Постанова 4803 № 175/623/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7706/23 Справа № 175/623/23 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т.С. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Віри Юріївни на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди, - В С Т А Н О В И Л А : У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказано, що 15 червня 2016 року на сполученні «Слов`янськ-Близнюки» стався наїзд на ОСОБА_2 , який є батьком позивача. В результаті транспортної пригоди, останній загинув на місці. У зв`язку зі смертю батька, позивачка зазнала сильних душевних та моральних страждань, що полягали у порушенні її нормальної життєдіяльності, оскільки вона перебувала у близьких стосунках з батьком, дуже його любила, а тому відчуває сильний душевний біль від втрати близької їй людини. На підставі викладеного, враховуючи те, що смерть потерпілому була заподіяна не внаслідок його умислу чи непереборної сили, позивачка просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 992400 грн. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2023 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150000 грн.; вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що втрата близької людини завдала моральних та душевних страждань позивачці. Проте суд враховує той факт, що на момент загибелі батька, позивачка досягла 37 років, що свідчить про те, що вона була вже сформованою особистістю, не перебувала на його утриманні та не потребувала його постійної участі у своєму вихованні. Крім того, позивачка не довела жодними доказами яким чином була порушена її нормальна життєдіяльність. З урахуванням глибини душевних страждань позивачки, вимог розумності і справедливості, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000 грн є належним та співмірним відшкодуванням у даному випадку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03 грудня 1979 року, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис №71. Батьком зазначений ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Барвінківського районного управління юстиції від 29 червня 2002 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що зроблено актовий запис №36. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 та ОСОБА_1 . Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області від 17 червня 2016 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 58 років, про що зроблено актовий запис про смерть №23. Відповідно до висновку експерта №42Брт/16 від 20 червня 2021 року, причиною смерті ОСОБА_2 є тяжкі тілесні ушкодження, які утворилися в короткий проміжок часу від удару тупих предметів в умовах рейкової транспортної травми. Згідно протоколу наради за фактом смертельного травмування чоловіка на перегоні Гусарівка-Барвінкове, потягом №8852, електровоз ВЛ8-471, машиніст ОСОБА_7 , помічник машиніста ОСОБА_8 на 1000 км від 15 червня 2016 року, у ході оперативного розбору з пояснення локомотивної бригади і даних розшифровки швидкостемірної стрічки встановлено, що 15 червня 2016 року локомотивна бригада у складі: машиніста ОСОБА_7 та пом. машиніста ОСОБА_8 побачили чоловіка, що переходив через залізничну колію. Не повністю зійшовши з парної колії, чоловік зупинився з правої сторони з краю шпал. На сигнали великої гучності, що подавала локомотивна бригада, чоловік не реагував. Машиніст ОСОБА_7 застосував екстрене гальмування зі швидкості 70 км/год, проте через малу відстань, наїзд запобігти не вдалося. Нарада постановила визнати дії локомотивної бригади в даній ситуації правильними. З довідки про роботу локомотива ВЛ8-471, потяг №8852 під керуванням машиніста ОСОБА_7 , на перегоні Гусарівка-Барвінкове, змінив екстрене гальмування в 11 год 36 хв під зелений вогонь локомотивного світлофору при швидкості 70 км/год. Фактичний гальмівний шлях склав 600 м, розрахунковий гальмівний шлях - 620 м. Згідно акту огляду технічного стану електровозу ВЛ8-471 приписки Краснолиманського локомотивного депо від 16 червня 2016 року, товщина гальмівних колодок відповідає вимогам п. 3.2.5 «Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України»; вихід штоків гальмівних циліндрів відповідають вимогам таблиці 3.1. вищевказаної інструкції; кран машиніста ум. №394 та кран допоміжного гальма ум. №254 також відповідає встановленим вимогам. Звукові сигнали великої та малої гучності справні. Світова сигналізація та колісні пари також відповідають вимогам Інструкції. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 25 серпня 2016 року, заступник начальника СВ Барвінківського ВП Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області майор поліції Карпенко М.А., розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220200000281 від 15 червня 2016 року, за фактом смертельного травмування ОСОБА_2 , розпочате за ч. 3 ст. 276 КК України, постановив закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що втрата близької людини завдала моральних та душевних страждань позивачці. Проте суд враховує той факт, що на момент загибелі батька, позивачка досягла 37 років, що свідчить про те, що вона була вже сформованою особистістю, не перебувала на його утриманні та не потребувала його постійної участі у своєму вихованні. Крім того, позивачка не довела жодними доказами яким чином була порушена її нормальна життєдіяльність. З урахуванням глибини душевних страждань позивачки, вимог розумності і справедливості, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000 грн є належним та співмірним відшкодуванням у даному випадку. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно вимог ст. 3 Конституції України вбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із загибеллю близької людини. У п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК). Частинами 1 та 2 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Положеннями ч.3 ст.23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За змістом п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно із ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно з ч.1, 2, 5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Аналіз положень ст.ст.1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо). Статтями 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача. Так, ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Таким чином, закон містить указівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Враховуючи, що обставин непереборної сили або умислу потерпілого не встановлено, смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, позивачка є донькою загиблого, а тому моральна шкода заподіяна позивачці смертю її батька підлягає відшкодуванню. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керується положеннями ч.3 ст.23 ЦК України, згідно з якою враховується характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інші обставини, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих. Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно із ч.2 ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів враховує вимоги розумності та справедливості, встановлені судом обставини, майновий стан відповідачки, глибину та тривалість моральних страждань позивачки, яких вона зазнала внаслідок смерті її батька, характер та тривалість її немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з тим, що позивачу завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть батька, порушенням укладу її життя та соціальних зв`язків. За таких обставин, врахувавши фактичні обставини справи, поведінку потерпілого, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Суд першої інстанції у цій справі встановив, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, позивачка є донькою загиблого, а тому моральна шкода, завдана позивачу смертю її батька, підлягає відшкодуванню. Доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення про часткове задоволення позовних вимог, судом першої інстанції не врахована ступінь вини власника джерела підвищеної небезпеки щодо убезпечення залізної дороги від таких випадків, не врахована практика Верховного Суду з таких питань, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки матеріалами справи встановлено, що постановою від 25.08.2016 року, заступник начальника СВ Барвінківського ВП Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області майор поліції Карпенко М.А., закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Доводи апеляційної скарги про те, що стягуючи моральну шкоду, суд першої інстанції не зазначив, що ця сума підлягає стягненню без врахування податків та зборів, а тому при виконанні рішення суду з неї вони будуть стягнуті, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. Так, відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України). Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Так, судом першої інстанції стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150000 грн., а згідно чинного законодавства України, оскільки станом на 01 січня 2023 року розмір мінімальної заробітної плати становить 6700,00 грн., тобто стягнута моральної шкоди в розмірі 150 000,00 грн. перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати (6700*4=26800,00 грн.). А отже стягнення слід проводити з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України. Інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Віри Юріївни - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко