Постанова 4876 № 904/1298/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.10.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1298/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач) суддів: Іванова О.Г., Чус О.В. при секретарі судового засідання: Бурчак А.Ю. Представники сторін: від відповідача: Маєвська Катерина Вікторівна, посвідчення №2481 від 09.04.2012 р., адвокат; Представник позивача в судове засідання не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фермерського господарства "ДНІПРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 (повний текст складено та підписано 23.06.2023 суддя Ліпинський О.В.) та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 (повний текст складено та підписано 25.07.2023 суддя Ліпинський О.В.) у справі №904/1298/23 за позовом Фермерського господарства "ДНІПРО", с. Бабайківка, Дніпропетровська обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ДНІПРО", м. Дніпро про визнання договору про надання фінансового кредиту недійсним ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Фермерське господарства "ДНІПРО" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ДНІПРО" (далі - Відповідач) про визнання договору про надання фінансового кредиту № ФК 060121 Д/2 від 06.01.2021 року недійсним. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 у справі №904/1298/23 в задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 у справі №904/1298/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ДНІПРО" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "ДНІПРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ДНІПРО" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. Обґрунтовуючи невідповідність спірного договору вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, Позивач зазначає, що пункти спірного договору не відповідають положенням ст. 18 ЗУ "Про захист споживачів", оскільки встановлюють жорсткі обов`язки для споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Таким чином, Позивач вважає, що всупереч принципу добросовісності, в договорі про надання фінансового кредиту № ФК060121Д від 06.01.2021, є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Крім того, на думку Позивача, положення п. 2.8.4, 2.8.5 абз. 4 пункту 2.9., абз 5 пункту 2.10. не відповідають вимогам ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка забороняє покладати на споживачів фінансових послуг будь-яку відповідальність за дострокове виконання умов договору. Також Позивач зазначає, що п. 9.3 спірного Договору, в якому сторони домовились про не внесення обставин введення в дію загальнонаціонального карантину на всій території України та вжиттям Урядом України певних обмежувальних заходів до обставин непереборної сили, суперечать актам цивільного законодавства, зокрема пункту 8 розділу ІХ "Прикінцевих положень" Господарського кодексу України та п. 15 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, в редакції ЗУ "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" від 16.06.2020 № 691-ІХ. Окрім іншого, Позивач вказує про те, що сторони договору про надання фінансового кредиту № ФК 060121 Д/2 від 06.01.2021 вчинили насправді удаваний правочин валютного кредитування, в порушення нормативних приписів ст. 227, ст. 235 ЦК України, оскільки для укладання таких видів правочинів у фінансової установи, якою в даному випадку являється ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро", має бути генеральна ліцензія, видана Національним Банком України, проте така генеральна ліцензія у Відповідача відсутня, у зв`язку з чим Позивач вважає, що спірний договір вчинений без відповідного дозволу, і як наслідок, відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, такий договір, може бути визнаний судом недійсним. При зверненні Позивача до суду з даним позовом останнім не доведено порушення норм матеріального права при укладанні оскаржуваного договору, які могли стали підставою для визнання його недійсним. Так, посилання позивача на Закон України "Про захист прав споживачів" господарським судом до уваги не приймається, оскільки спірний договір є саме господарським договором, а відтак спір у даній справі не є спором, що виникає у сфері захисту прав споживачів, таким чином вказаний закон до спірних правовідносин не застосовується. Відносно доводів Позивача стосовно того, що положення п. 2.8.4, 2.8.5 абз. 4 пункту 2.9., абз 5 пункту 2.10. не відповідають вимогам ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка забороняє покладати на споживачів фінансових послуг будь-яку відповідальність за дострокове виконання умов договору, господарським судом встановлено, що останні передбачають відповідальність Позичальника за невиконання обов`язку щодо повернення кредиту на вимогу Кредитора, у випадку реалізації останнім свого права вимагати дострокового повернення коштів та сплати процентів. Жодної відповідальності Позичальника за дострокове виконання ним умов договору, як стверджує Позивач, наведені положення спірного правочину не встановлюють, а отже, доводи Позивача відносно невідповідності зазначених пунктів договору вимогам ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", є безпідставними. Доводи Позивача з посиланням на невідповідність п. 9.3 Договору актам цивільного законодавства, зокрема, пункту 8 розділу ІХ "Прикінцевих положень" Господарського кодексу України та п. 15 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, в редакції ЗУ "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" від 16.06.2020 № 691-ІХ, господарським судом оцінено критично, з огляду на те, що Позивач на власний розсуд підписав спірний договір, погодився з його умовами, та не відмовився від спірних умов договору. Стосовно доводів Позивача щодо укладення сторони спірного договору для приховування іншого правочину, зокрема, договору валютного кредитування, в зв`язку з чим, такий договір не відповідає нормативним приписам ст. 227 ЦК України, оскільки для укладання таких видів правочинів у фінансової установи, якою в даному випадку являється ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро", має бути генеральна ліцензія, видана Національним Банком України, проте така генеральна ліцензія у Відповідача відсутня, господарським судом встановлено, що сторонами погоджено умови видачі та повернення грошових коштів у грошовій одиниці України - гривні з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, а саме долара США. Визначення в спірному Договорі грошового еквіваленту зобов`язання в іноземній валюті, що не суперечить вимогам ЦК України, не змінює валюту зобов`язання визначену в даному випадку в грошовій одиниці України - гривні, а отже твердження Позивача, що сторони насправді уклали правочин валютного кредитування, є безпідставним. З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави вважати спірний Договір удаваним, та відповідно підстави для застосування до вказаного правочину норм, що регулюють договору валютного кредитування. Зважаючи на відсутність заперечень Позивача, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає відшкодуванню за рахунок Позивача в повному обсязі в розмірі 50 000,00 грн. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погодившись з вказаним рішенням, Фермерське господарство "ДНІПРО" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Не погодившись з вказаним додатковим рішенням, Фермерське господарство "ДНІПРО" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про розподіл витрат витрат на правничу допомогу. Узагальнення доводів апеляційної скарги: Апеляційні скарги обґрунтовані наступним: Апелянт зазначає, що Господарський суд Дніпропетровської області взагалі достеменно не з`ясовував обставини того, чи дійсно пункти 2.8.4, 2.8.5. абз.4 пункту 2.9., абз.5 пункту 2.10., Договору-1 прямо суперечать ч.5 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року №2664-111. Господарський суд Дніпропетровської області взагалі не досліджував і не з`ясовував обставини, на які звертав увагу Позивач, а саме обставини того, чи дійсно в Договорі-2 передбачена «чи не передбачена» черговість погашення кредитних коштів, чи є зрозумілим «чи не зрозумілим» в якій черговості погашати кредит, чи то в першу чергу погашати безвідсотковий субліміт-2 (за п.3.1.2) чи то погашати в першу чергу субліміт-1 (за п.3.1.1). за яким нараховуються відсотки річних, а в третю чергу погашати відсотки річних, нарахованих на Субліміт-1. Адже Позичальник мав чітко