Постанова 4821 № 712/11654/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2023 року справа № 712/11654/21 провадження № 22-ц/821/1666/23 категорія: 308000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Новікова О. М., Карпенко О. В., секретаря - Мунтян К. С., учасники справи: позивач - Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ), відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Орган опіки і піклування Черкаської міської ради, ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 серпня 2023 року у справі за позовом Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Орган опіки і піклування Черкаської міської ради, ОСОБА_6 , про виселення з службового приміщення із зняттям з реєстрації, у складі: головуючого судді Марцішевської О. М., повний текст рішення складено 29 серпня 2023 року, в с т а н о в и в : 26 жовтня 2021 року Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Орган опіки і піклування Черкаської міської ради, ОСОБА_6 , про виселення з службового приміщення із зняттям з реєстрації. Позов мотивовано тим, що 09.09.2008 ОСОБА_1 був призначений на посаду офіцера відділу зв`язку та автоматизації, а 21.03.2018 він був звільнений у запис Збройних Сил України. Зазначено, що наказом Головного центру від 17 квітня 2018 року № 148-ОС, ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років станом на день звільнення становила 15 років, 9 місяців 04 дні. Склад сім`ї ОСОБА_1 складають 5 осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 2007 року народження, ОСОБА_4 , 2009 року народження, ОСОБА_5 , 2014 року народження. Рішенням Черкаської міської ради від 29.03.2004 № 413 квартиру АДРЕСА_1 було включено до числа службових. Вказана квартира є власністю позивача. 22.12.2008 ОСОБА_1 було видано ордер на вселення у службове житло. Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси 10.08.2021 договір найму квартири між сторонами розірваний. Відповідачі не проживають у вказаній квартирі з 2020 року, в порушення закону ОСОБА_1 здає службове житлове приміщення іншій особі ОСОБА_6 . Зазначає, що ОСОБА_1 систематично не вносить квартирну плату і плату за надані комунальні послуги. Крім того, існує квартирна черга військовослужбовців позивача, які можуть претендувати на заселення у службове житло. Уточнивши позовні вимоги, остаточно просив суд виселити ОСОБА_1 , 1984 р.н., ОСОБА_2 1987 р.н., ОСОБА_3 , 2007 р.н., ОСОБА_4 , 2009 р.н., ОСОБА_5 , 2014 р.н., з службового житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 із зняттям з реєстрації та покласти на відповідачів понесені судові витрати по оплаті судового збору. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 серпня 2023 року у задоволені позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позбавлення житла багатодітної сім`ї віськовослужбовця ОСОБА_1 в період проходження ним військової служби не буде відповідати пропорційності втручання у житлові права відповідачів та їх неповнолітніх дітей та буде покладати на них надмірний тягар в період воєнного стану. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ), вважаючи рішення суду першої інстанції неправомірним та таким, що прийняте внаслідок неповного з`ясування судом обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги тотожні доводам викладеним в позовній заяві та зводяться до того, що відповідачі у займаному службовому приміщенні не проживають тривалий час та ОСОБА_1 втратив інтерес до службового житла. Крім того, спірне житлове приміщення використовується не за призначенням. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом Згідно з рішенням Черкаської міської ради від 29 березня 2004 року № 413 «Про включення квартир в будинках АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 (на території військової часини НОМЕР_1 ) до числа службових», задоволено клопотання командування військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про включення квартир в будинках по АДРЕСА_8 до числа службових, та включено квартиру АДРЕСА_1 до числа службових (т. 1 а.с. 16). Відповідно до протоколу засідання житлової комісії Навчального центру підготовки молодших спеціалістів (в/ч НОМЕР_1 ) від 19.03.2008 постановлено виділити ОСОБА_1 на склад сім`ї 2 особи службове житло - двокімнатну квартиру загальною площею 53,2 кв.м, житловою площею 28, 70 кв.м за адресою АДРЕСА_2 . (т.1 а.с. 27). 22 грудня 2008 року ОСОБА_1 виданий ордер (службовий) серії А № 067105 на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , склад сім`ї: ОСОБА_2 дружина, ОСОБА_3 син (т. 1 а.с.17). Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Руськополянської сільської ради № 67 від 07 вересня 2012 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 на праві державної власності належить Навчальному Центру Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ). Право власності зареєстроване згідно з витягом про державну реєстрацію № 36900341 від 22.12.2012 (т.1 а.с. 14-15). Згідно зі свідоцтвом про народження, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції від 05.09.2007 серія НОМЕР_2 , та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00035914799 від 22 червня 2022 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 207-208, т. 2 а.с.15). Відповідно до свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Диканського районного управління юстиції Полтавської області від 06.04.2009, серія НОМЕР_3 , повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00035915812 від 22 червня 2022 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (т. 1 а.с.209-210, т. 2, а.с.17). Згідно зі свідоцтвом про народження, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції від 20.06.2014 року серія НОМЕР_4 , та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00035916154 від 22 червня 2022 року, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 211-212, т. 2, а.с. 16). Відповідно до довідки № 1224/28-5/10 від 11.08.2014, сім`я ОСОБА_1 має статус багатодітної (т. 2 а.с. 18). 11 травня 2019 року Департаментом соціальної політики ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видані посвідчення про те, що їх сім`я має статус багатодітної сім`ї (т. 2 а.с. 9-12). З довідки від 27.09.2021 № 179 вбачається, що ОСОБА_1 призначений на посаду офіцера відділу зв`язку та автоматизації Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України наказом Адміністрації прикордонної служби України від 09.09.2008 № 391-ОС. Звільнений з військової служби в запас Збройних сил України за підпунктом «ґ» (через сімейні обставини або з інших поважних причин наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) (т. 1 а.с. 12). Наказом начальника Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені Генерал-майора Ігоря Момота № 148-ОС від 17 квітня 2018 року, майора ОСОБА_1 , начальника відділення супроводження інформаційно-телекомунікаційних систем вузла зв`язку, звільнено за підпунктом «ґ» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) п. 1 ч. 8 ст. 26 у запас Збройних Сил України, без надання права носіння військової форми одягу. Дата виключення із списків особового складу 17 квітня 2018 року. Підстава: Наказ Голови Державної прикордонної служби України від 21 березня 2018 року № 239 ОС (т. 1 а.с. 13). Згідно з актом обстеження житлових умов від 21 грудня 2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , комісією у складі: підполковника ОСОБА_7 , старшого лейтенанта ОСОБА_8 , працівника ОСОБА_9 , на час обстеження в квартирі відсутні квартиронаймач та члени його сім`ї (т. 1 а.с. 19). Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_6 від 31 грудня 2020 року, останній зазначив, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з квітня 2020 року в службовій квартирі ОСОБА_1 за договором оплати комунальних послуг (т. 1 а.с. 20). 22 вересня 2021 року позивачем складена довідка про перевірку житлових умов, згідно з якої проведено перевірку житлового приміщення 22 вересня 2021 року комісією встановлено, що квартиронаймач ОСОБА_1 та члени його сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за даною адресою фактично не проживають з 2020 року місце перебування їх невідомо за даними опитування сусідів (т.1 а.с. 18). Згідно з довідкою № 311 від 27.09.2021, ОСОБА_1 зареєстрований у службовому приміщенні за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 50,2 кв.м, житловою площею 27,9 кв.м. В зазначеній квартирі зареєстровані п`ять осіб: квартиронаймач ОСОБА_1 , з 21.09.2009 по даний час, дружина ОСОБА_2 , з 21.09.2009 по даний час, син ОСОБА_3 , 2007 р.н., з 21.09.2009 по даний час, син ОСОБА_4 , 2009 р.н., з 29.04.2009 по даний час, донька ОСОБА_5 , 2014 р.н., з 24.06.2014 по даний час (т. 1 а.с. 29). Відповідно до довідки № 318 від 07.10.2021 в Головному центрі підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота станом на 01.10.2021 на квартирному обліку перебувають 314 сімей військовослужбовців (військовослужбовців запасу). Для створення належних умов для виконання службових обов`язків необхідно забезпечити 96 сімей військовослужбовців, які потребують отримання службового житла в селищі Оршанець (т.1 а.с. 28). Згідно з довідкою про перевірку житлових умов від 31 травня 2022 року № 2, складеною головою комісії - підполковником ОСОБА_10 та членами комісії: капітаном ОСОБА_11 , молодшим сержантом ОСОБА_12 , встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Квартиронаймач ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_13 , син ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 у житловому приміщенні з 2019 року не проживають, в даному службовому приміщенні фактично проживає старший сержант ОСОБА_6 (т.1 а.с. 192-193). Відповідно до військового квитка ОСОБА_1 був мобілізований в ЗСУ 07 листопада 2022 року (т. 2 а.с. 86-88). Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2023 року у справі № 712/189/21 позовну заяву Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені Генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про розірвання договору найму житлового приміщення задоволено. Договір найму житлового приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду, укладений 29 серпня 2008 року між Навчальним центром Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) та громадянином України ОСОБА_1 - розірвано. Рішення набрало законної сили 11.07.2023. Судом встановлено, що відповідачем систематично не вноситься плата за комунальні послуги, в зв`язку з чим виносились судові накази у справах № 712/13923/18 на суму 6843,42 грн, № 712/5122/19 на суму 8814,01 грн, № 712/196/20 на суму 8079,92 грн та відкриті виконавчі провадження і станом на 01.06.2023. Заборгованість відповідача по сплаті комунальних послуг складає 24487,06 грн, також проживання ОСОБА_6 у спірній квартирі є її використання не за призначенням, що є підставами для розірвання договору найму житлового приміщення за ч.4 ст.168 ЖК України (т. 2 а. с. 184-191). Відповідно до довідки № 12/2743 від 14.06.2023 майор ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 АДРЕСА_9 . Довідка дійсна до 14 вересня 2023 року (т. 2 а. с. 122). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №343469634 від 21 серпня 2023 року, ОСОБА_1 , на праві приватної власності з 11 лютого 1999 року належить 1/5 частина квартири, за адресою: АДРЕСА_10 загальною площею 81,7 кв.м, житловою площею 52,1 кв.м (т. 2 а. с. 161-165). Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно ст. 13 ч. 1, ч. 3 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. В постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17 та від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Підстава позову - обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які в сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до відповідача. Звертаючись до суду із даним позовом, як на підставу позову про виселення відповідачів із спірної квартири позивач посилався на ст. 124 ЖК України. Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків, власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло. Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. За положеннями ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Можливість виселення особи з житлового приміщення передбачена нормами ЖК України. Згідно із ст. 9 ЖК УРСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підставі в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. У відповідності до п. 43 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові приміщення (ст. 119 ЖК України, постанова від 04 лютого 1988 року № 37), до нього віднесено військовослужбовців Державної прикордонної служби до одержання ними постійного жилого приміщення. Згідно зі ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Статтею 124 ЖК України передбачено, що робітники і службовці, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Особливість права користування службовим житлом полягає в тому, що це право обмежується часом. Особа, яка користується службовим житлом, знає, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов`язана звільнити надане ним житлове приміщення. Проживання у службовому житлі після припинення трудових правовідносин з роботодавцем не свідчить про законність його використання особою, якій воно було надане на час існування вказаних правовідносин. Власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним, навіть тоді, коли таке майно протиправно використовує інша особа. Статтею 125 ЖК України визначено перелік осіб, які не можуть бути виселені зі службового житла у випадках, передбачених ст. 124 цього кодексу, без надання іншого жилого приміщення. Зокрема, не може бути виселено сім`ї військовослужбовців; осіб, звільнених у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників; осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років. Надаване громадянам у зв`язку з виселенням з службового жилого приміщення інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 114 цього Кодексу (ч. 1 ст. 126 ЖК України). На ряду з цим, профільним Законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей є ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому сам порядок забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей жилими приміщеннями визначається постановою КМУ, зокрема, постановою від 03 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - Порядок) (і чинною до 02 квітня 2021 року Інструкцією про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2007 року № 1040, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 року за № 16/14707). Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Виходячи зі змісту ст. ст. 48, 118, 119, 124, 125 ЖК України, ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» заборона виселення поширюється на звільнених з військової служби військовослужбовців, які не були забезпечені житлом для постійного проживання в межах норми. Під час розгляду справи було встановлено, що спірна двокімнатна квартира жилою площею 28,7 кв.м була у встановленому законом порядку віднесена до числа службових рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 29.03.2004 № 413 та виділена згідно з спеціальним ордером від 22.12.2008 відповідачу ОСОБА_1 на склад сім`ї в період проходження ним військової служби у Навчальному центрі підготовки Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_11 ) з 09.09.2008. 17 квітня 2018 року відповідач ОСОБА_1 був звільнений з військової служби з зарахуванням до військового резерву, згідно наказу № 148-ОС від 17.04.2018 вислуга років становить 15 років 09 місяців 04 днів. На час звільнення ОСОБА_1 склад його сім`ї складали дружина та троє неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2007 р.н., ОСОБА_4 , 2009 р.н., ОСОБА_5 , 2014 року. Сім`я має статус багатодітної до 12 серпня 2025 року. В процесі розгляду справи не було встановлено факту виселення відповідачів у інше житлове приміщення для постійного проживання та наявність у них іншого житла, яке відповідає санітарним і технічним вимогам за нормами жилої площі, встановленими для проживання громадян. При цьому, в обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відповідачу на праві власності належить інше житлове приміщення. Дійсно, ОСОБА_1 належить 1/5 частка загальної площі квартири АДРЕСА_12 , що складає 81,7/5 = 16,34 кв.м, у тому числі житлова площа 52,1/5=10,42 кв.м., тобто при вселенні до вказаної частки сім`ї ОСОБА_1 в кількості 5 осіб на кожного члена сім`ї буде припадати загальна площа 16,34/5 = 3,2 кв.м, в тому числі житлова 10,42/5 = 2,08 кв.м. Рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в м. Черкасах встановлений постановою виконкому Черкаської обласної ради народних депутатів та президії Черкаської обласної ради профспілок від 28.12.1984 р. № 396 в розмірі 8,5 кв. м на одного члена сім`ї. Отже, наявність у власності ОСОБА_1 1/5 частини квартири АДРЕСА_12 не забезпечить потреб багатодітної родити у житлі та призведе до істотного погіршення житлових умов відповідачів та їх неповнолітніх дітей, що вірно зазначено судом першої інстанції. Водночас, колегія суддів звертає увагу на необхідність урахування при вирішенні питання про наявність правових підстав для виселення ОСОБА_1 та членів його сім`ї зі службового житла, зокрема те, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан та оголошено мобілізацію (Указ Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію»), який діє на час розгляду справи. З військового квитка ОСОБА_1 вбачається, що 07.11.2022 останній був призваний на військову службу у в/ч НОМЕР_1 під час мобілізації на особливий період. З 11.03.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 та станом на 21.08.2023 ОСОБА_1 перебував на військовій службі в 15 мобільному прикордонному загоні. Слід зазначити, що за військовослужбовцями, призваними на військову службу під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на строкову військову службу та військову службу під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (абз. 2 п. 1 ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей»). Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Рішення про виселення становитиме порушення ст. 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. З урахуванням того, що спірне службове житло було надано військовослужбовцю ОСОБА_1 та членам його сім`ї на період проходження військової служби, при цьому станом на час розгляду справи він продовжує перебувати на військовій службі, відсутні правові підстави для виселення ОСОБА_1 та членів його сім`ї, а саме: дружину та трьох неповнолітніх дітей зі службової квартири на підставі статті 124 ЖК України. Зазначений спосіб реалізації прав позивача, як власника службового житла, колегія суддів вважає таким, що не відповідатиме критерію законності втручання у право на житло військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період. З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності нагальної суспільної необхідності у виселенні ОСОБА_1 з посиланням на існування черги військовослужбовців, які можуть претендувати на заселення у службове житло. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 761/18533/20. Враховуючи, що ОСОБА_1 разом із членами своєї сім`ї у грудні 2008 року на законних підставах були заселені до спірної квартири та до даного часу вказану квартиру не звільнили, а з листопада 2022 року відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу під час мобілізації на особливий період в період воєнного стану, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову про позбавлення житла багатодітної сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 в період проходження ним військової служби, так як це не буде відповідати пропорційності втручання у житлові права відповідачів та їх неповнолітніх дітей та буде покладати на них надмірний тягар в період воєнного стану. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України без задоволення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного центру підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 01 листопада 2023 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко О. М. Новіков