Постанова Одеський апеляційний суд № 522/2417/23

Номер провадження: 33/813/673/23 Номер справи місцевого суду: 522/2417/23 Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю. Доповідач Кравець Ю. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.10.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Кравця Ю.І, за участю секретаря судового засідання Гасанової Л.Я.кизи,розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 28.03.2023 року, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , - про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, установив Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 28.03.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до постанови суду, 07.01.2023 року о 23:56 год. в м. Одеса вул. Катерининська, 69, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується із оскарженою постановою суду та вважає її винесеною із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки: - алкогольних напоїв не вживав, не відмовлявся від проходження на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, однак йому було відмовлено; - в матеріалах справи відсутня відеофіксація відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я; - під час складання протоколу про адміністративне правопорушення окрім осіб поліцейських ані свідків ані пойнятих не було, відеофіксація при цьому була відсутня, а протокол не може бути беззаперечною підставою визнання його винуватості. Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просить постанову скасувати та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 09.10.2023 року апелянт ОСОБА_1 не з`явився, хоча був повідомлений належним чином, про дату, час і місце розгляду справи, будь-яких заяв чи клопотань від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи не надходило. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі апеляційний суд дійшов до таких висновків. Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно із положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП оскільки такі твердження є голослівними та, навпаки, спростовуються доказами по справі. Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що провина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 091977 від 08.01.2023 (а.с. 2), відповідно до якого ОСОБА_1 07.01.2023 року о 23.56 год., керував транспортним засобом Seat Cordoba, державний номер НОМЕР_1 , в м. Одесі, по вул. Катериненській, 69, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п.п. 2.5 ПДР України; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.01.2023 (а.с. 3); -диском відеозапису, звідки вбачаються обставини, зазначені в протоколі про адміністративне порушення (а.с. 4). Посилаючись на наведені докази, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Так, зі змісту протоколу серії ААД № 091977 від 08.01.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 07.01.2023 року о 23.56 год., керував транспортним засобом Seat Cordoba, державний номер НОМЕР_1 , в м. Одесі, по вул. Катериненській, 69, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законодавством порядку - відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Під час складання протоколу проводилася відео зйомка на поліцейську бодікамеру на підставі Закону України №1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху». ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП був присутній, йому роз`яснено права, передбачені ст.63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені ст.277 КУпАП, про що зроблено відмітка. ОСОБА_1 проставлений підпис в адміністративному протоколі, та зазначено що з протоколом не згодний, буде його оскаржувати в суді. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, повторно дослідженими під час апеляційного розгляду, які дають підстави визнати докази належними та допустимими та такими, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Об`єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутній відеозапис із фіксацією подій, а також відсутні свідки, не відповідають дійсності. Окрім того, апеляційний суд зауважує на тому, що Законом України «Про окремі внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» №1291-ІХ від 16.02.2021, внесенні зміни до ч. 2 ст. 266 КУпАП та викладено у такі редакції: «Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення». Так, вищезазначене свідчить про те, що положення ч. 2 ст. 266 КУпАП (в ред. від 16.02.2021) є самостійними, повноцінними та не містять бланкетних норм, а тому, як норми кодифікованого акту, мають вищу юридичну силу ніж положення Інструкції №1452, яка є підзаконним нормативно-правовим актом, і як наслідок, встановлюють імперативний обов`язок застосування поліцейськими під час проведення огляду водія на стан сп`яніння технічних засобів відеозапису, і лише у випадку неможливості застосування технічних засобів відеозапису припис даної статті дозволяє залучити до огляду двох свідків. Отже, у разі відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чинним КУпАП не передбачено залучення двох свідків у разі застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису, а тому апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання ОСОБА_1 з цього приводу. Не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи посилання ОСОБА_1 що відеозапис не є безперервним. Так відповідно до відеозапису долученого до матеріалів провадження вбачається, що після зупинки, в ході спілкування з ОСОБА_1 , працівники поліції запропонували пройти тест на стан алкогольного сп`яніння, проте, ОСОБА_1 відмовився, після цього, співробітниками поліції було роз`яснено, що буде складено адміністративний протокол за відмову від проходження медичного обстеження за ч.1 ст. 130 КУпАП, однак ОСОБА_1 повторно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, та не заперечував проти складання протоколу, який в подальшому підписав. Крім того, на місці зупинки ОСОБА_1 скарг на стан здоров`я та погане самопочуття не висловлював. Будь-яких фактичних даних, які б спростували чи ставили під сумнів достовірність відеозаписів апелянтом не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Разом з тим, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що при обранні виду і розміру адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 суд першої інстанції не врахував обставин справи та даних про особу правопорушника. Відповідно до вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника ступінь його вини майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Однак, апеляційний суд наголошує, що покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням. У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «При розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року). Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним». Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Враховуючи вище наведене та вирішуючи питання щодо законності, справедливості та пропорційності застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в даній справі, апеляційний суд зазначає наступне. Апеляційний суд враховує, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає застосування альтернативного стягнення, оскільки вказаною нормою закону передбачає одночасне накладення штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що в даній справі, позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, з урахуванням конкретних обставин справи та особи правопорушника, який відповідно до долучених до справи документів є військовослужбовцем та перебуває на посаді водія-майстер, слід вважати не в повній мірі відповідаючим інтересам держави, оскільки таке стягнення, незважаючи на те, що воно передбачено санкцією статті закону, є надмірним та не відповідає принципу розумності, а його застосування не слугуватиме досягненню мети забезпечення справедливого балансу між інтересами суспільства та особи, яка на теперішній час перебуває на військовій службі та боронить державу. Також суд враховує відсутність шкідливих наслідків правопорушення. Апеляційний суд вважає, що вказані обставини, в своїй сукупності, дають суду підстави дійти висновку про те, що виконання ОСОБА_1 функцій механіка-водія, який має багаторічний досвід в ЗСУ, вочевидь буде більш раціональним та кориснішим для виконання завдань в Збройних Силах України. В даному випадку, на думку апеляційного суду, накладення на правопорушника адміністративного стягнення у виді штрафу, є достатнім для критичного усвідомлення останнім протиправності свого вчинку, в достатній мірі слугуватиме його вихованню, а також запобігатиме вчиненню ним нових правопорушень у сфері дорожнього руху. За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що оскаржена постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині застосування стягнення, шляхом виключення з резолютивної частини постанови рішення суду про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 28.03.2023року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винуватим за ч.1 ст.130КУпАП змінити в частині накладення адміністративного стягнення. Виключити з резолютивної частини постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 28.03.2023року вказівку про застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець