Постанова 4857 № 380/13943/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13943/23 пров. № А/857/14830/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року про повернення її позовної заяви до Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною і скасування постанови, суддя(і) у І інстанції Качур Р.П., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 25 липня 2023 року, ВСТАНОВИВ : 15 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23 квітня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 59363853 з виконання виконавчого листа №1.380.2019.000321, виданого Львівським окружним адміністративним судом 16 квітня 2019 року. Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі 380/13943/23 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків, а саме для подання заявиу (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду із наданням на доказів поважності причин його пропуску. Ухвалою цього ж судді від 25 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачці на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суддя виходив з того, що жодних підстав, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду позивачем у заяві від 24 липня 2023 року не зазначено, а наведені позивачкою у вказаній заяві про поновлення строку обставини не є об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, а є результатом суб`єктивних дій самого позивача. Тому суд визнав неповажними причини пропуску позивачкою строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, який встановлений пунктом 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що 18 червня 1919 року на підставі виконавчого листа №1.380.2019.000321, виданого Львівським окружним адміністративним судом, державним виконавцем Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) було відкрито виконавче провадження № 59363853 про зобов`язання Голобутівської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (матері позивачки) від 14 вересня 2018 року на черговому пленарному засіданні сесії ради та вирішити питання щодо якого звернулась ОСОБА_2 з врахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні суду. Державним виконавцем 23 квітня 2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59363853. У зв`язку із смертю матері, позивачка зверталася до суду про залучення її правонаступником, а також заміну правонаступником боржника у справі №1.380.2019.000321. Зазначила, що при зверненні в Стрийський міськрайонний віддій державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з ухвалами суду про заміну сторони у виконавчому листі її жодного разу не було повідомлено про те, що виконавче провадження закінчене та не підлягає відновленню. Стверджує, що при оскарженні дій Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання (справа № 380/11571/22) вона довідалась, що постановою державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23 квітня 2020 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1.380.2019.000321, виданого Львівським окружним адміністративним судом 16 квітня 2019 року, закінчено на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження. Цю постанову було отримано на вимогу суду, з якою позивачка ознайомилась під час слухання справи № 380/11571/22. Зважаючи на те, що у разі задоволення позовних вимог у справі №380/11571/22, було б відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №1.380.2019.000321 від 16 квітня 2019 року, на той час не було необхідності для подання позову про скасування постанови державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23 квітня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 59363853 з виконання виконавчого листа № 1.380.2019.000321, виданого Львівським окружним адміністративним судом 16 квітня 2019 року, оскільки подання даного позову стосується відновлення того ж самого виконавчого провадження. Повідомила, що оскільки рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 380/11571/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог, нею подано апеляційну скаргу на вказане рішення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду без змін. Позивачкою подано касаційну скаргу на рішення та постанову у справі № 80/11571/22, яка повернута їй Верховним Судом (копію ухвали отримано 23 травня 2023 року). Стверджує, що вважала, що її права будуть захищені у справі № 380/11571/22, тому не подавала іншого позову під час розгляду даної справи, в тому числі під час розгляду в апеляційній та касаційній інстанції. Вважає, що підстави для оскарження постанови державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23 квітня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 59363853 у неї виникли після отримання 23 травня 2023 року ухвали касаційного суду. Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Згідно зі статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України). Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України). Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Позивачка стверджує, що з оскаржуваною постановою про закінчення виконавчого провадження від 23 квітня 2020 року вона ознайомилася під час розгляду справи №380/11571/22, яку було отримано на вимогу суду. Як слідує з матеріалів позовної заяви, розгляд справи № 380/11571/22 завершено 13 грудня 2022 року прийняттям рішення у справі. При цьому, розгляд вказаної справи проводився з повідомленням (викликом) сторін. Позовну заяву у цій справі подано до суду 15 червня 2023 року, що підтверджується штемпелем відділення поштового зв`язку на конверті рекомендованого поштового відправлення, тобто із пропуском встановленого пунктом 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України строку. При цьому апеляційний суд погоджується з твердженням судді першої інстанції, що доводи позивачки про оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/11571/22 до суду апеляційної та касаційної інстанції не змінюють дати, з якої позивачка дізналася про прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження № 59363853. Окрім того, як вірно зазначено суддею першої інстанції, доводи ОСОБА_1 про те, що вона вважала, що її права будуть захищені у справі № 380/11571/22, тому не подавала іншого позову під час розгляду даної справи, у тому числі під час розгляду в апеляційній та касаційній інстанції, підтверджують факт обізнаності позивачки про наслідки оскарження постанов відповідача в межах ВП № 59363853. Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Приписами частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком судді першої інстанції, що вказані позивачкою у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави є неповажними, а тому позовну заяву слід повернути. Доводи, на які посилається скаржник, на думку апеляційного суду, є надуманими і свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи на свою користь, довільне, невиправдано спрощене і неправильне трактування вимог діючого законодавства. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суддя першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 243, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі № 380/13943/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк