Ухвала КЦС ВС № 760/3202/15-ц

УХВАЛА 01 листопада 2023 року м. Київ справа № 760/3202/15-ц провадження № 61-12482ск23 Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним частково кредитного договору та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У лютому 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № kiv0GK00830141 від 26 жовтня 2006 року у розмірі 86 553,20 доларів США. У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом та просила визнати недійсними умову абзацу 2 пункту 1.1., умову пункту 4.1. кредитного договору № kiv0GK00830141 від 26 жовтня 2016 року; припинити дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування та списання пені; зобов`язати ПАТ КБ «ПриватБанк» зарахувати суму списаної пені у розмірі 1 375,10 доларів США в рахунок виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором; зобов`язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором з урахуванням умов недійсності абзацу 2 пункту 1.1. та пункту 4.1. кредитного договору № kiv0GK00830141 від 26 жовтня 2006 року. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року первісний позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним частково кредитного договору та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано недійсним абзац 2 пункту 1.1. кредитного договору № kiv0GK00830141 від 26 жовтня 2006 року в частині сплати позичальником банку коштів (щомісячного платежу) у сумі, що перевищує 1 187,46 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором. В іншій частині зустрічного позову відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № kiv0GK00830141 від 26 жовтня 2006 року у розмірі 32 560,45 доларів США. В іншій частині первісного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року скасовано та прийнято постанову, якою позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № kiv0GK00830141 від 26 жовтня 2006 року у загальному розмірі 85 748, 20 доларів США, та 5 792,62 грн судового збору. В задоволенні решти вимог АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним частково кредитного договору та зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення. 17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року повністю, залишити в силі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року залишено без руху та запропоновано надати виправлену касаційну скаргу з належним викладом підстав касаційного оскарження, надати докази на підтвердження зазначеної заявником дати отримання копії рішення суду апеляційної інстанції та докази на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним частково кредитного договору та зобов`язання вчинити дії, повернуто заявнику. 18 серпня 2023 року ОСОБА_1 (далі - заявник) повторно звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року. У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, а саме для: доплати судового збору та надання касаційної скарги у новій редакції в частині зазначення належним чином підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України. На виконання вимог даної ухвали суду в установлений судом строк, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслала квитанцію про доплату судового збору та нову касаційну скаргу, однак вимог щодо зазначення в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) касаційного оскарження не виконано. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень). Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Вищенаведені правові норми ЦПК України були детально роз`яснені заявнику в ухвалі Верховного Суду від 08 вересня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху. В уточненій касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказала, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають важливе значення для винесення законного рішення, внаслідок чого підлягають скасуванню. Суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, про які зазначено в цій касаційній скарзі. Посилання заявника в касаційній скарзі на недослідження судом апеляційної інстанції доказів не є самостійною підставою касаційного оскарження судового рішення, так як недослідження судом зібраних у справі доказів може бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Таким чином касаційна скарга ОСОБА_1 не містить підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Тобто касаційна скарга (в оновленій редакції) ОСОБА_1 , як і її первісна касаційна скарга, не містять належного обґрунтування (з урахуванням вищенаведених правових висновків) підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України. В ухвалі Верховного Суду від 08 вересня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху було наведено норми статті 389 чинного ЦПК України та детально роз`яснено їх зміст, однак в уточненій касаційній скарзі представник не дотрималася вимог чинного ЦПК України щодо змісту касаційної скарги. Отже, заявник не виконала належним чином вимог ухвали Верховного Суду від 08 вересня 2023 року, а тому надану нею касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року необхідно визнати неподаною та повернути. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним частково кредитного договору та зобов`язання вчинити дії, визнати неподаною та повернути. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Ігнатенко