Постанова 4811 № 466/3336/21

Справа № 466/3336/21 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є. Провадження № 22-ц/811/4590/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри при секретарі: Х.Б. Назар розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 11 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Таскомбанк», третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, - в с т а н о в и в: 16.04.2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до АТ «Таскомбанк», в якому просили визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55833442 від 21.12.2020 року щодо зміни власника квартири, типу власності, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , шляхом внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкту нерухомого майна та скасувати запис № 39826559 від 21.12.2020 року. Позов обґрунтовували тим, що 27.06.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Електрон Банк» було укладено кредитний договір КF 50453, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 94 150,00 доларів США. 29.12.2010 року між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, згідно якого вона передала в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № KF 50453 від 27.06.2008 року квартиру АДРЕСА_2 . 21.12.2020 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Барбуляк Х.М. було внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власника зазначеної вище квартири, а саме перереєстровано спірну квартиру на Акціонерне товариство «Таскомбанк». Підставою виникнення у Банку права власності на іпотечне майно стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55833442 від 21.12.2020 року державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. Як на підставу позову про скасування зазначеного рішення про державну реєстрацію позивачі покликалися на те, що передана в іпотеку квартира по АДРЕСА_1 є їх єдиним житлом, будь-яке інше нерухоме майно у позивачів відсутнє. У помешканні з ними проживають двоє неповнолітніх дітей, тому прийняття нотаріусом оскаржуваного рішення без згоди органу опіки та піклування є порушенням прав дітей, як і подальше виселення їх без надання іншого житла. Крім того, Банк реалізував своє право на захист, звернувшись 12.12.2019 року до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № КF 50453 від 27.06.2008 року. Рішення суду у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором на даний час не ухвалено, триває судовий розгляд. Незважаючи на розгляд судом справи про стягнення з позичальників боргу, Банком на підставі ст. 36 Закону України «Про іпотеку» було внесено зміни щодо власника квартири АДРЕСА_2 , тобто в порядку позасудового врегулювання спору. При цьому, нотаріусу не було надано всіх необхідних документів для здійснення перереєстрації квартири, а саме рішення суду, виконавчого напису нотаріуса чи договору про задоволення вимог Іпотекодержателя. Вважали, що державний реєстратор не мав права вчиняти оспорювані дії, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, спірна квартира є єдиним місцем проживання їх сім`ї із малолітніми дітьми, придбана за кредитні кошти в іноземній валюті, її площа не перевищує 140 кв.м, а відтак така підпадає під дію цього Закону. Крім того, як на підставу позову позивачі покликалися на те, що на час прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відносно квартири позивача було зареєстровано обтяження, що згідно п.6 ч.1 ст.24 Закону україни «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно» є підставою для відмови у державній реєстрації такого майна. Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зазначає, що постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що приватним нотаріусом Барбуляк Х.М. проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 без наявності передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень документів. Так, відповідач, звертаючись до приватного нотаріуса з заявою про проведення державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, не надав доказів отримання іпотекодавцями вимоги про виконання порушеного зобов`язання та відомостей про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації, що згідно ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для відмови приватного нотаріуса у державній реєстрації переходу права власності на спірну квартиру за відповідачем. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що про обов`язковість визначення суб`єктом оціночної діяльності вартості квартири АДРЕСА_2 при переході права власності до іпотекодержателя зазначено у п. 7.2.4. Іпотечного договору, посвідченого 29.12.2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик В.Р., реєстровий номер 1940. Про необхідність проведення оцінки майна, що набувається іпотекодержателем у власність на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку», вказує Верховний Суд у постанові від 03.09.2018 року у справі № 317/600/17. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не взяв до уваги положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті», яким передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язання громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку. Зазначає, що належна їй квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тобто на неї розповсюджується дія мораторію, оскільки спірна квартира є її єдиним житлом та єдиним житлом її дітей, які є малолітніми. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.10.2018 року у справі № 465/1310/17. При цьому, АТ «Таскомбанк» не було отримано згоду органу опіки та піклування на перехід права власності на нерухоме майно, чим порушено права та охоронювані законом інтереси її дітей, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі. Просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити повністю. У засіданні колегії суддів представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Представник відповідача ОСОБА_3 проти скарги заперечив, просив у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Відтак, застереження про задоволення вимог іпотекодежателя, що міститься в іпотечному договорі, є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки. Подібні висновки викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-1388цс16 та в постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 910/6592/16. Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність. Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Згідно пункту 61 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності іпотечного майна) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк. Протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат», крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід`ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця. Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Водночас у ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності) зазначено виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав, а саме: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Судом встановлено, що 27.06.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Електрон Банк» було укладено кредитний договір № КF50453, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 94 150,00 доларів США зі сплатою 17,5 % річних строком до 27.06.2033 року. Як убачається з матеріалів справи, кредит було надано для купівлі квартири по АДРЕСА_1 . Пунктом 2.1 Договору № КF50453 від 27.06.2008 року передбачено, що виконання зобов`язань позичальника за кредитом забезпечується заставою майнових прав за попереднім договором від 24.06.2008 року, укладеним між позичальником та ТзОВ «Лев» з подальшою заміною на іпотеку квартири після набуття позичальником права власності та цивільно-правовою порукою ОСОБА_2 29.12.2010 року між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, згідно якого вона передала в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № KF 50453 від 27.06.2008 року квартиру АДРЕСА_2 . Пунктом 7.1.1 договору іпотеки від 29.12.2010 року передбачено право Банку, як іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки позасудовими способами, визначеними цим договором, у випадку залишення без задоволення іпотекодавцем письмової вимоги щодо усунення порушень основного зобов`язання. Згідно п. 7.1.2 договору іпотеки від 29.12.2009 року сторони досягли згоди про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього Договору визначеними цим пунктом способами, зокрема - передача предмету іпотеки іпотекодержателю в рахунок виконання основного зобов`язання, в порядку передбаченому цим договором та ст. 37 Закону України «Про іпотеку». 01.11.2017 року року між ПАТ «ВіЕсБанк» (правонаступником якого є АТ «Таскомбанк») та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №5 до кредитного договору № KF 50453 від 27.06.2008 року, згідно умов якої кредитний договір було викладено в новій редакції та реструктуризовано заборгованість шляхом переведення кредиту з доларів США у гривню. Так, згідно п. 1.2. зазначеної додаткової угоди, транш 1 - 94 150,00 доларів США, транш 2 - 1 799 974,12 грн. 01.11.2017 року року між ПАТ «ВіЕс Банк» (правонаступником якого є АТ «Таскомбанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, яким внесено зміни в пункт 1.1 розділу 1 «Предмет договору» іпотечного договору від 29.12.2010 року та викладено такий в наступній редакції: «Даний договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договороу № KF 50453, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем 27.06.2008 року, та додаткових угод до нього, згідно якого іпотекодержатель надав боржнику кредит в сумі: транш 1 - 94 150,00 доларів США, транш 2 - 1 799 974,12 гривень». Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором № КF50453 від 27.06.2008 року не виконувала, що призвело до виникнення у неї заборгованості за цим кредитним договором. 17.08.2020 року Банком надіслано позивачу ОСОБА_1 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» у разі неповернення позичальником заборгованості за кредитним договором № КF50453 від 27.06.2008 року у розмірі 1 562 932,12 грн. Зазначену вимогу ОСОБА_1 отримала 03.09.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак така залишилася без виконання. 