Постанова Київський апеляційний суд № 757/16637/23-п

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В. № 33/824/4628/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 757/16637/23-ц 01 листопада 2023 року суддя Київського апеляційного суду Кулікова С.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2023 року, за матеріалами, які надійшли з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про притягнення ОСОБА_2 , керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду, до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 212-3 КУпАП,- в с т а н о в и в: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19.04.2023 року, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшло звернення ОСОБА_1 (далі-потерпілий) щодо порушення Верховним Судом вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Під час перевірки за зверненням потерпілого встановлено, що на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» потерпілий 04.03.2023 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з інформаційним запитом щодо надання копії особової картки судді цього ж суду ОСОБА_3 . У відповідь, листом Верховного Суду від 08.03.2023 за підписом керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду ОСОБА_2 потерпілому не надано інформацію у зв`язку з тим, що його «запит не містить відповідного обґрунтування, як і не містить обґрунтування особливої ролі шукача інформації». Також потерпілому повідомлено про віднесення запитуваної інформації до службової, але без дотримання вимог частини другої стаття 6 Закону. Отже, на думку особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, у діях керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212-3 КУпАП, а саме необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом. Постановою Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2023 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду, до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 212-3 КУпАП - закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Не погоджуючись з такою постановою суду, 17 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду, та притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 212-3 КУпАП. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права. Зазначав, що суд першої інстанції помилково відніс ненадану ОСОБА_2 інформацію до службової, не врахувавши, що запитувана інформація не відноситься до службової, оскільки не відповідає ознакам, наведеним у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Вказував, що єдиним видом інформації з обмеженим доступом, що може міститись у запитуваному документі є конфіденційна інформація, зокрема паспортні дані, тому запитувачу має надаватися копія документа, з якої шляхом ретушування вилучено такі відомості, як розпорядник це неодноразово робив за аналогічними його запитами щодо інших суб`єктів владних повноважень. Крім того, в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне провадження, посилаючись на те, що з постановою суду ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12 липня 2023 року, яка була оприлюднена лише 11 липня 2023 року, в судовому засіданні участі не приймав, копія постанови йому не надходила. З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 , докази отримання ним постанови суду, матеріали справи не містять, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанову суду оприлюднено 11 липня 2023 року, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови як такий, що пропущений з поважних причин. ОСОБА_2 надіслав пояснення, в яких просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2023 року залишити без змін, посилаючись на те, що постанова винесена з дотриманням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Зокрема, зазначив, що причиною ненадання запитуваної інформації було невиконання запитувачем ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки запит не містив відповідного обгрунтування щодо особливої ролі шукача інформації в її «отриманні та розповсюдженні» для суспільства. Крім того, запит ОСОБА_1 стосувався інформації, яка відповідно до п. 4.11 розділу ІV Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Верховному суді (затверджено наказом Голови Верховного Суду від 28 листопада 2022 року № 174) віднесена до службової, про що повідомлено запитувача. Таким чином, під час надання відповіді на запит, він керувався наказом Голови Верховного Суду від 28 листопада 2022 року № 174, який на час надання відповіді був чинним та не був скасований. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 та доводи скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримався вище зазначених вимог закону. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Диспозицією ч. 2 ст. 212-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації. Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці щодо доступу до публічної інформації зазначив, що право на доступ до інформації не є абсолютним. Так, ЄСПЛ у рішенні в справі «Центр демократії та верховенства права протиУкраїни», яка стосувалася відмови в доступі до запитуваної інформації, звернувши увагу на свою прецедентну практику застосування статті 10 Конвенції, послався на такі критерії реалізації особою права, пов'язаного з доступом до публічної інформації: 1) мета інформаційного запиту; 2) характер запитуваної інформації; 3) особлива роль шукача інформації в її «отриманні та розповсюдженні» для суспільства; 4) чи була запитувана інформація «готовою та доступною» (пункт 49 рішення). Таку саму правову позицію ЄСПЛ застосував у справі «Oleksandr Yevgenovych SEVERYN against Ukraine». У рішенні в цій справі ЕСПЛ з-поміж іншого нагадав, що, посилаючись на статтю 10 Конвенції, заявник не може посилатись на абстрактне обмеження доступу до інформації, яка, на його думку,має бути в принципі доступною, аповинен продемонструвати, що доступ до запитуваної інформації має важливе значення для реалізації права на свободу вираження поглядів, і що відмова в їїнаданні становить втручання в це право (пункт 43 рішення). Встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із запитом від 04.03.2023, в якому просив надати копію особової картки судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_3 в частині, що містить відомості, які свідчать про дотримання особою, що займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави, встановлених кваліфікаційних чи інших обов`язкових для займання цієї посади вимог, інформацію про притягнення до юридичної відповідальності за неналежне виконання посадових (службових) обов`язків та інші відомості, оприлюднення яких вимагає публічний характер посадової особи для запобігання корупції, формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві (а.с. 11-12). У відповідь на вказаний запит, Верховним Судом було надіслано лист від 08.03.2023 вих. № 75/0/18-23, за підписом керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду ОСОБА_2 , у якому зазначено, зокрема,що запит не містить відповідного обгрунтування, як і не містить обгрунтування щодо особливої ролі шукача інформації в її «отриманні та розповсюдженні» для суспільства.Згідно з пунктом 4.11 розділу IV Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Верховному Суді, затвердженого наказом Голови Верховного Суду від 28.11.2022 № 174 службовою інформацією є, зокрема, персональні дані, що містяться в інформаційно-аналітичних системах, трудових книжках (вкладишах до них), особових справах суддів і працівників апарату Суду та інших документах (крім випадків виконання працівниками Суду своїх посадових обов`язків стосовно кадрового обліку). Враховуючи зазначене, Верховний Суд позбавлений можливості надати запитувану інформацію (а.с. 13-14). Законом України «Про доступ до публічної інформації» визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Відповідно до положень статті 3 Закону, право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є, зокрема, службова інформація. Положеннями ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Тобто, прийняття рішення про віднесення певної інформації до службової здійснюється розпорядником публічної інформації, у даному випадку, Верховним Судом. Наказом Голови Верховного Суду від 28.11.2022 № 174 затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у Верховному Суді, до яких, зокрема, віднесено персональні дані, що містяться в інформаційно-аналітичних системах, трудових книжках (вкладишах до них), особових справах суддів і працівників апарату Суду та інших документах (крім випадків виконання працівниками Суду своїх посадових обов`язків стосовно кадрового обліку) (п. 4.11. Переліку). Відповідно до пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, він під час надання відповіді на запит ОСОБА_1 керувався приписами вищезазначеного організаційно-розпорядчого акта розпорядника публічної інформації, який є обов`язковим для застосування посадовими особами. Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, а саме необґрунтованого віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, так як останній, надаючи відповідь на запит потерпілого, виконував приписи розпорядчого акта, яким віднесено запитувану інформацію до інформації з обмеженим доступом, та не був наділений повноваженнями в частині віднесення певних відомостей до інформації з обмеженим доступом. Доводи апеляційної скарги вказаного висновку суду першої інстанції не спростовують, тому відхиляються судом апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. З огляду на те, що апеляційним судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2023 року, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.В. Кулікова