Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/15335/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/15335/23 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. Дата і місце ухвалення: 31.08.2023р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, - В С Т А Н О В И Л А : В червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних років у розмірі 50% грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021р.; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних років у розмірі 50% грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що з липня 2020 року по вересень 2021 року вона проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . При звільненні наказом від 10.09.2021р. №21-ОС з військової служби їй було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні за 26 календарних років у розмірі 50% грошового забезпечення. На виконання рішення суду по справі №420/14735/22 військовою частиною НОМЕР_1 здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28.07.2020р. по 10.09.2021р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р. та на 01.01.2021р. Проте, одночасно з перерахунком грошового забезпечення відповідачем не здійснено перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2021р. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних років у розмірі 50% грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021р. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних років у розмірі 50% грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021р., на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 31.08.2023р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт зазначає, що позивачу правомірно було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні за 26 календарних років у розмірі 50% грошового забезпечення виходячи з грошового забезпечення, обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (1762,00 грн.), як це було передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. по справі №826/6453/18 скасовано пункт 6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 в частині, який стосувався прав військових пенсіонерів та звужував гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення вказаної категорії осіб. Вказана Постанова не мала жодного відношення до п.4 постанови КМУ №704. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 28.07.2020р. по 10.09.2021р. ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом начальника НОМЕР_2 Прикордонного загону від 10.09.2021р. №21-ОС позивача з 10.09.2021р. виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. У вказаному наказі постановлено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 26 календарних років у розмірі 50% грошового забезпечення. Зазначену одноразову грошову допомогу при звільненні за 26 календарних років у розмірі 50% грошового забезпечення позивачу було нараховано та виплачено виходячи зі складових грошового забезпечення обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018р. відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» - 1762 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2023р. по справі №420/14735/22 визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.07.2020р. по 31.12.2020р., з 01.01.2021р. по 10.09.2021р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р., 01.01.2021р., та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт. Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28.07.2020р. по 31.12.2020р., з 01.01.2021р. по 10.09.2021р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р. та на 01.01.2021р. та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017р. та з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вказаного судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 було зроблено перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2021р. по 10.09.2021р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021р., та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017р. та з урахуванням раніше виплачених сум. Проте, перерахунок відповідної одноразової грошової допомоги при звільненні військовою частиною НОМЕР_1 здійснено не було, у зв`язку з цим ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що невірне визначення відповідачем розміру грошового забезпечення у період з 01.01.2021р. по 10.09.2021р., що встановлено судовим рішенням по справі №420/14735/22, вплинуло на обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача, яка розраховується з розміру місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до ст.1 та ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Частиною 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам. Згідно п.2 розділу ХХХІІ Порядку №260, у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше. Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою. З вказаних норм слідує, що розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою. Сторонами у справі не заперечується, що військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з врахуванням грошового забезпечення позивача, обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018р. відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік». Судовим рішенням по справі №420/14735/22 зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28.07.2020р. по 31.12.2020р., з 01.01.2021р. по 10.09.2021р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р. та на 01.01.2021р. та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017р. та з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідачем виконано зазначене судове рішення, про що свідчить лист НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 05.06.2023р. Грошові кошти в сумі 50686,71 грн. перераховано ОСОБА_1 платіжним дорученням від 02.06.2023р. №1182. При цьому, у зв`язку із перерахунком грошового забезпечення, відповідачем не було здійснено перерахунку виплаченої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, розмір якої, як вже зазначалося, залежить від розміру місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою. А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних років у розмірі 50% грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021р., на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. Доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 фактично зводяться до того, що ОСОБА_1 не має права на обчислення грошового забезпечення за період з 01.01.2021р. по 10.09.2021р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021р. Як наслідок, за твердженнями апелянта, нарахована та виплачена на її користь одноразова грошова допомога при звільненні відповідає чинному законодавству. Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки обставини, на які посилається військова частина, були предметом судового розгляду у справі №420/14735/22, ухвалене по якій рішення набрало законної сили. Таким чином, доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення від 31.08.2023р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 07 листопада 2023 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук