Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/1449/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2023 року м. ОдесаСправа № 915/1449/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Принцевської Н.М.; суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29) розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Миколаївської області та Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 по справі №915/1449/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаремонтне підприємство "УРАРП" до Головного управління Національної поліції в Миколаївської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївської області про відшкодування шкоди у розмірі 80138 грн., завданої незаконними діями службової особи, (суддя першої інстанції: Коваль С.М., дата та місце ухвалення рішення: 06.06.2023 року, Господарський суд Миколаївської області), У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Авіаремонтне підприємство УРАРП (далі ТОВ «Авіаремонтне підприємство «УРАРП») звернулось з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївської області (далі Управління) про відшкодування шкоди у розмірі 80138 грн. завданих реальних збитків з вини органу досудового розслідування. Позовні вимоги обґрунтовані незаконними діями органів досудового розслідування, вчиненими в межах кримінального провадження №12018150280000777, зокрема, бездіяльністю слідчого щодо зберігання речових доказів, у зв`язку із чим позивачу завдано майнову шкоду, яка полягає в понесенні реальних збитків оплати послуг на зберігання майна, у період перебування майна під арештом. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 по справі №915/1449/2 позов ТОВ Авіаремонтне підприємство УРАРП задоволено повністю, стягнуто з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на користь ТОВ Авіаремонтне підприємство УРАРП в рахунок відшкодування шкоди, завданої Новоодеським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, кошти у розмірі 80138 (вісімдесят тисяч сто тридцять вісім) грн. 80 коп. (реальні збитки), сплачені за зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12018150280000777 від 22.11.2018. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні визнав доведеним, що слідчими СВ відділення поліції № 6 Миколаївського РУП ГУНП України в Миколаївській області під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018150280000777 від 22.11.2018 допущено порушення Порядку № 1104 та Інструкції, стосовно зберігання речових доказів, внаслідок чого позивачем понесені витрати (реальні збитки) - у загальній сумі 80138 грн. 80 коп., у вигляді сплати послуг за зберігання майна за період з 14.12.2018 по 27.08.2021, на митних складах ТОВ Техноторг-Агро за рахунок позивача. Суд визнав обґрунтованими вимоги ТОВ Авіаремонтне підприємство УРАРП про стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївської області збитків у загальній сумі 80138 грн. 80 коп., завданих позивачу внаслідок допущених відповідачем порушень, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. 07.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 по справі №915/1449/21. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд допустив ряд порушень, внаслідок чого сформулював висновки, які не відповідають обставинам справи та виходять за межі тих правовідносин, що склалися та існують між сторонами по справі, що в сукупності із порушенням норм процесуального права та фактами неправильного застосування норм матеріального права є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. Так, відповідач вказує, що 13.12.2018 ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області накладено арешт на три авіаційних двигуна Д-30КП-2, серійні номери: 03053039202015, 03053019002055 та 03053004920218, які розміщено на митному складі ТОВ «Техноторг-Агро», митного посту «Констянтинівка», вул.Миколаївська, 4, Новоодеський район, Миколаївська область, так як вказані двигуни були предметом кримінального правопорушення. Разом з тим, на переконання апелянта, всі подальші дії слідчого здійснено згідно вимог КПК України, з метою збереження речових доказів, для повного, всебічного та об`єктивного розслідування кримінального провадження. Незаконність рішення, дії чи бездіяльність завдавача шкоди повинна бути доведена, а як свідчать надані копії ухвал судів та неодноразові відповіді на звернення, у діях слідчих Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області відсутні ознаки правопорушення чи будь-яка бездіяльність. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не доведено факту заподіяння йому майнової шкоди, моральних страждань або втрат немайнового характеру, встановлення факту протиправності дій працівників Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області, факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) зазначеного органу. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 по справі №915/1449/21 залишено без руху. 20.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Головного управління Національної поліції в Миколаївської області про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського від 25.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 по справі №915/1449/21, вирішено розглянути апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 по справі №915/1449/21 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 10.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 по справі №915/1449/21. В апеляційній скарзі Казначейство не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення шкоди з Державного бюджету України через територіальний відділ Казначейства та вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та неоднаковим застосуванням норм права. Третя особа зазначає, що в рішення суду не наведено жодних правових підстав участі Казначейства у даному судовому спорі у якості відповідача, проте в резолютивній частині суд зазначив боржником саме орган Казначейства. Крім того, у разі задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди, таке стягнення здійснюється з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, а не через ГУ ДКСУ у Миколаївській області, на рівні якого будь-яких рахунків для відшкодування шкоди, спричинених державним органом, не відкрито. Також апелянт зазначає, що справа розглядалась в порядку ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, тому вона взагалі не підсудна господарському суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 по справі №915/1449/21 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Миколаївської області надійшли матеріали справи №915/1449/21. 