розуміти, в якій черговості він повинен погашати кредит, оскільки справедливим буде, в першу чергу, погашати субліміт-1, за яким нараховуються відсотки річних (п.3.1.1.), а потім погашати безвідсотковий субліміт-2 (п.3.1.2 Договору-2), а вже потім відсотки річних, нараховані на суму кредиту за сублімітом-1 за весь період користування кредитними коштами за сублімітом-1. Суд першої інстанції не дав чітку відповідь на питання, чи п. 9.3. Договору про надання фінансового кредиту № ФК060121Д/2 від 06.01.2021 року суперечить актам цивільного законодавства, а зокрема п. 8 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України та ПУНКТУ 15 «Прикінцевих та перехідні положення» Цивільного Кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби СОVID - 19» від 16.06.2020 року № 691-ІХ. Суд першої інстанції не відреагував на клопотання Позивача про зупинення провадження у справі № 904/1298/23 до вирішення справи № 160/6153/23, не надав правової оцінки ЦЬОМУ клопотанню ФГ «Дніпро». Позивачу було надано формально для підписання додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту, проте не було надано детальної інформації про веб-сайт Відповідача, не роз`яснено конкретно про правові наслідки та порядок здійснення розрахунків, сплати податків і зборів за рахунок позичальника, про механізм захисту прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань тощо. Господарський суд Дніпропетровської області, відмовивши у задоволенні клопотання Позивачу, щодо зупинення провадження у справі № 904/1298/23 до вирішення іншої справи № 160/6153/23, що розглядалася в порядку адміністративного судочинства, виявив неупередженість, суд не дав змогу Позивачу довести безспірними доказами (рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року, що набуло б законної сили) факт незаконності накладення арешту державним виконавцем Хоменко Д.Ю. (в рамках виконання ухвали Господарського Суду Дніпропетровської області про забезпечення позову у справі №904/1435/22) на право оренди ФГ «Дніпро» на земельні ділянки та факт незаконності постанови про арешт майна боржника ВП № НОМЕР_1 від 23.06.2022 року старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хоменко Дмитра Юрійовича. Скаржник вважає, що судом першої інстанції незастосовано до спірних правовідносин «нормативних приписів ч.1 та 2 ст. 228 ЦК України». Судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме суд не застосував до правовідносин сторін у справі положення Закону України «Про захист прав споживачів» та положення ч. 4, 5 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а відтак, не встановив невідповідність положень Договору про надання фінансового кредиту означеним нормативно-правовим актам. Справу розглянуто за відсутності позивача та неповідомлення його належним чином про дату, час і місце засідання суду. Щодо винесеного додаткового рішення, скаржник зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу № 904/1298/23 за відсутності будь-якого учасника справи не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. Вважає, що суддя Ліпинський О.В., у період з 21.07.2023 по 24.07.2023 рік включно, проігнорував вимоги ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2023 року у справі № 904/1298/23 та не передав матеріали справи № 904/1298/23 до Центрального апеляційного господарського суду (судді доповідачу Дарміну М.О.) чим порушив пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України. На думку скаржника, ТОВ «ФК» Капітал-Днінро» не подав, а суд першої інстанції цього питання не дослідив, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а клопотання про ухвалення додаткового рішення подано було з пропущенням. встановленого ч.3 ст. 129 ГПК України строку, та й сума правничої допомоги занадто висока в порівнянні з не високою складністю справи. Судом порушено ч.З ст.126 ГПК України, оскільки учасник справи (Відповідач) не подав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Також, судом першої інстанції не враховано вимоги заяви Позивача від 19.07.2023 року № 726 щодо порушення відповідачем строків, передбачених ч.3 ст.126 ГПК України, та порушення останнім нормативних приписів п.2 ч.5 ст.126 ГПК України, щодо необгрунтованості розміру витрат на правничі послуги принципам пропорційності щодо предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення такої справи для сторін. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: Відповідачем подано відзив на додаткове рішення, в якому останній вважає рішення суду першої інстанції обгрунтованим та законним. Просить залишити судові рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/1298/23 без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Іванов О.Г. Ухвалою суду від 21.07.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/1298/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/1298/23. До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/1298/23 Ухвалою суду від 07.08.2023 апеляційну скаргу Фермерського господарства "ДНІПРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 у справі №904/1298/23 залишено без руху. Надано Фермерському господарству "ДНІПРО" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме - доказів направлення апеляційної скарги з додатками на адресу відповідача, листом з описом вкладення; До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази. У зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого суддів Чус О.В., Іванова О.Г на підставі розпорядження керівника апарату суду №1718/23 від 18.08.2023, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, тощо, проведено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіної О.В.., Кощеєва І.М. Ухвалою суду від 24.08.2023 у задоволенні заперечень про відкриття апеляційного провадження Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ДНІПРО" у справі №904/1298/23 - відмовлено. Задоволено клопотання Фермерського господарства "ДНІПРО" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 у справі №904/1298/23. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "ДНІПРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 у справі №904/1298/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.10.2023 о 11:30 годин. Ухвалою суду від 24.08.2023 задоволено клопотання Фермерського господарства "ДНІПРО" про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 у справі №904/1298/23. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "ДНІПРО" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 у справі №904/1298/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.10.2023 о 11:30 годин. Приєднано апеляційну скаргу Фермерського господарства "ДНІПРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 у справі №904/1298/23 для сумісного розгляду до апеляційної скарги Фермерського господарства "ДНІПРО" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 у справі №904/1298/23. 17.10.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору: 06.01.2021 року між Фермерським господарством "ДНІПРО" (далі Позичальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ДНІПРО" (далі Кредитор, Відповідач) був укладений договір про надання фінансового кредиту № ФК060121Д/2 (а.с. 11-16). Відповідно до умов п. 1.1. зазначеного Договору, Кредитор зобов`язується надати Позичальнику в тимчасове користування, на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, обіговості траншів, платності, кредитні кошти, одним або кількома траншами, з максимальним лімітом кредитування у сумі 14 452 015,59 грн., яка еквівалентна 511 394,75 грн. доларам США згідно з міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США на день, що передує дню укладання сторонами цього договору (05.01.2021), встановленим на міжбанківському валютному ринку України за даними ресурсу УкрДілінг, розміщеним на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK) а саме: 28,26 грн. за 1 долар США, з яких: - Субліміт-1 - це кредитні кошти у сумі 10 186 000,00 грн., яка еквівалентна 360 438,78 грн. доларам США. - Субліміт-2 - кредитні кошти у сумі 4 266 015,59 грн., яка еквівалентна 150 955,97 грн. доларам США. Позичальник зобов`язується повернути кредитні кошти та сплатити Кредитору проценти за користування кредитними коштами у порядку і строки, визначені цим Договором (п. 1.2. Договору). Згідно з п. 2.1. Договору кредитні кошти за цим Договором, в межах одного або декількох траншів, надаються Позичальнику на підставі письмової (их) заявки (ок) Позичальника, яка (які) має (ють) містити дані про суму відповідного траншу кредитних коштів в межах максимального ліміту кредитування за цим Договором та бути підписана (і) уповноваженою особою Позичальника і скріплена (і) його печаткою. Спосіб надання кредитних коштів Позичальнику: безготівкова форма, шляхом перерахування таких грошових коштів з банківського рахунку Кредитора на банківський рахунок Позичальника, які погоджені сторонами у цьому Договорі (п. 2.3. Договору). Дата видачі кредитних коштів (кожного траншу) Позичальнику: це дата списання таких грошових коштів з банківського рахунку Кредитора, який погоджено сторонами у цьому Договорі (п. 2.4. Договору). Строк повернення кредитних коштів Позичальником: до " 15" грудня 2021 року (включно) (п. 2.5. Договору). Умовами п. 2.5.1. Договору сторони визначили, якщо на день, що передує дню повернення Позичальником кредитних коштів, відбулося збільшення міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти - долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK) у порівнянні із міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США, визначеним Сторонами на день, що передує дню укладання цього Договору, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), то сума кредитних коштів у гривнях, що підлягає поверненню Позичальником по цьому Договору, визначається Позичальником за міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), на день, що передує дню повернення Позичальником суми кредитних коштів. Така зміна суми кредитних коштів не потребує додаткового погодження із Кредитором та підписання сторонами додаткової угоди. Позичальник зобов`язаний самостійно визначити суму кредитних коштів у гривнях та повернути її Кредитору відповідно до порядку та у строки, що погоджені сторонами у цьому Договорі. Згідно з п. 2.8.4. Договору якщо Позичальник порушив умови пунктів 2.8., 2.8.1.,, 2.8.3. цього Договору, то зобов`язання Позичальника щодо строку повернення кредитних коштів та строку сплати процентів за користування кредитними коштами, встановлених умовами цього Договору, є зміненими, а саме: Позичальник зобов`язаний достроково повернути кредитні кошти та достроково сплатити проценти за користування кредитними коштами протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Позичальником письмової вимоги Кредитора, відправленої Позичальнику цінним листом з описом вкладення. Датою отримання такої письмової вимоги Кредитора буде вважатися календарна дата штемпеля відділення поштового зв`язку України за місцем знаходження (поштовим індексом) Позичальника та/або дані, отримані Кредитором в результаті відстеження такого поштового відправлення, підтверджені роздруківкою з офіційної веб-сторінки Укрпошта. Дострокове повернення Позичальником суми кредитних коштів відбувається у спосіб, встановлений у пункті 2.5.1. цього Договору. Дострокова сплата Позичальником процентів за користування кредитними коштами відбувається у спосіб, встановлений у пункті 3.2.1. цього Договору. У випадку не виконання Позичальником дострокового повернення кредитних коштів та/або дострокової сплати процентів за користування кредитними коштами у строки, встановлені у пункті 2.8.4. цього Договору, Позичальник зобов`язаний додатково сплатити на користь Кредитора штраф у розмірі 20 (двадцяти) процентів від суми невиконання або неналежно виконаного грошового зобов`язання (п. 2.8.5. Договору). У випадку не виконання Позичальником дострокового повернення кредитних коштів та/або дострокової сплати процентів за користування кредитними коштами у строки встановлені у цьому пункті Договору, Позичальник зобов`язаний додатково сплатити на користь Кредитора штраф у розмірі 20 (двадцять) процентів від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (аюз. 4 п. 2.9. Договору, абз. 5 п. 2.10. Договору). Відповідно до п. 3.2.1. Договору нарахування та сплата процентів річних за користування кредитними коштами здійснюється у наступний спосіб: якщо на день, що передує дню нарахування та сплати Позичальником процентів річних за користування кредитними коштами, відбулося збільшення міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти - долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), у порівнянні із міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США, визначеним сторонами на день, що передує дню укладання цього Договору, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), то сума кредитних коштів у гривнях, на яку здійснюється нарахування процентів річних за користування кредитними коштами, визначається за міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), на день, що передує дню нарахування та сплаті Позичальником процентів річних за користування кредитними коштами. Пунктом 4.1.2 Договору визначено, що якщо на день, що передує дню нарахування Кредитором одноразової комісії за надання кредитних коштів, відбулося збільшення міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти - долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), у порівнянні із міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США, визначеним сторонами на день, що передує дню укладання цього Договору, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), то сума кредитних коштів у гривнях, на яку здійснюється нарахування одноразової комісії визначається Кредитором за міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), на день, що передує дню нарахування Кредитором одноразової комісії на надання кредитних коштів. Цей Договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до " 15" грудня 2021 року. Крім того, Позичальником підписано підтвердження ознайомлення його з умовами кредитування, відповідно до якого сторони погодили, що Позичальник, підписанням цього Додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору про надання фінансового кредиту №ФК060121Д/2 від 06.01.2021, свідчить, що отримав в повному обсязі інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (а.с. 17). Обґрунтовуючи невідповідність спірного договору вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, Позивач зазначає, що пункти спірного договору не відповідають положенням ст. 18 ЗУ "Про захист споживачів", оскільки встановлюють жорсткі обов`язки для споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Таким чином, Позивач вважає, що всупереч принципу добросовісності, в договорі про надання фінансового кредиту № ФК060121Д від 06.01.2021, є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Крім того, на думку Позивача, положення п. 2.8.4, 2.8.5 абз. 4 пункту 2.9., абз 5 пункту 2.10. не відповідають вимогам ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка забороняє покладати на споживачів фінансових послуг будь-яку відповідальність за дострокове виконання умов договору. Також Позивач зазначає, що п. 9.3 спірного Договору, в якому сторони домовились про не внесення обставин введення в дію загальнонаціонального карантину на всій території України та вжиттям Урядом України певних обмежувальних заходів до обставин непереборної сили, суперечать актам цивільного законодавства, зокрема пункту 8 розділу ІХ "Прикінцевих положень" Господарського кодексу України та п. 15 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, в редакції ЗУ "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" від 16.06.2020 № 691-ІХ. Окрім іншого, Позивач вказує про те, що сторони договору про надання фінансового кредиту № ФК 060121 Д/2 від 06.01.2021 вчинили насправді удаваний правочин валютного кредитування, в порушення нормативних приписів ст. 227, ст. 235 ЦК України, оскільки для укладання таких видів правочинів у фінансової установи, якою в даному випадку являється ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро", має бути генеральна ліцензія, видана Національним Банком України, проте така генеральна ліцензія у Відповідача відсутня, у зв`язку з чим Позивач вважає, що спірний договір вчинений без відповідного дозволу, і як наслідок, відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, такий договір, може бути визнаний судом недійсним. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного: Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17). Так, в силу частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частинами 2, 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відтак, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Враховуючи вищевикладене, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач мав довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків. Натомість. дослідивши обставини даної справи, а також докази на їх підтвердження, та надавши їм відповідну правову оцінку, колегією суддів встановлено, що при зверненні Позивача до суду з даним позовом останнім не доведено порушення норм матеріального права при укладанні оскаржуваного договору, які могли б стати підставою для визнання його недійсним. Так, преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХІІ визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного нормативно-правового акту споживач- фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; Відповідно до положень ч. 4, 5 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів. Забороняється покладати на споживача фінансових послуг сплату будь-яких платежів, відшкодувань, штрафних санкцій за реалізацію ним права на відмову від договору, предметом якого є надання йому фінансової послуги, чи за дострокове розірвання (ініціювання дострокового розірвання) споживачем фінансових послуг такого договору, а також забороняється стягувати такі платежі, відшкодування, штрафні санкції. Згідно п. 7-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» споживач фінансових послуг - фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю; За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Отже, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником, такий договір є споживчим, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». Важливо підкреслити, що спірний договір, у цьому конкретному випадку, не відноситься до категорії договору споживчого кредиту, але має статус господарського договору. Таким чином, спір, який розглядається у цій справі, не належить до сфери захисту прав споживачів і не підпадає під законодавство України "Про захист прав споживачів". Також важливо відзначити, що скаржник, як сторона у цьому Договорі, є юридичною особою. Як було вже вище зазначено, Закон України "Про захист прав споживачів" не застосовується до юридичних осіб. Отже, цей закон не покриває правовий статус юридичних осіб, включаючи скаржника, і він не має права на захист згідно із зазначеним законодавством. Отже, у даному випадку відсутні підстави для застосування правових норм, які регулюють відносини між споживачами та суб`єктами підприємницької діяльності, зокрема статті 2 чи статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Ці статті визначають підстави для визнання недійсними умов договорів, які обмежують права споживача і закріплюють поняття "несправедливі умови договору". Однак твердження Апелянта не є обґрунтованими, оскільки вони не базуються на відповідних нормах чинного законодавства України. Аналогічні правові позиції викладені у багаточисленних рішеннях і ухвалах Верховного Суду, а саме від 27 лютого 2023 року №906/1224/21, від 19 березня 2021 року №904/2073/19, від 22 травня 2019 року №910/6404/18, від 24 червня 2020 року №910/4034/19, від 13 серпня 2020 року №876/68/19. Більше того, п. 1.3. Договору визначено мету укладення Договору, а саме забезпечення підприємницької діяльності позивача. Цілі, на які мають бути використані кредитні кошти: поповнення обігових коштів. Це лиш вчергове підтверджує природу укладеного договору, як господарського договору, а не споживчого. Отже, на підставі проведеного аналізу і враховуючи всі обставини справи, можна визначити, що правовідносини між позивачем і відповідачем, які виникли на основі Договору, не підпадають під регулювання нормами Закону України "Про захист прав споживачів" і Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", зокрема стосовно споживачів фінансових послуг. Відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Аналогія закону - це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини. Водночас, правове регулювання правовідносин між сторонами в належному обсязі регулюються нормами цивільного законодавства та спеціальних законів, відтак, прогалини у законодавстві, що могли б породжувати необхідність звернення до правового механізму аналогії закону, відсутні. Також, за аналогією закону не можуть застосовуватись норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання. Законом України "Про захист прав споживачів" передбачено спеціальний механізм захисту прав споживачів, які відповідно до ст. 1 цього закону є фізичними особами. Враховуючи і те, що за аналогією закону не можуть застосовуватися норми, які мають винятковий, спеціальний характер; встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання зазначених норм, вони не можуть поширюватись за аналогією на кредитні правовідносини юридичної особи. Відносно доводів позивача стосовно того, що положення п. 2.8.4, 2.8.5 абз. 4 пункту 2.9., абз. 5 пункту 2.10, Договору-1 не відповідають вимогам ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка забороняє покладати на споживачів фінансових послуг будь-яку відповідальність за дострокове виконання умов договору, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" забороняється покладати на споживача фінансових послуг сплату будь-яких платежів, відшкодувань, штрафних санкцій за дострокове виконання ним умов договору, предметом якого є надання йому фінансової послуги, а також забороняється стягувати такі платежі, відшкодування та штрафні санкції. Таким чином, суд, проаналізувавши зміст вказаних пунктів спірного Договору, прийняв рішення, що ці положення фактично передбачають відповідальність Позичальника за невиконання обов`язку щодо повернення кредиту на вимогу Кредитора у разі реалізації останнім права вимагати дострокового повернення коштів та сплати процентів. При цьому ніякої відповідальності Позичальника за дострокове виконання умов договору, як стверджує позивач, в цих положеннях не передбачено. Тому доводи позивача, щодо невідповідності цих положень вимогам статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", є безпідставними. Доводи позивача з посиланням на невідповідність п. 9.3 Договору актам цивільного законодавства, зокрема, пункту 8 розділу ІХ "Прикінцевих положень" Господарського кодексу України та п. 15 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, в редакції ЗУ "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" від 16.06.2020 № 691-ІХ, господарським судом оцінюється критично, з огляду на таке. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Таким чином, позивач на власний розсуд підписав спірний договір, погодився з його умовами, та не відмовився від спірних умов договору. Стосовно доводів позивача про порушення під час укладення Договору його права на інформацію, передбачене ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Згідно ч. 2 ст. 164 ГПК Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-ІІІ фінансова установа зобов`язана розкривати клієнтам визначену законодавством інформацію про умови та порядок її діяльності, що розміщується у місці надання послуг клієнтам та/або на власному веб-сайті фінансової установи. Вся, необхідна документація для провадження такої діяльності відповідачем та інформація про неї, що вимагається ст. 12 надана на веб-сайті відповідача: kapital-dnepr.uafin.net. Крім того, скаржником підписаний Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту № ФК060121Д/2 від 06.01.2021. Цим документом закріплюється наступне: «Я, ОСОБА_1 , цим підтверджую, що ознайомлений з умовами надання фінансового кредитування ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» та отримав інформацію у повному обсязі у відповідності до норм частини другої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-ІІІ від 12.07.2001 року.» Отже, твердження скаржника, що він не був ознайомлений Відповідачем з інформацією передбаченою ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не відповідають дійсності. Доводи скаржника в апеляційній скарзі щодо «… Суд 1 інстанції не застосував до спірних правовідносин сторін у справі № 904/1298/23 нормативні приписи ч.1 та 2 ст.228 ЦК України …» відхиляються колегією суддів з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно до правового висновку, викладенного , в постанові касаційного господарського суд у справі № 910/4932/19 , виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. Категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, публічний порядок-це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Отже, можна зробити висновок, що вказані норми права не є застосовними до спірних правовідносин, пов`язаних з укладенням господарського договору кредитування. Такий договір не порушує публічний порядок і не є нікчемним. Доводи скаржника щодо того, що «… суд 1 інстанції взагалі ніяк не відреагував на клопотання Позивача про зупинення провадження у справі № 904/1298/23 до вирішення справи № 160/6153/23, не надав правової оцінки ЦЬОМУ клопотанню ФГ «Дніпро». …» відхиляються колегією суддів, як такі, що спростовуються змістом протокольної ухвали від 01.06.2023, згідно якої, без виходу до нарадчої кімнати суд відхилив клопотання позивача про зупинення провадження у справі. Таким чином, відповідні доводи визнаються колегією суддів такмим, що не відповідають фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги про розгляд справи за відсутністю позивача та неповідомлення належним чином про дату, час і місце засідання суду спростовуються наступним. Згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2023 про закриття підготовчого провадження представник Скаржника з`явився у підготовче судове засідання, в якому було належним чином оголошено про призначення справи до судового розгляду по суті на 22.06.2023 о 11:00 год. Таким чином, Скаржник був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду. Скаржник подав клопотання про відкладення судового засідання. Обґрунтовуючи необхідність відкладення Апелянт посилався на сімейні обставини представника позивача - адвоката Макаренка Володимира Анатолійовича, повязаними із захворюванням його малолітнього сина 2018 р.н., шо унеможливлює його явку до Господарського суду Дніпропетровської області на 22.06.2023 на 11:00 год. Колегія суддів зауважує, що із доданої довідки до клопотання про відкладення розгляду справи, син представника позивача не відвідував колектив з 30.05.2023, проте представник позивача був присутнім у судовому засіданні 01.06.2023 та у судовому засіданні з представниками сторін погоджувалася дата наступного судового засідання, а саме 22.06.2023, проти якої представник позивача не заперечував». Доводи апеляційної скарги в частині того, що: «… Господарський Суд Дніпропетровської області (суддя Ліпинський О.В.) в оскаржуваному рішенні від 22.06.2023 року у справі № 904/1298/23 (повне рішення складено 23.06.2023 року) (далі за текстом-рішення) не з`ясував обставини, то мають значення для справи. Зокрема, Позивач у власному позові у справі № 904/1298/23 зазначав наступне, цитую: «Зверніть увагу на пункти 2.8.4, 2.8.5. абз.4 пункту 2.9., абз.5 пункту 2.10., Договору-1. де записано, що ... … Такі вимоги Договору-1 прямо суперечать ч.5 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664- III. Як вбачається із розділу вступної частини оскаржуваного рішення, Господарський Суд Дніпропетровської області взагалі достеменно не з`ясовував обставини того, чи дійсно пункти 2.8.4, 2.8.5. абз.4 пункту 2.9., абз.5 пункту 2.10., Договору-1 прямо суперечать ч.5 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року №2664-111. Б) Господарський Суд Дніпропетровської області взагалі не досліджував і не з`ясовував обставини, на які звертав увагу Позивач, а саме обставини того, чи дійсно ... … Позивач звертав увагу суду, в тому числі, на той факт, що всупереч принципу добросовісності, в договорі про падання фінансового кредиту № ФК 060121 Д/2 від 06.01.2021 року, є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на ... … Одна з важливих умов відповідності договору чинному законодавству - наявність у ньому істотних умов, визначених ст. 638 ЦК України. До істотних умов кредитного договору, відповідно до ст. 1054 - 1056-1, відносяться предмет, строк ... В даному Договорі-2 не передбачено черговість сплати процентів, не зрозумілий розмір процентів, З ОГЛЯДУ на не зрозумілість обчислення них процентів У відповідності з н.3.2.1. Договору-2. Згідно із частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» ... … Стаття 18 цього Закону містить самостійні підстави для визнання недійсними умов договорів, що ... … За змістом частин п`ятої, шостої цієї норми у разі окремого положення договору ... … У разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними, зумовлює зміну інших … … Визначення поняття «несправедливі» закріплено в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». … Тобто умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, порушення принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, спричинення істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдання шкоди споживачеві. Несправедливими є також положення договору, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування споживчого кредиту. Такий висновок зробив ВС в постанові №444/484/15-ц від 12.12.2018р. Позивач вбачає суперечності між пунктом 2.5.Договору, згідно якому Позичальник повинен погасити кредит в термін до 15.12.2021 року та пунктами 2.8.4., 2.9.,4.2., Договору, згідно яких Кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, що не відповідає п.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-ХП, а саме - встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Відповідно до п.2.8.1 та п.2.8.2. договору-2 права позичальника визначені лише цими ... … Договір-2 в іншій своїй частині передбачає лише одні обов`язки Позичальника. Натомість, у Кредитора є лише один обов`язок - надати кредит, згідно з п.1.1. та 2.2. ... … Суд 1 інстанції не дослідив і не з`ясував обставини, викладені вище, і на які звертав увагу Позивач , а вирішив, що ліпше послатись на, я так розумію (п.22 сг. 1) Закону України "Про захист прав споживачів" . Тому, таким чином, суд 1 інстанції нівелював пунктом 22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», абсолютно всі доводи позивача про те, то спірний договір укладений із недодержанням Закону України "Про захист прав споживачів" і прийшов до висновку, що всі ці доводи позивача є безпідставними. В) У клопотанні про доповнення позову новими обставинами, Позивач, серед іншого, звергав увагу суду, а суд не достеменно не зясував обставини того, чи дійсно, в силу положень частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства (з о крем а ІІУНКГУ 8 розділу IX "Прикінцеві положення" дні положення» Господарського кодексу України та пункту 15 «Прикінцевих та Цивільного Кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби СОУІР - 19» від 16.06.2020 року № 691-ІХ), підлягає визнанню недійсним пункт 9.3. Договору про надання фінансового кредиту № ФК060121Д/2 від 06.01.2021 року, в якому сторони цього ж Договору домовились про не віднесення обставин введення в дію загальнонаціонального карантину на всій території України та вжиттям Урядом України певних обмежувальних заходів до обставин непереборної сили. Суд 1 інстанції , лише посилаючись на статтю 6 ЦК України, пише про те, що ... Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, … … І все ж таки, суд 1 інстанції так і не дав чітку відповідь на питання, чи ПУНКТ 9.3. Договору про надання фінансового кредиту № ФК060121Д/2 від 06.01.2021 року суперечить актам цивільного законодавства, а зокрема ПУНКТУ 8 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України та ПУНКТУ 15 «Прикінцевих та перехідні положення» Цивільного Кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби СОУІР - 19» від 16.06.2020 року № 691-ІХ. На нашу думку, Сторони в договорі не можуть відступити від положень акгів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про не (ст. 627 ЦК України), а ми спостерігаємо факт того, коли нівелюючи пряму заборону Закону, Сторони на свій розсуд домовились про не віднесення обставин введення в дію загальнонаціональної о карантину на всій території України та вжиттям Урядом України певних обмежувальних заходів до обставин непереборної сили. В позові Позивач також звертав увагу суду на те, що недійсність правочину може бути ... … Відповідно до частини 1 етапі 203 ЦК України, ... … Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України у їх системному зв`язку сторони є .... … Включення в умови Договору про надання фінансового кредиту № ФК060121Д від 06.01.2021 року пункту 9.З.. в якому сторони цього Договору домовились про не віднесення обставин введення в дію загальнонаціонального карантину на всій території України та вжиттям Урядом України певних ... Г) У клопотанні про доповнення позову новими обставинами Позивач також стверджував, що цитую: «ми маємо справу ... … Позивач стверджував, що ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро», укладаючи спірний договір, не ставило ... Суд 1 інстанції взагалі ніяк не відреагував на клопотання Позивача про зупинення провадження у справі № 904/1298/23 до вирішення справи № 160/6153/23, не надав правової оцінки цьому клопотанню ФГ «Дніпро». Слід зазначити, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року у справі № 160/6153/23 -визнано протиправними дії ... Ось так, поза увагою суду першої інстанції залишились такі важливі обставини, на які скаржник зараз звертає увагу Центрального апеляційного господарського суду у цій апеляційній скарзі і просить надати їм правову ОЦІНКУ. Д) У відповіді Позивача на відзив Відповідача на позов у справі № 904/1298/23 йдеться про те, що : «Як стверджує, у власному ж показанні, свідок - ОСОБА_1 ... … Йому надали формально для підписання додаток № 1 договору про надання фінансового кредиту № ФК060121 Д/2 від 06.01.2021 року і він його підписав, при цьому йому, ... … До відповіді від 13.04.2023 року Позивача на відзив Відповідача на позов у справі № 904/1298/23 було прикладено оригінал засвідченого у встановленому порядку письмового свідчення свідка ОСОБА_1 , яке, у розумінні статті 88 ГПК України. являється доказом. Сплата суми тіла кредиту і відсотків по ньому за спірним договором, із показань свідка - ОСОБА_1 , відбувалась наступним чином: «економіст ФГ «Дніпро», ... … В оскаржуваному рішенні суддя Ліпппський О.В. взагалі не з`ясував чи мали місце вказані вище порушення закону (ч.І, 2, 4 ст.12 Закону № 2664-ІИ від 12.07.2001 року ) напередодні укладення спірного договору. Е) Ще одне нсз`ясування обставин, що мають значення для справи. Позивач у клопотанні про доповнення новими обставинами позову ФЕРМЕРСЬКОГО' ГОСІІОДАРСТВА «ДНІПРО» ... … Позивач у вказаному вище клопотанні веде до того, що засобом укладення договору про надання фінансового кредиту № ФК 060121 Д/2 від 06.01.2021 року ГОВ «ФК «Капітал-Дніпро» мас намір незаконно заволодіти майном ФГ «Дніпро», не лише ... … З метою встановлення та доведення Господарському Суду Дніпропетровської області у справі № 904/1298/23 факту незаконності накладення арешту державним виконавцем на право оренди ФГ «Дніпро» на земельні ділянки, що є ... … Отже, Господарський Суд Дніпропетровської області, відмовивши у задоволенні клопотання Позивачу, щодо зупинення провадження у справі № 904/1298/23 до вирішення іншої справи № 160/6153/23, що розглядалася в порядку адміністративного судочинства, виявив неупередженість, суд не дав змогу Позивачу довести безспірними доказами (рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року, що набуло б законної сили) факт незаконності накладення арешту державним виконавцем Хоменко Д.Ю. (в рамках виконання ухвали Господарського Суду Дніпропетровської області про забезпечення позову у справі № 904/1435/22) на право оренди ФГ «Дніпро» на земельні ділянки та факт незаконності постанови про арешт майна боржника ВП № НОМЕР_1 від 23.06.2022 року старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хоменко Дмитра Юрійовича. На нашу думку встановлення вказаних вище фактів було необхідним у справі № 904/1298/23, оскільки рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року свідчило би про доведення факту наміру ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро», засобом спірного договору про надання фінансового кредиту № ФК 060121 Д/2 від 06.01.2021 року, досягти не стягнення грошових коштів у справі № 904/1615/22, а це доводило би намір ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» до незаконного заволодіння землею ФГ «Дніпро», під час виконання рішення Господарського Суду Дніпропетровської області у справі № 904/1615/22, шляхом переведення права оренди на всі земельні ділянки ФГ «Дніпро» на ГОВ «ФК «Капітал-Дніпро», оскільки ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» достеменно знало з проекту мирової угоди, що на повернення боргу у справі № 904/1615/22 ФГ «Дніпро» у військовий час погрібно як мінімум три роки. Суд 1 інстанції не застосував до спірних правовідносин сторін у справі № 904/1298/23 нормативні приписи ч.І та 2 ст.228 ЦК України. Правочнн, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України). Є) Позивач просив витребувати у ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» для огляду у судовому засіданні у справі № 904/1298/23 оригінал генеральної ліцензії про право … … Вважаємо, що суд 1 інстанції неправомірно проігнорував розгляд вказаного клопотання ФГ «Дніпро», чим порушив ч.2 ст.232 ГПК України та ст. 207 Г`ПК України, оскільки вказане клопотання було подане на стадії підготовчого провадження у справі і вмотивовано утрудненням самотужки отримати від Відповідача запитуваний в цьому клопотанні доказ -ліцензію про право ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» на надання у позику юридичним особам коштів у валюті, видану Національним Банком України.

2. Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. А) Хоча такі обставини не були доведені Відповідачем у встановленому порядку, Суд 1 інстанції, по умовчанню, підтримав позицію Відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, який неправомірно вважав доведеним факт того, що УСЯ, … … Мусимо не погодитись з такою мовчазною згодою та зауважити, що мова не в тому, чи уся ... … Суд 1 інстанції помилково вважає (по умовчанню) доведеним та встановленим факт того, що Відповідач НАПЕРЕДОДНІ укладення договору про надання фінансового кредиту № ФК060121 Д/2 … … Як бачимо із заяви свідка ОСОБА_2 , що міститься в матеріалах справи, нічого з вище переліченого Відповідачем не було зроблено … Отже відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 12 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-Ш, фінансова установа зобов`язана розкривати клієнтам визначену законодавством інформацію (про що йшлося вище) про УМОВИ та порядок її діяльності, що розміщується у місці надання ПОСЛУГ клієнтам та/або па власному веб-сайті фінансової установи. А якщо так, то зважаючи на все вищевикладене, ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» не розкрило ФГ «Дніпро» визначену законодавством інформацію про умови та порядок її діяльності, що розміщується у місці надання послуг клієнтам та/або на власному веб-сайті фінансової установи, а, отже, порушило ч.І та ч.2 ст.12 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ. 3.Невідновідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Суд 1 інстанції в оскаржуваному рішенні зазначає про те, що, цитую : «Відносно доводів Позивача стосовно того, що положення п. 2.8.4, 2.8.5 абз. 4 пункту 2.9., абз 5 пункту 2.10. не відповідають ... … Дослідивши зміст вказаних пунктів спірного Договору, судом встановлено, що останні передбачають … Такий висновок не відповідає встановленим обставинам справи. Обставини справи говорять про те. що існує суперечність п. 2.8.4, 2.8.5, абз.4 пункту 2.9., абз.5 пункту 2.10., Договору, де записано, що «у випадку не виконання Позичальником дострокового повернення кредитних коштів та/або дострокової сплати процентів за користування кредитними коштами у строк, встановлений у цьому ПУНКТІ Договору Позичальник зобов`язаний додатково сплатити на користь Кредитора штраф у розмірі 20 (двадцять) процентів від СУМИ невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання» частині 5 ст.12 Закону України (помилка в позові-не «З» а «5» вірно і про це уточнено у відповіді на відзив) «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ». Обставини справи говорять також про те, що суперечність п. 2.8.4, 2.8.5, абз.4 пункту 2.9., абз.5 пункту 2.10 Договору частині 5 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-111, як записано у позові та у відповіді на відзив, може призвести до … … Позичальник сплачує на користь Кредитора штраф у розмірі 20 (двадцять) процентів від невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання». І саме про вказані вище обставини суд 1 інстанції в оскаржуваному рішенні не пише, і не встановлює їх, хоча приходить до висновку, посилаючись на нормативні приписи ч.5 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-ІП про те, що, цит: «Жодної відповідальності Позичальника за дострокове виконання ним УМОВ договору, як стверджує Позивач, наведені положення спірного нравочину не встановлюють, а отже, доводи Позивача відносно невідповідності зазначених ПУНКТІВ договору вимогам ст. 12 Закону України "Про фінансові ПОСЛУГИ та державне регулювання ринків фінансових ПОСЛУГ", є безпідставними».

4. Неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається незастосування закону, який підлягав застосуванню. А) Господарський Суд Дніпропетровської області (суддя Ліпинський О.В.) в оскаржуваному рішенні від 22.06.2023 року у справі № 904/1298/23 (повне рішення складено 23.06.2023 року) (далі за текстом-рішення) не застосував до правовідносин сторін у справі № 904/1298/23 частину 2 статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-ХП, та частину 4 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-ІП із змінами та доповненнями. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року №1023-ХІІ, особливості захисту прав споживачів фінансових послуг визначаються відповідними законами. Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ із змінами та доповненнями, фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.(Принцип аналогії закону за участю юридичної особи - споживача Послуг). На противагу посиланням Позивача у власному позові у справі № 904/1298/23 на ч.2 статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-ХІІ, та частину 4 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-ІИ із змінами та доповненнями. Господарський Суд Дніпропетровської області (суддя Ліпинський О.В.) у рішенні не застосовує вказані норми закону, які підлягали застосуванню, а навпаки. Господарський суд зазначає про те, що при зверненні Позивача до суду з даним позовом останнім не доведено порушення норм матеріального права при укладанні оскаржуваного договору, які могли сгалп підставою для визнання його недійсним. Так, посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів» господарським судом до уваги не приймається, оскільки спірний договір є саме господарським договором, а відтак спір у даній справі не є спором, що виникає у сфері захисту прав споживачів, таким чином вказаний закон до спірних правовідносин не застосовується. При цьому ж всьому, Господарський Суд Дніпропетровської області (суддя Ліпинський О.В..) у цьому ж рішенні, посилається на ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" норми частини 4 цієї статгі говорять нам про те, що Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.(Статтю 12 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011 Б) Слід наголосити ще раз на тому, що Суд 1 інстанції не застосував частину 4 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-III , хоча мав її застосувати до існуючих правовідносин, і мав застосувати до існуючих правовідносин Сторін в даному спорі нормативні приписи ст. 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів" у зв`язку з цим. Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків … … Отже, іншими словами, в розумінні ч.4 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги га державне … … Таким чином, відповідно до частин 1 та 2 статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, ... … Аналогія права - застосування до спірного відношенню, яке не врегульоване якоюсь конкретною ... … Відповідно до стаггі 34 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод … Клієнт за договором про надання фінансового кредиту № ФК060121 Д/2 від 06.01.2021 року - Фермерське господарство «Дніпро» - є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію (ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. № 973-1V), а тому не слід категорично стверджувати про те, що ФГ «Дніпро» не захищене Законом України «Про захист прав споживачів», лише на тій підставі, що відповідно до п.22 ч.1 ст.1 згаданого Закону, споживач - це є фізична особа. В частині ж 4 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ із змінами та доповненнями, записано чітко про те, що фінансова установа під час надання інформації КЛІЄНТУ зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

5. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто господарським СУДОМ за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання СУДУ. Як зазначає Господарський Суд Дніпропетровської області (суддя Ліпинський О.В.) в оскаржуваному рішенні, цитую: « 19.06.2023 року представник Позивача подав … На нашу думку, суд 1 інстанції розглянув справу № 904/1298/23 за відсутності будь- якого учасника справи не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, пояснимо чому. Учасником справи № 904/1297/23 відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України ... … Відповідно до ч.1 ст.45 ГПК України, сторонами в ... … Відповідно до ч.3 ст.56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь ... … 19.06.2023 року представник Позивача дійсно засобом електронної пошти подав клопотання до Господарського Суду Дніпропетровської області у справу № 904/1298/23, в якому просив про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю забезпечення своєї явки на 22.06.2023 рік через хворобу дитини. Копію виписки № 598 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форма № 027/о, як доказ перебування ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 20.06.2023 року по 22.06.2023 рік на стаціонарному лікуванні з метою проведення хірургічної операції (видалення аденоїдів) в ДУ «Інститут отоларингології імені професора О.С.Коломійченка НАМИ України» (код ЄДРПОУ 02011870) 03680, м. Київ. вул. Зоологічна, 3, яку представник Позивача не міг подати у період з 19.06.2023 року по 21.06.2023 року у матеріали справи № 904/1298/23, бо був виданий цей доказ останньому ДУ «Інститут отоларингології імені професора О.С.Коломійченка ПАМП України» лише 22.06.2023 року, представник Позивача просить ЦАГС залучити до матеріалів справи зараз і надати йому правову оцінку. Але мова зараз не про це, мова зараз про те, що, на нашу думку, суд зобов`язаний був винести ухвалу про перенесення слухання справи на 22.06.2023 рік і надіслати ії всім учасникам справи засобом електронної пошти та поштовим відправленням. Тобто, суд 1 інстанції мав надіслати ухвалу про перенесення слухання справи на 22.06.2023 рік ПОЗИВАЧУ, ВІДПОВІДАЧУ та їх представникам, проте, судом І інстанції, цього зроблено не було. Отже, суд 1 інстанції розглянув справу № 904/1298/23 за відсутності ПОЗИВАЧА, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання СУДУ, ОСКІЛЬКИ юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі не лише через представника, а і через свого керівника. Це но-перше, а по-друге - відповідно до частини 2 статті 232 ГПК України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються СУДОМ ШЛЯХОМ постановлений ухвал. По-третє, відповідно до частини 1 статті 242 ГПК України, копії повного судового рішення вручаються ... Матеріали справи № 904/1298/23 не містять доказів надсилання Господарським Судом Дніпропетровської області ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про відкладення розгляду справи на 22.06.2023 рік в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ФГ «Дніпро» га на адресу його представника, а також на адресу Відповідача та його представника. Матеріали справи № 904/1298/23 не містять доказів надсилання Господарським судом Дніпропетровської області ухвали Господарського СУДУ Дніпропетровської області про відкладення слухання справи па 22.06.2023 рік в електронній формі на _офіційну електрониу адресу ФГ «Дніпро» на офіційну електронну адресу його представника, на офіційну електронну адресу- Відповідача та його представника. Отже, Господарським Судом Дніпропетрвоської області у справі № 904/1298/23 в процесі розгляду цієї справи допущено непоправне порушення процесуального закону, що є обов`язковою піде гавою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (п.3 ч.3 сг.277 ГПК України). Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої ... … Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду ... … Відповідно до пунктів 2-4 частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для ... … Відповідно до частини 2 статті 277 ГПК України, неправильним застосуванням норм матеріального …» відхиляються колегією суддів як такі, що свідчать неправильність розуміння апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини і не містять в собі посилань на порушення норм процесуального права з боку місцевого господарського суду, які відповідно до частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Обґрунтованим і законним, на за висновками колегії суддів апеляційного господарського суду є і додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 у справі №904/1298/23, яким стягнуто з позивача на користь відповідача 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Так, відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19). Як убачається з матеріалів справи, відповідно до приписів ст. 124 ГПК України, з першою заявою по суті спору Відповідачем подано попередній розрахунок розміру судових витрат, зокрема, розміру витрат на професійну правничу допомогу з розрахунку 50 000,00 грн. 22.06.2023 року, тобто в межах строків, встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України, Відповідач подав заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн., а також докази в підтвердження розміру таких витрат, які він сплатив у зв`язку з розглядом даної справи. На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката, представником відповідача надано: - копію договору про надання правової допомоги від 01.03.2023 року № 2018/1-1, укладеного між Відповідачем та Адвокатським об`єднанням "Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми "ДИНАСТІЯ"; - копію наказу про прийняття адвоката Маєвської К.В. на роботу до АО "Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми "ДИНАСТІЯ" - копію акту надання послуг № 14 від 20.06.2023; - копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 16.04.2012 року № 2484; - копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ № 1187075 від 01.03.2023 року; - копію платіжної інструкції № 706 від 21.06.2023 на сплату адвокатських послуг в сумі 50 000,00 грн.; 01.03.2023 між адвокатським обєднанням «Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми «Династія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро» укладено Договір №2018/1-1 про надання правової допомоги (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого адвокатське обєднання зобовязується здійснювати захист, представництво інтересів Клієнта та надавати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншим чинним законодавством, а клієнт зобовязується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. У п. 4.1 Договору визначено, що сторони погодили, що сума гонорару Адвокатського обєднання за проектом складається із вартості правової допомоги за відповідними підпроектами. Таким чином, сторони узгодили, що представництво інтересів в Господарському суді Дніпропетровської області у справі №904/1298/23 за позовом Фермерського господарства «Дніпро» до ТОВ «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро» про визнання договору про надання фінансового кредиту №ФК060121 Д/2 від 06.01.2021 недійсним складає 50 000,00 грн. Згідно з п. 4.2. Договору сторони погодили гонорар Адвокатського обєднання в розмірі 50 000,00 грн. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення його печатками Сторін та діє до 31.12.2023 року (п. 7.1. Договору). Договір підписаний сторонами. 20.06.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро» Директор Корсунський Сергій Володимирович, з одного боку, і представник виконавця адвокатського обєднання «Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми «Династія» Голова Кохляков Вячеслав Станіславович, з іншого боку, підписали акт надання послуг, яким підтвердили те, що:

1. Виконавцем виконані наступні послуги: - правова допомога (юридичні послуги) згідно з п.п.4.1 на суму 50 000,00 грн. Відповідно до платіжної інструкції №706 від 21.06.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро» сплачено Адвокатському обєднанню «Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми «Династія» правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн. Також у матеріалах справи наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ №1187075 від 01.03.2023. Як встановлено матеріалами справи, адвокат Маєвська К.В. брала безпосередню участь у розгляді справи, представляючи інтереси відповідача - ТОВ «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро». За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (частини перша, друга статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). За ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Оцінюючи суму судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ДНІПРО" на професійну правничу допомогу за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Як вже було зазначено зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Позивачем, на момент винесення додаткового рішення, не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Доводи апеляційної інстанції щодо «… Зокрема, в рішенні суддя зазначає про те. що Позивач явку представника в засідання 24.07.2023 року не забезпечила, заперечень щодо заяви Відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомог) суду не надав …» колегією суддів відхиляється, оскільки за інформацією з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" заява позивача зареєстрована 24.07.2023 об 16:11 год. Згідно протоколу судового засідання від 24.07.2023 судове засідання розпочалося об 14:43 та закінчилось об 14:53. Тобто на час винесення вступної та резолютивної частини додаткового рішення у суду першої інстанції не було відомостей щодо поданої заяви. Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що відсутність клопотання та заперечень позивача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг, тому згідно вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України мають бути покладені на позивача. Щодо доводів апеляційної інстанції щодо «… суд 1 інстанції розглянув справу №904/1298/23 за відсутністю будь-якого учасника справи не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду …» та «… Господарський суд Дніпропетровської області у справі №904/1298/23 не направляв ухвалу від 22.06.2023 року ані позивачу, ані їх представнику ні засобом поштового звязку, ні на офіційну електронну адресу останніх про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати відповідача на 24.07.2023 року о 14:30 годину…» відхиляються колегією суддів з наступних підстав. Відповідно до довідки про доставку електронного листа, копію ухвали від 22.06.2023 доставлено Фермерському господарству «Дніпро», зокрема на електронну пошту (Aleksandradnipro@ukr.net), - 22.06.2023. Саме ця адреса позивача зазначена у позовній заяві. Правомірність здійснення повідомлення сторони через електронну адресу про судове засідання по справі підтверджується висновками Верховного Суду. А саме, у постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19, від 06.03.2023 у справі №753/19393/20, від 29.03.2023 у справі №922/226/21, від 28.04.2023 у справі №904/272/22 Верховний Суд виснував, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому, слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Згідно з аналізом статей 6, 242 та частини восьмої статті 165 ГПК України ключовим для здійснення такої процесуальної дії як подання відзиву на позов, є встановлення факту вручення відповідного судового документу, а не спосіб його надсилання. Крім цього, щодо застосування наведених норм, у тому числі Верховний Суд, також зазначає, що: - застосовуючи процесуальний закон і формуючи відповідну практику, видається важливим враховувати реальні обставини, в яких працюють суди, і тлумачити його у світлі забезпечення гарантій на доступ до суду та його безперервної роботи; лише такий підхід забезпечить практичну відповідь на реальні проблеми та виклики сучасності; - надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення, однак через відсутність фінансування суди не надсилають судові рішення рекомендованими листами, а повідомляють учасника про ухвалення рішень і можливість їх отримання альтернативними засобами комунікації - телефоном, електронною поштою, месенджерами; - такі дії мають ту ж саму мету - проінформувати учасника справи; - ключовим для оцінки правомірності цих дій суду має бути не спосіб їх вчинення (надсилання чи не надсилання рекомендованого листа), а їх здатність забезпечити досягнення мети - інформування особи про судове рішення; - якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом; це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них; - з огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно та добросовісно; тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення, а тому самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію; - суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними; - попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. У наведених висновках суд апеляційної інстанції посилається на правову позицію Верховного Суду, викладеної в постановах від 22.11.2022 у справі 29/5005/6325/2011 (904/7806/21), від 20.01.2023 у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22), від 20.04.2023 у справі № 920/367/17. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки, ухвала від 22.06.2023 доставлена належним чином до електронної скриньки позивача, що підтверджує обізнаність позивача про прийняту ухвалу. Отже, надавши оцінку доказам щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу, з урахуванням предмету позову та значення справи для сторони, враховуючи кількість виготовлених під час розгляду справи представником відповідача документів та їх зміст, участь адвоката у судових засіданнях, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача про стягнення з позивача 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, адже цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішені та додаткового рішення суду першої інстанції, які є предметом апеляційного оскарження. З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 у справі №904/1298/23 підлягають залишенню без змін, а апеляційні скарги ФГ «Дніпро» на них, відповідно, підлягають залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат: У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Фермерського господарства "ДНІПРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 у справі №904/1298/23 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 у справі №904/1298/23 - залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн покласти на Фермерське господарство "ДНІПРО". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови підписано 06.11.2023. Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя О.Г. Іванов Суддя О.В. Чус