Постанова 4824 № 369/11442/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №369/11442/22 Головуючий у 1 інстанції: Янченко А.В. Провадження №22-ц/824/13628/2023 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 03 жовтня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р. суддів Музичко С.Г., Сушко Л.П. за участю секретаря Дуб С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,- ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів. Просив суд зменшити розмір аліментів, встановлених на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.10.2014 у цивільній справі №639/6479/14-ц на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свої вимоги обґрунтував тим, що у позивача змінився сімейний стан, він одружився і у шлюбі в нього народилась дитина, та відповідно до ст. 192 Сімейного Кодексу України у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Кодексом розмір аліментів може бути зменшено. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2023 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 08 липня 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції. Зазначила, що спільний з позивачем син ОСОБА_3 , є інвалідом дитинства, прикутий до інвалідного візочка, страждає на дитячий церебральний параліч, має параліч 4 кінцівок, мікроцефалію, дистрофію, страждає легкою розумовою відсталістю, двосторонньою втратою слуху середньої важкості та інші супутні діагнози, що підтверджується копією виписки з медичної карти від 27.09.2013 року. Копії усіх вказаних документів з перекладами на українську мову, а також заявами щодо пояснення обставин справи та проханням відкладення розгляду справи задля збору необхідних доказів ОСОБА_1 надсилала на електронну адресу суду першої інстанції, однак їх не було прийнято через пропуск терміну для подання відзиву на позовну заяву. ОСОБА_3 повністю залежний від сторонньої допомоги, він самостійно не може сидіти, вставати, рухатись тощо. Він потребує цілодобової допомоги та догляду. Його утримання на місяць становить у декілька разів більше коштів, ніж ОСОБА_1 отримує від ОСОБА_2 , як аліменти. Витрати включають в себе засоби гігієни, реабілітаційні та фізіотерапевтичні процедури, транспортні витрати, одяг, харчування, спеціальне взуття, постіль, тощо. Окрім того, час від часу син потребує речей, які мають велику вартість (додаткове медичне та допоміжне обладнання, відповідний комп`ютер, облаштування будинку та кімнати відповідно до його вимог, тощо). ОСОБА_1 , не має можливості працювати, оскільки вимушена цілодобово доглядати за сином. Фактично повне утримання сина ОСОБА_3 лежить на чоловікові ОСОБА_1 , який й несе більшу частину фінансового тягара утримання сина ОСОБА_2 . Аліменти, що ОСОБА_1 отримує від ОСОБА_2 , дозволяють покрити невелику частину поточних витрат на сина. Матеріальний стан ОСОБА_2 , з дня винесення рішення Жовтневим районним судом м. Харкова від 06 жовтня 2014 року, матеріальний стан позивача значно поліпшився, його заробітна платня стала набагато вища. Розмір його заробітної платні дозволяє продовжувати сплачувати аліменти на утримання сина-інваліда у встановленій 1/4 частині від всіх видів доходу. Частини заробітної платні, яка залишається у позивача після сплати аліментів відповідно до всіх встановлений законом норм, достатньо як для утримання другої дитини, так і всієї родини. 26 вересня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому він просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Просили залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.10.2014 у цивільній справі №639/6479/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вдруге одружився, що підтверджується свідоцтвом про шлюб cерії НОМЕР_1 від 09.09.2017 (актовий запис № 812), виданим Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області. У другому шлюбі у позивача ОСОБА_2 народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08.08.2018, виданим Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві. А тому у позивача виникли додаткові витрати у зв`язку з народженням сина, ОСОБА_5 та витратами на його утримання, догляд та забезпеченням його належним доглядом в умовах воєнного стану, потребує постійного нагляду та безпеки. Під час винесення рішення суд першої інстанції виходив із того, що сімейний стан позивача змінився, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 в нього народилась дитина, ОСОБА_5 , в іншому шлюбі, а тому на підставі ст. 192 СК України, суд зменшив розміру аліментів, стягнутих з позивача на користь відповідача за рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.10.2014 з 1/4 до 1/6 частини всіх видів доходів позивача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне. Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ст. 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку. Стаття 182 Сімейного Кодексу України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 01 січня - 2100 грн., з 01 липня - 2201 грн., з 01 грудня - 2272 грн. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено у 2023 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років становить 2272 грн. Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження. З огляду на відсутність імперативної заборони, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що син знаходяться закордоном й він тривалий час не бачить його та позбавлений можливості приймати участь в його житті. З інформації, яка міститься у довідці Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) № 21-371 від 19 вересня 2022 року вбачається, що щомісячно стягуються кошти в розмірі 10 000 грн. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що наразі дитина сторін проживає разом з матір`ю, так як ОСОБА_2 , є його батьком та на нього покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не було досягнуто, колегія суддів погоджується доводами апеляційної скарги. Таким чином, враховуючи викладене вище, а також те, що дитина у зазначеному віці потребують значних витрат на утримання, зокрема, харчування, одяг, інші речі щоденного вжитку та за станом здоров`я, колегія суддів, керуючись інтересами дітей, які мають право на гідний рівень матеріального забезпечення та враховуючи те, що обоє з батьків повинні приймати участь у вихованні та утриманні дітей, вважає вірними доводи апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 ст.184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. Підставою для зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. В постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20-ц встановлено, що не є підтвердженням погіршення майнового стану зміна сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, а тому не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20). Інших доказів на підтвердження своїх доводів позивач не надав. Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Виходячи з принципу рівності прав та обов`язків батьків, брати участь в утриманні дитини зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання. На підставі викладеного, враховуючи принцип рівності прав та обов`язків батьків, стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, апеляційний суд вважає, що справедливим та доцільним є рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, що відповідатиме інтересам дитини сторін у справі, буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та достойного рівня його матеріального забезпечення. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, ­- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 19 жовтня 2023 року. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді С.Г. Музичко Л.П. Сушко