Постанова 4856 № 560/11807/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/11807/23 Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І. Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 08 листопада 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі відділу державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі відділу державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в червні 2023 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі відділу державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №348905 від 07 червня 2023 року, якою до ОСОБА_1 було застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.08.2023 адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13 травня 2023 року водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу на підставі ТТН №00000074076/859 від 13 травня 2023 року, вказані обставини сторонами не спростовуються. Уповноваженими особами була проведена перевірка, про що головним спеціалістом складений акт №020585 відповідно до якого 13.05.2023 о 12 год. 00 хв. водій транспортного засобу ISUZU, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 здійснював внутрішні вантажні перевезення згідно з ТТН №00000074076/859 від 13.05.2023, що виконувалися ТЗ не обладнаним діючим та повіреним тахографом, індивідуальна контрольна книжка водія не заповнена 13.05.2023, відсутній графік змінності водіїв, чим порушено п. 6 Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». На підставі зазначеного акту контролюючий орган виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №348905 щодо стягнення з ОСОБА_1 адміністративного-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. Вважаючи постанову протиправною та такою, що винесена з порушенням процедури, для відновлення своїх прав позивач звернувся до суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що законодавець в обов`язковому порядку визначає умови для встановлення на транспортний засіб тахографа або ж у разі його відсутності наявності індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв. З огляду на викладене, такий документ, як протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу є «іншим документом» в контексті приписів ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та повинен бути пред`явлений особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху. Відповідачем не спростовано, що водій надавав під час проведення перевірки індивідуальну контрольну книжку водія. В спростування позовних вимог зазначено про неналежне заповнення такої книжки. Закон №2344-III покладає обов`язок із заповнення документів та зазначення необхідних відомостей на перевізника, тому доводи позивача з цього приводу є необґрунтованими. Разом з цим, суд першої інстанції зазначає, що відповідачем сформовано повідомлення від 26.05.2023 на ім`я позивача про розгляд справи про порушення 07.06.2023 об 11:00 год. Відповідачем у справі 26 травня 2023 року скерована копія акту №020585 про проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.05.2023 та отримана позивачем 06.06.2023, що підтверджується номером поштового відправлення 2900505314091. Однак, доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи відповідач не надав та не спростував відсутність такого повідомлення. Тобто відповідач в порушення норм п. 26 Порядку №1567 не направив позивачу повідомлення про розгляд справи щодо розгляду акту №020585 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.05.2023. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні. Відповідачем не було дотримано приписів вищевказаного Порядку №1567 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило позивача законного права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення. З урахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржена постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Згідно з п.4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті. Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ. Згідно з ст.5 ЗУ "Про автомобільний транспорт" основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. Відповідно до ст.6 ЗУ "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Відтак, саме на органи Укртрансбезпеки покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Відповідно до ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів. Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пунктів 6.1., 6.3. Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3). Безспірно встановлено, що під час контрольного заходу належним позивачу вантажним транспортним засобом здійснювалося внутрішнє вантажне перевезення, повна маса автомобіля становила понад 3,5 тонни. Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція). Відповідно до п.1.4 Інструкції, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв. Разом з цим, адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР, - "калібрування"; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР. Тобто, картка водія - це картка цифрового тахографа із вбудованою мікросхемою, яка видається фізичним особам: які мають право керувати ТЗ; які мають національне посвідчення водія хоча б однієї з категорій: С, С1, D, D1; які не мають на дату подачі заяви іншої діючої картки водія (у випадку первинної видачі картки) / майстерні / контролера; які мають постійне місце проживання на території України. Також картка водія - це пластикова карта з вбудованим мікрочіпом, вона є «ключем», що забезпечує ідентифікацію та аутентифікацію водія з використанням шифрувальних (криптографічних) засобів. Порядок обігу карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах) передбачений Наказом Міністерства інфраструктури України від 30.05.2013 №329. Згідно з п.3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Відповідно до п.3.6 Інструкції визначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: - правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); - наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; - дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; - дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; - наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; - строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа. Відтак, положеннями ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385), та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 (далі - Положення №340). Згідно обставин даної справи, вантажний автомобіль (транспортний засіб) ISUZU, номерний знак НОМЕР_1 , не обладнаним діючим та повіреним тахографом. Під час контрольного заходу належним позивачу вантажним транспортним засобом здійснювалося вантажне перевезення, повна маса автомобіля становила понад 3,5 тонни. Однак, як встановлено відповідачем індивідуальна контрольна книжка водія станом на 13.05.2023 не заповнена, відсутній графік змінності водіїв. Згідно з постановою Верховного Суду від 11.02.2020 в межах справи №820/4624/17 визначено, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010. Враховуючи вказане, колегія суддів зазначає, що відповідальність настає за відсутності належно заповнених документів, зокрема, в даному випадку не оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, з урахуванням чого, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, законодавство покладає обов`язок із заповнення документів та зазначення необхідних відомостей на перевізника, тому доводи позивача з цього приводу є необґрунтованими. Щодо належного повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в межах акту №020585 від 13.05.2023, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 20 Порядку №1567 встановлено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Пунктом 25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Відповідно до пунктів 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Як вбачається з матеріалів справи відповідачем сформовано повідомлення №38303/824.1/24-23 від 26.05.2023 на ім`я позивача про розгляд справи про порушення 07.06.2023 об 11:00 год. Вказане повідомлення надіслано позивачу 29.05.2023, що вбачається з витягу з веб-сайту Укрпошти та списку згрупованих поштових відправлень за трек-номером 2900505377638. Вказане повідомлення позивачем отримано 06.06.2023. Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до витягу, з веб-сайту Укрпошти за трек-номером 2900505377638, дане повідомлення вперше не вручене під час доставки з інших причин 31.05.2023. Тобто, позивач мав змогу його отримати, ще 31.05.2023. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач був повідомлений про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, в межах акту №020585 від 13.05.2023, до дати винесення постанови. Щодо висновків суду першої інстанції та доводів позивача про обмеження п`ятиденним строком, колегія суддів зазначає, що ані Порядок №1567, ані Інструкція №254 не передбачають обмеження п`ятиденним строком, а тому такий висновок суду є помилковим. В межах даних правовідносин, законодавець передбачив лише повідомлення відповідної особи про час і місце розгляду справи про порушення, під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). Тобто, таке повідомлення має бути надіслано і вручене до дати розгляду справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем отримано вказане повідомлення 06.06.2023, однак, у справі відсутні заяви позивача щодо відкладення розгляду справи (перенесення на іншу дату). Щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду у справі №813/3415/18 (постанова від 12.06.2019), яку використав суд першої інстанції при прийнятті висновку по справі, колегія суддів зазначає, що дана справа розглядалась щодо інших правовідносин (не тотожний правовий спір) і в ній були застосовані нормативно-правові акти, які не регулюють правовідносини в межах справи №560/11807/23, а тому посилання на неї є недоцільними. Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій відповідача щодо порушення позивачем вимог законодавства, а саме надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". А тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, дійшов помилкових висновків, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі відділу державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області задовольнити повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , відмовити. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.