Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/109/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 300/109/23 пров. № А/857/6875/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Довгополова О.М., Гуляка В.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року (головуючого судді Григорука О.Б., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Івано-Франківськ) у справі №300/109/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 10.01.2023 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому просить визнання протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.12.2022 №926160171056 про відмову у перерахунку пенсії - перехід на пенсію по втраті годувальника за померлого батька за іншим законом (Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), зобов`язати відповідачів провести з 04.10.2022 перерахунок пенсії по втраті годувальника в розмірі 50 відсотків від щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 06.01.2023 з суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з суми 184976 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.12.2022 №926160171056 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії - перехід на пенсію по втраті годувальника за померлого батька за іншим законом. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника згідно частини 10 статті 37 Закону України «Про державну службу» з 12.12.2022 та здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника в розмірі 70% заробітної плати на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.01.2023 №04.12/1-23, виданої Івано-Франківським апеляційним судом ОСОБА_2 . В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що позивачу після смерті батька Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначена пенсія, оскільки з 1 січня 2018 року, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбаченими законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то в разі смерті судді у період перебування на посаді судді чи перебування у відставці непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника які були на його утриманні призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на умовах та в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 справа №592/7939/16-а. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції. Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2023 призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження та від 23.10.2023 продовжено строк розгляду справи на п`ятнадцять днів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та до 04.10.2022 позивач отримував пенсію у зв`язку з втратою годувальника - матері, яка визначена у відповідності із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 05.10.2022 позивач отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника - батька ОСОБА_2 , яка визначена у відповідності із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.16). Згідно довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.01.2023 №04.12/1-23, виданої Івано-Франківським апеляційним судом ОСОБА_2 , про те станом на 01.01.2021 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 184976,00 грн. (а.с.11). Позивач 12.12.2022 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відділ обслуговування громадян №6 (сервісний центр) із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с.40). За результатом розгляду вказаної заяви за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 13.12.2022 №926160171056 відмовило у перерахунку пенсії - перехід на пенсію по втраті годувальника за померлого батька за Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Зазначено, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII пенсія у зв`язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні не передбачена (а.с.15). Вважаючи рішення протиправним позивач звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку, що слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.12.2022 №926160171056 про відмову у перерахунку пенсії - перехід на пенсію по втраті годувальника за померлого батька за іншим законом, а для ефективного правового захисту позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести позивача на пенсію по втраті годувальника згідно частини 10 статті 37 Закону України «Про державну службу» з 12.12.2022 та здійснити перерахунок та виплату пенсію по втраті годувальника в розмірі 70% заробітної плати на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.01.2023 №04.12/1-23, виданої Івано-Франківським апеляційним судом ОСОБА_2 , в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Згідно із статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Загальні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені в статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до частини 1 якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Пунктом 2 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім`ї, серед визначених, вважаються: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні. Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Дітям-сиротам пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків. Згідно з частиною 2 статті 38 Закону №1058-IV, зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії. Спірним у даній справі є питання про базову величину для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника-судді, що перебував у відставці. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон 1402-VIII) в окремих випадках прямо передбачає гарантії судді та членів його сім`ї. Зокрема, у частинах 1, 2 статті 140 цього Закону зазначено, що судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави. Відповідно до частини 1 статті 144 цього ж Закону суддя та члени його сім`ї мають право на безоплатне медичне обслуговування у державних закладах охорони здоров`я. Члени сім`ї судді можуть обслуговуватися в тих медичних закладах, де обслуговується суддя. З метою встановлення відповідності рівня життя судді наявному у нього та членів його сім`ї майну і одержаним ними доходам, проводиться моніторинг способу життя судді відповідно до закону (частина 1 статті 59 Закону №1402-VIII). У рішенні від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя. А щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як встановлено судом, позивач до 04.10.2022 позивач отримував пенсію у зв`язку з втратою годувальника - матері, з 05.10.2022 позивач отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника - батька (а.с.16). 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» №889 (далі Закон №889) пунктами 10, 12 Прикінцевих та Перехідних положень якого установлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 46 Закону №889 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах суддів. Аналогічні приписи закріплено і у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1994 №283 (який був чинним до 25.03.2016). Так, відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. Згідно з пунктом 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання. Аналогічна правова норма закріплена і в пункті 4 Порядку обчислення стажу держаної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, у зв`язку із набранням 01.05.2016 чинності яким Порядок № 283 втратив чинність. Отже, як Порядок № 283 (пункт 2), так і чинний на теперішній час Порядок № 229 (пункт 4) передбачає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах судді. Таким чином, аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що суддя, є державною службовою особою, яка здійснює функції представника державної судової влади, наділений повноваженнями здійснювати правосуддя та одержує суддівську винагороду за рахунок державних коштів. Відповідно до частин 13, 14 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII (далі Закон №3723-XII) у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про державну службу» №3723-XII регламентовано різні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та підстави для її перерахунку. Отже, за наявності умов, передбачених Законом України «Про державну службу» - стажу державної служби у годувальника позивача - судді, що перебував у відставці, позивач має право на таку пенсію. Крім того, право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов`язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №752/5153/17. Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. В даному випадку як встановлено судом станом на 01.05.2016 у ОСОБА_2 був стаж державної служби більше 10 років, а саме ОСОБА_2 з серпня 1994 року працював на посаді секретаря судового засідання військового суду Івано-Франківського гарнізону, а з травня 1995 року на посаді судді цього ж суду. У лютому 2005 року переведений у розпорядження голови Військового місцевого суду Чернівецького гарнізону для подальшого проходження військової служби. У грудні 2005 року обраний на посаду судді Апеляційного суду Івано-Франківської області безстроково, працював в судовій палаті з розгляду цивільних справ. В грудні 2016 року вийшов у відставку. При цьому, стаж ОСОБА_2 сукупно становив більше 20 років. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки ОСОБА_2 (батько позивача) перебуваючи на посаді судді (стаж, на якій підлягає зарахуванню до державної служби) мав стаж більше 20 років, то його син, який перебував на його утриманні, має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону №3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії в разі втрати годувальника, призначеної їй на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №3723-XII. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У справах «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (заяви №№65731/01 та 65900/01), «Пічкур проти України» (заява №10441/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті і Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці Європейський Суд з прав людини напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статтею і Першого протоколу Конвенції, а саме: чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою Європейського Суду з прав людини не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить «особистий та надмірний тягар» для особи. Також суд зауважує, що однією зі складових права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Європейської Конвенції з прав людини) є принцип правової визначеності, за яким права особи мають бути чітко та повною мірою визначені законом, положення якого є зрозумілими та доступними до розуміння будь-якою особою. З огляду на спірні правовідносини, а також період, в яких виник цей спір дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника. За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а, від 25.05.2022 у справі № 409/2218/17 та від 31.05.2021 у справі № 569/10026/16-а, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів і згідно усталеної судової практики слідує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. «Ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а). Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів та висновків Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що для ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позовні вимоги частково щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.12.2022 №926160171056 про відмову у перерахунку пенсії - перехід на пенсію по втраті годувальника за померлого батька за іншим законом та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести позивача на пенсію по втраті годувальника згідно частини 10 статті 37 Закону України «Про державну службу» з 12.12.2022 та здійснити перерахунок та виплату пенсію по втраті годувальника в розмірі 70% заробітної плати на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.01.2023 №04.12/1-23, виданої Івано-Франківським апеляційним судом ОСОБА_2 , а тому правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі №300/109/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді О.М. Довгополов В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 06.11.2023