Постанова 4855 № 758/1575/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 758/1575/23 Суддя (судді) першої інстанції: Ковбасюк О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Беспалов О.О. Парінов А.Б. за участі: секретар с/з Піскунова О.Ю. пр-к позивача Бондаренко Т.Г. пр-к відповідача Холодкова О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Енергетичної митниці на рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Енергетичної митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, - У С Т А Н О В И В: ОСОБА_3 звернувся з позовом до Енергетичної митниці, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0004/90300/23 від 03.02.2023, згідно з якою його притягнуто до відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3. ст. 478 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 червня 2023 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Енергетична митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано неправильну правову оцінку діям відповідача, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01 листопада 2023 року. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 13.01.2023 головним державним інспектором ВМО «Одеса» м/п «Південний» Енергетичної митниці Державної митної служби Лабандою О.В. було складено протокол про порушення митних правил №0004/90300/23 відносно керівника ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» ОСОБА_3 . За результатами розгляду вказаного протоколу 03.02.2023 заступником начальника Енергетичної митниці Бондар Л.М. винесено постанову в справі про порушення митних правил №0004/90300/23, підставою для прийняття якої стало те, що ОСОБА_3 , як керівник підприємства ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ», не звернувся до митниці за дозволом про видачу товарів чи їх переміщення з митного складу у письмовій формі. Вказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3. ст. 478 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся в суд з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що у діях позивача не вбачається порушення митних правил, передбачене ч. 3. ст. 478 МК України, оскільки в умовах воєнного стану був зобов`язаний виконати мобілізаційне завдання Міністерства енергетики України від 27.02.2022, навіть не зважаючи на відсутність дозволу митного органу на переміщення товару, що знаходиться під митним контролем у режимі митного складу з одного митного складу на інший . Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися в повній мірі не може враховуючи наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регламентовано Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993року № 3543-XII(Далі - Закон №3543). Відповідно до положень, визначених статтею 1 цього Закону: - мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; - особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; - мобілізаційний план - сукупність документів, які визначають зміст, обсяги, виконавців, порядок і строки здійснення заходів щодо мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, системи забезпечення життєдіяльності населення на функціонування в умовах особливого періоду; - мобілізаційні завдання (замовлення) - окремі вимоги мобілізаційного плану щодо номенклатури, обсягів виробництва необхідної продукції, утворення і підготовки до розгортання спеціальних формувань, а також затверджені в установленому порядку першочергові заходи мобілізаційної підготовки, які доводяться для виконання до центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. До підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством. Пунктом 13 ст. 4 Закону №3543 визначено, що здійснення контролю за станом мобілізаційної підготовки та рівнем мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій, для яких встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), забезпечується керівником відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій. Міністерство енергетики України, як один з центральних органів влади, відповідно до абзацу десятого ст. 15 Закону №3543 доводить (встановлює) мобілізаційні завдання (замовлення) до підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління або залучаються ним до виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Згідно з абзацом одинадцятим частини першої статті 21 вказаного Закону, підприємства, установи і організації зобов`язані створювати та утримувати мобілізаційні потужності, створювати і зберігати мобілізаційний резерв матеріально-технічних і сировинних ресурсів згідно з мобілізаційними завданнями (замовленнями). Частиною 1 ст. 26 цього Закону передбачено, що відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників. Також, абзацом 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про оборону України» визначено, що посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності несуть відповідальність за підготовку підприємств, установ та організацій до виконання мобілізаційних завдань, збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Мобілізаційні завдання є обов`язковими до виконання підприємствами. З системного аналізу вказаних правових норм слідує висновок, що мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться до підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2023 головним державним інспектором ВМО «Одеса» м/п «Південний» Енергетичної митниці Державної митної служби Лабандою О.В. було складено протокол про порушення митних правил №0004/90300/23 відносно керівника ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» ОСОБА_3 . За результатами розгляду вказаного протоколу 03.02.2023 заступником начальника Енергетичної митниці Бондар Л.М. винесено постанову в справі про порушення митних правил №0004/90300/23, що є предметом оскарження в даній справі. В обґрунтування позовних вимог, позивач та його представник посилаються на те, що 27.02.2022 ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» було отримано мобілізаційне завдання від Міністерства енергетики України №26/1.2-7-3223, яким доручено нафту Азері, яка була ввезена під контракти ПАТ «Укртатнафта» для подальшого оформлення імпорту, надати в систему магістральних нафтопроводів АТ «Укртранснафта» для подальшого транспортування на Кременчуцький НПЗ з метою запобігання техногенної катастрофи та втрати товару у зв`язку з військовою агресією та тим, що резервуари знаходяться у зоні ризику початку бойових дій. Крім того, ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» отримало лист №01-02/120/2 від 26.02.2022 від замовника згідно договору №105 АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ», яким останнє доручило повернути максимально можливу кількість нафти Азері, яка була завезена компанією Socar Trading SA танкером SILVER під контракти з ПАТ «Укртатнафта» для подальшого оформлення імпорту та знаходиться в резервуарах ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ». В додаток до вказаного листа було надано гарантійний лист ПАТ «Укртатнафта» №47/03-105 від 26.02.2022, адресований начальнику Енергетичної митниці ДМС України, яким ПАТ «Укртатнафта» повідомляло про зберігання на митних складах вищевказаної нафти та просило надати дозвіл на перекачку її системою магістральних нафтопроводів АТ «Укртранснафта» на Кременчуцький НПЗ та лист ПАТ «Укртатнафта» №47/03-106 від 26.02.2022. Крім того, 27.02.2022 ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» отримало лист № 09/230/3 від замовника згідно договору 02/22 АТ «Одеснафтопродукт» з дорученням здійснити переміщення у резервуари АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» нафти AZERI LIGHT CRUDE OIL у кількості 9271,582 тон, яка прибула танкером «INDIGO SUN». Суд першої інстанції з такими доводами позивача погодився та визнав, що позивач як керівник ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» прийняв рішення про переміщення нафти з одного митного складу на інший на законних підставах, з дозволу митного органу та відповідно до договірних відносин, на підставі яких підприємство зберігало на митному складі товар, переданий йому іншими підприємствами, та при цьому він діяв на виконання мобілізаційного завдання. