Постанова Одеський апеляційний суд № 522/16671/21

Номер провадження: 22-ц/813/6812/23 Справа № 522/16671/21 Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.10.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Сегеди С.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Триколіч І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. 31 серпня 2021 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 18.10.2018, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем і зареєстрований в реєстрі за №14930 про звернення стягнення на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 266,5 кв.м., житловою площею 102,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є позивач, для погашення заборгованості за договором кредиту №2008/13-1-08/149 від 27.03.2008 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у загальному розмірі 122567,54 доларів США. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені матеріали справи та зроблені помилкові висновки про відсутність безспірності заборгованості. Сповіщення сторін та заяви у справі. Про судове засідання, призначене на 18 жовтня 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи. 18 жовтня 2023 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що у зв`язку із оголошенням на території України воєнного стану, з метою запобігання загрози життю та здоров`ю нею і її сім`єю 10 березня 2022 року покинуто межі зареєстрованого та фактичного місця проживання, тому у зазначену дату вона з`явитись не може. Розглянувши заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін у справі. Судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить. Додатково апеляційний суд зауважує, що заявник не була позбавлена можливості вжити заходів для забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів. Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у цивільній справі №727/4257/19. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Суддя Дришлюк А.І. перебував у відпустці з 30 по 31 жовтня 2023 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом. Повний текст судового рішення виготовлено 01 листопада 2023 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Фактичні обставини справи. На підставі матеріалів справи встановлено, що 27 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» було укладено договір кредиту № 2008/13-1-08/149 про надання кредиту у сумі 125145 дол. США. 27 березня 2008 року, банк підписав похідний від цього договору - договір іпотеки, відповідно до якого, в забезпечення зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно, яке стане її власністю в майбутньому, а саме: нерухоме майно, що стане власністю іпотекодавля в майбутньому, після укладення цього договору, а саме: житловий будинок, загальною площею 266,6 кв.м., розташований на земельній ділянці, площею 0,030 га, за будівельною адресою с. Лиманка (до 2016 року с.Мізікевича), ж/м «Совіньйон», АДРЕСА_2 (після оформлення права власності - №30), Овідіопольського району Одеської області. Рішенням Красноокнянского районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року, стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 88 437, 65 доларів США, що еквівалентно, станом на 04.10.2016 року 2 290 535,14 грн. 18 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, на підставі статей 34, 87-91 Закону Уіраїни «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, яким звернуто стягнення на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 266,5 кв.м., житловою площею 102,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ), власником якого є позивач, для погашення заборгованості за договором кредиту №2008/13-1-08/149 від 27.03.2008 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у загальному розмірі 122567,54 доларів США. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17. Таким чином, обов`язок доводити суду наявність спору з приводу наявності чи відсутності заборгованості за кредитним договором покладено саме на боржника, який в даному випадку є позивачем по справі. Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі. Згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною 5 наведеної статті, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Крім того, відповідно до частини 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов`язком суду. Таким чином, позивач не надала суду жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог, обмежившись лише твердженнями в позові про незаконність спірного виконавчого напису, позивачем не надано контррозрахунок. Враховуючи вищенаведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною позивача не доведено обґрунтованість позовних вимог, а відтак в задоволенні позову, на думку суду першої інстанції, необхідно відмовити. Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке. У справі, яка переглядається, спір між сторонами виник щодо неправомірності вчинення виконавчого напису нотаріуса. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку. У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172». У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису». У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18), від 09 лютого 2022 року у справі № 547/210/20 (провадження № 61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18). Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що виконавчий напис вчинений із порушенням закону, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису. У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, встановлено, що 27 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» було укладено договір кредиту № 2008/13-1-08/149 про надання кредиту у сумі 125145 дол. США. Відповідно до пункту 3.2.3 цього кредитного договору кредитор має вимагати дострокового повернення Кредиту, нарахованих процентів, сплати комісії та можливих штрафних санкцій за певних умов, які передбачені пп.3.2.3.1 3.2.3.7 Договору. Апеляційний суд, визнаючи виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, виходить із того, що при його вчиненні приватний нотаріус, зокрема не переконався належним чином у безспірності розміру заборгованості. Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість станом на 05 червня 2015 року за кредитним договором від 27 березня 2008 року № 2008/13-1-08/149 у розмірі 88 437,65 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 04 жовтня 2016 року еквівалентно 2 290 535,14 грн, з яких: 79 825,64 дол. США (2 067 484,08 грн) заборгованість за кредитом, 8 612,01 дол. США (223 051,06 грн) заборгованість за відсотками. У задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» у частині вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судові витрати у сумі 27 876,04 грн. У мотивувальній частині рішення встановлено, що 28 травня 2015 року Банк пред`явив вимогу до ОСОБА_1 . Також вказана Вимога про усунення порушень зобов`язання за договором кредиту наявна у матеріалах досліджуваної цивільної справи (т. 1, а.с. 33). Тобто, кредитор реалізував своє право на дострокове стягнення заборгованості за кредитом до звернення до позичальника з вимогою від 28 травня 2015 року про погашення кредиту у повному обсязі та сплати процентів за час фактичного користування кредитом. 18 жовтня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. вчинив виконавчий напис № 14930, яким стягнув заборгованість у безспірному порядку у сумі 122 567,54 доларів США, яка складається з: -строкова заборгованість 61 899,64 дол. США; -прострочена заборгованість 17 926, 00 дол. США; -строкова заборгованість по нарахованих відсотках 1 498,35 дол. США; -прострочена заборгованість по нарахованим відсотках 41 243,55 дол. США, з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача АТ «УкрСоцБанк», а також суму, що сплачена за вчинення виконавчого напису, шляхом звернення стягнення на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 266,5 кв.м., житловою площею 102,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Звернувшись у 2016 році з позовом про стягнення з позичальника усієї заборгованості за кредитним договором, а до цього у 2015 році із достроковою вимогою, банк змінив строк виконання зобов`язання на 2015 рік, а тому нарахування процентів після цієї дати є безпідставним, однак відповідно до наданого банком нотаріусу розрахунку проценти нараховувались після 2015 року і нотаріусом запропоновано звернути стягнення в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами у більшому розмірі. Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і у самому розмірі такої заборгованості. З огляду на встановлені викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспореного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Розподіл судових витрат. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1362 гривні. Апеляційну скаргу задоволено частково а отже, з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» необхідно стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1362 гривні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2023 року скасувати. Постановити у справі нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 18 жовтня 2018 року №14930, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, про звернення стягнення на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 266,5 кв.м., житловою площею 102,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ), власником якого є ОСОБА_1 , для погашення заборгованості за договором кредиту №2008/13-1-08/149 від 27 березня 2008 року на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у загальному розмірі 122 567,54 доларів США. Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 гривні. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 01 листопада 2023 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: С.М. Сегеда А.І. Дришлюк