клопотання про зменшення пені та штрафу, не врахувавши соціальну значущість підприємства відповідача та відсутність негативних наслідків для позивача. При розгляді справи судом першої інстанції не враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах у справах №916/65/18, №917/791/18, №904/5830/18, №902/855/18, №918/116/19, №909/1240/19 (909/1076/16, №914/1888/19, №916/880/20, №916/469/19, щодо застосування ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України. З урахуванням наведеного відповідач стверджує, що при розгляді даного спору наявні всі підстави для зменшення розміру пені.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи 20.09.2023 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», який прийнятий в порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України . Позивач у поданому відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх не обґрунтованими та просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, оскільки відповідачем не обґрунтовано підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, не надано доказів, які містять актуальну інформацію щодо речових прав на нерухоме майно, а також не підтверджено, що відповідачем є стратегічним підприємством. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 29.08.2023 роз`яснено відповідачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Довідкою про доставку електронного документа від 30.08.2023 підтверджується, що документ в електронному вигляді «ст. 262 ГПК Відкриття апеляційного провадження» від 29.08.2023 у справі № 910/14760/22 (суддя Коротун О.М.) було надіслано одержувачу Товариств0 з обмеженою відповідальністю «МІК» в його електронний кабінет. В свою чергу, документ доставлено до електронного кабінету: 29.08.23 18:06, проте під час апеляційного провадження відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

7. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що 09.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі також - відповідач, постачальник) та Національною поліцією України (далі також - позивач, покупець) було укладено договір № 211НП (далі - договір) про закупівлю форменного одягу (костюм (куртка, брюки) утеплений темно-синього кольору) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю костюми (куртка, брюки) утеплені в колористиці «камуфляж», а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1). Відповідно до п. 1.2. договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, та ціна договору визначається у специфікації товару (додаток № 1 до договору) і ростовці товару (додаток № 2 до договору). Місце виконання договору - в частині поставки товару - вул. Святошинська, 27, м. Київ, в частині інших зобов`язань за договором, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій - вул. Богомольця, 10, м. Київ (п. 1.5 договору). Ціна договору становить 7 230 285 грн. (п. 3.1). Згідно з п. 5.1 договору, постачальник зобов`язується здійснити поставку товару до місця виконання договору протягом 60 календарних днів включно з дати набрання чинності цього договору за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115). У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (пункт 5.2 договору). Пунктом 9.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами умов цього договору (п. 13.1). Також у додатку № 1 до договору сторони погодили специфікацію товару на загальну суму 7 230 285 грн, його кількість. У додатках №№ 2, 3 до договору № 211НП про закупівлю форменного одягу (костюм (куртка, брюки) утеплений темно-синього кольору) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) від 09.08.2021 сторони узгодили ростовку товару, технічний опис. На виконання умов договору № 211НП про закупівлю форменного одягу (костюм (куртка, брюки) утеплений темно-синього кольору) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) від 09.08.2021 відповідач поставив товар, а позивач, у свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується накладною №РН-10/25/20 від 01.11.2021 на суму 2 060 775 грн. 26.11.2022 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити штрафні санкції за прострочення поставки товару, що підтверджується копію фіскального чеку. Звертаючись до суду з поданим позовом, позивач зазначав, що відповідач не здійснив поставку товару у строки, визначені умовами договору. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» пеню у розмірі 49 458 грн 60 коп. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про невірний розрахунок пені, а також просить суд зменшити неустойку на 90%. ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

8. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до частини 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 ГК України. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до специфікації товару (додаток №1 до договору) поставці підлягає костюм (куртка, брюки) утеплений в колористиці «камуфляж» у кількості 2263 шт. за ціною 3195,00 грн за одиницю. За умовами пункту 5.1 договору постачальник зобов`язується здійснити поставку товару протягом 60 календарних днів включно з дати укладення договору. У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день. За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу. Оскільки договір укладено 09.08.2021, товар мав бути поставлений відповідачем у строк до 08.10.2021 включно. Зазначена обставина не заперечується на стадії апеляційного перегляду. З урахуванням викладеного, товар за видатковою накладною від 01.11.2021 №РН-10/25/20 на суму 2 060 775, 00 грн поставлено відповідачем з порушенням узгоджених сторонами строків. Вказана накладна підписана обома сторонами без зауважень. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором. Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України). Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України). Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до пункту 9.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, передбаченого пунктом 5.1 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно з умовами договору. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). За приписами частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17 зазначено, що вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання. Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, оскільки відповідач здійснив поставку товару за видатковою накладною від 01.11.2021 №РН-10/25/20 на суму 2 060 775, 00 грн з порушенням строку, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» підлягає пеня на підставі пункту 9.2 договору, що розраховується у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Водночас, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені в сумі 2060, 77 грн. На переконання апеляційного суду, при розрахунку суми пені місцевий господарський суд не врахував положення пункту 5.1 договору, відповідно до якого день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, передбаченого пунктом 5.1 розділу 5 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов договору. Натомість, суд першої інстанції зазначив, що позивач здійснив арифметично неправильний розрахунок штрафних санкцій за заявлений період. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів пункту 5.1 договору до періоду прострочення відповідачем поставки товару необхідно включати також і дати поставки товару. Отже, розрахунок пені слід здійснити наступним чином: - 2 060 775,00 грн (вартість партії товару, поставленої з порушенням строку)*0,1%*24 (кількість днів прострочення) = 49 458, 60 грн. Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 49 458, 60 грн, тобто у розмірі, визначеному позивачем при зверненні з позовом. Тому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим позовні вимоги Національної поліції України підлягають задоволенню у повному обсязі. Посилання відповідача на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17 не враховується судовою колегією, оскільки сторонами у вказаній справі не було погоджено у договорі поставки умову, що на день поставки товару (поставленого постачальником з порушенням строку) вважається днем прострочення. Як вже було зазначено, відповідач у суді першої інстанції порушував клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90%, яке залишено без задоволення судом. У поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» зазначає, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, а також не враховано обставини наведені відповідачем в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. З огляду на викладене, відповідач просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір заявленої до стягнення пені та штрафу на 90%. Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України. Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. В обґрунтування необхідності зменшення розміру пені на 90% відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» як стратегічне підприємство відсічі збройної агресії російської федерації проти України, виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, зокрема, щодо виготовлення форменого одягу. При цьому відповідач, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань і здійснює витрати для господарської діяльності без отримання попередніх оплат від замовників. Окрім цього, відповідач вказує на те, що прострочення поставки товару за договором має винятковий характер, адже в період його виконання відповідач виконував значний обсяг інших замовлень для державних потреб, оскільки було укладено значну кількість контрактів. Насамкінець, скаржник звертає увагу суду на те, що позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв`язку із незначним простроченням поставки, а отже незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для Національної поліції України та не порушили майнові інтереси позивача. У контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Так, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір, погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, обсяги та строки поставки. Матеріали справи не містять зауважень, письмових пропозицій тощо, щодо кінцевої дати постачання товару. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань. При цьому, наведені відповідачем підстави для зменшення розміру пені не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, оскільки укладення договорів здійснюється відповідачем з метою отримання прибутку. Більш того, відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення. Також апеляційний суд зазначає, що сам лише факт належного виконання зобов`язань за іншими договорами, укладеними з іншими контрагентами, за доводами відповідача, як і укладення таких договорів для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, не може бути самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки вказані аргументи нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язання, у даному випадку, порушення строку поставки товару. Пунктом 5.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку товару протягом 60 календарних днів включно з дати укладення договору. Отже, відповідач, підписуючи договір, усвідомлював, що має поставити товар у визначений строк, а отже, повинен був розумно оцінити вказану обставину. Матеріали справи не містять зауважень, письмових пропозицій тощо щодо кінцевої дати постачання товару. Тобто, відповідач, підписавши спірний договір поставки, погодив всі його істотні умови. Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір зі строком поставки протягом 60 календарних днів включно за дати укладення договору, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк. При цьому, наведені відповідачем підстави для зменшення розміру пені не є об`єктивними (винятковими) обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, оскільки укладення договорів здійснюється відповідачем з метою отримання прибутку. З урахуванням усього вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а також невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, у зв`язку з чим правомірно відмовив у задоволенні такого клопотання. Водночас стосовно доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції під час розгляду позову висновків щодо застосування норм ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах №916/65/18, №917/791/18, №904/5830/18, №902/855/18, №918/116/19, №909/1240/19 (909/1076/16, №914/1888/19, №916/880/20, №916/469/19, то колегія суддів зазначає, що наведені судові рішення ухвалені за однакового правового регулювання спірних правовідносин, що має місце і в цій справі. Втім щодо питання зменшення розміру штрафних санкцій за клопотанням сторони, слід зазначити таке. Судом першої інстанції було розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про зменшення розміру штрафних санкцій та наведено мотиви, аргументацію та міркування, з яких виходив суд, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій. Разом з тим, стосовно зменшення штрафних санкцій судом на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції. Так, Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18). Тобто, в даному випадку, місцевий господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішив питання щодо можливості зменшення неустойки. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Згідно зі статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Враховуючи те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, та неврахуванням окремих положень договору (а саме пункт 9.2.), рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/14760/22 підлягає частковому скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2060,77 грн. В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга Національної поліції України підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/14760/22 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь позивача 49 458,60 грн пені у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором про закупівлю від 09.08.2021 №211НП.

10. Судові витрати Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційних скарг покладаються на відповідача відповідно до приписів статті 129 ГПК України. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/14760/22 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/14760/22 - задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/14760/22 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 060,78 грн та в частині розподілу судових витрат, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову з новим розподілом судових витрат. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69а, ідентифікаційний код юридичної особи 30105738) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 40108578) пеню у розмірі 2 060 (дві тисячі шістдесят) гривень 78 копійок. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69а, ідентифікаційний код юридичної особи 30105738) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 40108578) 2 481,00 за розгляд справи в суді першої інстанції та 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/14760/22 (про стягнення пені у розмірі 47 397 грн 83 коп.) - залишити без змін.

4. Судові витрати за подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» покласти на скаржника.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити суду першої інстанції.

6. Матеріали справи №910/14760/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя О.М. Коротун Судді Б.О. Ткаченко В.В. Сулім