Постанова 4857 № 460/1497/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/1497/25 пров. № А/857/27066/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року, ухвалене суддею Комшелюк Т.О. у м. Рівне у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №460/1497/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ 31 січня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просила: визнати протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.01.2025 та зобов`язати призначити і виплачувати з 24.10.2024 пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 17.01.2025 №172050006836 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 з 24.10.2024 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 з 24.10.2024 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права через те, що судом допущено неповне з`ясування обставин, які мають значення у справі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі вказує, що позивачем не підтверджено факт проживання або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 4 роки, відтак право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII у позивача відсутнє. Згідно доводів скаржника, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту ст. 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Зауважує, що однією із обов`язкових умов для призначення пенсії із застосуванням ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особа мала постійно проживати чи постійно працювати в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, що підтверджується довідкою про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування. Для визначення права на пенсію позивач надала довідку від 17.06.2024 № 392 виконавчого комітету Володимирецької селищної ради, Рівненської області, про проживання позивача в с. Довговоля, Володимирецького району, Рівненської області з 23.10.1969 по 26.08.1988, що відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Згідно довідки від 18.07.2024 № 473 виконавчого комітету Володимирецької селищної ради, Рівненської області, позивач проживала в смт Володимирець Рівненської області з 13.09.1991 по 21.04.1992, що відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Однак, згідно з витягом № 2499 від 14.06.2024 року позивач зареєстрована в м. Вараш, Рівненської області з 19.05.1992 по 11.02.1997 роки, що відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 22.11.2024 по справі №556/3109/24 встановлено факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю в смт Володимирець, Вараського району, Рівненської області з 23.10.1990 по 12.09.1991, з 22.04.1992 по 18.05.1992 роки Наголошує, що саме Порядок № 22-1, передбачає вичерпний перелік документів, якими підтверджуються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення права громадян, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. При цьому, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення у вказаному переліку відсутнє. З огляду на сказане, факт проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю в смт Володимирець, Рівненської області з 23.10.1990 по 12.09.1991, з 22.04.1992 по 18.05.1992, на переконання скаржника, не може бути підтверджений судовим рішенням. Судом помилково оцінено критично та не враховано, що згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 позивач навчалася на денній формі з 01.09.1988 по 22.10.1990 в Конотопському індустріально-педагогічному технікумі, а з 22.10.1990 переведена до Харківського індустріально-педагогічного технікуму, дані території не відносяться до зони посиленого радіологічного контролю. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 30.04.1990 по 20.07.1990 роки працювала в м. Конотоп, територія якого не відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. Постійне місце роботи/навчання позивача нерозривно пов`язане з його постійним місцем проживання, відтак факт навчання в Конотопському індустріально-педагогічному технікумі роботи в м. Конотоп, заперечує факт проживання її у зоні посиленого радіологічного контролю в (с. Довговоля) в цей період. Крім того, апеляційна скарга містить доводи щодо обрання судом неналежного способу захисту порушеного права, оскільки спірне рішення було прийняте іншим пенсійним органом, визначеним за принципом екстериторіальності. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 12.12.1994. Згідно довідки Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області №392 від 17.06.2024 ОСОБА_2 з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_1 по 26.08.1988 проживала в селі Довговоля Володимирецького району Рівненської області. Витягом з реєстру територіальної громади №2499 від 14.06.2024 підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрована в м. Вараш Вараського району Рівненської області у періоди з 19.05.1992 по 11.02.1997, з 15.07.1997 по 07.08.2001, з 07.08.2001 по 05.04.2002, з 16.04.2002 по теперішній час. Витягом з реєстру територіальної громади №2024/012472258 від 15.10.2024 підтверджується, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 15.10.2024 є село Довговоля Володимирецького (Вараського) району Рівненської області. Село Довговоля Володимирецького (Вараського) району та місто Вараш (раніше - Кузнецовськ) Рівненської області відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, до 01.01.2015 були віднесені до зони посиленого радіоекологічного контролю. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 22.11.2024 в справі №556/3109/24 (номер провадження №2-о/556/376/2024), з урахуванням ухвали суду від 24.12.2024, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 23.10.1990 по 12.09.1991 включно та з 22.04.1992 по 18.05.1992 включно постійно проживала в смт. Володимирець Володимирецького району Рівненської області. Вказане рішення набрало законної сили 24.12.2024. 09.01.