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» було залучено до виконання мобілізаційного плану та між ним та Міністерство енергетики України укладалися відповідні договори. Також відсутні і докази того, що ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» в будь-який спосіб повідомляло митний орган про необхідність переміщення нафти сирої обсягом 13122710кг на підставі мобілізаційного завдання по системі нафтопроводів АТ «Укртранснафта» або про повернення замовникам. На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку про законність дій позивача та відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.478 МК України. Щодо правомірності оскаржуваної постанови, колегія суддів звертає увагу на наступне. Відповідно до вимог ст. 121МК України митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до частини 1 ст. 127 МК України з товарами, що зберігаються на митному складі, без дозволу митного органу можуть проводитися прості складські операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів: 1) переміщення товарів у межах складу з метою раціонального розміщення; 2) чищення; 3) провітрювання; 4) створення оптимального температурного режиму зберігання; 5) сушіння (у тому числі із створенням потоку тепла); 6) захист від корозії; 7) боротьба із шкідниками; 8) інвентаризація. Власник товарів, що зберігаються в митному режимі митного складу на митному складі, або уповноважена ним особа з дозволу митного органу може проводити підготовку таких товарів до продажу (відчуження) та транспортування: консолідація та подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження, взяття проб і зразків товарів та інші подібні операції( ч.2 ст.127). Відповідно до вимог ч.4 цієї статті, з дозволу митного органу та за умови надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу товари, поміщені у митний режим митного складу, можуть тимчасово з наступним поверненням вивозитися з митного складу на строк, обумовлений метою такого вивезення, але не більший ніж 45 днів. Не підлягають тимчасовому випуску з наступним поверненням товари, що використовуватимуться для виробництва, упаковки, експлуатації природних ресурсів, будівництва, ремонту чи обслуговування, виконання земляних або інших подібних робіт. Видача без дозволу митного органу або втрата товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах тягне за собою відповідальність, встановлену ч.3 ст.478 МК України. Згідно з ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до вимог ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням. Згідно ст. 487 цього Кодексу, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 1. ст. 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Пунктом 4 ч. 2. вказаної статті передбачено, що протокол про порушення митних правил повинен містити, зокрема, дані про місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил. Відповідно до ч. 1. ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки. Частиною 3 ст. 478 МК України встановлено відповідальність за видачу без дозволу митного органу або втрату товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах, за що встановлена санкція - штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє видачу товарів без дозволу митного органу, усвідомлює протиправний характер своєї дії, передбачає її шкідливі наслідки і бажає їх або свідомо допускає настання цих наслідків. Об`єктивна сторона правопорушення - це система передбачених нормою митного права ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку. Об`єктивна сторона включає в себе передусім такі основні складові, як: протиправне діяння (дія чи бездіяльність), суспільно шкідливі наслідки та причинно-наслідковий зв`язок між діянням та його шкідливими наслідками. Отже, об`єктивна сторона вказаного правопорушення може бути виражена двома різними діяннями: 1) видачою без дозволу митного органу товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах; 2) втратою товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах. Разом із цим, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту оскаржуваної постанови не зрозуміло, яке саме із вказаних діянь було вчинене позивачем: видача товару, що перебуває в режимі митного складу без дозволу митного органу чи втрата такого товару. Крім того, чітко не визначено час та місце вчинення правопорушення, а лише цитується лист АТ «Укртранснафта» , що останнім протягом певного періоду відповідно до маршрутних доручень до Кременчуцького НПЗ переміщено 72602,7 т нафти сирої, в тому числі з митного складу ПРАТ «Синтез Ойл», наразі точний проміжок часу переміщення саме 13122710 кг нафти сирої не встановлено. Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Таким чином, зі змісту оскаржуваної постанови не зрозуміло за яке діяння притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, в чому полягає його вина та чи вчинене це правопорушення умисно. За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність в діях позивача складу правопорушення ,визначеного ч.3 ст.478 МК України. Відповідно до ч. 1 ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема: необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення. Колегія суддів вважає, що такий формальний підхід та неповнота провадження у справі з боку митного органу призвів до невідповідності викладених у постанові висновків фактичним обставинам, неповну кваліфікаціє вчиненого. Як наслідок, вказує на порушення вимог МК України та приписів КУпАП, а також на недотримання принципу належного врядування. Окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, зміст принципу «належного урядування» розкрито у рішенні Європейського суду по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04), у якому Суд визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції . Так, принцип «належного урядування» передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів на підтвердження правомірності винесеної ним відносно позивача постанови. За вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил №0004/90300/23 від 03.02.2023 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю, але з мотивів викладених судом апеляційної інстанції. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…" Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позову, однак обґрунтував його з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення в частині мотивування. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, зазначивши, що підстави для задоволення позовних вимог викладені у мотивувальній частині даної постанови. Керуючись ст.ст. 34, 243, 310, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Енергетичної митниці задовольнити частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 червня 2023 року змінити в мотивувальній частині. В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 червня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: О.О. Беспалов А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 01.11.2023р.)