Ухвала КЦС ВС № 472/713/22
від 06.11.2023 · ЦивільнаУхвала 06 листопада 2023 року м. Київ справа № 472/713/22 провадження № 61-14970ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за набувальною давністю, ВСТАНОВИВ: 13 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року (повний текст складено 13 вересня 2023 року) у цивільній справі № 472/713/22. За змістом частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав. І. Щодо підстав касаційного оскарження Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга містить окремі посилання на постанови Верховного Суду, у тому числі Великої Палати Верховного Суду, однак, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявником не зазначено підстав касаційного оскарження передбачених статтею 389 цього Кодексу. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України). ІІ. Щодо сплати судового збору Заявником в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання за набувальною давністю права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2023 року залишено без змін. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Ціна позову у позовах про визнання права власності на майно визначається вартістю майна (пункт 2 частини першої статті 176 ЦПК України). Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в межах оспорюваної суми. За таких обставин з урахуванням статей 4, 6 Закону України «Про судовий збір» та положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», судовий збір за подану касаційну скаргу має бути розрахований, як 1% вартості спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами х 200%, але не менше 1 984,80 грн та не більше 24 810 грн. Касаційна скарга відомостей про вартість спірного майна не містить, а матеріали цивільної справи № 472/713/22 на час вирішення питання про відкриття касаційного провадження в розпорядженні Верховного Суду відсутні. На стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження відомості про ціну позову мають важливе значення, з огляду, зокрема на положення пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Так, за змістом пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (671 000 грн у 2023 році), крім випадків зазначених в підпунктах а) - г) цього пункту. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), з урахуванням роз`яснень викладених в цій ухвалі. У разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі надання доказів надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення іншим учасникам справи, які не зареєстровані в системі Електронний Суд. У разі подання уточненої касаційної скарги засобами поштового зв`язку, копії скарги мають бути надані відповідно до кількості учасників справи; 2) надання суду документ, що підтверджує сплату судового збору розрахованого виходячи із ціни позову з урахуванням із роз`яснень викладених в цій ухвалі та вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір», або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК України. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у справі № 472/713/22 залишити без руху. Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення ОСОБА_1 копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Шипович