18.12.2020 року АТ «Таскомбанк» звернулося до приватного нотаріуса Львіського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо зміни власника квартири АДРЕСА_2 на іпотекодержателя зазначеного нерухомого майна, до якої Банк долучив копію договору іпотеки від 29.12.2009 року, розділ 7 якого містить застереження щодо можливості передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку, копію договору про внесення змін до іпотечного договору від 01.11.2017 року, копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодавцеві 17.08.2020 року та докази отримання такої позивачем 03.09.2020 року, тобто усі необхідні документи, необхідні для вчинення реєстраційної дії, що передбачені пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що у договорі іпотеки від 29.12.2009 року сторони погодили застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, що прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками. Таке погодження сторонами свідчить про наявність згоди самого іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань. У зв`язку з порушенням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору у іпотекодержателя AT «Таскомбанк» виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у позасудовому порядку, у зв`язку з чим на адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення-вимогу про усунення порушень основного зобов`язання та/або іпотечного договору, що не заперечується останньою. Зазначене повідомлення позивач отримала, однак заборгованість не погасила. При цьому, суд першої існатнції врахував, що на час вчинення оскаржуваних реєстраційних дій АТ «Таскомбанк» надало приватному нотаріусу всі потрібні документи, передбачені пунктом 61 Порядку № 1127, тому реєстратор не мав передбачених законом підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень щодо квартири АДРЕСА_2 . З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи. Доводи скарги про те, що при винесенні оспорюваного рішення від 21.12.2020 року у державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. не було всіх належних та достатніх документів, на підставі яких держаний реєстратор вносить відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема оцінки вартості іпотечного майна не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матерілами реєстраційної справи щодо реєстрації права власності за АТ «Таскомбанк» на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_1 , витребуваної ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року в ході розгляду даної справи, в якій наявним є висновок про вартість майна, згідно якого ринкова вартість спірної квартири становить 1 118 400 грнивень без ПДВ. Крім того, як убачається з матеріалів реєстраційної справи щодо реєстрації права власності за АТ «Таскомбанк» на іпотечне майно, повідомлення-вимога про усунення порушенян основного зобов`язання та/або іпотечного догоовру була надіслана Банком та отримана ОСОБА_1 03.09.2020 року, що підтвержується наявним у матеріалах такої ресєстраційної справи рекомендованим повідомленням про вручення іпотекодавцю зазначеної вимоги. Колегія суддів також не враховує доводи скарги щодо необхідності застосування при вирішенні даного спору Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки 01.11.2017 року року між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_1 , було укладено додаткову угоду №5 до кредитного договору № KF 50453 від 27.06.2008 року, згідно умов якої кредитний договір було викладено в новій редакції та реструктуризовано заборгованість шляхом переведення кредиту з долара США у гривню, зв`язку з чим, починаючи з 01.11.2017 року кредит, отриманий ОСОБА_1 , не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України». Що стосується доводів скарги про те, що реєстрація права власності на спірну квартиру за АТ «Таскомбанк» без згоди органу опіки та піклування є порушенням положень закону, яке гарантує дитині її права на житло, оскільки у квартирі по АДРЕСА_1 , крім позивачів, проживають їх малолітні діти ОСОБА_4 , 2011 року народження та ОСОБА_5 , 2013 року народження, що підтверджується довідкою ОСББ «Лідер 1» від 14.04.2021 року та свідоцтвами про народження дітей, то такі на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15), правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Відтак, сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №757/13243/17 від 29.09.2020 року. Крім того, колегія суддів враховує положення ст. 29 ЦК України, згідно якої місцем проживання неповнолітніх дітей є місце проживання їх батьків та приходить до висновку, що оскільки місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є будинок АДРЕСА_3 , право на житло неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оспорюваним рішенням не порушуються. При цьому, як убачається з матеріалів справи, позовних вимог про виселення з квартири по АДРЕСА_1 Банком не пред`явлено. Доводи скарги про те, що на час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.12.2020 року у Державному реєстрі речових прав на квартиру позивача було накладено обтяження, що є підставою для визнання такого рішення недійсним, є юридично неспроможними, оскільки іпотекодержатель АТ «Таскомбанк» має вищий пріоритет перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки за іпотекодержателем, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої палати Верховного суду від 29.09.2020 року у справі № 757/13243/17. Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 19.04.2021 року з метою забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29052446101), що належить АТ «Таскомбанк», заборонено державним реєстраторам, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії з об`єктом нерухомого майна - квартирою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29052446101). Відповідно до ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. З наведених мотивів, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 19.04.2021 року, слід скасувати. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 11 листопада 2021 року залишити без змін. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 19.04.2021 року у даній справі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 27 жовтня 2023 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: Я.А. Левик М.М. Шандра