27.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1449/21. У зв`язку із перебуванням судді - члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 27.07.2023 по 11.08.2023, розпорядженням керівника апарату суду №103 від 28.07.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1449/21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 28.07.2023 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Разюк Г.П. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 по справі №915/1449/21, вирішено розглянути апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 спільно з апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 03.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Авіаремонтне підприємство «УРАРП» надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому позивач просить апеляційні скарги відповідача та третьої особи залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Так, на думку позивача, бездіяльність слідчих СВ Новоодеського ВП НУЕП в Миколаївській області щодо порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні №12018150280000777 від 22.11.2018 призвела до понесення ТОВ «Авіаремонтне підприємство «УРАРП» реальних збитків оплати послуг за зберігання майна у період з 14.12.2018 по 27.08.2021 на митних складах ТОВ «Техноторг-Агро» за рахунок позивача та виключно у зв`язку із наявністю процесуального рішення слідчого судді. Позивач вказує, що наявні беззаперечні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України реальних збитків у розмірі 80138,80 грн., понесених позивачем у зв`язку із зберіганням речових доказів у кримінальному провадженні №12018150280000777 від 22.11.2018. Стосовно скарги третьої особи, то позивач вказав, що територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності). При цьому, прохальна частина позовної заяви, на думку позивача, сформульована у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, а також відповідно до усталеної судової практики, зокрема у справі №915/935/18. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги та відзиви на них, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи та матеріалів кримінального провадження, Новоодеським ВП ГУНП в Миколаївській області за результатом вивчення копій митних документів ТОВ Авіаремонтне підприємство УРАРП, надісланих Миколаївською митницею ДФС, слідчим 22.11.2018 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12018150280000777 за ч. 2 ст. 364 КК України. У ході здійснення 27.11.2018 досудового розслідування кримінального провадження № 12018150280000777 від 22.11.2018 на території митного складу ТОВ Техноторг-Арго митного посту Костянтинівка (Миколаївська область, Новоодеський район, с. Костянтинівка, вул. Миколаївська, 4) працівниками СВ Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області проведено огляд авіаційних двигунів Д-30КП-2 за № 03053039202015, № 03053019002025, №03053049202018. Ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13.12.2018 у справі № 482/2363/18 (провадження № 1-кс/482/544/2018) задоволено клопотання заступника начальника СВ Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області Прокоф`єва М.М. у кримінальному провадженні №12018150280000777 від 22.11.2018 про арешт майна. Накладено арешт на: авіаційний двигун Д-30КП-2 серійний номер 03053039202015, авіаційний двигун Д-30КП-2 серійний номер 03053019002025, авіаційний двигун Д-30КП-2 серійний номер 03053049202018, які розміщені на митному складі ТОВ Техноторг-Арго (код ЄДРПОУ 35916225) за адресою: вулиця Миколаївська, буд. 4, с. Костянтинівка, Новоодеського району Миколаївської області. Із наведеної ухвали слідчого судді від 13.12.2018 у справі № 482/2363/18, вбачається, що належне ТОВ Авіаремонтне підприємство УРАРП майно, а саме: авіаційні двигуни Д-30КП-2 за №03053039202015, №03053019002025, №03053049202018, постановою слідчого від 11.12.2018 визнано речовими доказами. 13.09.2018 між ТОВ Техноторг-Арго (Зберігач) та ТОВ Авіаремонтне підприємство УРАРП (Поклажодавець) укладено Договір № МС 13/2018, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає і зобов`язується зберігати товарно-матеріальні цінності на митному складі під митним контролем згідно митної декларації двигун Д-30КП-2 № 03053019002025, двигун Д-30КП-2 №03053039202015. Внаслідок визнання авіаційних двигунів Д-30КП-2 за № 03053039202015, №03053019002025, №03053049202018 речовими доказами у кримінальному провадженні № 12018150280000777 від 22.11.2018 та прийняття слідчим суддею Новоодеського районного суду Миколаївської області ухвали по справі №482/2363/18 від 13.12.2018 про арешт вказаних двигунів, ТОВ Авіаремонтне підприємство УРАРП, як власник вказаного майна та як сторона за Договорами №МС 12/2018 від 10.09.2018 та № МС 13/2018 від 13.09.2018 тимчасово, до скасування арешту, позбавлено можливості права на відчуження, розпорядження та/або користування вказаними двигунами. Постановою заступника начальника СВ ВП № 6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області кримінальне провадження № 12018150280000777 за ч. 2 ст. 364 КК України 13.05.2021 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, тобто за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. При цьому, вказаною постановою від 13.05.2021 питання про скасування арешту майна не вирішено. Позивач вважає, що слідчими СВ Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області порушено вимоги Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасового вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104 (далі - Порядок № 1104). Так, на переконання позивача, слідчими СВ Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області допущена бездіяльність щодо зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12018150280000777 від 22.11.2018, якою ТОВ Авіаремонтне підприємство УРАРП завдано майнової шкоди, яка полягає у понесенні реальних збитків у розмірі 80138 грн. 80 коп. - сплаті послуг за зберігання майна (за договором № МС 12/2018 від 10.09.2018 у розмірі 25824 грн. 35 коп.; за Договором № МС 13/2018 від 13.09.2018 у розмірі 54314 грн. 45 коп.). Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків. Предметом позову в даній справі є вимога про відшкодування майнової шкоди, заподіяної (завданої), як зазначає позивач, незаконними (протиправними) рішеннями, діями та бездіяльністю службової особи органу досудового розслідування. Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками у відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Визначення поняття збитків наводяться також у частині 2 статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. В силу положень статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 Цивільного кодексу України). Згідно з положеннями частин 5-7 ст. 1176 Цивільного кодексу України, якою врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди. За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно статей 73, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Виходячи з викладеного, позивач повинен належними, допустимими та достовірними доказами довести неправомірність дій державного органу/його посадової чи службової особи, факт спричинення такими діями збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Колегія суддів зазначає, що основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у даній справі, є саме протиправність дій (бездіяльності) відповідача-1, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди позивачу, оскільки відсутність такого елемента делікту як протиправна поведінка свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України). Статтею 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно з частиною 1 статті 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 168 КПК України). Згідно з ч. 5 ст. 171 Кримінального процесуального кодексу клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. Отже, обов`язок органу, який вилучив майно, належно його зберігати та негайно повернути, у разі неможливості забезпечення його збереження, прямо передбачений чинним законодавством. Частинами 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Особою, відповідальною перед потерпілими за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є Держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Згідно з частиною 3 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень. Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» та статті 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» (справа про відшкодування шкоди державою), визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету. Таким органом у цій справі є Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення тимчасового вилученого майна. Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що слідчими СВ Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області у порушення вимог Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасового вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 № 1104, зокрема: - не направлено до ТОВ Техноторг-Арго постанови про визнання авіаційних двигунів Д-30КП-2 за № 03053039202015, № 03053019002025, № 03053049202018 речовими доказами у кримінальному провадженні № 12018150280000777 від 22.11.2018; - не передано на зберігання ТОВ Техноторг-Арго речові докази у кримінальному провадженні № 12018150280000777 від 22.11.2018, зокрема, авіаційні двигуни Д-30КП-2 за № 03053039202015, №03053019002025, №03053049202018, шляхом укладення договору зберігання речових доказів та/або акт прийому-передачі на зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12018150280000777 від 22.11.2018; - не вирішено питання про повернення речових доказів при винесенні заступником начальника СВ відділення поліції № 6 Миколаївського РУП ГУНП України в Миколаївській області Постанови від 13.05.2021 про закриття кримінального провадження № 12018150280000777 від 22.11.2018, чим порушено вимоги Кримінального процесуального кодексу України щодо повернення речових доказів. Таким чином, слідчими СВ Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області допущена бездіяльність щодо зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12018150280000777 від 22.11.2018, якою ТОВ Авіаремонтне підприємство УРАРП завдано майнової шкоди, яка полягає у понесенні реальних збитків у розмірі 80138 грн. 80 коп. - сплаті послуг за зберігання майна (за Договором № МС 12/2018 від 10.09.2018 у розмірі 25824 грн. 35 коп.; за Договором № МС 13/2018 від 13.09.2018 у розмірі 54314 грн. 45 коп.). Зазначене порушення призвело до зайвих витрат позивача у період з 14.12.2018 по 27.08.2021 (період перебування майна під арештом у межах кримінального провадження) у вищевказаній сумі. Частиною 4 статті 168 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104 визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження. Згідно з п. 32 Порядку № 1104 (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання. Аналогічні положення закріплені в Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України та Державної судової адміністрації від 27.08.2010 № 51/401 /649/471/23/125 (далі Інструкція). Так, у відповідності до пунктів 13, 14 Інструкції речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол. Відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді - суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі - співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи. При цьому абзацом 4 п. 13 Інструкції визначено, що витрати, пов`язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави. Враховуючи вищевикладене, а також наявні матеріали справи та кримінального провадження, суд визнає доведеним, що слідчими СВ відділення поліції №6 Миколаївського РУП ГУНП України в Миколаївській області під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018150280000777 від 22.11.2018 допущено порушення Порядку № 1104 та Інструкції, стосовно зберігання речових доказів, внаслідок чого позивачем понесені витрати (реальних збитків) - грошові кошти в загальній сумі 80138 грн. 80 коп., сплата послуг за зберігання майна, яке зберігалось у період з 14.12.2018 по 27.08.2021, на митних складах ТОВ Техноторг-Агро за рахунок позивача (а.с. 51-81). Доводи ГУНП України в Миколаївській області про відсутність в діях слідчих порушень судовою колегією не приймаються як такі, що спростовуються наявними матеріалами та обставинами справи. Стосовно доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне. Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Такими органами у цій справі є відповідачі, як особи, відповідальні за дотримання прав учасників кримінальних проваджень, та Державна казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду. Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 у справі № 1-36/2001, за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою), також визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету. Згідно з частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій. Відповідно до підпункту 2 пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 845, далі - Порядок) - казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Відповідно до частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. В господарському процесі відповідно до частини 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник. Як встановлено статтею 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах, є Державна казначейська служба України. Відтак, визначений законом обов`язок повернути майно не виконаний державними органами, у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, в зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу і на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц зазначила, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (пункт 43). Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (пункт 44). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 зроблено висновок, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №910/17717 викладено наступний правовий висновок. Верховний Суд із урахуванням предмету спору у цій справі вважає за необхідне також звернути увагу суду під час нового розгляду справи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 згідно якої кошти державного бюджету належать на праві власності державі з урахуванням чого боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Згідно із підпунктом 2 пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок) казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Пунктом 36 Порядку передбачено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені в пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження. Отже територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності). Відповідно до частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України відсутні вимоги про зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, номера (види) рахунків, з яких має бути здійснено стягнення (списання) коштів, зокрема, за вимогами до держави Україна. Аналогічної позиції щодо стягнення шкоди завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами з Державного бюджету України дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у постанові № 920/715/17. Тому резолютивна частина рішень у зазначених спорах не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 02.03.2021 у справі № 911/2371/19). З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення коштів з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області. Таким чином, резолютивна частина рішення Господарського суду підлягає зміні з викладенням абзацу другого його резолютивної частини в редакції, яка узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17), а апеляційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, відповідно, підлягає частковому задоволенню. Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у справі № 920/715/17 (постанова від 12.03.2019) висловлено правову позицію, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. У зв`язку із зазначеним, не приймаються до уваги доводи Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області щодо непідсудності даного спору господарському суду, а висновки місцевого господарського суду є обґрунтованими та правомірними. Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, зміни оскаржуваного судового рішення з викладенням резолютивної частини в редакції суду апеляційної інстанції, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївської області слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 по справі №915/1449/21 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївської області задовольнити частково. Змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 по справі №915/1449/21. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 по справі №915/1449/21 в наступній редакції: «

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Авіаремонтне підприємство УРАРП задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авіаремонтне підприємство УРАРП (03065, вул. Світлогірська, буд. 5/6, м. Київ, ідентифікаційний код 30181494), в рахунок відшкодування шкоди, завданої Новоодеським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, кошти у розмірі 80138 (вісімдесят тисяч сто тридцять вісім) грн. 80 коп. (реальні збитки), сплачені за зберігання речових доказів у кримінальному провадженні №12018150280000777 від 22.11.2018.» В іншій частині Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 по справі №915/1449/21 залишити без змін. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя: Н.М. Принцевська Судді: Г.І. Діброва Г.П. Разюк