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області. Рішенням від 17.01.2025 №172050006836 відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначено, що вік заявника становить 55 років 2 місяці 16 днів. Документами підтверджено, що особа відпрацювала (прожила) у зоні посиленого радіологічного контролю 25 років 1 місяць 11 днів, а станом на 01.01.1993 3 роки 6 місяців 23 дні (за необхідних 4 роки). Документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку. Період проживання з 23.10.1990 по 12.09.1991 та з 24.12.04.1992 по 18.05.1992 згідно рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 24.12.2024 №556/3109/24 не є підставою для визначення права. Страховий стаж особи 36 років 3 місяці 11 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не враховано період роботи з 20.05.1996 по 26.11.1996 згідно трудової книжки від 23.09.1987 НОМЕР_1 , оскільки відсутній наказ в прийнятті на роботу. Додатковий коментар: за наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України №796 відсутнє, оскільки документами не підтверджено необхідний період проживання чи роботи у зоні посиленого радіологічного контролю. ОСОБА_1 , вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, звернулась до суду за захистом свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII). Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Пунктом другим частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки та додатково 1 за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Частиною третьою статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону. Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення з моменту аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі ЧАЕС) до 01.01.1993 протягом не менше чотирьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років. Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина третя статті 65 Закону №796-XII). Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1). Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Приписами пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія

4. В пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (далі - Порядок №501), який діяв на момент видачі позивачу посвідчення, визначено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В. Відповідно до пункту 2 цього ж Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ. Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №501 (чинним на момент видачі посвідчення) передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії. На підставі зазначеного слід прийти до висновку, що питання проживання позивачем не менше 4 років у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні їй статусу потерпілої особи. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі посвідчення. Наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджується посвідченням, яке є чинним (а.с.24). Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи до суду надано не було. Серед іншого, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року по справі №569/7589/17 (№14-560цс18) зазначалось: «Право на пенсію відповідно до Закону №796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи». З урахуванням наведеного суд першої дійшов правильного висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживала або постійно працювала посиленого радіологічного контролю не менше 4 років. Відтак, твердження відповідача про те, позивач прожила у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 менше 4 років є помилковими та не підтверджені належними і допустимими доказами. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст.90 КАС України). Судом першої інстанції слушно вказано на те, що пенсійним органом в оскаржуваному рішенні вказано на те, що позивач станом на 01.01.1993 прожила 3 роки 6 місяців 23 дні в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Також факт проживання та роботи позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю прослідковується із додатково поданих документів: витягами з реєстру територіальної громади №2499 від 14.06.2024, №2024/012472258 від 15.10.2024 та довідкою Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області №392 від 17.06.2024. Період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю також підтверджується рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 22.11.2024 в справі №556/3109/24 (номер провадження №2-о/556/376/2024), яким встановлено факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 23.10.1990 по 12.09.1991 включно та з 22.04.1992 по 18.05.1992 включно постійно проживала в смт Володимирець Володимирецького району Рівненської області. В силу вимог ч. 4 ст. 78 КАС України зазначене вище рішення мало враховуватися відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії. Відтак, доводи скаржника про неможливість врахування наведених обставин з підстав відсутності рішення суду у переліку документів, необхідних для призначення пенсії на заявлених позивачем умовах, є безпідставними та необґрунтованими. За таких обставин, у спірних правовідносинах зниження пенсійного віку має відбуватися у порядку 1 рік за 3 роки проживання, але не більше 5 років. На момент досягнення позивачем 55 років стаття 26 Закону № 1058-IV передбачала право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, що може бути зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу Пенсійним органом не заперечується наявність у позивача необхідного страхового стажу. Необхідного пенсійного віку (55 років) позивач досягнула 23.10.2024, із заявою про призначення пенсії остання звернулась 09.01.2025 в межах тримісячного строку. Наведені обставини враховані судом першої інстанції при ухваленні судового рішення. Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 17.01.2025 №172050006836 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та визначення цьому ж пенсійному органу зобов`язання вчинити кореспондуючі праву позивача на належне пенсійне забезпечення дії шляхом прийняття відповідного рішення. Обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Водночас судом правильно виснувано про зобов`язання виплачувати призначену пенсію позивачу саме Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, оскільки таке узгоджується з положеннями Порядку №22-1, так як після призначення пенсії позивач перебуватиме на обліку саме у цьому пенсійному органі. Оцінюючи доводи апеляційного скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до ч. 1ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України Відповідно до статті 263, пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі №460/1497/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді М.А. Пліш Н. М. Судова-Хомюк