Постанова Одеський апеляційний суд № 946/2760/22

Номер провадження: 33/813/1646/23 Номер справи місцевого суду: 946/2760/22 Головуючий у першій інстанції Баннікова Н. В. Доповідач Толкаченко О. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.10.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Толкаченко О.О., за участю секретаря судового засідання Воронової Є.Р., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Пономарьова О.В. на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2023 року, ВСТАНОВИВ: зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнутий судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп. Обставини справи встановлені судом першої інстанції Постановою суду першої інстанції встановлено, що 20 квітня 2022 року о 09 годині 55 хвилин на 242 км автодороги М-15 Одеса-Рені, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився на місці зупинки та в медичному закладі. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала Не погодившись із зазначеною постановою, захисник Пономарьов О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену постанову суду та закрити провадження, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що: - ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу не пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів; - в матеріалах справи відсутні докази наявності у ОСОБА_1 водійського посвідчення; - протокол не містить вказівку про те, що ОСОБА_1 був усунений від керування транспортним засобом: - відсутні будь-які належні, допустимі та достатні докази того, що працівниками поліції були виконанні вимоги ст.266 КУпАП. Захисник стверджує, що суд першої інстанції порушив вимоги ст.268 КУпАП, оскільки розглянув справу за відсутності сторони захисту. Позиції учасників апеляційного розгляду В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши докази, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків. Мотиви суду апеляційної інстанції Частиною 7 ст.294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції грубо порушив права ОСОБА_1 , передбачені ст.268 КУпАП розглянувши справу без участі сторони захисту. Відповідно до ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В мотивувальній частині постанови суд вказав, що ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про слухання справи був повідомлений належним чином. Викладені обставини відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого ОСОБА_1 27 січня 2023 року отримав повістку про його виклик в судове засідання Ізмаїльського міськрайонного суду, призначене на 14 годину 14 березня 2023 року (а.с.17). За таких обставин ОСОБА_1 свідомо, за власної волі, не скористався своїм правом на доступ до суду, а суд першої інстанції мав всі передбачені КУпАП підстави розглянути справу без його участі. Більш того, ОСОБА_1 мав можливість скористатися правовою допомогою адвоката, для представництва та захисту його інтересів, що ним зроблено не було. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду...., а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів відповідно до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Згідно з п.2.5) Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи дану справу про адміністративне правопорушення додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Так, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №320157, з фабули якого убачається, що 20 квітня 2022 року о 09 годині 55 хвилин на 242 км автодороги М-15 Одеса-Рені, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В протоколі зазначено, що громадянину ОСОБА_1 були роз`ясненні його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Вказаний протокол був власноруч підписаний ОСОБА_1 , без будь-яких зауважень або заперечень, а отже фактично він погодився з тим, що вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП при обставинах, викладених у протоколі. Апеляційний суд зазначає, що досліджений протокол про адміністративне правопорушення повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а тому визнає його допустимим доказом. В письмових пояснення доданих до протоколу, складених працівником поліції зі слів ОСОБА_1 , вказано, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейським та йому було запропоновано пройти тест на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. На таку пропозицію ОСОБА_1 відповів відмовою, оскільки напередодні ввечері він вживав алкогольні напої дві пляшки пива. Письмові пояснення були підписані ОСОБА_1 , при цьому він власноруч зазначив, що пояснення з його слів записані вірно (а.с.2). З метою перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, апеляційним судом був досліджений відеозапис з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, який приймав участь в оформленні розглядаємого правопорушення. На вказаному відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і в закладі охорони здоров`я. При цьому ОСОБА_1 повідомив, що напередодні вживав пиво. Доводи апеляційної скарги про те, що матеріалах справи відсутні докази наявності у ОСОБА_1 водійського посвідчення, апеляційний суд визнає голослівними і вони взагалі не стосуються змісту та суті розглядаємого правопорушення. В матеріалах справи на аркуші 4 наявна довідка, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_2 від 03.01.2020 року. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що посвідчення водія не вилучалось, оскільки ОСОБА_1 пред`явив його за допомогою застосунку «ДІЯ». Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Апеляційний суд вважає, що докази які були повторно дослідженні під час апеляційного розгляду поза розумним сумнівом доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, який керуючи автомобілем, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку з метою уникнення адміністративної відповідальності. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, беручи до уваги те, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, суд першої призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника Пономарьова О.В. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Відповідно до п.1) ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Пономарьова О.В. залишити без задоволення. Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.О. Толкаченко