Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/12889/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/12889/23 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. при секретарі Качуренко В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, в якому просить: - визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2021 по 25.05.2023 включно. - зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 14.08.2021 по 25.05.2023. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в день його звільнення належна сума індексації грошового забезпечення виплачена не була, остаточний розрахунок проведено 25.05.2023 відповідно він має право на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні шляхом виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Водночас, 29 травня 2023 року позивач звернувся до НОМЕР_1 прикордонного загону з вимогою щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Станом на день подачі позову відповідь ним не отримано. Невиплата середнього заробітку за затримку свідчить про протиправні дії відповідача, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2021 року по 25.05.2023 року включно. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 14.08.2021 року по 25.05.2023 року. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй скарзі апелянт вказує, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України і таке зменшення має насамперед залежати від розміру недоплаченої суми, на що суд першої інстанції не звернув уваги. Апелянт з посиланням на роз`яснення Міністерства соціальної політики України, викладені в листі від 24.07.2013 №774/13/84-13 вказує, що КЗпП не поширюється на військовослужбовців. Також вказав, що відповідно до ст.117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 01.07.2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України, у тому числі: з 26.08.2005-09.02.2009; 02.11.2016-12.08.2021 - в органах Державної прикордонної служби, а саме Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 . Наказом від 12.08.2021 № 287-ОС начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 ,, прапорщика - інспектора прикордонної служби 2 категорії - інструктора кінологічного відділення відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 1 категорії (тир Б) звільнено у відставку за п. б (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України Про військової обов`язок і військову службу. ОСОБА_1 звернувся до НОМЕР_1 прикордонного загону із заявою від 29.12.2021р. у якій заявник просив, зокрема,: нарахувати та сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно; надати довідку встановленої форми про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1 ; нарахувати та сплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. із застосуванням при розрахунку базового місяця - січень 2008 року або зазначити підстави про відмову сплатити; надати завірені довідки (грошової атестат) про розмір щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням видів грошового забезпечення та сум за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 років; надати розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні. Листом НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.01.2022р., на звернення ОСОБА_1 , надано відповідь, що безпосередньо джерело коштів та порядок проведення індексації визначені положеннями Закону України Про індексацію грошових додатків населення №1282-ХІІ від 03.07.1991 року та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2003 року №1078. Грошова компенсація за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно виплачується, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, заявнику нарахована, та виплачена 30 грудня 2021 року. кошти, які надійшли на картковий рахунок в розмірі 34845,27 грн., відповідають сумі, що належала до виплати як грошова компенсація за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно. Відповідно до наказу МВС України від 31.10.2016 р. № 1132 Про речове забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але неотримане речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/1782/22 від 09.06.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.11.2016 р. по 28.02.2018р. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.11.2016 р. по 28.02.2018 р. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо розрахунку одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні без урахування індексації. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за 8 повних календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплаченої суми. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022 апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року залишено без змін. Відповідачем проведено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 02.11.2016 по 28.02.2018 враховуючи базовий місяць - жовтень 2016 року (місяць укладання контракту про проходження військової служби) в загальній сумі 1886, 44 грн. Позивач не погоджуючись з нарахованою відповідачем сумою індексації, за захистом своїх прав звернувся до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/1033/23 від 28.02.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.11.2016 року по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - жовтень 2016 року. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 02.11.2016 року по 28.02.2018 року враховуючи базовий місяць січень 2008 року та з врахуванням раніше проведеної виплати. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року залишено без змін. На виконання рішення суду у справі №420/1033/23, відповідачем, 25 травня 2023 року на особистий банківський рахунок позивача від НОМЕР_1 прикордонного загону перераховано 55336,56 грн. Отже, позивача виключено зі списків особового складу 12.08.2021 року, а останню виплату здійснено 25.05.2023 року, тобто, відповідачем невчасно здійснено розрахунок з позивачем при звільненні. Позивач звернувся до начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просив виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідь НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на заяву позивача в матеріалах справи відсутня. Позивач вважає, що відповідачем має бути відшкодовано середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а тому звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а тому прийшов до висновку, що позовні вимоги за даним позовом за період з 14.08.2021 року по 25.05.2023 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. Спірними питаннями у справі є обґрунтованість заявлених вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі положень статті 117 КЗпП України. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до абзацу 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Згідно статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. За приписами статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців не встановлено відповідальність за невиплату або несвоєчасну виплату належних військовослужбовцям сум, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП як таких, що є загальними. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01.03.2018 у справах № 806/1899/17, № 806/1551/17, від 19.04.2018 у справі № 806/1183/16 та від 14.03.2019 у справі № 820/660/17 та в постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року (справа № 240/11214/19), від 21 квітня 2021 року (справа №120/3857/19-а). Крім того, колегія суддів зазначає, що метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору. Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення, а отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19). Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога, індексація тощо). Також у постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця. Враховуючи, що позивач проходив службу у відповідача, який всупереч норм чинного законодавства не здійснив з ним повного розрахунку на день виключення зі списків особового складу, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати належних йому при звільненні сум на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України, що вірно встановлено судом першої інстанції. Суд відхиляє посилання скаржника (відповідача) на роз`яснення Міністерства соціальної політики України, викладені в листі від 24.07.2013 №774/13/84-13, оскільки листи міністерств не являються джерелами права та не встановлюють норми, що регулюють спірні правовідносини. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100). Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Отже, як вказано у пункті 8 Порядку №100 можливість проведення обрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи із кількості саме календарних, а не робочих днів, має бути прямо передбачена законодавством. Таким законодавством у даному випадку є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (який набрав чинності 20.07.2018) (далі - Порядок №260). Тобто Порядок №260 є спеціальним у спірних правовідносинах в частині особливостей обчислення грошового забезпечення військовослужбовців. Пунктом 7 розділу І Порядку №260, серед іншого, визначено, що середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата, а тому суд першої інстанції в цій частині прийшов до помилкового висновку про необхідність застосування робочих днів при обрахунку середнього заробітку. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання рішення суду у справі №420/1033/23, 25 травня 2023 року на особистий банківський рахунок позивача від НОМЕР_1 прикордонного загону перераховано 55336, 56 грн. Згідно із наданою відповідачем довідкою про грошове забезпечення позивачу нараховано за червень-липень 2021 року 23539, 29 грн. Сукупна кількість календарних днів за цей період складає 61 день. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 385,89 грн (23539, 29 грн/61 календарний день). Затримка розрахунку при звільненні становить період з 13.08.2021 року (дата виключення зі списків особового складу військової частини) по 25.05.2023 року (дата виплати вищезазначеної суми). Проте, суд 1-ї інстанції не врахував, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022 до ст.117 КЗпП були внесенні зміни в частині обмеження стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - не більш як за шість місяців. Апеляційний суд зауважує, що зазначені обмеження є застосовними до спірних правовідносин у цій справі, незважаючи на те, що вони виникли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022, так як станом на сьогоднішній день суд, з урахуванням обставин цієї справи, не може застосовувати ті норми права, які втратили свою чинність, оскільки статочний розрахунок з позивачем проведено 25.05.2023 року в період дії норм КЗпП, якими встановлені вищезазначені обмеження. Відтак, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 13.08.2021 року, проте не більш як за шість місяців, що становить 184 календарних дні (з 13.08.2021 по 13.02.2022). Із цього слідує, що середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст.117 КЗпП України шестимісячного терміну становить 71003,76 грн. (385,89 грн. х 184 календарних дні). Окрім того, суд 1-ї інстанції не врахував, що при вирішенні даного питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Вказаний підхід застосований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у справі №806/2473/18 (постанова від 30.10.2019 року). Так, істотність частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: частка компенсації /середній заробіток за весь час затримки розрахунку х 100 = х (%). Для розрахунку необхідно визначити розмір грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням, вирахувати розмір середньоденного грошового забезпечення та кількість днів. Так, істотність частки складових грошового забезпечення в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 55336,56 грн. (частка компенсації) / 71003,76 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) х 100 = 77,93 %. Отже сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 77,93 % становить: 385,89 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 77,93 % = 300,72 грн.; 300,72 грн. х 184 (днів затримки розрахунку) = 55333,23 грн. Зазначений розмір є об`єктивним, враховує вимушеність позивача звертатись до суду за захистом своїх прав щодо належних виплат під час виключення зі списків особового складу та проведення відповідачем повного розрахунку із позивачем лише на виконання судових рішень, з урахуванням встановленого обмеження строку за який нараховується така виплата -6 місяців. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, помилково задовольнив позовні вимоги за весь період, зазначений позивачем, та не обчислив суму середнього заробітку, яку потрібно виплатити позивачеві. Враховуючи, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини справи та їм надано невірну правову оцінку, колегія суддів, відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, скасовує рішення суду першої інстанції та приймає нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2021 року по 13.02.2022 року включно. Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 13.08.2021 року по 13.02.2022 року у розмірі 55333,23 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч триста тридцять три гривні) 23 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. . Повний текст судового рішення виготовлений 07 листопада 2023 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова