Постанова 4857 № 460/49086/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/49086/22 пров. № А/857/10771/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Нос С.П., Гуляка В.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року (судді Поліщук О.В., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Рівне повний текст рішення складено 18.05.2023) у справі №460/49086/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 30.11.2022 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в якому просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови позивачу у призначенні та пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити, провести нарахування та виплачувати позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 серпня 2022 року. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року задоволено позов повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що не враховується до періоду проживання позивача відповідно до записів його трудової книжки з 02.01.1990 по 31.05.1991, з 05.06.1991 по 18.03.1994 та з 22.07.1996 по 04.11.1996, оскільки він працював на території російської федерації, що не належить до зони посиленого радіологічного контролю, а тому проживання в такій місцевості не дає право на пільги, передбачені статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2023 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Колодязне Березнівського району Рівненської області. Копією посвідчення Серія НОМЕР_1 , виданого 01.12.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією підтверджується, що ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4). Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 07.09.2022 № 555/1351/22 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення. Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Колодязне Березнівського району Рівненської області, постійно проживав в с. Колодязне Березнівського району Рівненської області в період з 11.07.1986 по 06.05.1987, з 29.11.1989 по 02.01.1990, з 21.11.1991 по 28.12.1991, з 07.04.1992 по 01.01.1993. Довідкою Березнівської міської ради від 13.10.2022 № 1220, Старостинського округу № 4 (с. Прислуч) Рівненського району Рівненської області стверджується, що позивач дійсно зареєстрований і постійно проживав в с. Колодязне, Березнівського р-ну Рівненської області, яке до 01.01.2015 входило до переліку населених пунктів посиленого радіоекологічного контролю: з 15.05.1986 по грудень 1989, з 20 грудня 1991 по дату видачі довідки (підстава погосподарські книги), з 11.07.1986 по 06.05.1987, з 29.11.1989 по 02.01.1990, з 21.11.1991 по 28.12.1991, з 07.04.1992 по 01.01.1993 (підстава рішення суду від 07.09.2022 у справі № 555/151/22). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 27.07.2022 № 172450003082 за результатами розгляду заяви позивача 19.07.2022 відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з тим, що згідно з наданими документами станом на 01 січня 1993 року позивач прожив в зоні посиленого радіологічного контролю 2 роки 6 місяців та 24 дні, позаяк в акті перевірки від 25.02.2021 № 23 змісту довідки від 18.02.2020 № 711 про факт проживання, реєстрація в с. Колодязне Березнівського району підтверджується з 01.01.1991, а згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 від 09.08.1982, заявник працював з 02.01.1990 по 31.05.1991, з 05.06.1991 по 18.03.1994 та з 22.07.1996 по 04.11.1996 на території російської федерації, що не належить до зони посиленого радіологічного контролю. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 16.12.2022 № 172450003082, прийнятим після звернення позивача 30.11.2022 до суду з позовною заявою у даній справі, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тих підстав, що період проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно з довідкою від 13.10.2022 № 1220, виданою Березнівською міською радою, та записів трудової книжки, на 01.01.1993 становить 2 роки 6 місяців 24 дні, а рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 07.09.2022 у справі № 555/1351/22 щодо встановлення факту постійного проживання заявника в с. Колодязне Березнівського району Рівненської області не містить зобов`язань до Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії. Не погоджуючись з відмовою органу пенсійного фонду у призначенні пенсії від 27.07.2022 та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з позовом. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відповідно до статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі Закон №796-XII), особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Статтею 49 Закону № 796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин). Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років. Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. В примітці до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (частина 2 статті 55 Закону № 796-XII). Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 3 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії не може перевищувати 5 років. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). Судом встановлено, та не заперечується сторонами що до заяви про призначення пенсії від 19.07.2023 позивач додав: довідку про періоди проживання в населених пунктах, віднесених до зони посиленого радіологічного контролю від 13.10.2022 № 1220; копію посвідчення Серія НОМЕР_1 , виданого 01.12.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією. Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 07.09.2022 № 555/1351/22 про встановлення факту проживання ОСОБА_1 в зоні посиленого радіологічного контролю не враховувалась при винесенні Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області рішення, оскільки було ухвалене після виникнення спірних правовідносин. Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону № 796-XII). Копією посвідчення Серія НОМЕР_1 , видане 01.12.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією, підтверджується, що ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю. Пред`явник має право на пільги і компенсації, встановлені Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю. ОСОБА_1 вважає, що наявність у нього статусу громадянина, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 є підтвердженням того, що станом на 1 січня 1993 року він проживав на радіоактивно забрудненій території, яка належать до зони посиленого радіоекологічного контролю. Таким чином, в нього є право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Згідно із пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення Серія НОМЕР_3 ) (далі - Порядок - № 501) передбачено, що особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В. Відповідно до пункту 2 Порядку № 501, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства. Зазначене кореспондується зі змістом частини 3 статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Таким чином, Законом № 796-ХІІ та Порядком № 501 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії. При цьому, суд не приймає до уваги доводів пенсійного органу про те, що користуючись посвідченням потерпілої особи внаслідок аварії на ЧАЕС позивач не має права на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, оскільки єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі № 212/12245/13-а (№ К/9901/1087/18). Таким чином, надаючи особі посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи держава визнає за особою право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення. За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) Серія НОМЕР_1 , виданого 01.12.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією, підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживав у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, що дає йому право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. За змістом частин 3 та 4 статті 15 Закону № 796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Як встановлено судом з матеріалів справи, довідкою Березнівської міської ради від 13.10.2022 № 1220 підтверджується, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно 15.05.1986 по грудень 1989, з грудня 1991 по дату видачі довідки 13.10.2022 проживав в с. Колодязне Березнівського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 було включене в перелік радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС. Пунктом 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця. Відтак, наданою позивачем довідкою органу місцевого самоврядування підтверджується факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю з 15.05.1986 по 15.12.1989 та з 15.12.1991 по 13.10.2022, що станом на 01.01.1993 складає 4 роки 7 місяців 8 днів. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, с. Колодязне Березнівського району Рівненської області відносилося до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю. Окрім цього, рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 07.09.2022 № 555/1351/22, ухваленого після прийняття Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області спірного рішення, було встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Колодязне Березнівського району Рівненської області, постійно проживав в с. Колодязне Березнівського району Рівненської області, постійно проживав в с. Колодязне Березнівського р-ну Рівненської області в період з 11.07.1986 по 06.05.1987, з 29.11.1989 по 02.01.1990, з 21.11.1991 по 28.12.1991, з 07.04.1992 по 01.01.1993. Таким чином, наданими позивачем в сукупності доказами підтверджується його факт проживання в зоні посиленого радіологічного контролю повних 4 календарних років станом на 01.01.1993, а тому відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ право на призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки виникає по досягненню ним 57 річного віку. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 у справі № 460/1584/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2023, було встановлено, що в силу вимог Законів № 796-ХІІ та № 1058-IV позивач набуде право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки в 57 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років. Таким чином, суд зауважує, що право позивача на призначення пенсії по досягненню 57 річного віку та за наявності страхового стажу не менше 25 років вже встановлено судом та не підлягає доказуванню. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 73 КАС України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 11.09.2019 у справі № 205/8713/16-а, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а та від 30.09.2020 у справі №572/1921/17, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі №460/49086/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді С.П. Нос В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 31.10.2023